Наукова стаття на тему

19

У статті аналізуються проблемні питання про те, чи існує жіноча дружба, яка її реальність, в чому полягають відмінності між чоловічою та жіночою дружбою, які типи дружби існують.. Дуже часто поняття «жіноча дружба» стає темою обговорення представників сильної статі. Чоловіки стверджують, що чоловіча дружба сильніше і довговічніше і сумніваються в щирості жінок і в тому, що ми жінки вміємо по-справжньому дружити. Серед таких скептиків чимало й самих представниць прекрасної статі, деяких з них спіткала доля розчарування дружбою, зрада, інші ще не зустріли справжню подругу життя, так і живуть вони в деякому відстороненні від цього потаємного жіночого світу ... Хоча це зустрічається і в чоловічій дружбі . Так що ж, дружба між жінками - це міф і справжньої відданості між жінками бути не може за визначенням? Чи все ж вона існує, але живе за особливими своїм жіночим законам? Давайте розбиратися.

Дружнє спілкування має суб´єкт-суб´єктний характер. Воно оперте на взаємну повагу сторін, що почуваються рівними і свобідними, а, отже, цікавими одне одному. Атмосфера приязні стосунків сприятлива для розгортання творчого потенціалу особистості. Дружба як вид духовного зв´язку яскраво відобра­жає суспільну сутність людини. її мета — утвердитися в обміні людяністю через іншу людину і завдяки їй. Завдяки дружбі людина починає усвідомлювати цінності власної особи на тій підставі, що гідна бути чиїмось другом. Кант обґрунтовує важ­ливість дружби для применшення егоїзму: частину любові до себе людина переносить на іншу, отримуючи щире, довірливе спілкування.

Щоб зрозуміти справжню цінність невимушеного спілкуван­ня, слід мати на увазі, що людина діє в світі відчужених і фор­малізованих стосунків. Її довірливість до випадкової особи, викликана потребою поспілкуватися, може бути сприйнята як ознака нестриманості, невихованості, або навіть викликати підозру. В дружбі взаємна довіра сама собою зрозуміла і сприй­мається обома сторонами як величезне благо.

Основою справжньої дружби є духовна близькість людей, але не тотожність світів їхніх Я. Друзі цікаві один одному саме завдяки своїй "іншості". Стосунки, що склалися в дружбі та завдяки дружбі, опосередковують стосунки людини зі світом загалом. Приязнь і доброзичливість людини у ставленні до кон­кретної іншої відсвічує у ставленні до навколишнього світу.

Дружба утвердилася в культурі людства як конкретизована форма творення образу "свого" — близької людини, рідної не за ознакою кровної спорідненості, а за спільністю уподобань, по­глядів на життя тощо, тобто на основі взаємної приязні.

Давньогрецька культура утвердила цінність дружби в міфі про Діоскурів — Кастора і Полідевка. Полідевк глибоко пере­живає смерть свого брата, що загинув у бою, і просить батька Зевса віддати брату частину свого безсмертя. З того часу брати один день разом проводили у підземному царстві, другий — на Олімпі. В Давній Греції визначилися також основні засади дружби: однодумність, взаємна допомога у біді, щирість. Філо­софи Давньої Греції (Демокріт, Епікур, Арістотель) у дружбі бачили умову розумного задоволення. Арістотель розрізняв три види дружби: дружбу, засновану на взаємній корисності; друж­бу, мета якої — задоволення; дружбу, що ґрунтується на доб­рочесності.

Перші два види оперті на принцип взаємної корисності: люди люблять не одне одного, а лише ту користь чи те задоволення, яке отримують у спілкуванні. Справжньою є дружба, заснова­на на доброчесності, оскільки покладає мету сама в собі, гово­рить Арістотель.

Він обґрунтовує моральні засади справжньої дружби, що можлива між людьми доброчесними. Кожен бажає іншому бла­га, кожен благочесний як безвідносно, так і відносно свого дру­га, а отже, кожен дає задоволення іншому, адже кожному да­ють задоволення вчинки, внутрішньо йому близькі [1, с. 223]. Основа справжньої дружби — рівність її сторін та справед­ливість. Поширюючи поняття дружби в сферу політики, філо­соф говорив, що справжня дружба неможлива при тиранії. Її ґрунтом є демократія, при якій громадяни мають багато спіль­них інтересів.

Ціцерон в трактаті "Лелій — про дружбу" визначав дружбу як "злагоду в усіх духовних і мирських справах". Дружба для нього — самоцінне почуття, засноване на взаємному благо­говінні.

Історичний підхід до розуміння феномена дружби обґрунто­вує К. Гельвецій у трактаті "Про розум". Простежуючи різні ступені розвитку почуття дружби, філософ доходить висновку, що "дружба передбачає яку-небудь потребу; чим настирливіша ця потреба, тим сильніша дружба; отже, потреба є мірилом цього почуття" [2, с. 200]. Є епохи, коли люди сильніше потребують дружби, а отже, і серця легше відкриваються для друж­би. Це, звичайно, буває тоді, коли людина найчастіше потребує допомоги іншої людини, — вважає Гельвецій. Сучасну йому епоху філософ характеризує як час, коли між людьми втрачена потреба дружніх стосунків, оскільки їх не пов´язують жодні спільні інтереси. Вони зазвичай прагнуть зробити кар´єру. Для цього потрібні не друзі, а покровителі.

Кант, спираючись на традицію, започатковану Арістотелем, розрізняє три види дружби. По-перше, ту, що базується на потребах; по-друге, ту, що має підставою смаки; по-третє, засно­вану на переконаннях [ 3, с. 185]. Дружбу людей з по­треби одне в одному Кант називає серед найдавніших, таких, що склалися ще на ранніх етапах історії. Спільне полювання дикунів, об´єднаних дружбою, гарантувало турботу одне про од­ного. Зростання потреб та можливостей їх задоволення, вважає Кант, спричиняє знецінення дружби. Однак зростання матеріального добробуту, майнової незалеж­ності вносить у поняття дружби якісно новий аспект: замість корисливої — духовну потребу в іншому. Починає важити не стільки дружня допомога як така, скільки впевненість у тому, що в разі необхідності друг справді допоможе. "Дружба, ідо заходить так далеко, коли один допомагає другому, заподію­ючи собі шкоду, дуже рідкісна, делікатна і витончена. Причи­на її така: один не може допустити нещастя другого", — гово­рить Кант.

Найціннішою в дружбі є впевненість у духовній спромож­ності іншої людини. Дружба, разом з тим, відкриває людині правду про себе саму: чи здатна вона поступитися своїми блага­ми заради іншої. В боротьбі двох почуттів — любові до інших і любові до себе — людина практична вибирає себелюбність, а людина морально орієнтована — дружбу.

Дружбу за смаками Кант визначає як не істинну, а лише як подібність дружби. Це дружба людей різних інтересів та су­спільних станів. У спілкуванні відбувається обмін знаннями та зацікавленнями. Людей пов´язує лише те, що складає відмінне між ними, без чогось спільного, пов´язує не спільне, а відмінне. Такий тип дружби описано у романі О. Пушкіна "Євгеній Онєгін". Романтично налаштований Ленський — пряма проти­лежність розчарованому, холодно іронічному Онєгіну. Однак саме цілковитою протилежністю натур вони і цікаві одне одно­му. Поверховий характер такої дружби виявляє себе у відсут­ності будь-яких моральних зобов´язань сторін. Онєгін починає залицятися до нареченої Ленського просто так, з нудьги, а зго­дом холоднокровно вбиває свого друга на дуелі.

Дружбу згідно з почуттям філо­соф називає істинною. Вона ґрунтується "на відвертій і чистій спільності внутрішнього налаштування. Це і є дружба у її всезагальній формі", — пише Кант. [4, с. 187]. Щоб людина не почувалася самотньою і безпорадною перед світом, їй потрібен друг, якому можна відкритися, висловити свої переконання і думки, друг, перед яким можна нічого не приховувати і пора­дам якого можна цілком довіряти. Дружба на підставі довірли­вості стосунків — найцінніше почуття.

Розрізняючи реальність людини в її здатності дружити та дружбу в її істині, Кант у понятті "дружба" виділяє три аспек­ти: ідею дружби, ідеал її, реальність стосунків. Щодо реальності стосунків, то філософ говорить про їх недосконалість. Підстави дружби він бачить покладеними, як уже сказано, в розсудку. Ідея дружби визначається на ґрунті поняття "міра". Міра лю­дяності виявляє себе у здатності любити іншу людину так, як і себе самого. Кант говорить: "Максимум взаємної любові пред­ставляє собою дружба, а остання є ідеєю, оскільки служить мірою взаємної любові. Найвища любов щодо іншого — та, коли іншого я люблю так само, як самого себе" [5, с. 185]. На тій підставі, що ідея і дійсність не тотожні, ідея дружби служить критерієм справжньої моральності стосунків.

Ідеал — це взірець стосунків. Він, з одного боку, опертий на міру (ідея дружби), а з іншого — на реальні приклади справді досконалих дружніх взаємин. Люди мають прагнути бути гідни­ми дружби. Такими нас роблять людські доброчесності. Щастя зустрічі людини з людиною для щирого, приязного спілкуван­ня обґрунтовує М. Бубер. Філософ визначає спілкування, як "ду­ховний образ природного зв´язку". Світ іншого — осереддя "дійсного буття Я, адже лише ставленням до іншого, до Ти, людина усвідомлює себе. Будь-яке дійсне життя є зустріч", — говорить філософ [6, с. 21]. Зустріч із іншою людиною — пода­рунок долі, її не можна знайти, шукаючи. Двоє зустрічаються, і ця зустріч не опосередкована жодною практичною потребою, жодним попереднім знанням, жодним корисливим наміром. Відношення Я і Ти переживається як мета, як самоцінне.

Становлення культури стосунків здійснювалося в історії як культивування дружби. В античності основою дружби є пред­мет спільних зацікавлень. Вона базується на рівності сторін спілкування. Як така дружба включає агон — змагальність в інтелекті, в доблесті, відвазі, політичній мудрості тощо. Ве­ликою мірою саме під впливом агону зароджується грецька нау­ка, зокрема філософія, а також мистецтво. Змагальність сторін у дискусії визначила розуміння філософії не як низки готових проповідей, повчань, сентенцій, міркувань, а як явища живого народження думки. Аргументованість, переконливість доведен­ня, часом парадоксальність думки викликає інтерес та повагу до її носія. Краса думки — це те, що ніколи не набридає, вабить до себе кожну мислячу людину, а якщо викликає заздрість, то хіба що здорову.

Щирість відносин, правда в спілкуванні - ось дружба.

Олександр Васильович Суворов

Дружба - це безкорисливі особисті взаємовідносини між людьми, засновані на любові, довірі, щирості, взаємних симпатіях, загальних інтересах і захопленнях. Обов'язковими ознаками дружби є взаємність, довіра і терпіння. Людей, пов'язаних між собою дружбою, називають друзями. Дружба весь час залишається одним з найважливіших чинників підтримки стабільності особистості.

Чи існує жіноча дружба? Реальність: Питання не в тому, «чи є жіноча дружба», вона без всяких сумнівів існує.[7, с. 213]. Справедливо буде відзначити, правдивість твердження про те, що чоловіча і жіноча дружба відрізняються один від одного. Але це зрозуміло, адже іноді, абсолютно протилежні судження, чоловіки і жінки, про одну й ту ж річ, чи подію, змушують всерйоз задуматися про те, « чи з однієї ми планети»? Питання в тому, чим же відрізняється чоловіча дружба від жіночої, і чому, жінці, часом простіше знайти чоловіка, партнера, ніж надійну і вірну подругу? Адже чоловікам це вдається набагато простіше.

Психолог, Сандра Бем створила дуже цікаву теорію, якій вона дала назву «Теорія андрогінності типу особистості». [8, с. 21].

У теорії існують чотири типи особистості:

1. Людина, переважно володіє чоловічими рисами характеру.

2. Другий тип - це люди, в рисах характеру яких, ви знайдете більше жіночих рис.

3. Той, хто володіє рівною мірою, як жіночими, так і чоловічими рисами характеру.

4. І четвертий тип - це коли індивід виявляє, або нейтральні якості, або практично відсутність будь-яких якостей.

Психологи стверджують, що двом жінкам, в яких переважають чоловічі якості, буде набагато простіше зберегти дружні відносини, але це зовсім не означає, що жінки, які більш жіночні, приречені, залишитися без подруги. Мова йде, про те, що їм набагато складніше обзавестися друзями, а надалі, зберегти цю дружбу.

Жінка більш емоційна, будь-які її взаємини, засновані на почуттях і емоціях, саме це стає причиною сварок і непорозумінь. І якщо чоловік у конфлікті з жінкою, скоріше всього владнає його, завдяки здатності залишатися розсудливим в дуже гарячих ситуаціях, то конфлікт двох жінок скоріше всього закінчиться «самозайманням», причому обох.

«Жіноча дружба», існує - якщо ви в це вірите, якщо вона вам потрібна. «Дружити, як і любити - треба вміти»! І жінкам в силу їх психологічних особливостей, часом дружба дається нелегко. Це робота над собою і цьому потрібно, вчитися. І дуже важливо, розуміти, чітко усвідомлювати, що в результаті, ви отримаєте, рівно те, що заслужили. Все залежить від того, який сенс, ви вклали, сказавши фразу: «моя найкраща подруга»!

Міфи про жіночу дружбу: [9, с. 67].

Жіноча дружба - це одна з найпопулярніших тем, анекдотів. Чого тільки не сказано, про взаємини представниць прекрасної статі.

І все жарти зводяться, всього лише до кількох висновків:

«Всі жінки істоти досить меркантильні і заводять знайомства, лише заради якої не будь вигоди».

«Жінки не можуть дружити, тому що, жіноча « заздрість » завжди стане перепоною до нормальних взаємин».

«Всі жінки суперниці і жодна з них не потерпить поряд з собою гідної конкурентки», і на підтвердження цієї версії зазвичай наводиться приклад, коли одна з подруг красуня, або щонайменше симпатична, інша на її тлі виглядає якось блякло (і це м'яко сказано).

«Жінки скандальні, непередбачувані» і мир між ними може спостерігатися не довго, до тих пір, поки їх спілкування не перейде з: «Скільки коштує і як тобі моє нове плаття», в роздум щасливої ​​володарки нової ганчірки про те, що: «Ти б теж, не погано виглядала, в цьому шикарній сукні, якби змогла в нього влізти ... і.т.д.

Тим не менш, я вважаю, що ставити питання про існування Жіночої дружби, не справедливо і не розумно.

Дружба - це поняття, яке не можна розділити за статевою приналежністю! Дружба це необхідність, така ж, як і будь-яка фізіологічна потреба людини. Дружба ця умова соціуму, для успішного існування в ньому.

Дружба це не продукт розуму, в ній немає місця холодного розрахунку. Дружать серцем, душею. Дружба є у тих, хто має схожі моральні цінності. Отже, стверджуючи, що «жіночої дружби немає», ви говорите про те, що жінка «істота вкрай бездушна, безсердечна і аморальна».

Для деяких дружба оцінюється тільки логічними схемами, а не відчуттям єдності. Тоді, дружба - це наслідок спільних інтересів, особистої симпатії, спільних цілей. Якщо вони пропадають, то і проходить дружба. [10, с. 55].

Дівчатка раніше, ніж хлопчики, переходять від дитячої дружби до юнацької, так як у них раніше формується потреба в інтимності, в спілкуванні.

Що ж стосується жіночої дружби, то це дивовижне і при всій своїй неймовірності часто зустрічається явище. Дивовижне в тому, що дружба припускає впорядковані відносини, в той час як ми жінки багато в чому спонтанні істоти. Дружба серед жінок неймовірна ще й тому, що жінка завжди зможе звинуватити, кого завгодно і так само як виправдати. Таким чином, найголовніше - як майбутнім подругам вдається дістати доступ до рівня довіри один до одного? Найбільш вірогідний варіант - дитинство. Другий варіант - взаємодія в складних життєвих ситуаціях, через них майбутні подруги своїми діями заслуговують взаємну довіру, на якій потім будується довга і сильна дружба. Ще в давнину жінки знаходилися разом, коли чекали своїх чоловіків після полювання. Для жінки дуже важливе спілкування і прийняття їх у суспільстві. Для власної безпеки. Це ще одна грань жіночих відносин. І найголовніше, нам жінкам потрібно говорити про свої почуття. Так уже ми створені. Але якщо ми будемо говорити про всі почуттях чоловікові - в його голові станеться «перевантаження». Чоловік просто не здатний слухати про почуття стільки, скільки потрібно висловити жінці. Тому регулярне спілкування з подругами допомагає берегти чоловіка від зайвої інформації, залишаючи для нього найважливіше. І при цьому жінка себе не обмежує в цих самих почуттях.

Безумовно, є і мінуси, жіноча дружба охоплена ореолом непостійності, підступності і часом жорстокості. Відомо чимало випадків, коли дружба між двома жінками, що почалася ще з дитячого садка, закінчується, коли між ними вставав чоловік, якого не можуть поділити дві подруги. Нерідкі випадки, коли подруги відводять мужів і стають причиною розвалу сім'ї і краху особистого життя. Але в таких випадках, не варто звинувачувати подругу, просто «заміжньої» необхідно дивитися далі, і швиденько знайти коханого для своєї подруги, щоб не було зайвих спокус і тоді, можлива дружба сім'ями. Або як варіант, надто захопившись дружбою, або чимось ще жінка нехтує і забуває про свої обов'язки і функції «дружини», а від такої жінки чоловік піде напевно і неважливо до подруги або сусідки, це вже питання часу ...

Іноді жіночу дружбу заважає і банальна заздрість. Заздрити можна багатьом речам: стрункої фігури, пишним формам, новій сукні, дорогим прикрасам, кар'єрі, чоловікові і т.д. Про яку ж дружбу в цьому випадку може йти мова ?! Я думаю в такі моменти, важливо і потрібно не замовчувати про виниклі думки і почуття. Як би соромно і принизливо не було, необхідно відкритися подрузі, це дозволить пережити кризовий період у відносинах і подолати виниклі складнощі. Поговоривши з подругою про це, вам стане легше, можливо ви разом придумаєте способи допомогти і один одному. Тому що спочатку чоловік займався полюванням, а це діяльність колективна, заснована на взаємодопомозі і партнерстві. А жінка, як хранителька вогнища, спочатку була прив'язана тільки до сім'ї і дітей. І плюс до всього, якби чоловік пішов до іншої жінки - це означало б втрату годувальника. Звідси і підвищений рівень конкуренції між жінками.

У дикій природі така особливість - самці б'ються за самку, найчастіше не на смерть ... а ось самки між собою б'ються на смерть, звільняючи місце для життя для свого майбутнього потомства.

Але все, в принципі, індивідуально - і жінки під час воєн одна-одній допомагали, і не під час війни теж. [11, с. 214].

І у тварин самка може усиновити чужих дитинчат і мирно уживатися з іншими самками.

Хоча вважається, що боротьба і конкуренція між собою, навіть з кращими друзями, зазвичай притаманна чоловікам, але, жінки в цьому теж процвітають, і ця боротьба між собою може мати вельми витончену форму.

Чоловіки не соромляться у висловах, їм нічого не варто назвати приятеля, у якого злегка почали рідшати волосся, «лисим дятлом», а його обожнену машину, на яку той збирав кілька років, «руїною». Жінки, в більшості своїй, безпосередньо нічого такого подругам не говорять, але їх тонкі натяки часом ранять один- одного куди сильніше, ніж грубуваті жарти чоловіків. А хто, якщо не подруга, скаже нам правду від душі, щоб ми змогли звернути на це вчасно увагу, нехай навіть своє суб'єктивне, але рідна думка, на мам і сестер ми, однак, не ображаємося ...

Жінки істоти емоційні і при розриві відносин здатні на жорстоку і підступну помсту, тому не варто доводити до цього.

Для того щоб дружити в повному розумінні цього слова, необхідно бути чесними перед самим собою та іншими, уважно слухати, зрозуміти і допомогти у важку хвилину. І, найважливіше, потрібно бути готовим пробачити, радіти і поступатися. А також важливою основою жіночої дружби є такт і мистецтво зберігати секрети і одкровення, як колись зазначив Жан Жак Руссо: «Закоханість може обійтися без відповідного почуття, але дружба - ніколи!».

Якщо жінка вміє радіти успіхам своєї подруги і навіть допомагати в їх досягненні, то дружба між ними тільки зміцниться. Але щоб це було взаємно, інакше одностороння допомога і самопожертва буде більше схоже не на дружбу, а на постійну експлуатацію.

Тим не менш, багато жінок вміють дружити і проносять цю дружбу через все життя. Хто ще може вислухати твої скарги про сімейні негаразди, неприємності на роботі та інших проблемах? Хто може дати ділову пораду або поділитися рецептом смачного пирога або модною дієтою, якщо не подруга. Жіноча дружба досить міцна і надійна. Зовсім недавно вченими доведено, що, незважаючи на всі можливі міфи, жіноча дружба все ж міцніше чоловічого! Не кожен чоловік готовий раптово кинути все і рвонути на інший кінець міста серед ночі просто тому, що одному погано на душі і терміново треба з ким-небудь поділитися переживаннями. Деякі з них здатні засунути всі справи і посидіти ввечері з дитиною друга або відправитися у вихідний на дачу допомогти його мамі. І вже тим більше рідкість, щоб чоловік регулярно відвідував хворого друга в лікарні, не кажучи вже про те, щоб виходжувати його після операції або після пологів. А для нас жінок подібні вчинки цілком у порядку речей. Все ж підтримувати один одного жінки вміють так, як, на жаль, рідко буває дано чоловікам.

І на завершення хочеться сказати, дружба між жінками є, але вона може бути такою ж різною, як і самі жінки, але найпрекрасніший момент у житті кожної жінки - це момент усвідомлення того, що поруч є подруга, однодумець ...

Безглуздо заперечувати, що людина за деякий проміжок часу може перейти з одного стану в інший. Є зміни більш часті (такі як настрій, стани, пов'язані з фізіологічними ритмами і т.д.), а є менш схильні до коливань - характер, несвідомі установки і т.д. Деякі з них мають досить сильний вплив на те, як людина поведе себе, а значить, і на дружбу в цілому.

Ще К.Г. Юнг припустив, що у кожної людини існують несвідомі освіти - архетипи, які відповідають за "внутрішнього чоловіка" і "внутрішню жінку". Потім, спираючись на його заяву, С. Бем створила свою теорію андрогінного типу особистості. Андрогіни - це люди, що володіють особистісними характеристиками обох статей. Бем виділила чотири соціальні статі. [12, с. 9].

1. Маскулінний - людина, у якої переважають риси чоловічої статі;

2. Фемінінність - відповідно, жіночої статі;

3. Андрогін - людина, яка поєднує в собі і чоловічі і жіночі риси;

4. Недиференційований - проявляє або нейтральні якості, або майже ніяких.

За останніми дослідженнями, серед людей у ​​віці до 30 років більше 70% є андрогінними. І це число постійно збільшується. Таким чином, усередині кожного третього з нас є і чоловік, і жінка. А значить, то, як ми дружимо, залежить від того, чим ми дружимо (тобто який своєю внутрішньою частиною). Розглянемо можливі варіанти.

Внутрішня жінка + внутрішня жінка.

Такий варіант якраз і викликає найбільші сумніви з приводу існування жіночої дружби. Коли дві жінки дружать своїми "жіночими сутностями", починаються різні проблеми: тут і суперництво, і прояви стервозності, і плітки, і інші радощі, які приписують жіночу дружбу. Але сказати, що в такій дружбі одні лише мінуси можна - адже саме при такому типі дружби можлива найбільша емоційна залученість партнерів (по дружбі). Саме тут подруги діляться глибокими емоційними переживаннями і, завдяки емоційну теплоту, можуть більш ефективно підтримати один одного у важкі моменти.

Внутрішній чоловік + внутрішній чоловік.

Це більше схоже на ділове співробітництво. Дві жінки, коли дружать своїми чоловічими сутностями, можуть досить ефективно робити спільну справу - в рамках дружби це може бути організація будь-якого заходу. У цьому випадку також можливе суперництво, але швидше у формі змагання. Якщо в попередньому вигляді суперництво полягало в з'ясуванні, хто з нас краще, то тут мова йде про те, хто з нас краще зробить. Мінусом же такої дружби може бути деяка сухість спілкування - ні тобі емоційної підтримки, ні смачних пліток (в крайньому випадку, відсторонене виклад фактів).

Внутрішній чоловік + внутрішня жінка.

Такі відносини часто дивують оточуючих - начебто всі знають, що ці дві подруги не лесбіянки, але щось вже дуже схоже ... Коли одна жінка дружить з допомогою свого внутрішнього чоловіка, а інша - жінки (при цьому ролі можуть періодично змінюватися), то в цих відносинах може бути все від стосунків чоловіка і жінки, тільки без сексу. У цій дружбі є і деяке нерозуміння (як між чоловіком і жінкою), і привабливість партнера зважаючи на його загадковості (раз незрозуміло, значить, цікаво). Такі подруги в деякому розумінні замінюють один одному чоловіка в період його відсутності на любовному фронті. Але так само, як і в стосунках чоловіка і жінки, тут формуються певні очікування від партнера і, внаслідок цього, розчарування.

Перераховані вище види дружби можуть зустрічатися у відносинах двох подруг в різних поєднаннях. Наприклад, обидві жінки займаються бізнесом і зустрічаються на обідах в будні, коли їм важко відразу переключитися з чоловічою позиції. Їх спілкування сухувато, але у справі. І тільки зрідка вони влаштовують спільні заходи у вихідні і можуть дозволити собі попліткувати, поскаржитися один одному на чоловіків-ледарів і посваритися з приводу симпатичного інструктора з лиж.

Жінки в спілкуванні спираються на емоції, чоловіки ж навпаки - поважають тільки факти. Жінок цікавить не стільки сама інформація, скільки її емоційне забарвлення і оцінка з боку подруги. Емоції становлять саму суть жіночої дружби, роблячи її більш насиченою, теплою і душевної.

Чоловіки ж навпаки - головною метою спілкування ставлять обмін інформацією. Емоції ж сприймаються як щось другорядне і доповнює, без чого можна прекрасно обійтися.

Жіноча дружба набагато більш складна і багатофакторна, ніж чоловіча. Вона вимагає набагато більших витрат душевних сил і часу. Для представниць прекрасної статі характерні сильна емоційна прив'язаність і відкритість.

Відносини між подругами ближчі, оскільки у чоловіків не прийнято демонструвати слабкість один перед одним. У жінок - навпаки, поплакатися в жилетку подрузі - мила справа.

Жінки віддають перевагу частим і регулярним зустрічам з подругами, на відміну від чоловіків. Вони в більшості випадків мають більшу кількість подруг, ніж сильна половина людства.

Також пані не бояться в дружбі відкрито виявляти емоційність і свої почуття. Чоловіків же стримує небажання здатися гомосексуальним і жіночним.

У спілкуванні жінки воліють більше прислухатися до порад, ніж давати їх. З чоловіками все навпаки.

Таке цікаве поняття - жіноча дружба. Про існування даного феномена думки, як правило, розходяться. Одні вважають, що це вигадка і чергова жіноча дурість, інші думають, що жіноча дружба може бути і міцніше, і сильніше чоловічий.

Загалом, жіноча дружба - це тонка річ, підвладна регулярним серйозним випробуванням. Але вже якщо вам пощастило нею обзавестися, то бережіть її і всіляко підтримуйте.

Справжня дружба існує між самодостатніми людьми. Життя сучасної жінки завжди пов'язана з різноманітними відносинами не тільки з жінками, але й чоловіками. Варто відзначити, що не всім жінкам властива жіноча дружба, хтось віддає перевагу більше часу проводити в спілкуванні з чоловіками, а жінок сприймає як конкуренток. Спробуємо розібратися, жіноча дружба існує чи ні? Подруги потрібні, щоб разом провести вільний час, поділитися новинами про життя, про роботу. Формальне сприйняття дружби - як похід по магазинах, відвідування перукаря або заняття в спортивному залі - наводить тільки до спільного дозвілля.