- •1. Предмет Нової історії. Основні риси епохи. Періодизація.
- •2. Ідеологічні засади революції в Англії.
- •3. Перша громадянська війна в Англії хvіі ст. Та її наслідки.
- •4. Друга громадянська війна в Англії. Встановлення республіки.
- •5. Індепендентська республіка в Англії (1649-1653 рр.)
- •15. Наслідки Тридцятилітньої війни у європейській політиці.
- •16. Шляхи формування англійських колоній у Північній Америці у XVII ст.
- •17. Внутрішньополітичний розвиток Англії у xviiі ст.
- •18. Аграрна революція кінця XVII- xviiі ст. В Англії та її наслідки.
- •21) Головні положення Декларації незалежності сша.
- •22) Чинники утворення федеративної держави у сша. Конституція 1787р.
- •23.Війна за австрійську спадщину та її результати.
- •24.Початок промислового перевороту в Англії.Головні чинники та наслідки.
- •26.Семилітня війна та її результати.
- •35. Причини падіння якобінської диктатури.
- •37.Переворот 9 термідора. Його внутрішня і зовнішня політика.
- •38. Боротьба франції проти військ другої коаліції 1798-1802 р.
- •1. Друга коаліція
- •2.1. Вторгнення до Єгипту
- •2.2. Інші театри військових дії
- •3.2. Італійський і швейцарський походи Суворова
- •4.1. Італійська кампанія Наполеона
- •4.2. Вихід Росії з війни
- •5. Підсумки війни
- •43. Французький консулат
- •48.Віденський конгрес та його рішення.
- •49.Причини утворення і завдання “Священного союзу ”.
- •50. Внутрішня і зовнішня політика Липневої монархії у Франції.
- •51) Німеччина у 1817-1845рр. Митний союз
- •52) Парламентська реформа 1832р. В Англії та її наслідки
- •53) Причини поразки революції в Іспанії 1820-1823рр.
- •54 Національно-визвольний рух в Латинській Америці (1815-1820рр.). Утворення незалежних держав.
- •67. Територіальна експансія сша в першій половині XIX ст.
- •68. Причини Громадянської війни в сша.
37.Переворот 9 термідора. Його внутрішня і зовнішня політика.
Змова проти Робесп'єра виникла в Конвенті. 9 термідора II року республіки, тобто 27 липня 1794 p., ставсяпереворот. Робесп'єр і його прихильники були звинувачені у спробі встановити тиранію та оголошені поза законом, що означало страту без суду. Вже наступного дня 22 якобінці, а серед них - Робесп'єр і "скажений пес" Сен-Жюст зійшли на гільйотину. Така ж доля чекала багатьох членів Комуни Парижа.
Падіння якобінської диктатури не означало завершення революції. У країні ще не відбулося останнього переділу власності та утвердження при владі нової еліти.
Термідоріанці при владі
Після термідоріанського перевороту до влади доступилася нова буржуазія, яка збагатилася під час революції та була зацікавлена у збереженні лише тих її результатів, котрі були вигідними заможним власникам. Вони підтримували республіку, виступали за усунення будь-яких обмежень вільного підприємництва. Було скасовано закон про підозрілих. До Конвенту повернулися ті жирондисти, які врятувалися під час якобінського терору. Отримали амністію вандейські заколотники. Одночасно було страчено сотні якобінців, закрито Якобінський клуб і народні товариства, а Комуну Парижа та революційні комітети в інших містах розпущено. Було скасовано максимум цін, що спричинило небувалу дорожнечу. На селі поновили продаж землі великими ділянками за високу ціну. Конвент ухвалив скасувати Конституцію 1793 р. й позбавити бідняків виборчих прав. Народ почувався ошуканим. Проти термідоріанців піднялася хвиля народного протесту як у самому Парижі, так і в провінціях. Особливо значними виступи трудящих були у квітні й травні; всі вони були придушені з допомогою військ. Частину депутатів Конвенту звинуватили в підготовці цих повстань і згодом шістьох із них стратили.
Одначе термідоріанський переворот не був відновленням старого порядку. Він символізував лише відмову від найбільш радикального варіанта перебудови суспільства та перехід влади до поміркованих політиків, які мали на меті захист інтересів нової еліти, що склалася за роки революції.
У 1795 р. було прийнято нову конституцію, яка закріплювала у Франції республіканський лад, але скасовувала загальне виборче право, відновлювала майновий ценз. Двопалатний законодавчий корпус - Рада п'ятисот і Рада старійшин - складався з осіб, яким уже виповнилося 40 років. Депутати обиралися двоступеневими виборами, причому виборцями могли бути лише власники майна, еквівалентного вартості не менш як 200 робочих днів; таких на всю Францію виявилося 30 тис. осіб. Виконавча влада надавалася п'ятьомчленам законодавчого корпусу - Директорії. Політика Директорії відповідала інтересам найзаможніших верств населення. Верховенство в Директорії" мав П. Баррас. Він залишався постійним її членом, тоді як решта замінювалася щороку по одному через жеребкування.