Варіант № 2

Явище інфля­ції відоме з IV—III ст. до н.е., або з часу, коли грошовим товаром у світі стає срібло. У найзагальнішому визначенні інфляція — це знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю грошових знаків, що перебувають в обігу, суми товарних цін. Але не всяке підвищення цін є інфляційним.

Якщо підвищення цін відбулося через подорожчання сировини, електроенергії, покращення якості продукції, що призвело до збільшення витрат виробництва, то знецінення грошей є наслідком зростання цін. Якщо зростання цін відбулося через надмірну грошову та кредитну емісію, пору­шення законів грошового обігу, то зростання цін є наслідком знецінення грошей. Другий випадок точніше відображає реаль­ний зміст поняття "інфляція", означає появу грошових знаків, не забезпечених товарною масою.

Серед найважливіших, конкретніших причин інфляції у краї­нах СНД, у тому числі в Україні, слід назвати, по-перше, глибоку деформацію основних пропорцій народного господарства, насам­перед співвідношення між групою "А" і групою "Б", а також галу­зеву незбалансованість. Таку інфляцію називають структурною.

По-друге, надмірна мілітаризація економіки. За оцінками за­хідних експертів, у СРСР на військові цілі витрачалося наприкінці 90-х років не 70 млрд. крб., як зазначалося в офіційних джерелах, а майже 300 млрд. крб. Така різниця зумовлена тим, що до обсягу військових витрат не зараховували витрати на виробництво устаткування для військових заводів, на метал, енергію, комплектуючі вироби, а також витрати в суміжних галузях (наприклад, на видобування руди, з якої виплавляли метал для військових потреб). Наприкінці 1990 р. питома вага військової продукції в загальному обсязі машинобудівного комплексу становила 60%, у тому числі 32% — устаткування для військових підприємств, і лише 5% — споживчі товари.

По-третє, певна монополізація економіки. Так, в Україні у 1994 р. понад 900 промислових підприємств були монополістами у виробництві понад 2365 найважливіших видів промислової про­дукції (більш як 35% її загального обсягу). Водночас 185 підпри­ємств були єдиними виробниками 840 видів продукції. За цих умов необдумана політика лібералізації цін у першій половині 90-х років значною мірою зумовила інфляційне підвищення цін, грошова емісія стала наслідком такої політики.

Варіант № 3

Гроші виконують різні функції. Пер­ша з них — функція міри вартості. Вона полягає в тому, що вартість усіх товарів виражається у грошах, що за їх допомогою порівнюються вартості різних товарів. Це можливе тому, що і на виробництво золота, і на створення товарів витрачається сус­пільне необхідна праця. Оскільки на виробництво різних товарів витрачалася неоднакова кількість праці, то їхня вартість в умо­вах панування золотого стандарту виражалася в різних кількос­тях золота. Вагова кількість металу, прийнятого в країні за грошову одиницю, — це масштаб цін. Держава юридичним актом закріплює грошову одиницю Отже, виконання грошима функції міри вартості не залежить від держави (тобто це об'єктивна фун­кція), а масштаб цін — технічна функція, яка залежить від волі держави, встановлюється у законодавчому порядку.

Спершу грошові одиниці та їхні назви переважно були пов'яза­ні з певною вагою благородних металів. Наприклад, фунт стер­лінгівозначавфунт срібла. З часом золото витіснило срібло, але назва лишилася, хоч вона вже означала значно меншу кількість золота, яка за вартістю дорівнювала фунту срібла.

Гроші виконують також функцію засобу обігу, тобто вони є засобом реалізації товарів, посередником в їх обміні.