14. Чим відрізняються прямі та непрямі методи впливу держави в інноваційній сфері:

А. Прямі методи державного регулювання інноваційної діяльності здійснюються в адміністративній та цільовій формах, а непрямі націлені на стимулювання інноваційних програм і створення сприятливих умов для новаторської діяльності.

Б. Непрямі методи здійснюються в адміністративній формі, а прямі в цільовій.

В. Прямі методи використовуються у межах однієї організації, а непрямі знаходить свій прояв у появі нових виробників нововведення та у порушенні монополії виробника-піонера.

15. Процес, що передбачає відокремлення функцій створення і виробництва нововведення від функції його споживання – це:

А. Форма простого внутрішньоорганізаційного процесу.

Б. Форма міжорганізаційного процесу.

В. Форма розширеного інноваційного процесу.

16. До непрямих методів стимулювання інноваційних програм і створення сприятливих умов для новаторської діяльності належать:

А. Дотаційне фінансування через державні цільові програми підтримки нововведень.

Б. Створення соціальної інфраструктури, що включає формування єдиної інформаційної системи країни.

В. Надання кредитних пільг фірмам для реалізації нових ідей.

17. До прямих методів стимулювання інноваційних програм і створення сприятливих умов для новаторської діяльності належать:

А. Дотаційне фінансування через державні цільові програми підтримки нововведень.

Б. Створення соціальної інфраструктури, що включає формування єдиної інформаційної системи країни.

В. Лібералізація податкової та амортизаційної політики.

18. Комплекс заходів і рішень, спрямованих на встановлення рівноваги між попитом на інновації та їх пропозицією – це:

А. Інноваційний процес.

Б. Інноваційна діяльність.

В. Інноваційний політика.

ТЕМА 6. ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

1. Цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту – це:

А.Іноземні інвестиції.

Б. Прямі іноземні інвестиції.

В. Фінансові інвестиції.

2. Частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстроченням, – це:

А. Комплексні виробничі зони.

Б. Зовнішньоторговельні зони.

В. Науково-технічні зони.

3. Зони, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів), – це:

А. Науково-технічні зони.

Б. Туристсько-рекреаційні зони.

В. Банківсько-страхові (офшорні) зони.

4. Вперше зони технологічного розвитку з’явилися у . . .

А. США.

Б. Англії.

В. Китаї.

5. Частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону та торгівлі – це:

А. Зони прикордонної торгівлі.

Б. Науково-технічні зони.

В. Зовнішньоторговельні зони.

6. Однією із цілей створення СЕЗ є:

А. Залучення іноземних інвестицій.

Б. Сприяння монополізації ринку.

В. Активізація проведення адміністративної реформи.

7. Інвестиції, опосередковані іншими особами, або ж які не дають можливості інвестору справляти суттєвий вплив на діяльність реципієнта, це:

А. Непрямі (портфельні) інвестиції.

Б. Комплексні інвестиції.

В. Фінансові інвестиції.

8. Зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів, – це:

А. Комплексні виробничі зони.

Б. Науково-технічні зони.

В. Банківсько-страхові (офшорні) зони.

9. Правове регулювання іноземних інвестицій здійснюється:

А. Міжнародними нормативно – правовими актами.

Б. Конституцією України.

В. Національним законодавством, на яке впливає міжнародне право.

10. Основою чинного законодавства України з питань іноземних інвестицій є:

А. Декрети та постанови кабінету міністрів.

Б. Законодавчі акти та міжнародні договори.

В. Конституція України.

11. Спеціальні (вільні) економічні зони можуть створюватися таких функціональних типів, як:

А. Зовнішньоторговельні зони, комплексні виробничі зони, науково-технічні зони.

Б. Туристсько-рекреаційні зони, банківсько-страхові (офшорні) зони, зони прикордонної торгівлі.

В. Варіанти А і Б.

12. На території СЕЗ . . .

А. Забороняється створення казино.

Б. Забороняється створення об'єктів невиробничої сфери.

В. В особливих випадках дозволяєтьсястворення готелів.

13. Вкладання цінностей у статутні капітали в обмін на корпоративні права, емітовані господарськими товариствами – це:

А. Прямі інвестиції.

Б. Портфельні інвестиції.

В. Корпоративні інвестиції.

14. Вільні банківські чи страхові зони носять назву:

А. «Дьюті-фрі».

Б. Офшорні зони

В. Венчурні зони

15. Портфельні інвестиції – це:

А. Капіталовкладення, які передбачають придбання акцій, боргових та похідних цінних паперів.

Б. Вкладання цінностей у статутні капітали в обмін на корпоративні права.

В. Вкладання які передбачають встановлення виключно довгострокових відносин між інвестором і підприємством.

16. Згідно чинному національному режиму іноземного інвестування, іноземні інвестори мають право здійснювати будь-яку господарську чи комерційну діяльність в Україні:

А. На умовах, кращих, ніж для українських інвесторів.

Б. Лише у виключних випадках, з дозволу уряду.

В. На рівних умовах з українськими інвесторами.

17. Придбання акцій, придбання боргових і цінних паперів, придбання реальних активів – це складові:

А. Прямих інвестицій.

Б. Портфельних інвестицій.

В. Корпоративних інвестицій.

18. Чим відрізняються країни-донори від країн-реципієнтів:

А. Країни-реципієнти є основними постачальниками капіталів у інші країни, а країни-донори приймають іноземні інвестиції.

Б. Країни-донори є основними постачальниками капіталів тільки на території однієї країни, а країни-реципієнти постачальники для усіх країн.

В. Країни-донори є основними постачальниками капіталів у інші країни, а країни-реципієнти приймають іноземні інвестиції.

19. Такі галузі економіки як оборонна, видобувна промисловість, транспорт і зв'язок відносяться до:

А. Галузей економіки, в які іноземні інвестиції можуть бути обмежені або зовсім заборонені.

Б. Галузей економіки, які є найбільш привабливими для залучення іноземних інвестицій.

В. Галузей економіки, які відносяться до спеціальних економічних (вільних) зон.

20. Гарантії від націоналізації чи реквізиції іноземних інвестицій, компенсація і відшкодування збитків, гарантії у випадку припинення діяльності та гарантії переказу прибутку, доходів і інших коштів зафіксовано у:

А. Міжнародних договорах України.

Б. Статуті Міжнародного банку реконструкції і розвитку.

В. Внутрішньому законодавстві України.

21.Створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб; придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України; придбання інших майнових прав тощо – це:

А. Класифікація іноземних інвестицій.

Б.Форми іноземного інвестування.

В. Складові портфельних інвестицій.

22. Надання іноземним інвесторам права на проведення господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності і передаються в оренду – це сутність:

А. Концесійного договору.

Б. Договору про виробничу кооперацію.

В. Договору про спільне виробництво.

23. Де і коли була створена перша європейська СЕЗ:

А. В Греції в 1957 р.

Б. В Ірландії в 1959 р.

В.В Італії в 1961.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3.

ІНВЕСТИЦІЙНЕ ПРОЕКТУВАННЯ

ТЕМА 7. ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ

1. Формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення – це:

А. Інвестиційна стратегія.

Б. Інвестиційне планування.

В. Інвестиційний процес.

2. Відносно загальної стратегії економічного розвитку компанії інвестиційна стратегія носить . . . характер:

А. Домінуючий.

Б. Підлеглий.

В. Нейтральний.

3. Узгодження в часі реалізації інвестиційної стратегії з загальною стратегією економічного розвитку компанії (фірми), а також із прогнозованими змінами кон'юнктури інвестиційного ринку передбачає:

А. Внутрішня синхронізація.

Б. Зовнішня синхронізація.

В. Поступова синхронізація.

4. Зменшити вірним вибором варіанта інвестування та розподілом капіталу між різними видами інвестицій, економічної діяльності, регіонами, проектами можна такий вид інвестиційного ризику як …

А. Диверсифікований ризик.

Б. Недиверсифікований ризик.

В. Мікроекономічний ризик.

5. Критерієм критичного ризику є:

А. Вірогідність втрати прибутку за інвестиційним проектом.

Б. Можливість втрати не тільки прибутку, але й доходу.

В. Вірогідність втрати усіх інвестованих коштів, а також майна.

6. Комплекс заходів, що включає ідентифікацію, аналіз, зниження і моніторинг ризику з метою зменшення відхилення фактичних показників реалізації проекту від їх запланованих значень – це:

А. Управління ризиком.

Б. Аналіз ризику.

В. Планування ризику.

7. Можливість втрати підприємством частини активів або усіх активів, можливість недоотримання прибутку, виникнення збитків – це:

А. Ризик

Б. Управління ризиком.

В. Аналіз ризику.

8. Ризик операційної діяльності виникає:

А. На експлуатаційній фазі реалізації проекту.

Б. На інвестиційній фазі інвестиційного проекту.

В. Протягом всього життєвого циклу підприємства.

9. Економічна ефективність визначає …

А. Соціально-економічні наслідки реалізації проекту для населення регіону.

Б. Результативність економічної діяльності підприємства.

В. Вплив результатів здійснюваного проекту на доходи і видатки бюджетів різного рівня.

10. Метою техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту є:

А. З’ясування технічної можливості і економічної необхідності конкретного інвестиційного проекту.

Б. Перевірка доцільності виділення ресурсів на здійснення конкретного інвестиційного проекту з числа альтернативних з позиції суспільства.

В. Визначення ефективності джерел і умов фінансування інвестиційного проекту.

11.За причиною виникнення інвестиційні ризики поділяються на:

А. Диверсифікований та недиверсифікований ризик.

Б. Ризик інвестиційної діяльності, ризик фінансової діяльності.

В. Припустимий ризик, критичний ризик.

12. Чим відрізняється диверсифікований ризик від недиверсифікованого:

А. Диверсифікований ризик виникає на стадії реалізації проекту, недиверсифікований пов'язаний з можливістю збільшення вартості позикового фінансування в структурі капіталу

Б. Диверсифікований ризик можна зменшити вірним вибором варіанта інвестування та розподілом капіталу між різними видами інвестицій (диверсифікованістю), недиверсифікований не можна знизити за допомогою диверсифікованості виробництва.

В. Диверсифікований ризик – це припустимий ризик, недиверсифікований - прийнято називати вкладення, коли є вірогідність втрати прибутку за інвестиційним проектом.