14.09.2006; Із змінами, внесеними згідно із Законом n 1617-VI
( 1617-17 ) від 24.07.2009 }
Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності,
реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"
( 4452-17 ).
{ Частина друга статті 6 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 )
від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом N 4452-VI
( 4452-17 ) від 23.02.2012 }
Види діяльності банку
Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги
(крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу
діяльність, визначену в цій статті.
Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі
банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.
До банківських послуг належать:
1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських
металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;
2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків
клієнтів, у тому числі у банківських металах;
3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на
поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на
власних умовах та на власний ризик.
Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.
Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків)
фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними
особами (комерційними агентами) агентських договорів. Перелік
фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім
банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється
Національним банком України. Банк зобов'язаний повідомити
Національний банк України про укладені ним агентські договори.
Національний банк веде реєстр комерційних агентів банків та
встановлює вимоги до них. Банк має право укладати агентський
договір з юридичною особою, яка відповідає встановленим
Національним банком України вимогам.
{ Частину шосту статті 47 виключено на підставі Закону
N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 }
{ Частину сьому статті 47 виключено на підставі Закону
N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 }
Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати
також діяльність щодо:
1) інвестицій;
2) випуску власних цінних паперів;
3) випуску, розповсюдження та проведення лотерей;
4) зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду)
індивідуального банківського сейфа;
5) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей;
6) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім
власних акцій);
7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо
банківських та інших фінансових послуг.
Банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові
послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії
Національного банку України - в іноземній валюті.
Банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для
надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення
іншої діяльності.
Банк має право розпочати новий вид діяльності або надання
нового виду фінансових послуг (крім банківських) за умови
виконання встановлених Національним банком України вимог щодо
цього виду діяльності або послуги.
Банк не пізніш як за місяць до початку нового виду діяльності
або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських)
зобов'язаний повідомити про це Національний банк України згідно з
вимогами та в порядку, встановленими Національним банком України.
Національний банк України з метою захисту прав вкладників та
інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги,
включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу
банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду
діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати
банк.
Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну
винагороду за надані послуги.
{ Стаття 47 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1533-VI
( 1533-17 ) від 23.06.2009, N 2510-VI ( 2510-17 ) від 09.09.2010;
в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.
Стаття 55. Регулювання відносин банку з клієнтом
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством
України, нормативно-правовими актами Національного банку України
та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення
конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також
конфлікту інтересів клієнтів банку.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких
товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної
особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати
умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір
процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її
розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу),
за винятком випадків, встановлених законом. { Статтю 55 доповнено
частиною четвертою згідно із Законом N 661-VI ( 661-17 ) від
12.12.2008 }
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК,
ЗВІТНІСТЬ ТА АУДИТ
Стаття 68. Загальні засади ведення бухгалтерського обліку і
звітності в банках
Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до
внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил,
встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних
стандартів бухгалтерського обліку.
{ Частина перша статті 68 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 )
від 15.02.2011 }
Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне
відображення всіх банківських операцій та надання користувачам
достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати
фінансової діяльності та їх зміни.
У фінансових звітах кожного банку відображаються результати
його діяльності за звітний період.
Висновок .
У даній роботі , були розглянуті основні поняття ринку цінних паперів та операції банків на ринку цінних паперів. Ці поняття в Російській економіці невіддільні один від одного , так як основними учасниками ринку цінних паперів є банки , хоча в даний час в результаті фінансової кризи активність банків на ринку цінних паперів знизилася.
Зацікавленість комерційних банків у емісії власних акцій та їх розміщення на відкритому ринку можна пояснити рядом обставин. Перш за все, це інфляція , постійно знецінюються власні капітали банку . Інфляція позбавляє банки можливості залучати довгострокові депозити , тому для здійснення щодо довгострокових вкладень , банки повинні використовувати власний капітал . Високі котирування банківських акцій розглядаються банками як спосіб зміцнити свої позиції на ринку. Розширити сферу впливу і залучити нових клієнтів. Тому в разі зниження курсу акцій , банки , через інвестиційні компанії активно скуповують їх на вторинному ринку , що призводить до штучного зростання курсу і створює видимість зміцнення ринкових позицій банку .
Банківські облігації не користуються великою популярністю , так як інвестори поки не здатні на тривалий час інвестувати кошти . Перевага облігацій полягає в тому , що їх можна використовувати в якості розрахункового засобу .
Розглядаючи сьогоднішній ринок банківських векселів , всіх векселедавців можна умовно розділити на дві групи. З одного боку багато банки випускають чисто фінансові векселі , використовуючи їх як аналог депозитного позики з прибутку . З іншого боку , існує вже сформований коло банків і фінансових організацій , які використовують векселі для вчинення різноманітних торгово -фінансових операцій . Після фінансової кризи у торговому обігу фінансового ринку значно підвищилася питома вага банківського ринку векселів . Він не має жорсткої інфраструктури , відрізняється гнучкістю підходів учасників і найбільшою мірою прив'язаний до потреб реального сектора економіки. Тому , векселі банків є цілком привабливими .
На ринку цінних паперів звертаються різні цінні папери з різними характеристиками , але найважливішим показником є співвідношення ризик - дохід. Ці величини прямо пропорційні. Особливістю інвестиційної політики банків є визначення цього співвідношення і вигідне інвестування коштів у цінні папери . В даний час український ринок цінних паперів переживає не кращі свої часи. Кризова ситуація дуже впливає на діяльність банків на ринку цінних паперів.