конспекты / ------_-----
.pdf
10
Задача 5. Визначити абсолютні висоти (позначки) кінців заданого відрізку.
При рішенні даної задачі можливі три різноманітних випадки.
Перший, найбільш простий, коли точка на карті, абсолютну висоту якої необхідно визначити, співпадає з точкою, що має цифрову позначку (рис. 4).
В |
190 |
186,4 |
b |
С |
a |
Рис.4 Визначення абсолютної висоти точки |
Другий випадок, коли точка лежить на горизонталі. Тоді її позначка буде дорівнювати позначці цієї горизонталі.
Третій випадок, коли точка лежить між горизонталями з позначками Н1 і Н2, причому Н1<Н2. Провівши через точку С найкоротшу лінію між горизонталями та змірявши відстані, а та b, отримаємо позначку заданої точки
HC |
H1 |
|
h a |
або HC |
H2 |
|
h b |
|
a b |
||||||||
a b |
||||||||
|
|
|
|
|
|
де h - висота перетину рельєфу. Рішення:
1)Позначка точки А дорівнює HА = 186,4 м
2)Позначка точки В дорівнює Нв =192,5 м
3)Для визначення позначки точки С маємо:
h=2,5 м; Н1 = 187,5 м; Н2 = 190,0м; а=10,5 мм; b=13 мм
Тоді маємо:
Нc = 187,5 + 2,5·10,5 / 23,5 =188,61 м
Нc = 190,0 - 2,5·13 / 23,5 =188,61 м
|
|
11 |
|
|
Задача 6. Побудувати профіль місцевості по заданому напрямку. |
|
|||
Нехай на карті масштабу 1:10000 задан напрямок ВС (рис.5), по якому потрібно |
||||
побудувати профіль. |
|
|
|
|
|
|
95 |
|
95 |
В |
|
|
|
|
2 |
3 |
4 |
С |
|
1 |
5 |
|||
|
ПРОФІЛЬ ПО ЛІНІЇ ВС |
|
||
Масштаби: гориз. 1:10 000 вертик. 1:1000
100





90 






















80 























70
Умовний горизонт
Позначки землі (м) |
92,1 |
92,5 |
95 |
97,5 |
97,5 |
95 |
93,6 |
|||||||
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Відстані (м) |
|
|
294 |
|
163 |
|
305 |
|
203 |
|
238 |
|
94 |
|
№ точок |
В |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
С |
|||||||
Рис.5. Побудова профілю місцевості по заданому напрямку
При побудові профілю горизонтальний масштаб приймається рівний масштабу карти (або плану), а вертикальний, як правило, в 10 раз крупніший від горизонтального. Задача виконується у такій послідовності:
1.На листі міліметрового паперу будують профільну сітку, яка складається з трьох граф: номера точок, відстані та позначки землі (рис.5).
2.Нумерують на карті точки перетину лінії ВС з характерними точками (горизонталями, тальвегом, вододілом або вершиною) визначають їхні позначки.
3.До лінії ВС прикладають рівним прямим краєм смужку паперу та відзначають на ній
вертикальними штрихами всі точки, які пронумеровані (В, 1, 2, 3,......5, С). Після цього
12
переносять її на сітку, суміщаючи з графою «відстані» таким чином, щоб положення точки В співпало з початком сітки та всі точки зі смужки паперу переносять в графу «відстані», відзначаючи їх розділовими вертикальними лініями та нумерують в графі «номера точок».
4.Користуючись вимірником та поперечним масштабом, по карті визначають довжини відрізків між сусідніми точками та заповнюють графу «відстані».
5.В графу «позначки землі» вписують висоти точок, розташованих між горизонталями, визначають так, як було розглянуто в задачі 5.
6.Проводять умовний горизонт, будують та оцифровують шкалу висот у відповідності з вибраним вертикальним масштабом. Позначку умовного горизонту потрібно вибрати таку, щоб точка з найменшою позначкою розташувалася б на 2-3 см вище умовного горизонту.
7.Від лінії умовного горизонту над всіма перенесеними точками відновлюють перпендикуляри та на них в вертикальному масштабі відкладають позначки відповідних точок. З'єднавши отримані таким чином точки прямими лініями, одержують профіль місцевості у заданому напрямку ВС.
8.Над профілем робиться напис «Профіль по лінії ВС» і також підписують масштаби.
Задача 7 Визначити крутизну схилу лінії.
Мірою крутизни схилу лінії є її ухил і, який визначається тангенсом кута нахилу (рис. 6). i hd tg
де h - перевищення між точками В та С ; d - відстань між ними (горизонтальна проекція).
С
h
В
d
Рис.6. Визначення крутизни схилу
Звичайно, ухили виражають у тисячних. Наприклад, ухил дороги i=0,010 означає, що на кожні 100 м відстані перепад висот складає 1м.
Для визначення крутизни схилу на практиці користуються графіком закладень для ухилів. Для його побудови на горизонтальній прямій лінії (рис. 1 (поз. 7)) відкладають довільні ухили. В точках поділу ставлять перпендикуляри та відкладають на них у масштабі плану горизонтальні проекції d, визначені за формулою d=h/i. Кінці перпендикулярів з'єднують плавною кривою.
Для визначення ухилу будь-якої лінії на плані, беруть з плану розчином циркулявимірника відстань між двома горизонталями по цій лінії і за графіком ухилів знаходять ухил, який відповідає цьому закладенню.
13
Задача 8. Проектування лінії з заданим ухилом.
Нехай, наприклад, вимагається з точки b по плану з горизонталями (рис.7) спроектувати лінію з кутом нахилу 5°. Беремо циркулем закладення, відповідне 5° у даному масштабі і, починаючи від точки b засікаємо наступну горизонталь в точці с. З точки с тим же розчином циркуля засікаємо наступну горизонталь в точці d і т. п. Отримана лінія bcdef i є лінія з заданим ухилом.
f |
e |
d |
c |
b |
Рис. 7. Проектування лінії з заданим ухилом |
7. Оформлення роботи
Звіт про роботу складається на стандартному листі паперу формату А4. Матеріал викладається стисло у вигляді відповідей на умову поставлених задач.
Профіль креслиться на міліметровому папері чорною тушею. До звіту додається карта, по якій виконувалося рішення задач.
При захисті звіту студент повинен відповісти на ряд питань, заданих викладачем.
8.Перелік питань для захисту роботи
1.Що називається точністю масштабу та як вона визначається?
2.Дати визначення азимуту, румба, дирекційного куту.
3.Пояснити залежність між азимутом та дирекційним кутом, дирекційним кутом та румбом.
4.Покажіть на карті основні форми рельєфу.
5.Що називається висотою перетину рельєфу?
6.Як по карті визначити крутизну схилу?
7.Дати визначення абсолютної висоти точки.
8.Визначити напрямок схилу в заданій точці карти.
Здачі підлягають:
Бланк виконаної роботи з даними про вирішені задачі.
Захист лабораторної роботи відбувається в час відведений викладачем.
14
Література:
1.Лобов М. І., Соловей П. І. Інженерна геодезія. (конспект лекцій на укр. мові). ДонНАБА. Макіівка, 2010, 106с.
2.Инженерная геодезия. Учебник для вузов. Батратуни Г.В., Ганьшин В.Н., Данилевич Б.Б. и др. М.: Недра, 1984.
