11. Особливості радянського містобудування в 20-50-х роках

ХХ СТОЛІТТЯ

В той же час на теренах СРСР містобудування розвивалося дещо особливими шляхами. Відмінності радянського містобудування у 20-50-х роках ХХ століття, його новий зміст зумовлені відміною приватної власності на землю і велике нерухоме майно, а також державним плануванням народного господарства.

Перший етап - це етап усвідомлення архітекторами нових, доти невизначених завдань, проектних пошуків, експериментів і теоретичних розробок, оскільки до 1926 р. в країні значних містобудівних робіт не було.

Другий - розробка загальної проблематики соціалістичного розселення і принципової структури соціалістичного міста.

Перші містобудівні роботи були пов'язані із створенням генеральних планів Москви і Петрограду. У 1918 р. професор Б. Саккулін, розробляючи "Місто майбутнього", склав перший план районного планування 1.25 великої території, прилеглої до Москви. На цьому прикладі районного планування було визначено зону економічного впливу Москви (Рис 1.10).

У 1918 -1924 архітектурної майстерні Мосради під керівництвом О. Щусева й І. Жолтовського був розроблений генплан столиці "Нова Москва", в цей же період інженер С. Шестаков створює проект "Велика Москва" (1921-1925) - обидва плани ґрунтувалися на вже складеній радіально-кільцевій структурі міста (Рис. 1.11).

Рис. 1.10. Б. Саккулін. Москва. Схема районного планування 1918-1922 рр.: 1 – позначення міста із зразковою площею забудови і сферою впливу, що підлягають обстеженню; 2 - існуючі залізничні лінії; 3 – проектовані залізничні лінії; 4 – проектоване електрифіковане шосе; 5 – район економічного впливу Москви з включенням площ промислового значення, що підлягають електрифікації, зразковій мережі міст-садів і загальної території зеленого поясу; 6 – кам'яна і дерев'яна забудова

Під керівництвом І. Фоміна в 1918 -1923 р. розробляється проект врегулювання Петрограду, в якому передбачалося збереження історичної центральної частини міста як єдиного ансамблю. У плані "Великого Ярославля" - 1920-1922 (С. Тартаковський) разом з реконструкцією і відновленням самого міста передбачалося створення малоповерхових приміських селищ. У 1924г. А. Таманян створює проект планування і реконструкції Єревану.

Зверніть увагу! У всіх цих проектах вперше розв'язувалося соціальне завдання пом'якшення контрастів між центром та околичними районами міста шляхом розвантаження центральної частини і створення на периферії упорядкованих житлових районів.

В1928 г був затверджений перший п'ятирічний план. Намічалося побудувати 17 нових міст по 50 -200 тис. чіл. Це викликало до життя жваві дискусії з проблем розселення. Також як і в Європі зіткнулися концепції урбанізму і дезурбанізму. "Урбаністи" вважали, що єдино прогресивна форма розселення - зростаюче місто з високою щільністю населення. З цього приводу економіст Сабсовіч зазначає: мережа взаємозв'язаних соцміст - промислових, сільськогосподарських і змішаного типа з населенням 50-80 тис. замінить існуючу мережу міст протягом 10-15 років.

Рис. 1.11.С. Шестаков. Проект «Велика Москва» (1921 – 1925 рр.):

1 – Центральний будівельний район із суспільно-політичним центром;

2 – промисловий район; 3 – новий будівельний район; 4 – крупні зелені насадження

Ідеолог дезурбанізму - економіст М. Охитовіч наполягав на створенні мережі сучасних розгалужених і технічно оснащених магістралей, уздовж яких розташовуються стрічки житлових поселень ("ні місто, ні село") і паралельно ним смуги промисловості, аграрні комплекси, установи науки і культури. Зв'язок з таким спорудами - це розвинений громадський і особистий транспорт. Все культурно-побутове обслуговування тільки усуспільнене, причому відділення дітей від батьків для виховання і освіти за рахунок держави намічалося ще більш послідовно, ніж в урбаністів.

До найбільш відомих і частково реалізованих урбаністичних проектів слід віднести:

– місто-комуна Автобуду (О. Крутіков, В. Лавров, В. Попов, 1929 р.) на 50 тис. людина для початого будівництва автозаводу в районі Нижнього Новгорода. Місто складалося з житлових комбінатів по 8 тис. осіб з усуспільненою системою культурно-побутового обслуговування. У суспільний центр входили зал зборів, їдальня, спортивний клуб, бібліотека, амбулаторія, господарські установи, гараж, відкритий стадіон. Дитячі установи наближені до житлових комбінатів. Промисловість відокремлена від житлової і суспільної забудови широкою смугою зелені.

– проект генерального плану Кузнецька О. і Л. Весніних (1930 р.) у зв'язку з розгортанням будівництва металургійного комбінату. Все місто складалося з окремих житлових комплексів будинків-комун з повним комплексом обслуговування (Рис.1.12). Кожен будинок мав такий комплекс обслуговування і дитячі дошкільні і шкільні установи.

Рис. 1.12. Брати Весніни. Проект генерального плану м. Кузнецька. Місто з чисельністю 35 тис. осіб пов'язане з промисловим комбінатом. З півночі його територію обмежує промисловість, а з півдня – залізнична лінія. Головна вулиця сполучає площу перед вокзалом з промисловими підприємствами. Решта вулиць проходить з півночі на південь, а також із заходу на схід, забезпечуючи найбільш вигідну орієнтацію житлових будівель.

Опозицією приведеним урбаністичним рішенням виступають дезурбаністичні проекти:

– генеральний план Магнітогорська (М. Барщ, В. Владимиров, М. Соколов, 1929-1930) – основною планувальною ідеєю якого було створення восьми функціональних смуг уздовж шосе, на кожному кілометрі якого розташовувався сектор суспільних і культурно-побутових установ. Ці житлові пояси сполучають промисловість з центром сільськогосподарського виробництва, сприяючи ліквідації відмінностей між містом і селом.

– близько до подібної структури вирішував Магнітогорськ в своєму проекті й І. Леонідов, але, намагаючись з'єднати певною мірою обидві ідеї урбанізму і дезурбанізму. Схему лінійного розселення він збагачує типово урбаністичними елементами – житловими баштами.

Дискусія була припинена вольовим порядком постановою ЦК ВКП(б) "Про роботу з перебудови побуту" в 1930г., яка підтримуючи ідею громадського харчування, будівництва дитсадків, категорично засудила напівфантастичні, а тому шкідливі спроби одним стрибком перескочити перешкоди на шляху до соціалістичного побуту. Постанова констатувала, що "проведення цих шкідливих утопічних починань ... дискредитувало саму ідею соціалістичного перевлаштування побуту".

Поряд с цим низка проектних ідей, що були переосмислені в більш реалістичному ключі, отримала подальший розвиток і вплинула на пропозиції наступних років. Так, вже після виходу вказаної постанови М. Мілютін виступив з ідеєю "зонального міста", суть якої полягає в тому, що всі функції міста чітко розмежовані в певному порядку: 1) залізничні колії; 2) виробничі та комунальні споруди; 3) зелена смуга (захисна зона); 4) житлова зона з виділенням смуг суспільного обслуговування, житлових будівель і дитячої смуга; 5) парки; 6) сади і молочно-городні радгоспи (Рис. 1.13).

Рис. 1.13. Поточно-функціональна схема планування міста за М. Мілютіним

У 1933 р. Вийшла Ухвала ЦВК і СНК СРСР "Про складання і затвердження проектів планування і соціалістичної реконструкції міст і інших населених місць Союзу РСР", в якому указувалося на необхідність узгодження містобудівних розробок з народногосподарським плануванням, встановлювався єдиний склад і порядок розробки і узгодження містобудівних проектів. З того часу, архітектура і містобудування набули характеру централізованої діяльності, подібній до командно-адміністративній системі в цілому.