opr07BMC

смаках, уподобаннях, в шкалі і критеріях оцінки явищ культури та мистецтва.

Якщо в недавньому минулому переважали критерії, пов’язані з ідеологічною цінністю культури, то тепер все більше визначаються і виходять на перший план критерії художності, естетичної досконалості, новаційності, авангардності, справжньої народності.

У зв’язку з ускладненням проблеми вибору духовних цінностей і покращенням орієнтації українського суспільства у їх світі посилюється потреба в новому просвітництві. За ініціативою Міністерства освіти і науки України було створено кілька основоположних документів та прийнято ряд постанов і програм. Насамперед виділимо такі: міжгалузеву перспективну програму “ Освіта ХХІ ст.”, “Засади гуманітарної освіти в Україні”, концепція “Основи національного виховання”, “Українознавство в системі освіти”. Обговорюються громадськістю проекти програм “Національна комплексна програма естетичного виховання”, “ Дозвілля і молодь”.

Важливою рисою нової соціальної реальності і, разом з тим, фактором її розвитку, є посилення впливу на культурне життя України її діаспори, здобутки якої все повніше ініціюють культурні зміни, а досягнення літератури, мистецтва, науки збагачують скарбницю української культури ( наприклад в літературі – Є. Маланюк, У.Самчук, В.Барка та ін.).

** *

**

Фактор національної культури стає символом соціальних змін, бо в ній найповніше втілюється торжество і майбуття української національної ідеї.

Основним змістом українського культурного оновлення і відродження була самовіддана праця багатьох дослідників, ентузіастів, практиків з реконструкції тяжко здеформованої культури, залучення до нового життя великих набутків. Фантастичний пласт забороненого або замуленого часом став відкритим і оновлює величну “ікону” нашої культури. Значна робота в цьому напрямку проводиться створеною в останні роки Національною комісією з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінет Міністрів України. Так, організована нею державна програма “Повернуті імена” інте-

281

грує зусилля багатьох інституцій і спрямована на висвітлення невідомих фактів української культури.

З’явились нові нетрадиційні форми культурної діяльності не тільки в державних закладах культури, а й у комер- ційно-самодіяльно створюваній мережі. Значного розвитку набула діяльність “Товариства шанувальників української мови” та “Просвіти” – не тільки з виконання Закону про мову, але й щодо поширення та пропаганди цінностей національної культури. Політичні партії різного спрямування в своїх програмах все більше увагу приділяти проблемам розвитку національної культури.

Осмисленню шляхів розбудови української культури присвячують свою роботу установи Національної Академії Наук (Інститут історії України, Інститут мистецтвознавства, етнології і фольклористики ім. М.Рильського, Інститут археології, Інститут літератури, Інститут соціології, Інститут філософії).

Базою основою всіх змін у культурі є стан духовних потреб громадян. Тому важливо підкреслити, що переважна більшість громадян України (77,5%) визначились у своїй потребі знань, щодо культури власної нації. У той же час потребу “в знаннях з історії та національних особливостей української культури”, які складають “ядро”, основу культури, мають майже три чверті громадян, а одна четверта – “загальною мірою”, бо стала приділяти їй в останні роки більше часу.

Сьогодні основним засобом в освоєнні здобутків української культури виступають засоби масової інформації (радіо, телебачення, преса, кіно), позитивний вплив який визначає три чверті громадян. Більшість громадян суттєвим здобутком національної культури останніх років вважає насамперед “зрушення в оволодінні громадянами державною мовою”, яке закладає основи подальших позитивних змін.

Важливою традицією розвитку української культури був і є її високий фольклоризм. Переважна більшість вважає, що за останні роки відбулись позитивні зміни в опануванні населенням фольклору, звичаїв, народного мистецтва. Результати вивчення разом з тим свідчать, що народ не просто підтримує етнографічну культуру як таку ( бо в її масових осучаснених формах немало “шароварщини”), а ставить на одне із головних місць в її опануванні якісний рівень.

282

Важливими складовими національної культури є всі сфери національного буття (господарське життя, військова справа, політика, побут, повсякденне спілкування тощо) і насамперед наука. У ці роки відбувалось осмислення української науки як цілісності та “українськості” української науки як національної. Усвідомлення сучасниками доволі, здавалось би, простої істини, що джерелом й ініціатором розвитку національної української ідеї і національної самосвідомості є інтелігенція (як гуманітарна так і природничо-технічна), не тільки надавало нового імпульсу її діяльності тепер, але й сприяло постановці важливої проблеми осягнення в усій повноті ролі національної інтелігенції, її покликання і відповідальності перед народом за характер тих змін, що відбуваються в суспільстві.

КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

АВАНГАРДИЗМ – назва різноманітних течій сучасного мистецтва, що прагнуть до корінного оновлення художньої практики, розриву її з усталеними принципами та традиціями, пошуків нового незвичайного змісту та засобів вираження. Риси авангардизму проявилися в деяких школах і напрямках модернізму.

АКВАРЕЛЬ – 1) фарба, що розчиняється водою; 2) живопис такими фарбами.

АМПІР – стиль пізнього класицизму в архітектурі та вжитковому мистецтві, який виник у Франції на початку ХІХ ст. Для А. характерна орієнтація на зразки античного мистецтва, зокрема звернення до давньоримських та давньоєгипетських декоративних форм (військові трофеї, крилаті сфінкси та ін.), строгі монументальні форми.

АНІМІЗМ (душа) - світосприйняття, що ґрунтується на переконанні в існування душ та духів як першооснови всього сущого, на уявленні про природу як живу істоту.

283

АНТРОПОЦЕНТРИЗМ – філософський принцип, згідно з яким людина є центром Всесвіту і найвищою метою всіх подій, що відбуваються у світі.

БАРОКО (давний, примхливий) – стиль, що панував у образотворчому мистецтві та архітектурі, меншою мірою – у літературі та музиці кінця ХVI –першої половини XVIII ст. Для Бароко характерні врочистість, декоративна пишність, динамічність композиції, мальовничість, багатство контрастів світла й тіні, вигнутість ліній у архітектурі.

БЕСТСЕЛЕР – популярна книжка, що видається великими тиражами, має попит і користується неабиякою популярністю.

ВАНДАЛІЗМ – безглузде, нещадне, варварське нищення пам’яток культури і мистецтва, безжальне, жорстоке ставлення до культурних і матеріальних цінностей.

ВАРВАР (чужинець, не грек) – 1) назва, яку давні греки і римляни давали всім чужинцям, що розмовляли незрозумілою їм мовою та були далекі від еллінської та римської культури; 2) перен. жорстока, груба, некультурна людина, руйнівник культурних цінностей.

ВЕРТЕП – вид мандрівного лялькового театру, що ставив п’єски, пов’язані із біблійним різдвяним сюжетом ( з грец. – печера, в якій народився Ісус).

ВІТРАЖ (скло) – орнаментальна чи сюжетна декоративна композиція (у вікні, на дверях, перегородці, ширмі тощо) з кольорового скла чи іншого матеріалу, що пропускає світло.

ГАРМОНІЯ (стрункий порядок, зв’язок) – 1 ) у грецькій міфології дружина міфічного царя Кадма з Фів, дочка Ареса і Афродіти; 2) у давньогрецькій філософії - організованість космосу, що протистоїть хаосу; 3) узгодженість і пропорційність усіх елементів твору, стрункість і чіткість побудови; 4) виражальні засоби музики, що ґрунтуються на поєднанні тонів у співзвуччя й послідовності співзвуч в умовах ладу і тональності; 5) розділ теорії музики, що вивчає принципи побудови акордів, їх співвідношення та закономірності поєднання; 6) Г. сфер – античне естетико – космологічне вчення; було висунуте піфагореїзмом і .популярне аж до

284

нового часу. Стверджувало, що космос – це ряд небесних сфер (місяць, сонце, п’ять планет, нерухомі зорі), кожна з яких при обертанні видає свій музичний звук.

ГОТИКА (від назви германського племені готів) – художній стиль часів пізнього середньовіччя (виник у ХІІ ст.), характерною рисою якого є гострота ліній, шпичастість будівель, стрілчастість вікон-вітражів, видовженість, загостреність форм живопису та скульптури.

ГРАВЮРА (вирізати, висікати) – 1) вид графіки, у якому зображення є друкованим відбитком з малюнка, виконаного художником-гравером на спеціально підготовленій дошці (друкарській формі); 2) пластина, на якій вирізьблено малюнок.

ГРАФІКА (пишу, креслю, малюю) – 1) сукупність усіх засобів певної писемності, система співвідношень між літерами письма і звуками мови; 2) вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері за допомогою пензля, олівця, пера тощо; 3) друковані художні зображення, в основі яких лежить такий малюнок; 4) Г. книжкова – різновид Г., призначенням якого є художньо-образне та декоративне оформлення книжки.

ГУМАНІЗМ – 1) система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність; 2) течія західноєвропейської культури епохи Відродження, спрямована на утвердження поваги до гідності й розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.

ДЕТИНЕЦЬ – укріплена центральна частина стародавнього міста на Русі, обнесена стінами. З XIV ст., почала називатися Кремлем.

ДОГМАТ (думка, рішення, філософське вчення) – 1) у стародавній та середньовічній філософії – поняття, яким позначали основне положення того або іншого вчення; 2) поняття, ідеї, учення (напр., релігії), які вважають істинними за будь-яких умов; те саме, що й догма.

ЕКЛЕКТИЗМ, ЕКЛЕКТИКА - у широкому значенні

- поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів, безпринципне запозичення і змішування су-

285

перечливих ідей, оцінок, теорій; використання і підтасовування вирваних з контексту фактів, формулювань, цитат тощо.

ЕЛЛІНІЗМ – 1) період в історії Східного Середземномор’я, Передньої Азії і Причорномор’я з часу завоювань Александра Македонського (334-324 рр. до н.е.) до 30 р. н. е.; 2) слово чи мовний зворот, запозичені з давньогрецької мови.

ЕПОС (оповідання, епічний вірш) – один з основних родів художньої літератури поряд з лірикою і драмою, що характеризується розповідно-описовою (епічною) формою, широтою зображення подій і характерів.

ЕТИКЕТ – (прикріплювати) установлений порядок поведінки в товаристві, певному оточенні, наприклад, придворний етикет, дипломатичний етикет.

ЕТНОС (народ) – стійка, стала соціальна група людей, що історично склалася.

ЄВАНГЕЛІЄ (добра, радісна звістка) – назва ранніх християнських творів, які розповідають про життя і вчення Ісуса Христа. Крім чотирьох Є., що ввійшли до канонічного тексту Нового Заповіту (від Матвія, від Марка, від Луки і від Івана ), існували апокрифічні Є. Петра, Андрія, Пилипа, Фоми та ін. Канонічні Є. – Богом натхненні священні твори для віруючих і основа християнського віровчення.

ЖАНР (вид, стиль) - 1) багатозначне поняття, що характеризує історично сформовані роди і види мистецьких творів у зв’язку з їхнім походженням і життєвим призначенням, способом і умовами творення, виконання і сприйняття, а також з особливостями змісту і формами; 2)побутове реалістичне малярство, що зображає картину звичайного, громадського чи приватного життя

ІДЕАЛ – взірець досконалості будь-чого в будь-якій сфері, що виробляється мисленням людини у відповідних суспільних умовах.

ІЄРОГЛІФИ – 1) найдавніші знаки єгипетського письма; відомі з IV тис .до н. є.; означали цілі поняття або окремі склади мови. Ієрогліфами називають також знаки ки-

286

тайського, японського та інших систем ідеографічного письма; 2) перен. нерозбірливе письмо.

ІКОНА (образ) – у православ’ї та католицизмі – зображення Бога, святого (святих), яке є предметом релігійного поклоніння.

ІМПРЕСІОНІЗМ – (назва походить від картини К. Моне “Враження. Схід сонця”, що 1874 р. експонувалася на виставці в Парижі) – напрям у мистецтві й літературі другої половини ХІХ – початку ХХ ст., представники якого прагнули відтворити реальний світ у його рухливості й мінливості, передати свої враження. І. склався і найповніше виявився у французькому живопису та літературі 60 – 80 рр. ХІХ ст.

ІРОНІЯ (удаване незнання) – 1) тонке, приховане глузування; І. долі – дивний випадок; 2) у стилістиці – особливість стилю, що полягає в невідповідності між прями змістом висловлювання і його прихованним значенням, яке легко вгадується.

КАНОН (правило, норма) – 1) установлене правило, норма, які стали традиційними; 2) художній твір, що є нормативним зразком; 3) догмат, правило, установлене церквою; 4) музична форма, у якій усі голоси виконують одну мелодію, але починають її в різний час у суворій послідовності один за одним; 5) струнний, щипковий музичний інструмент, поширений у країнах Близького і Середнього Сходу.

КАТАРСИС (очищення) – 1) термін, який увів Аристотель у “Поетиці”, вивчаючи принципи побудови трагедії: душевна розрядка, очищення духу за допомогою “страху і співпереживання”. Поняття катарсис мало багато тлумачень у різних філософів. 2) у психоаналізі З.Фрейда – один з методів психотерапії.

КІТЧ (сміття) – 1) складова частина масової культури, розрахована на примітивні невибагливі смаки споживача. Претендує на належність до справжнього мистецтва і комерційний успіх. 2) про предмети масової культури: несмак, халтуру.

КЛАСИЦИЗМ (взірцевий) – художній стиль і напрям у європейському мистецтві в XVII - на початку ХІХ ст. Для нього характерна пильна увага до античних взірців, духовної

287

і матеріальної культурі, які вважалися основою для наслідування, сурова ієрархія жанрів, дотримання певних канонів, що були мірилом вартості творів цього стилю.

КОМЕДІЯ ДЕЛЬ АРТЕ – вид італійського театру XVI – XVIII ст., у виставах якого основними дійовими особами були персонажі-маски (слуги Пульчинелла, Арлекін, Коломбіна, Брігелла, а також старий купець Панталоне, Лікар, Капітан). Інша назва – комедія масок.

КУЛЬТУРА (догляд, освіта, розвиток) – 1) рівень розвитку суспільства, який характеризується властивими тільки певній епосі матеріальними та духовними цінностями; 2) рівень розвитку в якійсь галузі знань або діяльності; 3) характеристика певних історичних епох, народів, націй, країн, наприклад, трипільська культура, українська культура, культура Великого князівства Литовського; 4) рівень виховання та розумового розвитку особи, а також освітній інтелектуальний рівень; 5) вирощування якоїсь рослини, а також сама рослина, яку вирощують.

КУЛЬТУРНИЙ – 1) той, що стосується культури, належить до неї, наприклад, культурний рівень. 2) освічений. 3) про грунти, рослини: оброблений, доглянутий людиною; культурний шар – шар землі зі слідами діяльності людини.

КУЛЬТУРОЛОГІЯ – наука, що вивчає духовну культуру народу.

ЛІТОПИСАННЯ, ЛІТОПИС – хронологічно послі-

довний запис історичних подій, зроблений їх сучасником.

МАГІЯ (ворожба) – 1) сукупність обрядів, пов’язаних з вірою в уміння людини впливати на природу, тварин, людей; чаклунство, віщування; біла магія – чаклунство за допомогою небесних сил; чорна магія – чаклунство за допомогою сили диявола; 2) перен. про незвичайну силу впливу на когонебудь, наприклад, магія таланту.

МЕЦЕНАТ (від прізвища римського державного діяча К. Мецената, який прославився тим, що опікувався поетами і художниками) – багатий покровитель наук і мистецтв.

МІФ (сказання) – 1) сказання про уявлення стародавніх народів щодо походження Всесвіту, явищ природи, богів,

288

легендарних героїв, наприклад, міфи Стародавньої Греції; 2) перен. вигадка.

МІФІЧНИЙ – 1) пов’язаний з міфом; 2) перен. вига-

даний.

МІФОЛОГІЯ – 1) сукупність міфів будь-якого народу чи народів; 2) наука про міфи.

МОДА – понування в певному середовищі в певній час тих чи інших смаків в уподобаннях, формах побуду і одягу.

МОДЕРН (сучасний) – стиль у європейському мистецтві кінець ХІХ – поч. ХХ ст., для якого характерні лаконізм форм, підкреслення структурних елементів, створення незвичайних декоративних ефектів.

МОДЕРНІЗАЦІЯ (оновлення) – удосконалення, зміна, які відповідають вимогам сучасності.

МОДЕРНІЗМ – загальна назва течій у мистецтві ХХ ст., яким властиві заперечення реалізму, традиційних форм, естетики, пошук нових естетичних принципів.

МОЗАЇКА – 1) зображення або візерунок із різнокольорових частинок скла, кольорового каменю, емалі, тощо, а також самі ці частинки; 2) вид мистецтва, який полягає у створенні таких картин, орнаментів; 3) перен. строката суміш різнорідних частин, елементів.

МУЗЕЙ (храм муз) – науково-дослідний та культурноосвітній заклад, який проводить збирання, вивчення, збереження й експонування пам’яток духовної та матеріальної культури.

МУЗИКА (мистецтво муз) – мистецтво, яке відображає дійсність у звукових художніх образах.

НАРОДНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ. Народний звичай – традиційний порядок відзначення подій, свят, який пов’язаний з виконанням певних дій та використанням відповідних атрибутків та предметів. Народний обряд – сукупність установлених звичааєм дій, пов’язаних з побутковими традиціями або з виконанням релігійних настанов; церемонія культових та звичаєвих обрядів.

289

НАТУРА (природа) – 1) заст. природа; 2) темперамент, характер людини; 3) дійсність; те, що є предметом зображення для художника, об’єктом для кіно- і фотознімання тощо; 4) продукти, товари як засіб платежу, що виконують роль грошей, напр., заплатити натурою.

НАТЮРМОРТ (мертва природа) – в образотворчому мистецтві – твір, що свій основний простір віддає зображенню неживих предметів (на відміну від портретної, жанрової, історичної та пейзажної тематики).

НІГІЛІЗМ (ніщо, нічого) – 1) цілковите заперечення всього загальновизнаного, повний скептицизм; 2) суспільна течія в Російській імперії в 60-і рр. ХІХ ст., що негативно ставилася до звичаїв дворянського суспільства та кріпацтва.

ОПЕРА — музично-театральний твір, що поєднує сольний, ансамблевий та хоровий спів, інструментальну музику, сценічне та декоративне мистецтва. Складається з арій, вокальних ансамблів, хорів, окремих номерів. О. постала в XVI ст. у Флоренції, пройшла складний шлях розвитку.

ОРАНТА – один з іконографічних обрядів Богоматері, який склався у середні віки. Богородицю зображали на повний зріст з піднесеними руками і повернутими від себе долонями. Оранта дістала поширення в іконографії і живопису Візантії та Давньої Русі в ІХ – ХІІІ ст.

ОФОРТ (азотна кислота) — 1) спосіб гравіювання на металевій пластині за допомогою методу протравлювання азотною кислотою; 2) відбиток з пластини, вигравіюваної таким способом.

ПАЛІТРА – 1) тонка дощечка з отвором для великого пальця лівої руки; використовується художниками для змішування фарб; 2) перен. поєднання кольорів, що характерні для певної картини або для певного художника; кольорова гамма; 3) перен. сукупність виражальних засобів у творчості письменника композитора і т. д.

ПАПІРУС – сувій зі склеєних смужок стебел рослини, на якому писали стародавні єгиптяни та інші стародавні народи, а також давній рукопис та такому сувої.

290