- •Тема 1. Сутність планування
- •1.1. Процес планування та вибір рішень
- •1.2. Планування як функція управління підприємством
- •1.3. Планувальна функція як реагування на динамічні зміни зовнішнього середовища
- •1.4. Зміст планування у процесуальному аспекті
- •Тема 2. Система планів підприємства
- •2.1. Формування системи планування на підприємстві
- •Класифікація методів планування
- •2.3. Основні підсистеми планування
- •Характерні риси основних різновидів планових комплексів (підсистем планування)
- •2.4. Склад планів
- •2.5. Організація розроблення планів на підприємстві
- •Тема 3. Маркетингові дослідження та планування збуту продукції
- •3.1. Маркетингові дослідження, їхній зміст, цілі та види
- •3.3. Аналіз потреб споживачів та аналіз конкурентів у процесі маркетингового дослідження
- •3.4. Планування структури збуту та встановлення норм збуту. Планування заходів стимулювання збуту
- •3.5. Співвідношення між корпоративною, конкурентною та маркетинговою стратегіями та їхня роль у досягненні цілей підприємства
- •Тема 4. Виробництво продукції
- •4.1. Виробнича програма підприємства, її зміст і основні завдання
- •4.2. Планування обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні
- •4.3. Оптимізація виробничої програми
- •Тема 5. Оперативно-календарне планування
- •5.1. Зміст і завдання оперативно-календарного планування
- •5.2. Особливості оперативно-календарного планування в одиничному виробництві
- •5.3. Оперативно-календарне плануванняв серійному виробництві
- •Тема 6. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •6.1. Зміст, завдання та послідовність розроблення плану матеріально-технічного забезпечення
- •6.2. Сучасні методи планування потреби в матеріальних ресурсах
- •6.3. Вибір постачальника та планування поставок матеріальних ресурсів
- •Співвідношення товарів
- •6.4. Системи управління запасами
- •Тема 7. Забезпечення операційної діяльності виробничою потужністю
- •7.1. Види виробничої потужності, чинники, що її визначають, і послідовність розрахунків
- •7.2. Методика розрахунку виробничої потужності
- •7.3. Визначення максимально можливого випуску продукції з наявної потужності
- •Тема 8. Персонал і оплата праці
- •8.1. Зміст і порядок планування персоналу та оплати праці
- •8.2. Планування продуктивності праці
- •8.3. Планування чисельності персоналу
- •8.4. Планування оплати праці
- •Тема 9. Виробнича інфраструктура
- •9.1. Особливості функціонування та планування діяльності підрозділів виробничої інфраструктури
- •9.2. Планування діяльності інструментальних цехів
- •9.3. Планування діяльності ремонтного виробництва
- •9.4. Планування діяльності енергетичного господарства
- •Приклад робочого електробалансу машинобудівного заводу
- •9.5. Планування діяльності транспортного господарства
- •10.1. Мета, завдання та характеристика процесу планування собівартості продукції
- •10.2. Сучасні методи калькулювання продукції
- •Номенклатура статей витрат на утримання й експлуатацію устаткування
- •Фактична (звітна) калькуляція
- •10.3. Планування витрат виробничої собівартості
- •Приклади баз розподілу
- •10.4. Планування зведеного кошторису витрат на виробництво
- •10.5. Планування витрат структурних підрозділів методом бюджетування
- •Тема 11. Фінансове планування на підприємстві
- •11.1. Фінансова стратегія, завдання і зміст фінансового плану
- •11.2. Види та планування прибутку
- •12.2. Формування планів оновлення продукції, їхній склад і завдання
- •12.3. Планові розрахунки ефективності оновлення продукції
- •12.4. Планування витрат на підготовку й освоєння виробництва нової продукції
- •12.5. Об'ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції
- •Тема 13. Організаційно-технічний розвиток
- •13.1. Технічний та організаційний розвиток як складова інноваційних процесів і спосіб досягнення стратегічних цілей підприємства
- •13.2. Планування технічного
- •13.3. Методи та показники оцінки ефективності організаційно-технічних заходів
- •13.5. Оцінювання результатів реалізації плану організаційно-технічного розвитку підприємства
- •Тема 14. Бізнес-планування
- •14.1. Призначення бізнес-плану, його склад і технологія розроблення
- •14.2. Оцінювання середовища для бізнесу та формування власної ринкової позиції
- •14.3. Планування виробництва продукції та його ресурсного забезпечення
- •14.4. Фінансові розрахунки в бізнес-плані
- •Тема 1. Сутність планування та особливості його здійснення
12.2. Формування планів оновлення продукції, їхній склад і завдання
Створення концепції, розроблення й запуск нового товару — це процес. Створення нового товару розпочинається з генерування ідеї та за умови успішного проходження всіх його стадій закінчується комерційним успіхом нового товару на ринку. Успішний інноваційний процес має три складові:
стратегія розвитку нових продуктів (цілі, заради досягнення яких розробляється новинка, ринки й ринкові ніші, які підприємство вважає ключовими для себе, пріоритети продуктової політики);
достатня кількість ресурсів, сконцентрованих на ключових напрямах, — фінансові, кадрові, час тощо;
планування та організація процесу (наявність відпрацьованої процедури висування, розгляду та затвердження нових ідей, вибору перспективних концепцій та їх просування від задуму до впровадження, підтримка потенційно успішних проектів і відсіювання невдалих) [76].
Випуску нової та оновленої продукції передує великий комплекс робіт, що має назву комплексна підготовка виробництва. Це сукупність взаємозв'язаних маркетингових і наукових досліджень, технічних, технологічних і організаційних рішень, спрямованих на пошук шляхом досліджень нових можливостей задовольнити потреби споживачів у конкретних видах продукції чи надання наявним необхідних функціональних властивостей; створення нових, модернізацію діючих конструкцій техніки, споживчих властивостей товарів, технологічних процесів, методів організації й управління виробництвом, включаючи стадії експлуатації та утилізації виробів; забезпечення конкурентоспроможності нової продукції [22]. У сучасних умовах створення принципово нової продукції має ґрунтуватися на використанні маркетингових досліджень, відкриттів та винаходів. Це передбачає тісний зв'язок етапів наукових досліджень зі стадіями підготовки виробництва, що дає можливість поєднати в єдину систему всі роботи, спрямовані на отримання кінцевого результату — освоєння серійного (масового) випуску нового виробу.
Процес створення нового товару можна подати у вигляді блок-схеми. Існує велика кількість моделей процесу створення нового товару (комплексної підготовки виробництва нового
289
товару), проте є п'ять основних стадій (фаз) цього процесу (рис. 12.2).
На першій стадії генерується ідея та проводиться початковий відбір найдоцільніших ідей. Згідно з результатами досліджень американської консалтингової компанії Booz Allen & Hamilton [78], у середньому тільки одна з 58 нових ідей проходить увесь шлях від задуму до впровадження. І головне завдання розробників полягає в тому, щоб спочатку висунути множину пропозицій, а потім вибрати серед них саме той єдиний варіант, який принесе успіх підприємству. Ідеї можуть надходити з багатьох джерел — як внутрішніх, так і зовнішніх для підприємства. Традиційні зовнішні джерела — це споживачі, конкуренти, виставки, конференції, публікації, індивідуальні винахідники тощо. Внутрішні джерела ідей охоплюють працівників підприємства, які найчастіше обіймають технічні посади (НДДКР, інженери) і посади у сфері маркетингу та збуту. Типова компанія витрачає близько 15 % усіх своїх коштів, що виділяються на інновації, на першій стадії. Як показано на рис. 12.2, 65,3 % усіх цих витрат припадає на невдалі проекти. Це означає, що на підприємстві потрібно проводити велику кількість досліджень, щоб виокремити кілька проектів, які варті уваги.
Стадія 1: |
Стадія 2: |
Стадія 3: |
Стадія 4: |
Стадія 5: |
генеру- |
бізнес- |
конструю- |
тестування |
комерційне |
вання ідеї, |
аналіз |
вання |
й затвер- |
вироб- |
досліджен- |
|
та створення |
дження |
ництво |
ня й відбір |
|
|
|
|
66,3 % успіхів
Рис. 12.2. П'ять стадій процесу створення нового товару (комплексної підготовки виробництва нового товару) (адаптовано за [42])
290
У процесі дослідження ринку вивчають потреби та поведінку споживачів. Останній аспект можна схарактеризувати за так званою S-подібною кривою (моделлю) [38, 95] (рис. 12.3).
Споживачів інновацій можна умовно поділити на п'ять груп. Перша група представляє приблизно 2,5 % таких споживачів, їх називають новаторами. Типові новатори є досить ризикованими, екстремальними. Тому вони досить часто випробовують усе нове.
Наступні 13,5 % споживачів — так звані ранні споживачі (або ранні послідовники) чи покупці цих інновацій. Як правило, ця група вважає, що успіх має бути за новими технологіями, новими товарами тощо.
Рис. 12.3. Класифікація споживачів за відносним часом прийняття інновацій
Третя група представлена 34% споживачів, що отримали назву «рання більшість». Ці споживачі довго приймають рішення про випробовування чогось нового.
Представники наступних 34 % — це «пізня більшість». Члени цієї групи більш скептично ставляться до різних технологічних змін і приймають рішення про придбання нового товару дуже обережно.
291
Останні 16 % — це «повільні», або «інертні» споживачі. Вони надзвичайно консервативні у своїх поглядах і з певними підозрами та сумнівами ставляться до інновацій та змін.
Як показує досвід, швидкому поширенню інновацій сприяють п'ять факторів (характеристик) товару:
велика перевага нового товару, технології перед попередником;
сумісність із наявними системами, процедурами, інфраструктурою тощо;
простота користування;
легкість у випробовуваннях і тестуванні без значних витрат;
легкість у копіюванні.
Розробляючи та пропонуючи різні новинки, необхідно звертати увагу на ці характеристики, оскільки їх наявність сприятиме успіху товару на ринку.
Розробляючи для споживача новий товар, виробник (розробник) повинен ураховувати такі умови:
даний товар має відрізнятися від інших (мати якусь особливість);
чітко уявляти, яку проблему товар вирішуватиме або яку саме потребу задовольнятиме (як показує досвід, є такі проблеми, у розв'язанні яких споживачі просто не мають потреби, оскільки вони зберігають певні традиції та мають певні звички тощо);
новий товар має бути обов'язково кращий за його попередників, інакше немає сенсу його купувати.
З погляду споживача цінність створюється в той момент, коли товар чи послуга задовольняє його потреби. Більш високу цінність споживач вбачає в тому товарі, за який він готовий заплатити більшу ціну. Отже, стратегічною метою підприємства є створення цінностей для своїх споживачів, які є відмінними, особливими порівняно з конкурентами, тобто диференційованими [81]. Існує кілька підходів до створення споживчої цінності товарів:
1. Особливості товару чи послуги, які дають змогу знизити витрати клієнта. Це не є просте зниження ціни товару. Сутність полягає в тому, щоб надати товару таких особливих характеристик, які б дозволили, наприклад, скоротити затрати праці споживача (менше часу на навчання, використання різних методик, спрямованих на полегшення опанування певним матеріалом тощо), скоротити затрати часу споживача та витрати матеріально-технічного забезпечення (комп'ютеризована система замовлень, виписування чеків, висока продуктивність праці обслуговуючого персоналу).
292
Особливості товару чи послуги, які дадуть можливість збільшити їхню результативність (пропонувати споживачам товари (послуги) з більшими можливостями, зручніші, прийнятніші, гнучкі та такі, які б відповідали вимогам конкретного споживача більшою мірою порівняно з конкурентами).
Особливості товару (послуги), які підвищують ступінь задоволення споживача, але не за рахунок економії (наприклад, окремі компанії можуть мати конкурентні переваги, які ґрунтуються на диференціації, використовуючи бажання споживачів підкреслити свій соціальний статус, імідж, певний стиль життя, виняткове становище тощо).
Отже, успішна диференціація може дозволити підприємству:
встановити вищу ціну на товар (послугу);
збільшити обсяги надання послуг (оскільки велика кількість споживачів залучається завдяки особливим характеристикам товару);
завоювати прихильність споживачів до своєї торгової марки, бренду.
Друга стадія має найбільше значення, оскільки саме на цій стадії мають визначатися найважливіші якості нового товару — такі як його цільовий ринок і стратегія позиціювання, очікувані вигоди, вимоги стосовно характеристик продукції тощо. Ця стадія також містить обґрунтування проекту, найчастіше у формі фінансового аналізу. Заходи, які здійснюються на другій стадії, охоплюють вирішення різноманітних маркетингових, технічних, виробничих і фінансових завдань. На цій стадії проводиться оцінювання запланованих обсягів збуту нового товару, що дасть змогу визначити їх достатність для отримання запланованих прибутків. Після підготовки плану збуту менеджмент підприємства оцінює можливі витрати та прибутки. Оцінка витрат здійснюється відділом НДР, виробничим, маркетинговим та фінансовим департаментами. У табл. 12.1 наведено приклад прогнозу обсягу збуту, витрат і прибутків пов'язаних з розробленням та випуском нової продукції на ринок [38].
З цієї таблиці видно, що максимальний інвестиційний ризик протягом першого року дорівнює 4613 грош. од. Другий важливий показник — період окупності, який дорівнює приблизно 3,5 року. Тому керівництво має вирішити, чи варто ризикувати сумою 4613 грош. од. з перспективою окупності через 3,5 року.
Для перевірки перспективності розроблення й виведення на ринок нової продукції користуються й іншими фінансовими оцін-
293
ками. Наприклад, аналіз беззбитковості, під час проведення якого аналітики, знаючи вартість розроблення та структуру витрат на виробництво товару, визначають, скільки одиниць товару необхідно продати, щоб окупити всі витрати.
Таблиця 12.1
ПЛАНОВІ ГРОШОВІ ПОТОКИ НА П'ЯТИРІЧНИЙ ПЕРІОД (грош. од.)
Показники |
Нульовий рік |
Перший рік |
Другий рік |
Третій рік |
Четвертий рік |
П'ятий рік |
Обсяг збуту |
0 |
11889 |
15 381 |
19 654 |
28 253 |
32491 |
Витрати на виробництво |
0 |
-3981 |
-5150 |
-6581 |
-9461 |
-10880 |
Валовий дохід |
0 |
7908 |
10 231 |
13 073 |
18 792 |
21611 |
Витрати на розробки |
-3500 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
Витрати на маркетинг |
0 |
-8000 |
-6460 |
-8255 |
-11866 |
-13646 |
Накладні витрати |
0 |
-1189 |
-1538 |
-1965 |
-2825 |
-3249 |
Чистий дохід |
-3500 |
-1281 |
2233 |
2853 |
4101 |
4716 |
Дисконтований дохід (15 %) |
-3500 |
-1113 |
1691 |
1877 |
2343 |
2346 |
Кумулятивний дисконтований потік грошових коштів |
-3500 |
-4613 |
-2922 |
-1045 |
-1298 |
3644 |
Найскладніший метод прогнозування прибутку — аналіз ризиків. Згідно з цим методом за певних припущень щодо розвитку подій на ринку та прийнятої на плановий період стратегії маркетингу для кожної зі змінних, від яких залежить величина прибутку, проводять три оцінки — оптимістичну, песимістичну й найбільш імовірну. Шляхом комп'ютерного моделювання розраховуються можливі результати: діапазон можливих значень норми прибутку та їх імовірність.
Створення зразка й попереднє його тестування є основною метою третьої стадії створення нового товару. На цій стадії в основному відбувається технічна робота, коли вчені, інженери, програмісти та інший технічний персонал впроваджують товар,
294
який було розроблено на другій стадії. Ця стадія найбільш витра-томістка. На ній тривають маркетингові дослідження, оскільки необхідно постійно відстежувати події на ринку, щоб упевнитися в тому, що товар, який створюється, задовольнятиме споживача, а також буде конкурентоспроможним.
На четвертій стадії товар, його виробництво та маркетингове супроводження тестуються та затверджуються. Хоча деяке внутрішнє тестування зазвичай має місце на третій стадії, докладніше внутрішнє тестування варто проводити й на четвертій стадії з метою гарантування відповідності товару специфікаціям та технічним умовам. Це внутрішнє тестування здійснюється, як правило, у лабораторних умовах. Наступний крок — тестування товару споживачем для того, щоб впевнитися, що товар справді приймається споживачем. На четвертій стадії може бути протестовано виробничий процес. У цьому разі перевіряють і налагоджують виробничий процес, підтверджують дані про витрати й продуктивність.
П'ята стадія полягає в постановці товару на комерційне виробництво, тобто початок повномасштабного виробництва (перехід із виробництва в одному цеху на виробництво на рівні всього заводу). Водночас відбувається виведення на ринок, при цьому реалізуються різні елементи маркетингового плану виведення: реклама, стимулювання збуту тощо.
У процесі створення нового товару можна виокремити ще й останню стадію, яка характеризує ситуацію, коли продаж нового товару з будь-яких причин іде на спад, і підприємство намагається всіма можливими способами ці причини усунути: збільшує рекламну підтримку, коригує позиціювання бренду або навіть вирішує кардинально його репозиціювати. Однак, якщо всі ці спроби залишаються безрезультатними, підприємство приходить до висновку про необхідність виведення товару з ринку. Вирізняють кілька основних найпоширеніших причин, з яких підприємство змушене виводити свій продукт з ринку:
втрата товаром чи брендом популярності, що призвело до зменшення обсягів збуту;
необхідність оптимізації товарного портфеля. Це може бути зумовлено ситуацією, коли кілька брендів підприємства, що мають подібні позиції та цільову аудиторію, заважають один одному розвиватись або ж у підприємства не вистачає ресурсів для підтримки й розвитку бренду;
необхідність оптимізації використання виробничих площ та потужностей;
295
зміни на ринку або в певному сегменті;
завершення життєвого циклу продукту;
серйозні маркетингові помилки;
інші причини [35, 77].
Плануючи виведення продукту з ринку, підприємству необхідно врахувати такі важливі аспекти:
у сфері виробництва — припинити витрачати кошти на модернізацію та вдосконалення продукту. Усі наявні розробки й перспективні дослідження по можливості передають іншим брендам. Коли підприємство повідомляє своїх споживачів (клієнтів) про виведення продукту, відбувається підготовка до виведення з експлуатації виробничих ліній або їх переналагодження на випуск нових продуктів;
у сфері постачання вводять обмеження на постачання, проте досить часто, навпаки, підприємство може посилити просування продукту, який ліквідується, щоб якнайшвидше використати товарні залишки й не допускати нових.
Маркетологи та інші спеціалісти вважають, що виведення бренду з ринку — це останнє рішення, яке приймають, коли підприємство нічого не може більше зробити для поліпшення свого становища. Тому перед тим, як запускати торговельну марку на ринок, потрібно провести докладне дослідження або навіть створити короткостроковий бренд, на прикладі якого підприємство могло б отримати всю необхідну інформацію для створення основної марки.
Отже, у процесі створення, підготовки виробництва та освоєння нової продукції можна виокремити такі основні види планових робіт (за складом і завданнями), що їх виконують на підприємстві:
Науково-дослідні роботи в найбільшому обсязі виконуються на першій стадії генерування, відбору ідей та маркетингових досліджень. На третій стадії (технологічна підготовка виробництва й освоєння серійного випуску нової продукції) науково-дослідні роботи сприяють удосконаленню технологічних процесів, впровадженню прогресивного обладнання, технологічного оснащення й засобів контролю, підвищення рівня механізації та автоматизації робіт тощо.
Конструкторські й технологічні роботи виконують на всіх стадіях створення та освоєння нової продукції, але найбільш розгорнутий характер вони мають на третій стадії (конструкторська й технологічна підготовка виробництва).
Організаційно-планові роботи — сукупність взаємозв'язаних процесів планування, організації, обліку й контролю на всіх
296
стадіях і етапах підготовки виробництва, які забезпечують готовність підприємств до створення й виготовлення нових виробів. Вони спрямовані на більш повне дотримання на всіх стадіях підготовки виробництва таких принципів, як спеціалізація, паралельність, неперервність, пропорційність, прямоточність, автоматичність і ритмічність.
Організаційно-планові роботи охоплюють: розроблення перспективних і оперативних графіків здійснення підготовки виробництва нової продукції в цілому, а також окремих її стадій і етапів; планування проведення маркетингових досліджень потреб споживачів, дослідження з позиціювання нового товару, що дасть змогу визначити можливу конкурентну стратегію; організацію робіт зі створення нормативної бази для різних стадій підготовки виробництва; встановлення типових структур і функцій підрозділів підприємств, які здійснюють створення нової продукції; оперативне управління підготовкою виробництва; організацію робіт щодо забезпечення готовності підприємств та їхніх підрозділів до випуску нового виробу, розроблення організаційних проектів, що моделюють процес підготовки виробництва від науково-дослідних робіт до використання виробів споживачами, визначення прогнозного рівня конкурентоспроможності нової продукції, планування виведення продукту з ринку.
Роботи матеріально-технічного характеру включають забезпечення матеріально-технічної готовності підприємств до створення й випуску нової продукції. На рівні промислового підприємства — це забезпечення своєчасної та комплектної поставки основних і допоміжних матеріалів, обладнання, запасних частин тощо, необхідних для випуску нової продукції.
Роботи економічного характеру -— сукупність взаємозв'язаних процесів, які забезпечують економічне обґрунтування створення, виробництва й експлуатації нової продукції. Вони охоплюють: визначення (на другій стадії) економічної доцільності створення, виробництва й експлуатації нового виробу; розрахунок граничних цін на нові вироби; встановлення термінів і джерел фінансування робіт зі створення й освоєння нових виробів; проведення ряду економічних розрахунків, пов'язаних зі створенням, освоєнням серійного виробництва й експлуатацією нових виробів. На рівні промислового підприємства до економічних аспектів підготовки нових виробів належать також перегляд планово-економічної інформації, нормативів, форм документації, діючої системи планування, обліку й оцінювання діяльності під-
297
розділів підприємства з урахуванням специфіки нової продукції; розроблення нормативів трудових витрат за періодами освоєння виробу і т. ін.
6. Роботи соціально-психологічного характеру — сукупність взаємозв'язаних процесів, які забезпечують соціально-психологічну готовність підприємств до створення й виробництва нових виробів. Вони полягають у пояснювальній роботі про необхідність створення й освоєння нових виробів заданого рівня якості за встановлених термінів, обсягів випуску й мінімальних витрат; в інформуванні колективів про необхідність проведення професійних, кваліфікаційних і організаційних перетворень під час створення й освоєння нової продукції; у мобілізації керівництвом підприємств усіх творчих можливостей персоналу на створення й випуск виробів у найкоротші терміни за найменших витрат живої та уречевленої праці [22].
Роботи, які виконують у процесі розроблення й постановки продукції на виробництво, спрямовані на вирішення таких основних завдань:
забезпечення потреб у новій продукції внутрішніх споживачів та експорт цієї продукції;
створення і виробництво продукції високого технічного рівня та якості, конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках;
скорочення термінів розроблення й освоєння виробництва нової продукції;
забезпечення стабільності (і поліпшення відповідно до умов ринку) показників якості продукції та її ефективної експлуатації;
забезпечення та підвищення конкурентоспроможності підприємства, що випускає дану продукцію;
вихід на нові ринки чи ринкові ніші;
завоювання прихильності споживачів до продукції підприємства та створення позитивного іміджу.
План оновлення продукції складають на основі завдань стратегічного плану. У розширеному варіанті план оновлення продукції має містити такі розділи:
якісні та структурні зміни «портфеля» продукції підприємства;
економічна ефективність виробництва нової (оновленої) продукції;
норми й нормативи;
виробництво і реалізація продукції;
298
матеріально-технічне забезпечення виробництва нової продукції;
персонал і оплата праці;
витрати виробництва нової продукції, прибутки, рентабельність.
Нормативна база планування та комплекс основних планових обчислень
Вихідними даними для планування технічної підготовки виробництва є планові завдання розроблення й освоєння виробництва нової продукції; планові нормативи для визначення обсягу та трудомісткості робіт кожного етапу технічної підготовки.
Розрізняють два типи нормативів технічної підготовки виробництва — об 'ємні та трудові. За допомогою перших установлюють обсяг робіт у натуральному вимірі, а за допомогою других — у нормо-годинах.
До об'ємних нормативів належать: кількість оригінальних деталей, які припадають на виріб відповідної групи складності; кількість технологічних карт на одну деталь за видом оброблення; коефіцієнти технологічної оснащеності за видами оброблення; типовий розподіл деталей, технологічних процесів і оснащення за групами складності.
До трудових нормативів відносять трудомісткість конструкторських, креслярських, копіювальних та інших робіт із проектування оригінальної деталі, трудомісткість проектування технологічного процесу й оснащення на одну оригінальну деталь тощо.
Кількість оригінальних деталей у виробі залежить від його конструктивної складності та новизни.
За даними технічного завдання на проектування визначають групу складності виробу та приблизну кількість оригінальних деталей у ньому. Проте інформації про загальну кількість оригінальних деталей у виробі недостатньо для визначення обсягу робіт. Деталі можуть істотно відрізнятися за складністю, тому їх також поділяють на ряд груп конструктивної та технологічної складності. Класифікації деталей за групами складності розробляють для кожної галузі.
Обсяг робіт із конструкторської підготовки виробництва визначають залежно від кількості оригінальних деталей, складальних одиниць, виробів відповідної групи складності, а з розроблення технологічного процесу — від кількості оригінальних деталей і технологічних карт на одну деталь за видами оброблен-
299
ня. Останню величину встановлюють у вигляді розширених нормативів для різних типів виробництва.
Обсяг робіт із проектування й виготовлення технологічного оснащення залежить від кількості оригінальних деталей і коефіцієнта технологічної оснащеності їх виробництва.
Коефіцієнт технологічної оснащеності — число, яке показує, скільки одиниць спеціального оснащення припадає в середньому на одну оригінальну деталь. Розрізняють коефіцієнти оснащеності за окремими видами оснащення та сумарний коефіцієнт, який характеризує загальну оснащеність технологічного процесу. Величина цих коефіцієнтів залежить насамперед від типу виробництва. Що вища серійність виробництва, то більший коефіцієнт технологічної оснащеності. За коефіцієнтами оснащеності для певного типу виробництва можна орієнтовно обчислити кількість технологічного оснащення кожного виду множенням коефіцієнта оснащеності на кількість оригінальних деталей у виробі, що проектується.
Таблиця 12.2
НОРМАТИВИ ТРУДОМІСТКОСТІ НА РОЗРОБЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ (на одиницю в нормо-годинах) [83]
Найменування робіт |
Група складності | ||
проста |
середня |
складна | |
Розроблення операційних карт з ескізами та їх перевірка |
1,33 |
2,0 |
3,0 |
Розроблення технологічного процесу для дрібних серій |
1,5 |
3,0 |
6,0 |
Розроблення операційних карт розкроювання (на одну деталь) |
0,3 |
0,3 |
0,3 |
Розроблення карт технологічного контролю з ескізами |
1,0 |
1,66 |
4,0 |
Розроблення операційно-технологічних карт на формування, збирання за ескізами |
3,5 |
9,0 |
15,0 |
Розроблення технологічного процесу на виготовлення моделей |
1Д7 |
3,5 |
9,0 |
Після визначення обсягу конструкторських і технологічних робіт розраховують їх трудомісткість. Для цього необхідні нормативи трудомісткості за групами складності: на проектування однієї оригінальної деталі; розроблення одного технологічного процесу за видами оброблення; проектування й виготовлення однієї оди-
300
нищ технологічного оснащення за видами; налагодження одного технологічного процесу за видами оброблення. Ці нормативи мають галузевий характер і встановлюються різними методами на основі аналізу й узагальнення фактичних даних проектних організацій та підприємств галузі. За відсутності відповідних нормативів обсяги робіт та їхню трудомісткість визначають способом експертної оцінки. Табл. 12.2 ілюструє встановлення нормативів технологічних процесів механооброблення деталей.
На основі встановленої за нормативами трудомісткості робіт можна розрахувати цикл (тривалість) кожного етапу технічної підготовки виробництва в календарних днях за такою формулою [51]:
Тц = х{к2к3/(Ч^ШКВ.Н), (12.1)
де т; — трудомісткість стадії (етапу), людино-год; Ч, — чисельність робітників, які одночасно виконують дану стадію (етап) робіт, осіб; Тзм — тривалість зміни, год; КЪЛ1 — коефіцієнт, що враховує виконання норм (за відрядної форми оплати праці); кг — коефіцієнт, який ураховує додатковий час на узгодження, затвердження, внесення змін у технічну документацію і т. ін., що не передбачені нормативами (&2 = ІД * 1,5); h — коефіцієнт переведення робочих днів у календарні: Аг3 = Дк / Др (Др — кількість робочих днів у плановому році; Дк — кількість календарних днів у плановому році).
Зазвичай кількість виконавців визначають на основі практичних розрахунків. Якщо величина Тц задана, то за формулою (12.1) обчислюють кількість виконавців.
Після цього розробляють основний плановий документ — план-графік технічної підготовки виробництва нового виробу, який визначає послідовність робіт і загальну тривалість циклу технічної підготовки виробництва (табл. 12.3). Завданням планування технічної підготовки виробництва є встановлення оптимальної послідовності поєднання робіт, їх розподіл за підрозділами й виконавцями, обґрунтоване визначення термінів виконання, координація та регулювання робіт і, отже, досягнення рівномірного завантаження підрозділів та виконавців, забезпечення комплексної підготовки виробництва й мінімальної тривалості її циклу.
Кількість стадій і обсяг робіт з підготовки виробництва на підприємстві різні. Вони залежать від розподілу цих робіт між замовником, проектною організацією та підприємством-виробником, від типу виробництва й складності виробу. Тому графік проектних робіт не віддзеркалює всього змісту робіт за різними виробами.
301
Таблиця 12.3
ПРИКЛАД ПЛАНУ-ГРАФІКА ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВИРОБНИЦТВА
Планові заходи з технічної підготовки виробництва |
Виконавець |
Календарні терміни виконання робіт | |||||
2005 |
2006 | ||||||
І |
|
XII |
І |
|
XII | ||
Генерування ідей |
Керівник проекту, відділ НДДКР, відділ маркетингу |
| |||||
Маркетингові дослідження |
Відділ маркетингу |
| |||||
Аналіз перспективної конкурентоспроможності |
Планово-економічний відділ |
| |||||
Складання бізнес-плану |
Планово-економічний відділ |
| |||||
Прийняття рішення про серійне виробництво |
Генеральний директор |
| |||||
Розроблення плану технічної підготовки виробництва |
Відділ (бюро) планування підготовки виробництва |
| |||||
Розроблення програмного забезпечення |
Обчислювальний центр; аутсорсінг |
| |||||
Розроблення технологічних процесів |
Групи в технологічному бюро |
| |||||
Створення оптимальної організаційної структури виробничої системи |
Групи в технологічному бюро |
| |||||
Проектування спеціального оснащення |
Групи в технологічному бюро |
| |||||
Виготовлення та налагодження оснащення |
Цехи допоміжного виробництва |
| |||||
Здавання-приймання технологічних процесів |
Відділ технічного контролю, цехи основного виробництва |
| |||||
Розрахунок матеріальних і трудових нормативів |
Планово-економічний відділ |
| |||||
Установлення договірних зв'язків із постачальниками |
Відділ постачання |
| |||||
Серійне виробництво |
Цехи основного виробництва |
|
302