Крім розрахунку та аналізу в динаміці наявності власних оборотних коштів при оцінці фінансової стійкості досліджується також ряд її відносних показників.

Коефіцієнт фінансової незалежності (власності, автономії, концентрації власного капіталу) розглянуто в п. 2.2.1.

Коефіцієнт фінансової залежності (фінансової напруженості, заборгованості, концентрації позикового капіталу) розглянуто в п. 2.2.1.

Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля фінансування) також було розглянуто в п. 2.2.1.

Коефіцієнт самофінансування (фінансування, фінансової стійкості) (К_ФСТ) розраховується як відношення власного капіталу до позикового:

(3.1)

Показує співвідношення власним і позиковим капіталом. Рекомендоване значення . Відображає можливість покриття власним капіталом позикових коштів.

Деякі автори під коефіцієнтом самофінансування розуміють показник грошової віддачі інвестицій і розраховують як відношення грошового потоку до суми інвестицій:

(3.2)

Він показує, яку частину інвестицій можна покрити за рахунок грошового потоку.

Коефіцієнт співвідношення мобільних та імобілізованих активів (К_СМІ) розраховується як відношення мобільних (оборотних) активів до імобілізованих (необоротних) активів:

(3.3)

Показує, скільки оборотних активів приходиться на кожну гривню необоротних активів. Теоретичне значення (межі) даного показника визначаються індивідуально для кожного підприємства. Чим вище його значення, тим більше коштів авансується в мобільні (оборотні) активи

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів розраховується як відношення суми довгострокових залучених коштів до величини довгострокового капіталу:

(3.4)

Де: Кдзк — коефіцієнт довгострокового залучення коштів;  дкз — сума довгострокових залучених коштів; дк — довгостроковий капітал.

Характеризує структуру капіталу. Показує частку довгострокових залучених коштів, використаних для фінансування активів поряд з власними. Зростання цього показника є негативною тенденцією, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів

Коефіцієнт довгострокових зобов’язань розраховується як відношення довгострокових зобов’язань до загальної суми залучених коштів:

(3.5)

Показує, наскільки підприємтсво залежить від довгострокових зобов’язань в загальній сумі позикових коштів. Нормативне значення коефіцієнта менше 0,2-0,3

Коефіцієнт поточних зобов’язань () розраховується як відношення поточних зобов’язань до загальної суми залучених коштів:

(3.6)

Показує, наскільки підприємство залежить від поточних зобов’язань в загальній сумі позикового капіталу. Нормативне значення коефіцієнта менше 0,5-0,6.

Коефіцієнт фінансового лівериджу () розраховується відношенням довгострокових зобов’язань до власного капіталу:

(3.7)

Характеризує залежність підприємства від довгострокового капіталу. Рекомендоване значення менше 0,1. Зростання даного коефіцієнта буде свідчити про збільшення фінансового ризику.

Коефіцієнт обслуговування боргу () як відношення позикового капіталу до грошового потоку від операційної діяльності:

(3.8)

Даний коефіцієнт показує спроможність підприємства погашати свої зобов’язання за рахунок коштів від основної діяльності

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних коштів) розраховується як відношення власних оборотних коштів до власного капіталу:

(3.9)

де: К_мвк — коефіцієнт маневреності власного капіталу;

ВК — власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу).

З фінансової точки зору, чим вище цей коефіцієнт, тим краще. Він характеризує ступінь мобілізації власного капіталу, показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу, тобто в тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами. Чим вище показник, тим краще фінансовий стан підприємства, забезпечується більш достатня гнучкість у використанні власних коштів господарюючого суб’єкта. Оптимальне значення дорівнює 0,5, на думку деяких авторів, більше 0,3.

.

Коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами розраховується відношенням суми власних оборотних коштів до запасів:

(3.10)

де: К_мз — коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами;

ВОК — сума власних оборотних коштів;

ЗЗ — запаси.

За формою балансу згідно з П(С)БО 2 в чисельнику буде різниця між розділом ІІ активу балансу та розділом IV пасиву балансу, в знаменнику — сума рядків 100—140 розділу ІІ активу балансу, тобто:

К_мзпоказує, якою мірою матеріальні запаси покриті власними коштами і не потребують залучення позикових.

Даний коефіцієнт необхідно розглядати у взаємозв’язку із станом виробничих запасів. Якщо на підприємстві значнінадлиш­кові запаси, то власні оборотні кошти не покриють їх повністю, тому коефіцієнт буде набагато менше одиниці.

За умови нестачі запасів для проведення нормальної виробничо-торговельної діяльності підприємства коефіцієнт буде більше одиниці, але це не свідчить про стійкість фінансового стану. Нормальним явищем є рівень коефіцієнта 60—80%. Деякі автори називають нижню критичну величину — 50%.

. Коефіцієнт маневреності робочого капіталу (власних обротних коштів) розраховується як відношення запасів до матеріальних оборотних активів

(3.11)

Показник, зворотний коефіцієнту забезпечення запасів власними оборотними коштами. Характеризує питому вагу запасів як матеріальних оборотних активів у наявності власних оборотних коштів.

Наявність власних оборотних активів свідчить про його мобільність та фінансову стійкість.

Величина робочого капіталу залежить від ефективності управління запасами (планування, нормування їх величини, прогнозування на майбутнє, раціональне використання і т.ін.), стану дебіторської заборгованості (тенденція до її зменшення) та величини грошових коштів, їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій.

.