Finansovyy_analiz / Фінансовий аналіз для студентів / Лахтионова / Lahtionova / nev 1 / Rozd-11
.doc
Розділ
XI
Розділ 11
АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ НЕПЛАТОСПРОМОЖНИХ ПІДПРИЄМСТВ І ЗАПОБІГАННЯ ЇХНЬОМУ БАНКРУТСТВУ
Банкрутство підприємств, що є категорією ринкового господарювання, — нове явище для української економіки. В Україні у 1992 р. було прийнято Закон України «Про банкрутство», який регламентував питання щодо цього. З часом до нього вносилися зміни (див., зокрема, Закон України від 30 червня 1999 р. «Про внесення змін до Закону України “Про банкрутство”». Нині підготовлено законопроект під назвою «Закон України у поновленні платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в якому встановлюються умови та порядок поновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності або визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури.
Необхідність прийняття Закону в новій редакції була зумовлена недосконалістю багатьох положень чинного Закону та ускладненнями щодо використання його на практиці.
А практика показує, що в умовах нестабільності економіки, грошового дефіциту, стрибків цінової політики, часто змінюваного законодавства, багато підприємств стають неплатоспроможними, що кінець кінцем може призвести до їх банкрутства. І якщо чинний Закон орієнтований в основному на ліквідацію підприємства-банкрута, то в новій редакції передбачені методи та умови відновлення платоспроможності підприємства-боржника шляхом реорганізації, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів.
У новому Законі дається визначення понять «неплатоспроможність» суб’єкта підприємницької діяльності та «боржник».
Під неплатоспроможністю розуміється неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов’язання після настання встановленого терміну їх сплати перед кредиторами, у тому числі щодо заробітної плати, а також виконувати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через поновлення платоспроможності.
Боржник — це суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого терміну сплати.
Грошове зобов’язання — це зобов’язання боржника сплатити кредиторові певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору і з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов’язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі до арбітражного суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.
При цьому до складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються неустойка (пеня, штраф), визначена на день подання заяви до арбітражного суду, а також зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання щодо виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника — юридичної особи, що виникають з такої участі.
Слід сказати і про те, що в новому Законі дається правильніше визначення банкрутства. Якщо у Законі 1992 р. це поняття пов’язане лише з нестачею активів у ліквідній формі і неспроможністю юридичної особи задовольнити у встановлений термін як вимоги кредиторів, так і зобов’язання перед бюджетом, то тепер чітко визначено, що банкрутством є визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Нормами Закону від 30 червня 1999 р. встановлені заходи щодо запобігання банкрутству боржника і позасудові процедури. Такими заходами є фінансова допомога боржникові і досудова санація.
Судові процедури, що застосовуються відносно боржника, передбачені ст. 4 Закону. Це розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності боржника); ліквідація банкрута.
Розділ II Закону регламентує провадження у справах про банкрутство.
Згідно зі ст. 6 цього розділу справи про банкрутство вирішуються арбітражним судом тільки за місцем знаходження боржника. Право на звертання до арбітражного суду із заявою про порушення справи про банкрутство має як кредитор, так і боржник. Справа про банкрутство порушується арбітражним судом у тому разі, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого терміну.
Новим у Законі є і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Мораторій поширюється на зобов’язання, термін виконання яких настав до подання заяви про порушення справи про банкрутство. Під час мораторію припиняється виконання судових рішень та інших виконавчих документів щодо стягнення з боржника заборгованості, у цей період не нараховуються фінансові санкції та неустойки. Мораторій не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування збитку, заподіяного здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, які виникли у зв’язку із зобов’язаннями боржника у процедурах розпорядження майном боржника і санації.
Відповідно до ст. 13 Закону з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів арбітражним судом призначається розпорядник майна. На відміну від Закону від 14 травня 1992 р., розпорядник майна призначається із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражного керуючого. Арбітражний керівник здійснює свої повноваження на підставі ліцензії арбітражного суду, виданої у встановленому законодавством порядку. Розпорядник майна призначається на термін не більше шести місяців. Цей термін може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів або самого розпорядника майна.
У Законі повністю новими є положення, що стосуються санації.
Згідно зі ст. 17 арбітражний суд за клопотанням комітету кредиторів має право винести постанову про проведення санації боржника і призначення керівника санацією. Санація вводиться на термін не більше 12 місяців, але при цьому можлива пролонгація ще на півроку за рішенням зборів кредиторів.
Кандидатури керівника санацією та інвестора можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким з кредиторів, представником, уповноваженим управляти майном боржника. На здійснення своїх повноважень керівник санацією повинен мати ліцензію, видану у встановленому законодавством порядку.
Керівник санацією має право самостійно розпоряджатися майном боржника, укладати від його імені різні угоди, проводити інвентаризацію майна тощо.
Протягом трьох місяців від дня винесення постанови про санацію боржника керівник санацією зобов’язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника.
Арбітражний суд затверджує план санації боржника, про що виносить постанову.
Керівник санацією щокварталу звітує перед комітетом кредиторів.
З метою відновлення платоспроможності, задоволення вимоги кредиторів боржника план санації може передбачати продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу, який здійснюється відповідно до вимог, викладених у ст. 19 Закону.
Ліквідаційну процедуру у новому Законі розписано детальніше, ніж у попередньому. У постанові про визнання боржника банкрутом арбітражний суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Ліквідатор здійснює свої повноваження на підставі ліцензії.
Згідно зі ст. 22 термін ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців, але арбітражний суд може продовжити цей термін ще на півроку.
Ліквідатор може розпоряджатися майном боржника, аналізувати фінансовий стан банкрута, здійснювати інвентаризацію та оцінку майна банкрута. Він же очолює ліквідаційну комісію, до якої входять представники кредиторів, фінансових органів та Антимонопольного комітету.
Ст. 27 Закону вирішене питання про оплату праці, відшкодування витрат арбітражних керівників (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідацією). Законом також передбачене страхування життя і здоров’я арбітражного керівника.
Новим у Законі є введення процедури мирової угоди. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Під мировою угодою розуміється домовленість між боржником і кредитором відносно відстрочення і (або) розстрочення, а також прощення (списання) кредиторами боргів з боржника, які оформляються угодою у письмовій формі.
Мирова угода набуває чинності від дня її затвердження арбітражним судом. Укладатися вона може щодо всіх вимог, крім вимоги виплати вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі, витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в арбітражному суді і роботою ліквідаційної комісії.
Розділ VI Закону регулює особливості банкрутства окремих категорій суб’єктів підприємницької діяльності. До таких належать містоутворювальні підприємства, особливо небезпечні підприємства, підприємства сільськогосподарські, страхувальники, професійні учасники ринку цінних паперів, громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності.
Положення Закону щодо ліцензування арбітражних керівників введені в дію з 1 жовтня 1999 року.
У цілому нова редакція Закону відповідає законодавчій практиці розвинутих країн, де процедура банкрутства спрямована не на ліквідацію боржника, а на його фінансове оздоровлення з метою задоволення претензій кредиторів. Тому за нинішньої економічної ситуації в Україні цей Закон дуже актуальний.
В Україні з метою забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак поточної, критичної або надкритичної їх неплатоспроможності та ознак дій, передбачених статтями 156-2 - 156-4 Кримінального кодексу України ( 2002-05 ), - приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для воєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств Наказом Міністерства економіки України від 17 січня 2001 року № 10 затверджені методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.
Ці Методичні рекомендації розроблені з метою забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак поточної, критичної чи надкритичної їх неплатоспроможності та ознак дій, передбачених статтями 156-2 -156-4 Кримінального кодексу України, - приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств.
Відповідність розрахованих, згідно з цими Методичними рекомендаціями, економічних показників фінансового стану підприємств різним рівням неплатоспроможності визначається державним органом з питань банкрутства, арбітражним керуючим, підприємством, власником його майна (органом, уповноваженим управляти майном підприємства), інвестором, кредитором за власною ініціативою, а також у визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) випадках, при проведенні експертизи фінансового становища підприємства.
Джерелами інформації для проведення розрахунків економічних показників і виявлення ознак неплатоспроможності чи банкрутства є вибіркові показники з документів фінансової звітності підприємства, які відображаються у табличній формі, наведеній у додатку.
Поточною неплатоспроможністю може характеризуватися фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідає законодавчому визначенню, як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше, як через відновлення платоспроможності.
Економічним показником ознак поточної платоспроможності (Пп) при наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань, що визначається за формулою:
Пп = А + А + А + А + А - П (11.1);
040 045 220 230 240 620
де А , А , А , А , А - відповідні рядки активу балансу;
040 045 220 230 240
П - підсумок IV розділу пасиву балансу.
620
Від'ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб'єкта підприємницької діяльності.
Фінансовий стан підприємства, у якого на початку і в кінці звітного кварталу мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці звітного кварталу, що передував поданню заявипро порушення справи про банкрутство, мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (Кп) і коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз) у кінці звітного кварталу менше їх нормативних значень - 1,5 і 0,1 відповідно.
Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається, як відношення суми оборотних коштів до загальної суми поточних зобов'язань за кредитами банку, інших позикових коштів і розрахунків з кредиторами.
Коефіцієнт покриття визначається за формулою:
Кп = А : П (11.2);
260 620
де А - підсумок II розділу активу балансу.
620
Коефіцієнт забезпечення власними засобами характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової сталості, і визначається, як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до вартості наявних у підприємства оборотних активів – виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів.
Коефіцієнт забезпечення власними засобами визначається за формулою:
Кз = (П - А ) : А (11.3);
380 080 260
де П - підсумок розділу I пасиву балансу;
380
А , А - підсумки I і II розділів активу балансу відповідно.
080 260
Якщо в кінці звітного кварталу хоча б один із зазначених коефіцієнтів (Кп або Кз) перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство.
Якщо протягом терміну, установленого планом санації боржника, забезпечується позитивний показник поточної платоспроможності і перевищення нормативного значення коефіцієнта покриття (Кп > 1,5) при наявності тенденції зростання рентабельності, платоспроможність боржника може вважатися відновленою (відсутні ознаки потенційного банкрутства).
Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Наявність ознак надкритичної неплатоспроможності (за підсумками року Кп < 1 за відсутності прибутку) відповідає фінансовому становищу боржника, коли він, відповідно до Закону, зобов'язаний звернутися в місячний строк до арбітражного суду з заявою про порушення справи про банкрутство, тобто, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання його грошових зобов'язань в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Якщо на початку звітного періоду, що передував поданню заяви до арбітражного суду про порушення справи про банкрутство, були відсутні ознаки надкритичної неплатоспроможності, тобто, фактичний коефіцієнт покриття перевищував 1 при нульовій або позитивній рентабельності, це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства.
Економічними ознаками дій щодо доведення до банкрутства може вважатися таке фінансове становище боржника, якщо підприємство не мало ознак надкритичної неплатоспроможності напередодні виконання угод, укладених з корисливих мотивів, або здійснення інших дій, які відповідно до статті 156-4 Кримінального кодексу України ( 2002-05 ), кваліфікуються умисними, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо на окремих стадіях провадження у справі про банкрутство буде встановлено, що боржником подані недостовірні відомості про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, що свідчать про його фінансове та майнове становище, яке фактично характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, у таких випадках можуть мати місце ознаки щодо приховування банкрутства.
З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого суб'єкта підприємницької діяльності і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, проводиться систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємств (фінансовий моніторинг) за допомогою коефіцієнта Бівера.
Коефіцієнт Бівера розраховується, як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов'язань, за формулою:
Кб = (Ф - Ф ) : (П + П ) (11.4);
220 260 480 620
де Кб - коефіцієнт Бівера;
Ф і Ф - чистий прибуток і амортизація, наведені у рядках
220 260
220 і 260 форми N 2 "Звіт про фінансові результати" відповідно;
П і П - довгострокові і поточні зобов'язання (підсумки 480 620 розділів III і IV), наведені у рядках 480 і 620 форми N 1 "Баланс".
Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5 - 2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка направляється на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому випадку призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим 0,1.
Вибіркові показники діяльності підприємства наведені в додатку до цих до методичних рекомендацій табл. № 11.1.
Таблиця № 11.1 Додаток до Методичних рекомендацій щодо підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства
Вибіркові показники діяльності підприємства
________________________, _________________________ області
Коди: згідно ІДРПОУ |_____|
Адреса ________________________ КОАТУУ |_____|
Форма власності _____________________ КФВ |_____|
Орган державного управління _________ СПОДУ |_____|
Галузь ______________________________ ЗКГНГ |_____|
Вид економічної діяльності __________ КВЕД |_____|
Роки приватизації: 199 - 199 р.
У тисячах гривнів
-------------------------------------------------------------------------
| Найменування |Код рядка|За 6 місяців| На час |На час |У подаль- |
| показників |стандарту|до порушення| порушення |призна-|шому лише |
| | | справи на | справи на |чення |за звітний|
| | |3_.____ 200_|3_.____ 200_|арбіт- | період |
| | | | |ражного| |
| | | | |керую- | |
| | | | |чого | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Середньооблікова|Ф. N 1-ПВ| | | | |
|чисельність |Р. 010 | | | | |
|персоналу, чол. |гр. 2 | | | | |
|-----------------------------------------------------------------------|
| Актив балансу |
|-----------------------------------------------------------------------|
|I. Необоротні |080 | | | | |
| активи | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Незавершене |020 | | | | |
|будівництво | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Первісна |031 | | | | |
|вартість | | | | | |
|основних засобів| | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Знос основних |032 | | | | |
|засобів | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Довгострокові |040 | х | | | |
|фінансові | | | | | |
|інвестиції: | | | | | |
|у капіталі інших| | | | | |
|підприємств | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Інші фінансові |045 | х | | | |
|інвестиції | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Довгострокова |050 | х | | | |
|дебіторська | | | | | |
|заборгованість | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Інші необоротні |070 | х | | | |
|активи | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|II. Оборотні |260 | | | | |
|активи | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Запаси, у тому |100 | | | | |
|числі виробничі | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Незавершене |120 | | | | |
|виробництво | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Готова продукція|130 | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Товари |140 | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Дебіторська |160 | | | | |
|заборгованість | | | | | |
|за товари, | | | | | |
|роботи, послуги | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Дебіторська |170 | | | | |
|заборгованість | | | | | |
|за розрахунками | | | | | |
|з бюджетом | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Інша поточна |180+190+ | | | | |
|дебіторська |200 + 210| | | | |
|заборгованість | | | | | |
|(сума) | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Поточні |220 | | | | |
|фінансові | | | | | |
|інвестиції | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Грошові кошти та|230 | | | | |
|їх еквіваленти в| | | | | |
|національній | | | | | |
|валюті | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|в іноземній |240 | | | | |
|валюті | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Інші оборотні |250 | | | | |
|активи | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|III. Витрати |270 | | | | |
|майбутніх | | | | | |
|періодів | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Баланс |280 | | | | |
|-----------------------------------------------------------------------|
| Пасив балансу |
|-----------------------------------------------------------------------|
|I. Власний |380 | | | | |
|капітал | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Статутний |300 | | | | |
|капітал | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Додатковий |320 | | | | |
|вкладений | | | | | |
|капітал | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Резервний |340 | | | | |
|капітал | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|Нерозподілений | 350 | | | | |
|прибуток | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|
|II. |430 | | | | |
|Забезпечення | | | | | |
|майбутніх | | | | | |
|витрат і | | | | | |
|платежів | | | | | |
|----------------+---------+------------+------------+-------+----------|