Розділ VII

Розділ VII. Аналіз кредитоспроможності підприємства

7.1. Сутність кредитоспроможності та необхідність іі оцінки.

Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Спочатку його поява була явищем випадковим, зумовленим особливими взаємовідносинами між товаровиробниками: коли продавцю потрібно було продавати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (тому що він ще не виготовив свій товар або виготовив, але ще не продав його). Виникла потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу – в кредит.

Кредит може бути потрібен функціонуючому товаровиробникові. Але ще більше він потрібен тому, хто тільки прагне організувати своє підприємство, але не має для цього власних коштів. Для отримання кредиту необхідно, щоб той, хто його надає, довіряв тому, хто хоче ним скористатися. Звідси і термін "кредит", що походить від латинського слова "credo", що означає "вірю".

З часом кредит став обов'язковим атрибутом господарювання. Без кредиту неможливе нормальне функціонування товарного виробництва.

Серед вчених не існує єдиної точки зору щодо визначення суті кредиту. Це пояснюється, передусім, складністю економічних відносин, що виникають з приводу кредиту. Ми приєднуємось до наступного визначення: "Кредит – це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента" [27,с.128].

Між сторонами кредитної угоди виникають певні економічні відносини. В них завжди бере участь не менше, ніж дві сторони: позичальник – той, хто бере кредит; кредитор – той, хто передає вартість у грошовій або натуральній формі в кредит. Ці сторони виступають суб’єктами кредитної угоди.

Гроші або матеріальні цінності, відносно яких укладається угода, є об’єктом кредиту.

В умовах ринкової економіки об’єктом кредитних відносин переважно є гроші, як загальний ресурс, за допомогою якого можна придбати всі інші ресурси. Матеріальні блага об’єктом кредиту виступають рідко.

Провідним видом кредиту є банківський. Саме банки акумулюють переважну частину кредитних ресурсів і виступаєють головною ланкою кредитної системи. Вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних грошових коштів.

Перед тим, як надати кредит, банк повинен бути впевненим, що йому повернуть борг у повному обсязі і у встановлений термін. З цією метою перед тим, як надати кредитні ресурси, здійснюється оцінка кредитоспроможності позичальника.

У світовій банківській практиці при вирішенні питання про надання кредиту діяльність клієнтів всебічно аналізується за найважливішими напрямками, перші літери назви яких (на англійській мові) склали абревіатуру CAMPARI:

C – character – характеристика клієнта, особисті якості;

A – ability – здатність до повернення позики;

M – margin – маржа (доходність);

P – purpose – мета, на яку будуть витрачені гроші;

A – amount – розміз позики;

R – return – умови погашення позики;

I – insurance – страхування ризику непогашення позики.

Даний методологічний підхід використовується комерційними банками України в оцінці кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність – це такий фінансовий стан підприємства, який дозволяє отримати кредит і своєчасно його повернути.

Прийняття рішення про кредитування – результат сприятливої чи несприятливої оцінки кредитоспроможності клієнта.

Думка кредитора про ступінь кредитоспроможності позичальника формується під впливом трьох самостійних аналітичних блоків:

• загальне уявлення про клієнта;

• аналіз фінансового стану клієнта;

• аналіз ефективності кредитуємої угоди або інвестиційного проекту.

Розширення самостійності в діяльності господарюючих суб’єктів, поява нових форм власності підвищує ризик неповернення кредиту і потребує оцінки кредитоспроможності при вирішенні питання про можливості і умови кредитування.