-
Показники оборотності оборотних коштів
Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість проходження ними окремих стадій виробництва і звертання. Починаючи з першої фази кругобіга набуття виробничих запасів і до останньої – реалізації готової продукції і надходження грошей на розрахунковий рахунок підприємства.
Для оцінки використання оборотних коштів застосовуються наступні показники:
-
тривалість одного звороту в днях обчислюється як відношення середньої остачі оборотних коштів до однодневной суми виручка від реалізації продукції. Це відношення показує через скільки днів вертаються на підприємство його оборотні кошти в формі виручка за реалізовану продукцію;
-
коефіцієнт оборотності – число звороту засобів за звітний період. Він визначається діленням суми реалізації продукції на середню остачу оборотних коштів або числа днів в звітному періоді на тривалість 1 звороту;
-
съем продукції з 1 гривні оборотних коштів – кількість продукції (в натуральному або грошовому вимірі) припадає на 1 гривню оборотних коштів. Для дорог і відділень він може бути исчислен шляхом ділення доходів по основній діяльності або наведених тн-км на середню остачу оборотних коштів.
Для характеристики зміни швидкості обороту показники оборотності оборотних коштів зіставляють з показниками за попередній рік.
Відносна економія оборотних коштів в результаті прискорення їхньої оборотності або додаткове притягнення в результаті уповільнення їхньої оборотності можуть бути визначені так:
,
де
- виручка від реалізації за звітний
період;
-
число днів в звітному періоді;
-
тривалість звороту в звітному періоді;
-
тривалість звороту в базисному періоді.
Основними факторами прискорення оборотності оборотних коштів є:
В сфері виробництва – механізація і автоматизація виробництва, впровадження нової техніки і ін., в результаті здійснення яких скорочується тривалість виробничого циклу; зниження материалоемкости; збільшення випуску продукції без притягнення додаткових коштів;
В сфері постачань і збуту – скорочення часу перебування матеріалів в шляху від постачальника до споживача; зниження виробничих запасів за рахунок наднормативних і не потрібних; додержання договору поставки, ритмичности постачань; своєчасне відвантаження продукції споживачам;
В сфері розрахунку – додержання строків пред'явлення платіжних документів, ліквідація дебіторської заборгованості, попередження імобілізації оборотних коштів.
Тема 12. Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості
Розглядувані питання:
-
Задачі аналізу.
-
Дебіторська заборгованість.
-
Кредиторська заборгованість.
-
Задачі аналізу
Наряду з власними і позиченими коштами в кожному підприємстві в звороті знаходяться тимчасово залучені ресурси інших підприємств, що подають кредиторську заборгованість. В те же час частина засобів даного підприємства відволі в інші підприємства і числлєся в вигляді дебіторської заборгованості.
В госпрозрахункових підприємствах залізниць дебіторська і кредиторська заборгованість поділяється умовно на зовнішню при розрахунку з підприємствами і організаціями, не вхідними в склад залізниць, і внутрішню – між органами залізниць.
При аналізі треба відрізняти нормальну заборгованість, обумовлену діючою системою розрахунків від заборгованості, обумовленою порушеннями термінів платежу.
Наявність останньої означає позаплановий перерозподіл оборотних коштів між підприємствами.
-
Дебіторська заборгованість
Задача аналізу – визначити її реальність і вплив на фінансовий стан підприємства.
Передусім виявляється зміна заборгованості в розглядуваному звітному періоді проти минулого звітного періоду.
При оцінці дебіторської заборгованості розрізняють:
-
нормальне відтягнення коштів в розрахунки, передбачені нормами часу на зворот документів і термінами розрахунку за відпущену продукцію, виконані роботи і послуги;
-
відтягнення грошей, викликане порушенням планової дисципліни, термінів оплати документів або безгосподарністю.
Перевищення фактичної заборгованості над сумою нормальної фіксується як відтягнення грошей з звороту і відноситься до імобілізації.
Особливістю аналізу дебіторської заборгованості є вимога встановити по всім виглядам заборгованості її реальність. Безнадійна заборгованість списується на збитки.
Збільшення Зоборгованості по відшкодуванню шкоди від втрати і псування ТМЦ зумовлює необхідність підсилення контролю за їхньою схоронністю.
-
Кредиторська заборгованість
Кредиторська заборгованість – один з фінансових ресурсів, створений притягненням засобів інших організацій, а також деякої частини зарплати робітничих і що служать нарахованої, але тимчасово ще не сплаченої.
Щоб оцінити стан розрахунків з дебіторами і кредиторами, необхідно скласти розрахунковий баланс, в що включаються, з одного боку, всі вигляди засобів, тимчасово залучених в зворот підприємства в позаплановому порядку, з іншого боку, суми що відволіуть з підприємства.
Порівнюючи розміри дебіторської і кредиторської заборгованості визначають має чи підприємство перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською або, навпаки, сальдо кредиторської заборгованості.
Сальдо дебіторської заборгованості означає, що не тільки вся кредиторська заборгованість перейшла до дебіторів, але і частина власних оборотних коштів в розмірі сальдо вилучена з господарського звороту і передана дебіторам.
Сальдо кредиторської заборгованості показує, що підприємство використає в свойому звороті засоби інших організацій в розмірі перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською.
Для з'ясування можливості своєчасного її погашення слідує зіставити загальний розмір заборгованості з наявністю грошових засобів і майбутними платежами покупців і інших дебіторів. При Цьому слідує врахувати, що для погашення кредиторської заборгованості можуть бути використані не всі грошові засоби, наявні на розрахунковому рахунку підприємства, а за мінусом невикористаних остачі засобів по фондам спеціального призначення.
Щоквартально, при складанні балансу підприємства, складаються і підписуються акти звіряння дебіторської і кредиторської заборгованості між підприємствами і організаціями.