2.1.3. Психофізіологічні фактори трудової діяльності

Кожна конкретна праця вимагає певних фізичних зусиль, нервово-психічних витрат, емоційної напруги та здійснюється в різних санітарно-гігієнічних та кліматичних умовах.

Заведено умовно розділяти працю на фізичну і розумову.

Фізична праця уявляє собою упорядкованість систематизованих рухів. Під час фізичної праці , як правило, вимикають зрушення в системах, які забезпечують м’язову діяльність, дихання, кровообіг, "терморегуляцію Різновиди фізичної праці:

ручна, з використанням інструментів, з використанням механізмів (механізована), автоматична, конвеєрна.

Уявлення щодо розумової праці як про легку, - помилкове. Воно базується на тому, що під час розумової праці енергетичні затрати значно нижчі, ніж під час фізичної. Головна особливість - виконання мозком подвійної праці, тобто виконання не тільки координатних функцій, а й ще функції основного працюючого органу. При цьому значно активізуються аналітичні функції центрально-нервової системи, ускладнюється приймання та переробка інформації, зростає роль функцій уваги, пам'яті, напруження зору, слуху і, внаслідок навантаження, а в разі довготривалого виконання мозком подвійної роботи - перевантаження та перевтома, які характеризуються відсутністю повного відновлення працездатності до нового робочого дня, Порушенням руху, зниженням опору до несприятливих факторів навколишнього середовища, підвищенням нервово-емоційної збудливості. Але ж, людина, яка займається розумовою працею у стані перевтоми здатна довготривалий час виконувати свої обов’язки без помітного зниження трудової активності та продуктивності.

Виробниче середовище І фактори трудового процесу, які ще називають психофізіологічними факторами, становлять в сукупності умови праці.

Психофізіологічну основу праці складає працездатність, тобто здатність організму підтримувати під час трудового процесу відповідне фізичне і нервово - психологічне навантаження та забезпечувати нормальний біг трудової діяльності у визначений час.

Динамічні зміни психофізіологічних функцій, які виникають як безпосередній результат праці та викликають зниження працездатності людини, мають назву виробничого стомлення, а пов'язаний з ним психологічний стан втомою.

Втома - сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психічному стані людини, які з'являються внаслідок напруженої чи тривалої діяльності і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників.

Стан втоми, як правило, супроводжується відчуттям стомленості'- суб'єктивним вираженням процесів» які відбуваються в організмі при втомі. Фізіологи оцінюють відчуття стомленості як натуральне попередження про втому, яка починається. Як правило, втома та стомлення проявляються одночасно, але це буває не завжди. Іноді відчуття стомленості може виникнути, коли немає достатніх підстав говорити про втому. Це може бути при монотонній, одноманітній, нецікавій роботі. Варто лише перейти до іншого виду діяльності, як працездатність повністю відновлюється. З іншого боку. можна спостерігати настання явища втоми без відчуття стомленості. Це може мати під час великої зацікавленості роботою.

Перевтома - сукупність стійких несприятливих для здоров'я працівників функціональних порушень в організмі, які виникають внаслідок накопичення втоми.

Перевтома часто виникає внаслідок невідповідності між витратами організму в процесі роботи та темпом перебігу відновних процесів. Перевтома знижує опірність організму до шкідливих впливів зовнішнього середовища, зокрема до токсичних речовин, може призвести до розвитку захворювань центральної нервової системи -неврозів, неврастенії, істерії.

В сучасних умовах високий рівень нервово-емоційного напруження виконавців зумовлений розвитком науково-технічного прогресу, який характеризується збільшенням обсягу інформації, зростанням ступеня відповідальності за результати діяльності, ускладненням стосунків між людьми, істотною зміною виробничої обстановки та умов праці. Так, хронічне психоемоційне напруження (конфліктні ситуації в колективі, тривала робота на самоті, відповідальність за прийняті рішення, дефіцит часу .переживання за, одержаний результат та розходження з очікуваною та реальною виробничою обстановкою (успіх чи відсутність його) призводить до. стійких порушень системи імунітету організму: захворювань серцево-судинної, нервової систем, зниження уваги, працездатності і, як наслідок, створює передумови для травматизму, нещасних випадків, аварій.

Зняття або зменшення стомлення, перенапруження, перевантаження досягається розумним чергуванням організації праці і відпочинку, тобто ритмом діяльності.

Ритм - основа виробництва, особливо з важкими та шкідливими умовами праці. Змінюванням виробничих операцій декілька разів за час праці, а також чергуванням їх з відпочинком, досягається поступового відновлення працедіяльності внаслідок позачергового вмикання в роботу півкулею головного мозку, які надають одна одній відпочинок.

Пасивний відпочинок (положення сидячи або лежачи) бажано надавати робітникам, які працюють у важких фізичних умовах праці або на працях, пов'язаних з постійними переходами чи виконуваних стоячи.

Активний відпочинок шляхом зміни діяльності або шляхом виконання фізичних вправ надається робітникам, які працюють у сприятливих умовах.

Найважливішими показниками, що визначають зниження стомлення є такі умови:

раціональна організація робочого місця, правильне розташування на ньому обладнання щодо запобігання зайвих рухів.

дотримування загального ритму працедіяльності, тобто чергування праці і відпочинку (пасивного чи активного) в залежності вед умов праці створення максимально сприятливої, комфортної робочої зони.