1306

какаду, крихітний колібрі, швидкий ему. Винятком є слово цеце, що нале-

жить до жіночого роду (муха).

4.Запозичені назви осіб чоловічої статі є іменниками чоловічого роду

(аташе, мосьє, Гейне, Дюма, Золя), а жіночої статі – жіночого (міс, леді, мадам, Жорж Санд).

5.Власні географічні назви належать до того роду, який має родова на-

зва: зелене Тбілісі (місто), високогірна Перу (країна), глибоке Онтаріо (озеро), промислове Баку (місто), висока Ай-Петрі (гора), небезпечний Страмбо-

лі (вулкан).

6.За родовою назвою визначається рід назв органів преси, громадських організацій, спортклубів, команд тощо: Про це повідомила «Торонто стар»

(газета), «Темпо» опублікував цікаві матеріали (журнал), «Наполі» перемогла у фінальному матчі (команда).

УВАГА!

Спільнокореневі іменники у російській та українській мовах мають здебільшого однаковий рід, але виділяється група слів, що розрізняються за родовою характеристикою. Так, іменниками чоловічого роду у російській мові є кризис, президиум, тополь, путь – в українській ці слова мають форму жіночого роду: криза, президія, тополя, далека путь. Жіночий рід у російській мові мають сло-

ва боль, запись, степень, летопись, подпись, Сибирь, сыпь, живопись, дробь – в

українській це іменники чоловічого роду: гострий біль, точний запис, науковий ступінь, давній літопис, власний підпис, сніжний Сибір, червоний сип, середньовічний живопис, десятковий дріб.

Необхідно запам’ятати рід деяких невідмінюваних іменників:

–чоловічий: цунамі (назва вітру), сулугуні (сир), кабукі (театр), бефстрога-

нов (страва);

–жіночий: авеню (вулиця), кольрабі (капуста), салямі (ковбаса), альмаматер (університет);

–і чоловічий, і середній: екю, ескудо (грошові одиниці), статус-кво, бренді.

При відмінюванні іменників слід користуватися такими правилами:

1)іменники чоловічого роду на -р належать до груп:

–твердої – усі на -яр (за винятком назв осіб): футляр, екземпляр, капіляр, а також, як виняток, муляр, столяр, ювіляр, мадяр; з постійно наголоше-

ним -ар, -ир: санітар, кулінар, бригадир, буксир; як виняток, слова комар, хабар, варвар, долар, панцир, пластир (напр.: Р. в. ювіляра, Д. в. ювіляру (- ові), З. в. ювіляра, О. в. ювіляром, М. в. при ювіляру (-ові));

–м’якої – усі інші на -ар, -ир: кобзар, аптекар, пустир, бібліотекар, Лазар, лікар; як виняток, слова Ігор, якір, єгер (напр.: Р. в. кобзаря, Д. в. кобзарю (-еві), З. в. кобзаря, О. в. кобзарем, М. в. при кобзарю (-еві));

–мішаної – назви осіб на -яр: бетоняр, сміттяр, бджоляр, скляр, школяр (напр.: Р. в. бетоняра, Д. в. бетоняру (-еві), З. в. бетоняра, О. в. бетонярем, М. в. при бетоняру (-еві));

2)іменники чоловічого роду на -о та приголосний у давальному відмінку можуть мати закінчення -у, -ю та -ові, -еві, -єві (студенту або студентові,

21

секретарю або секретареві, добродію або добродієві); при вживанні кількох таких іменників поряд перший має закінчення -ові, -еві чи -єві, а всі наступ-

ні – -у чи -ю: оголосити подяку студентові 243 гр. Шевчуку Андрію, заява ректорові університету професору Пшіньку О. М.;

3)іменники чоловічого та жіночого родів на -а з попереднім приголосним (крім ж, ч, ш, щ) в орудному відмінку мають закінчення -ою: особою, студенткою; іменники на -я з попереднім приголосним – -ею, голосним – - єю: піснею, суддею, надією, мрією; іменники на -а з попереднім шиплячим

ж, ч, ш, щ – -ею: тишею, кручею, листоношею;

4)в орудному відмінку іменники чоловічого роду на ж, ч, ш, щ мають закінчення -ем: товаришем, багажем, сторожем, ключем, дощем;

5)в орудному відмінку іменники жіночого роду на приголосний мають закінчення -ю, причому перед ним відбувається подвоєння приголосних між двома голосними: галуззю, подорожжю, сіллю (при збігу приголосних по-

двоєння не відбувається: більшістю, областю, фальшю, Керчю);

6)у місцевому відмінку іменники чоловічого роду на приголосний мають закінчення:

-ові, -еві, -єві – переважно назви істот (при братові, товаришеві, водієві, на коневі, Андрієві, солов’єві);

-у – назви неістот з кінцевим -к (у будинку, полку, Донецьку, на містку, рушнику), а також під наголосом (на шляху́, льоду́, у степу́, диму́, бою́); назви неістот із прийменником по при позначенні місця (по Києву, двору, універ-

ситету, інституту); -і – інші назви неістот (на заводі, вокзалі, камені, у музеї, магазині, суді);

7)не змішувати закінчення спільнокореневих слів російської та української мов, що належать до різних родів: болью (рос.) – болем (укр.), тополем

(рос.) – тополею (укр.).

УВАГА!

У давальному та місцевому відмінках перед закінченням -і відбуваються чергування приголосних к–ц, г–з, х–с: довідка – у довідці, відпустка – у відпустці, бік – на боці, око – в оці, молоко – у молоці, універмаг – в універмазі, рух – у русі, вухо – у вусі.

При відмінюванні відбуваються чергування голосних о, е у відкритому скла-

ді з і у закритому: дорога – доріг, кінь – коня, осінь – осені, поріг – порога, особа

– осіб, більшість – більшості, Чернігів – Чернігова, Київ – Києва.

Голосні о та е при відмінюванні можуть бути випадними чи вставними: сес-

тра – сестер, посол – посла, церква – церков, іскра – іскор, весна – весен, крапля

–крапель, гривня – гривень.

Уродовому відмінку множини використовується форма чоловік (у значенні «особа») та чоловіків (у значенні «люди чоловічої статі»).

Слід запам’ятати форми деяких іменників в орудному відмінку множини:

очима, плечима; свинями і свиньми, сльозами і слізьми, конями і кіньми, гостями

ігістьми, чоботями і чобітьми, крилами і крильми, колінами і коліньми, дверима і дверми, грошима і грішми.

22

Рід іменників на позначення посад, статусів, професій

Іменники на позначення посад, звань, професій, роду занять мають форми чоловічого і жіночого родів: учитель, співробітник, викладач, професор, лікар, журналіст, касир, кравець, льотчик, перекладач, продавець і вчителька, співробітниця, викладачка, професорка, лікарка, журналістка, касирка, кравчиня, льотчиця, перекладачка, продавщиця. Наведені форми жіночого роду належать до стилістично нейтральної лексики. Вони звичніше сприймаються у розмовно-побутовому мовленні, їм надається також перевага у художньому та публіцистичному стилях. В офіційно-діловому і науковому мовленні зазвичай вдаються до форм чоловічого роду, а форми жіночого роду викладачка, професорка й ін., на відміну від викладач, професор, сприймаються менш офіційно й шанобливо.

Деякі назви жіночого роду із суфіксом -к(а) не відповідають нормі літературної мови і належать лише до розмовного стилю: завучка, керівничка, фізичка, математичка. Стилістично зниженими є назви осіб жіночої статі, утворені за допомогою суфіксів -их(а), -ш(а): сторожиха, ткачиха, двірничиха, дячиха,

білетерша, бригадирша, дикторша. Ці іменники використовуються тільки в розмовно-просторічному мовленні. Обмежене вживання утворень із суфіксами - их(а), -ш(а) зумовлене також тим, що ці форми (директорша, професорша, деканша, лісничиха, інспекторша) означають посаду жінки і назву дружини за чоловіком, а двозначність слів може призвести до змістової неясності.

Іменники інженер, шофер, педагог, пілот, вожак, адвокат, менеджер, мер, муляр, міністр, нотаріус, прокурор, тренер, хірург, депутат і под. вжи-

ваються лише у чоловічому роді, оскільки раніше були суто чоловічими професіями і родом занять та у зв’язку з переважанням чоловіків у цих професіях. На сучасному етапі ситуація змінилася (наприклад, педагогами частіше працюють жінки), проте за іменниками закріпився й використовується чоловічий рід. У чоловічому роді вживаються й назви посад, що перейшли в іменники з прикметників: лісничий́ , випуско́вий, горновий́, рульовий́.

Кілька іменників жіночого роду, що позначають традиційно жіночі професії і заняття, не мають відповідників чоловічого роду, як-от: домогосподарка,

економка, покоївка, праля, рукодільниця, мереживниця, швачка, друкарка.

Деякі професії, заняття, що були раніше суто жіночими, з часом стали й чоловічими: акушерка – акушер, манікюрниця – манікюрник, педикюрниця – педикюрник, гувернантка – гувернер, доярка – дояр, посудомийниця – посудомийник, ткаля – ткач.

Залежні від найменування посади, професії чи звання прикметники та дієслова узгоджуються із цими найменуваннями лише у чоловічому роді, прикметники, зокрема, у складених назвах посад, звань: головний бухгалтер,

змінний майстер, молодший державний інспектор, старший викладач, провідний технолог, старший науковий співробітник; бухгалтер фірми виявив, інспектор комісії записав, лаборант відділу звернувся. Форми жіночого роду набувають лише дієслова за наявності у тексті власної назви (прізвища, імені

23

та по батькові): Головний технолог заводу Юхнівська Т. Б. скасувала попередньо видане тимчасове розпорядження; Нараду провела декан факультету Тамара Богданівна. Вирази моя стоматолог, наша бухгалтер мають розмовний характер.

Для виділення протиставлень у публіцистиці іноді послуговуються на-

звами типу жінка-міністр, жінка-банкір, жінка-економіст. При таких на-

йменуваннях форму роду дієслова програмує основне слово, а не приклад-

ка: У парламенті виступала жінка-міністр.

У деяких назвах осіб за професією або місцем проживання відзначаються паралельні форми. Як взаємозамінні вживаються, наприклад, такі іменники:

арфіст і арф’яр, бурильник і буровик, вальцювальник і вальцівник, діагност і діагностик, ергономік і ергономіст, зварник і зварювач, розкрійник і розкроювальник тощо.

УВАГА!

Деякі співвідносні іменники чоловічого та жіночого роду на позначення професій мають різні значення: швець – той, хто шиє лише взуття, чоботар; швачка – жінка, що шиє одяг; друкар – працівник друкарської справи, поліграфічної промисловості; друкарка – жінка, яка друкує рукописні матеріали на друкарській машинці.

Нормативними в офіційному та науковому мовленні є паралельні до чоловічих назви осіб жіночої статі на позначення:

–окремих професій чи роду зянять: стюардеса, бортпровідниця, кастелянка (кастелянша), жниця, знахарка, прибиральниця, натурниця;

–статусів: громадянка, студентка, учениця, , номінантка, дипломантка, призерка, наставниця;

–роду занять в освіті: аспірантка, дисертантка, дипломниця, дослідниця;

–роду занять у культурі: авторка, письменниця, поетеса, художниця, портретистка, солістка, піаністка, бандуристка, акторка та ін.;

–роду занять у спорті: спортсменка, біатлоністка, тенісистка, акробатка, шахістка, гімнастка, тенісистка, волейболістка тощо.

Родовий відмінок іменників чоловічого роду другої відміни

Серед граматичних труднощів укладання професійних текстів – визначення закінчення родового відмінка іменників чоловічого роду другої відміни (із нульовим закінченням). Такі іменники набирають закінчення -а, -я чи - у, -ю залежно від їх лексичного значення. Так, зокрема, закінчення -а, -я у родовому відмінку характерне для іменників:

–назв осіб: студента, декана, курсанта, інженера, Віталія, Шевчука, добродія, заступника, доповідача;

–назв частин та органів тіла: рота, пальця, хребта, нігтя, шлунка (але стравоходу, мозку);

–назв тварин, дерев: лева, кроля, барана, дуба, ясена, кипариса, клена;

–назв планет, сузір’їв, небесних тіл: Марса, Нептуна, астероїда, Сатур-

на, Місяця;

24

–назв чітких предметів, речей: підручника, зошита, рюкзака, олівця, горщика, ключа, блокнота;

–назв населених пунктів (найчастіше міст): Дніпропетровська, Львова,

Лондона, Парижа, Нью-Йорка (але у складених назвах – -у, -ю: Кривого Рогу, Зеленого Гаю, Кам’яного Броду);

–інших географічних назв із суфіксами -ов, -ев, -єв, -ин, -їн: Пскова, Те-

терева, Когуєва, Пирятина;

–географічних назв із наголосом у родовому відмінку на закінченні:

Дніпра,́Дністра́, Орла,́Дінця́, Сиваша́;

–назв мір площі, довжини, ваги, часу, енергії, напруги тощо: гектара,

метра, кілограма, дня, тижня, джоуля, карата, кубометра, ампера, байта;

–назв місяців і днів тижня: січня, липня, вівторка, четверга;

–назв грошових одиниць: долара, шилінга, рубля, реала, тугрика, цента;

–числових назв: десятка, мільярда, мільйона;

–назв технічних пристроїв, транспортних засобів, машин та їх деталей:

монітора, трамвая, поїзда, вагона, дизеля, кузова, поршня, двигуна, ротора;

–іншомовних термінів на позначення конкретних предметів, геометричних фігур та їх частин, елементів будови чогось: карниза, портика, атома,

катода, квадрата, конуса, радіуса, сегмента, синуса;

–українських суфіксальних термінів: відмінка, займенника, чисельника,

трикутника (але виду, роду, складу, способу);

–зменшених форм із суфіксами -ок, -ик: возика, волоска, ліска, лужка,

майданчика, ставка, садка;

–незалежно від значення для іменників, що мають у родовому відмінку наголошене закінчення: гаража́, зразка́, мазка́, ривка,́стрибка,́стусана.́

Закінчення -у, -ю у родовому відмінку мають:

–речовинні іменники (тобто назви речовини, маси, матеріалу, харчових продуктів, хімічних елементів, будівельних матеріалів, тканин): асфальту,

льоду, спирту, кисню, алюмінію, борщу, квасу, чаю, меду, цукру, цементу, алебастру, шовку, ситцю, драпу (але хліба);

–збірні поняття (іменники на позначення не одиничних предметів чи осіб, а їх сукупності): колективу, хору, класу, батальйону, каравану, інвентарю, лісу, оркестру, товару, комплексу, атласу, каталогу, капіталу (але табуна́, циркуля́ра);

–назви кущових та трав’яних рослин, сортів плодових дерев: бузку, жас-

мину, барвінку, гороху, ячменю, звіробою, любистку, ренету, кальвілю, ренклоду (але будяка́, вівса́, чагаря́);

–назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, заводу, даху,

цеху, складу, замку, коридору, шинку, порогу, поверху, сараю, палацу (але ангара́, бліндажа,́гаража,́куреня́, млина,́хліва́, маяка́);

–назви установ, закладів, організацій та їх підрозділів: університету,

технікуму, театру, штабу, факультету, деканату, ректорату;

–назви явищ природи: вітру, снігу, землетрусу, граду, вулкану, туману;

25

–назви почуттів, відчуттів та хвороб: болю, жалю, страху, сміху, нежи-

тю, кашлю, грипу, гастриту (але гріха́, правця);́

–назви місця, простору: абзацу, краю, лиману, лугу, майдану, уривку (але бугра́, горба́, ху́тора, бе́рега);

–іншомовні терміни на позначення хімічних або фізичних процесів: ана-

лізу, імпульсу, синтезу, ферменту;

–літературознавчі терміни: роману, жанру, сюжету, епосу, міфу, нарису (але дифірамба);

–назви видів спорту і танців: футболу, хокею, боксу, тенісу, вальсу, галопу, полонезу (але гопака,́козачка́, тропака);́

–назви процесів, станів, властивостей, ознак, явищ: вантажу, бігу, інте-

ресу, достатку, ідеалу, мінімуму, максимуму, принципу, ритму, сорту, хисту (але парадокса́ , пікніка,́ривка́, стрибка́, стусана́, тягаря́);

–складні безсуфіксні слова: світогляду, живопису, рукопису, трубопроводу (але пароплава, електровоза, телетайпа);

–більшість префіксальних іменників: вибою, випадку, вислову, затору,

запису, побуту, прибутку, успіху;

–географічні назви (річки, озера, краї, країни, гори, острови, півострови,

області, регіони тощо): Бугу, Дунаю, Байкалу, Світязю, Донбасу, Єгипту, Китаю, Паміру, Ельбрусу, Кіпру, Сахаліну, Криму, Кавказу, Алтаю.

УВАГА!

Без зміни значення слова використовуються паралельні закінчення в іменни-

ках: стола́і столу́, плота́і плоту́, моста́і мосту́ , паркана́й паркану́, полка́й полку́ , двора́й двору́, гурта́й гурту́ .

Вибір закінчення залежить від значення слова у таких іменниках: акта (документ) – -у (дія)

апарата (пристрій) – -у (установа)

бала (одиниця виміру) – -у (танцювальний вечір) блока (частина машини) – -у (об’єднання)

бора (свердло) – -у (хімічний елемент) вала (деталь машини) – -у (насип, хвиля) детектива (агент) – -у (твір)

елемента (деталь) – -у (абстрактне) звука (термін) – -у (слухове відчуття) каменя (одиничне) – -ю (збірне)

листа (фанера, залізо) – -у (рослина) листопада (місяць) – -у (процес) магазина (пристрій) – -у (крамниця)

органа (частина організму) – -у (установа, видання) папера (документ) – -у (матеріал)

потяга (поїзд) – -у (почуття) рахунка (документ) – -у (дія) терміна (слово) – -у (строк)

томата (рослина) – -у (приправа) шаблона (пристрій, креслення) – -у (зразок) ячменя (хвороба) – -ю (злак)

26

Заняття 5

ДОКУМЕНТИ З КАДРОВО-КОНТРАКТНИХ ПИТАНЬ

Особисті документи: заява, види заяв; автобіографія; резюме

Заява – це документ, який адресується установі або посадовій особі і містить прохання або пропозицію однієї чи кількох осіб. Є одним із найпоширеніших у справочинстві документів.

За походженням розрізняють заяви особисті й службові, за місцем виникнення – внутрішні й зовнішні, за складністю – прості й складні, за змістом – умотивовані (зазначається причина): Прошу надати мені відпустку у зв’язку з участю у Всеукраїнській олімпіаді; й невмотивовані (причина не вказується): Прошу прийняти мене на роботу.

Особисті заяви містять прохання до керівника підприємства чи підрозділу. Їх пишуть власноручно в одному примірнику. У зовнішній особистій заяві обов’язково зазначається повна домашня адреса.

Службові заяви укладаються посадовою особою від власного імені чи організації до посадової особи іншої організації, вони містять додаткові реквізити (назву та адресу організації, вихідний номер документа). Їх можна відтворити механічним способом у декількох примірниках.

Реквізити заяви:

1. Адресат. Відомості про адресата пишуть з великої літери праворуч, вказуючи посаду, назву установи (організації) чи підрозділу, звання, прізвище, ініціали посадової особи, на ім’я якої подається заява, у давальному відмінку, чергуючи закінчення -ові, -еві (-єві) з -у (-ю).

Ректорові Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна професору Пшіньку О. М.

2. Адресант. Відомості про адресанта подають у родовому відмінку без прийменника від з малої літери. У внутрішній заяві зазначається посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка пише заяву: доцента кафедри графіки Постишева Романа Гнатовича. У зовнішній заяві вказують прізвище, ім’я, по батькові та домашню адресу особи, яка складає заяву:

Ковальчука Геннадія Ілліча, що проживає за адресою: вул. Каразіна, 18, кв. 4, м. Дніпропетровськ, 49023

3.Назву виду документа пишуть з великої літери посередині рядка, крапку не ставлять.

4.Текст.

5.Додаток подають у складній заяві. Він містить перелік документів, що підтверджують правомірність висловленого у заяві прохання.

27

6.Дату укладання заяви пишуть зліва цифровим чи цифрово-словесним способом: 15.04.2011, 28 травня 2011 р. (або року).

7.Підпис особи, яка складала заяву (праворуч).

Зразок заяви:

Деканові механічного факультету доц. Довбні М. П.

студента 321 групи Козачука Михайла Івановича

Заява Прошу дозволити мені достроково складати літню екзаменаційну сесію у

зв’язку з сімейними обставинами.

УВАГА!

В адресаті заяви зазначають прізвище та ініціали посадової особи, а в адресанті – прізвище, ім’я та по батькові автора документа.

Текст заяви починають писати з абзацу, дотримуючись у викладі такої послі-

довності: прохання (прошу надати, прошу звільнити, прошу перевести, прошу дозволити тощо), обґрунтування прохання (у зв’язку з…, оскільки…, відповідно до…, для…, через… тощо).

Додатки до заяви оформляють кількома способами:

–після тексту з великої літери пишуть До заяви додаю і подають повні назви документів у формі знахідного відмінка;

–після тексту пишуть До заяви додаються такі документи або Додаток і

вказують назви документів у формі називного відмінка.

Усі документи перелічують із нового рядка із застосуванням нумерації.

Автобіографія – це документ, у якому особа подає опис свого життя та діяльності у хронологічній послідовності. Характеризується незначним рівнем стандартизації.

Реквізити автобіографії:

1.Назва виду документа (посередині).

2.Текст, у якому зазначають:

–прізвище, ім’я, по батькові (Я, Галушка Сергій Павлович, народився…);

–дату і місце народження (15 березня 1992 року в м. Дніпропетровськ);

–відомості про навчання (період навчання, повні найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося навчатися; назви отриманих спеціальностей за дипломом);

–відомості про трудову діяльність (стисло, у хронологічній послідовності період роботи, повні назви підприємств чи установ, посади);

–відомості про громадську роботу;

–стислі відомості про склад сім’ї: неодружені вказують відомості про батьків (спочатку про батька, потім про матір), братів і сестер: прізвище, ім’я,

28

по батькові, рік народження, посада і місце роботи чи навчання; одружені подають таку ж інформацію про членів своєї родини – чоловік/дружина, діти;

– адресу.

3. Дата (ліворуч) і підпис (праворуч). Зразок автобіографії:

Автобіографія Я, Шевченко Василь Павлович, народився 3 листопада 1990 року в с. Балта

Кривоозерського району Миколаївської області.

У1997 році пішов до першого класу Кривоозерської середньої школи, яку закінчив у 2007 році із золотою медаллю.

У2007 році вступив до Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна на механічний факультет за спеціальністю «Вагони та вагонне господарство», де зараз і навчаюсь на четвертому курсі.

Із липня по серпень 2009 року працював провідником пасажирського вагона ЛВЧД-1.

Виконую обов’язки старости групи. Склад сім’ї:

Батько – Шевченко Павло Анатолійович, 1965 року народження, монтер колії станції Любашівка.

Мати – Шевченко Галина Макарівна, 1970 року народження, вчитель математики та інформатики Кривоозерської середньої школи.

Проживаю за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Акад. Лазаряна, 2, корп. 3,

кімн. 340.

УВАГА!

Кожне нове повідомлення в автобіографії варто писати з абзацу: про народження; про навчання; про роботу; про родину.

Чоловіки вказують також перебування на військовій службі.

Якщо члени родини не працюють, то зазначають: тимчасово не працює, безро-

бітний (-а), домогосподарка, пенсіонер (-ка), для військовослужбовців – майор

(підполковник) у відставці. Якщо людина займається підприємницькою діяльніс-

тю, вказують приватний підприємець.

Резюме – це документ, що містить стислі відомості про освіту, трудову діяльність, професійний досвід, досягнення автора тощо. Резюме складається для участі в конкурсі на заміщення вакантної посади переважно до комерційних установ. Важливо розмістити резюме на одній сторінці, максимум – на двох.

Вимоги до резюме – вичерпність, об’єктивність та достовірність відомостей про претендента, чіткість, структурованість, стислість, грамотність і охайність викладу.

Реквізити резюме:

1.Назва виду документа (посередині).

2.Текст документа, який містить таку інформацію:

29

–ім’я, прізвище (у називному відмінку) – виділяють жирним шрифтом;

–контакти (домашня адреса – у лівому кутку аркуша; телефон (домашній, робочий, стільниковий), факс, електронна адреса – праворуч);

–мета написання документа (заміщення вакантної посади, участь у конкурсі, проекті);

–відомості про освіту (роки навчання, повна назва навчальних закладів, для вищих – із зазначенням факультету та спеціальності; факультативні тренінги, курси, семінари, які стосуються даної посади);

–досвід роботи: зазначають період роботи, назву установи, посаду; відомості про тимчасову роботу, роботу за сумісництвом, якщо вони відповідають посаді, на яку претендує особа;

–особисті відомості: рік народження, сімейний стан та наявність дітей

(заміжня/незаміжня або одружений/неодружений; дітей називають за стат-

тю і віком);

–додаткова інформація: володіння іноземними мовами (досконало, вільно,

добре, зі словником, на розмовному рівні); комп’ютером (на рівні користува-

ча чи професіонала, варто вказати мови і програми, які знаєте); наявність прав водія; членство у фахових організаціях, партіях; коло зацікавлень, якщо воно пов’язане з майбутньою роботою; ділові риси (досить назвати найбільш вагомі для обраної посади, наприклад, відповідальність, комунікабельність, врівноваженість, організаторські здібності) та ін.;

–вказівка про можливість надання рекомендацій (вислови Рекомендації будуть надані на вимогу або При потребі подам рекомендації можна вміщу-

вати лише тоді, коли такі рекомендації насправді є).

Резюме можна надсилати до установи, що оголосила про наявність вакантної посади (паперовий чи електронний варіант), або розміщувати в Інтернеті на спеціалізованих мережевих сайтах. Рукописний варіант неприпустимий.

Зразок резюме:

Мета: заміщення вакантної посади провідного спеціаліста відділу внутрішньобанківських операцій.

Освіта: 1992-1997 рр. – Львівський національний університет імені Івана Франка, економічний факультет, спеціальність «Фінанси», магістр.

Досвід: 2000 р. – дотепер – економіст відділу внутрішньобанківських операцій ВАТ «КБ «Мрія»;

вересень 1997 р. – грудень 1999 р. – касир відділу касових операцій ВАТ «КБ «Мрія».

Особисті відомості: 1975 року народження, заміжня, маю доньку 7 років. Додаткова інформація: знання мов – українська, російська (вільно), англій-

ська, німецька (вільно); комп’ютерні навички: ОДБ, 1C-Бухгалтерія, NC, Word,

30