2. Виробниче серодовище

Під час виконання людиною трудових обов’язків на неї діє сукупність фізичних, хімічних, біологічних та соціальних чинників. Ці чинники звуться виробничим середовищем.

Виробниче середовище забезпечує життєдіяльність під час виконання трудових обов‘язків, в тому числі і працездатність, але за певних обставин ці ж чинники можуть являти небезпеку і причиняти шкоду людині. Будь-які реальні виробничі умови характеризуються, як правило, наявністю деякої небезпеки для працюючого, що полягає у можливості захворювання, отримання травми чи іншого організму.

Сукупність чинників трудового процесу і виробничого середовища, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час виконування нею трудових обов’язків складають умови праці.

Люди, знаряддя праці, оточуюче середовище та завдання, що вирішуються в процесі трудової діяльності, являють собою динамічну систему, зміна в якій будь-якого з компонентів веде до зміни інших, а результуючий вплив на безпеку інколи буває важко оцінити заздалегідь. Під безпекою розуміється стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Під виробничим середовищем розуміють сукупність фізичних, хімічних, біологічних, психофізіологічних чинників на виробництві, що діють на людину. Усі ці чинники класифікують як небезпечні та шкідливі.

Небезпечний виробничий чинник — виробничий чинник, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, гострого отруєння або іншого раптового різкого погіршення здоров'я чи до смерті.

Шкідливий виробничий чинник — виробничий чинник, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності або негативного впливу на здоров’я нащадків.

Залежно від кількісної характеристики (рівня, концентрації тощо) і тривалості впливу шкідливий виробничий чинник може стати небезпечним.

Захворювання — це порушення нормальної життєдіяльності організму, зумовлене функціональними та/або морфологічними змінами.

Виробничо зумовлене захворювання — захворювання, перебіг якого ускладнюється умовами праці, а частота якого перевищує частоту його у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих факторів.

Професійне захворювання (профзахворювання) — це захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності та зумовлюється виключно або переважно впливом специфічних для даної роботи шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Наприклад, виникнення вібраційної хвороби внаслідок роботи з недосконалою щодо вібрації бензопилою.

Професійні захворювання є наслідком багаторазової, тривалої дії на органи людини відповідних виробничих шкідливих чинників: пилу, пару, газів, шуму, вібрації, випромінювань тощо.

До професійних захворювань відносять також і професійні отруєння. Отруєння можуть бути гострими або хронічними, що виникають внаслідок тривалої дії на людину шкідливих речовин.

Розрізняють гострі і хронічні професійні захворювання. До гострих відносять професійні захворювання, що виникли раптово (протягом однієї робочої зміни) через вплив шкідливих виробничих факторів з великим перевищенням гранично допустимого рівня або гранично допустимої концентрації.

Хронічне професійне захворювання виникає внаслідок тривалої та багатократної дії на організм людини шкідливих та небезпечних виробничих чинників.

Гостре професійне захворювання можливо в вигляді опіку очей ультрафіолетовим випромінюванням при виконанні зварювальних робіт, при отруєння хлором, оксидом вуглецю та ін

Хронічні професійні захворювання розвиваються після багаторазового і тривалого впливу шкідливих виробничих факторів, наприклад, вібрації, виробничого шуму та ін..

Гранично допустимий рівень виробничого фактора (ГДР) - це рівень виробничого фактора, вплив якого при роботі встановленої тривалості протягом усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилення у стані здоров'я в процесі роботи або у віддалені строки життя теперішнього і наступного поколінь.

Оцінювання умов праці є основою для вжиття заходів, необхідних для запобігання небезпекам або принаймні зведення їх вірогідності до мінімуму.

Відповідно до “Гігієнічної  класифікації праці за показниками шкідливості  та  небезпечності  факторів  виробничого  середовища, важкості  та  напруженості  трудового процесу”, затвердженої МОЗ від 27.12.2001 за № 528 клас умов праці визна­чається тим чинником виробничого середовища, напруженості або тяжкості праці, який має найбільше відхилення від нормативних вимог.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (ГН 3.3.5-8-6.6.1 2002 р.) умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи для виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення; Оптимальними слід вважати такі умови, які за сучасними уявленнями гігієнічних наук не спричиняють шкоди здоров'ю людей робочого віку, впливаючи на них протягом багатьох років.

2 клас – допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство у найближчому і віддаленому періодах; Допустимі —це такі умови праці, які не спричиняють шкоди здоров'ю людей робочого віку, діючи на них протягом багатьох років, за умовою медичного добору і забезпечення поточного систематичного нагляду за станом здоров'я.

3 клас – шкідливі умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство. До шкідливих слід, віднести умови, через дію яких у деякій частині працівників, що пройшли медичний добір, протягом певного періоду розвиваються професійні захворювання.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

1 ступінь (3.1) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я;

2 ступінь (3.2) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);

3 ступінь (3.3) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності);

4 ступінь (3.4) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності);

4 клас – небезпечні (екстремальні) умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень. Несприятливі умови праці, не являючись чинником професійних захворювань, викликають під час роботи значне напруження фізіологічних систем людини, погіршують її самопочуття, знижують працездатність, затягують Тривалість відновлювального періоду і можуть ускладнити біг захворювань непрофесійного характеру.

Згідно з гігієнічною класифікацією робота в умовах перевищен­ня гігієнічних нормативів (3 та 4 клас умов праці) може бути доз­волена тільки при застосуванні засобів колективного та індивіду­ального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих фак­торів (захист часом). Робота в небезпечних (екстремальних) умо­вах праці (4 клас) не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій. Ця робота повинна виконуватись у відповідних засобах індивіду­ального захисту та регламентованих режимах виконання робіт.

Небезпечні та шкідливі чинники виробничого середовища

Шкідливі чинники виробничого середовища відповідно до Гігієнічної  класифікації праці за природою дії поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та фактори трудового процесу.

Фізичні чинники:

мікроклімат: температура, вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання;

виробничий шум, ультразвук, інфразвук;

вібрація (локальна, загальна);

неіонізуючі електромагнітні поля і випромінювання: електростатичні поля, постійні магнітні поля (в т.ч. геомагнітне), електричні і магнітні поля промислової частоти (50 Гц);

електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону, електромагнітні випромінювання оптичного діапазону (у т.ч. лазерне та ультрафіолетове);

іонізуючі випромінювання;

освітлення - природне (відсутність або недостатність), штучне (недостатня освітленість, пряма і відбита сліпуча блискість, пульсація освітленості).

Хімічні чинники: речовини хімічного походження, деякі речовини біологічної природи, що отримані хімічним синтезом, та/або для контролю яких використовуються методи хімічного аналізу. По шляхам проникнення в організм людини вони поділяються на такі, що потрапляють через:

1) органи дихання;

2) шлунково-кишковий тракт;

3) шкіряні покриви та слизисті оболонки.

Біологічні чинники: мікроорганізми-продуценти, живі клітини і спори, що містяться в препаратах, патогенні мікроорганізми.

Гігієнічне нормування шкідливих речовин проводять за гранично допустимими концентраціями (ГДК, мг/ м³ ) .

Залежно від ступеня токсичності, фізико-хімічних властивостей, шляхів проникнення в організм, санітарні норми встановлюють гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень, перевищення яких неприпустиме.

До психофізіологічних НШВЧ відносяться фізичні (статичні та динамічні) перевантаження і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Соціальні НШВЧ — це неякісна організація роботи, понаднормова робота, необхідність роботи в колективі з поганими відносинами між його членами, соціальна ізольованість з відривом від сім‘ї, зміна біоритмів, незадоволеність роботою, фізична та/або словесна образа та її ризик, насильство та його ризик.

^ Чинний міждержавний стандарт ГОСТ 12.0.002-73 виділяє лише перші чотири групи названих чинників, але, як в працях, виданих під егідою Міжнародної Організації Праці, так і в ДСТУ 2293-99 у визначенні терміну “виробниче середовище”, виділяються також соціальні чинники, тому автори цього підручника також виділяють їх.