Лекція №2 Характеристика умов праці. Фактори трудового процесу.

Однією зі специфічних форм людської діяльності є трудова діяльність, під якою розуміється не лише праця в класичному її розумінні, а будь-яка діяльність (наукова, творча, художня, надання послуг тощо), якщо вона здійснюється в рамках трудового законодавства. Трудова діяльність – це джерело розвитку суспільства, створення матеріальних, культурних і духовних цінностей, передумова існування як кожної окремої людини, так і людства в цілому. У процесі трудової діяльності розвиваються здібності людини, мислення, чуттєве сприйняття світу. З точки зору фізіології будь-яка трудова діяльність – це витрати фізичної і розумової енергії людини, але ці витрати необхідні і корисні для неї. Виконуючи трудові обов’язки, людина працює не лише заради свого блага, а задля блага суспільства в цілому. З економічної точки зору трудова діяльність повинна забезпечувати максимально можливий рівень продуктивності, тому одним із завдань суспільства є забезпечення таких умов її, коли вона не буде спричиняти негативного впливу на здоров’я працюючих, не буде завдавати шкоди оточуючим людям та довкіллю. В ідеалі трудова діяльність повинна надавати людині задоволення і не бути надмірно важкою чи напруженою. Важкість та напруженість праці є одними з головних характеристик трудового процесу.

Діяльність людини, залежно від умов реалізації і особливостей технологічних процесів, може супроводжуватись суттєвим відхиленням параметрів виробничого середовища від їх природного значення, бажаного для забезпечення нормального функціонування організму людини. Результатом відхилення чинників виробничого середовища від природних фізіологічних норм для людини, залежно від ступеня цього відхилення, можуть бути різного характеру порушення функ­ціонування окремих систем організму або організму в цілому — часткові або повні, тимчасові чи постійні.

Умови праці - це сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Під факторами трудового процесу розуміють основні його характеристики: тяжкість праці та напруженість праці.

Тяжкість праці — характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залученості до роботи м’язів та відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження. Тяжкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.

Легкої і середньої тяжкості вважається праця, яку можуть систематично виконувати чоловіки і жінки робочого і пенсійного віку без шкоди для здоровя, які не мають будь-яких спеціальних медичних протипоказань.

Важкою і дуже важкою вважається праця, для виконаний якої не можуть бути залучені підлітки, жінки, чоловіки пенсійного віку: Прийняття на такі види робіт здійснюється, як правило, на основі медичного огляду за відсутністю протипоказань.

Напруженість праці — характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему. До факторів, що характеризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

Ненапружені і мало напружені види праці не потребують професійного добору і можуть виконуватися переважною більшістю осіб обох статей як робочого так і пенсійного віку, які володіють необхідною загальною підготовкою.

Напружені і дуже напружені види праці, як правило, потребують підбору кандидата за наявністю певних здібностей. Вони можуть виконуватися чоловіками і жінками робочого віку, які пройшли спеціальний добір і підготовку.

Розумова праця.

Фізіологічною особливістю розумової праці є мала рухливість і вимушена одноманітна поза. При цьому послаблюються обмінні процеси, що обумовлюють застійні явища в м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання кис­ню до головного мозку. У той же час мозок споживає при цьому близько 20% всіх енергетичних ресурсів. Приплив крові до пра­цюючого мозку збільшується в 8-10 разів у порівнянні зі станом спокою. Збільшується споживання амінокислот, вітамінів групи В. Погіршується гостро­та зору, контрастна чутливість і зорова працездатність, в резуль­таті чого збільшується час зорово-моторних реакцій. Тривале розумове навантаження впливає на психічну діяльність, погіршує функції уваги (обсяг, концентрація, переключення), пам'яті (ко­роткочасної і довгострокової), сприйняття (збільшується частота помилок). При значній розумовій напруженості спостерігається тахікардія (частішання пульсу), підвищення кров'яного тиску, зміни в електрокардіограмі, електроенцефалограмі, які характери­зують біоелектричну активність мозку, збільшення легеневої вен­тиляції і споживання кисню. А ці функціональні зміни в орга­нізмі, в свою чергу, викликають настання гальмівних процесів: ослаблення пильності й уваги, стомлення.

Розумова праця поєднує роботи з прийому і переробки інформації, що вимагає напруження сенсорного апарату, пам’яті, уваги, активізації процесів мислення, емоційної сфери.

Показниками напруженості трудового процесу є:

• збільшення складності і швидкості виробничих процесів, що ви­суває підвищені вимоги до точності дій , швидкості при­йняття рішення в здійсненні управлінських функцій;

• збільшення числа об'єктів, якими необ­хідно керувати, та їх параметрів, які необхідно враховувати при цьому. Це ускладнює і підвищує роль операцій з планування й орга­нізації праці, контролю і керування виробничими процесами;

• сприймання сигналів з наступним порівнянням фактичних значень параметрів з їх номінальними значеннями, сприймання сигналів з наступною комплексною оцінкою взаємопов'язаних параметрів, комплексна оцінка всієї виробничої діяльності;

• зростання ступені відповідальності за свої дії, відповідальність за функціональну якість кінцевої продукції, роботи, завдання. Неправильні рішення можуть викликати пошкодження обладнання, зупинку технологічного процесу, можливу небезпеку для життя ,а це призводить до збільшення навантаження на нервово-психічну систему людини.

• навантаження на зоровий аналізатор - робота з оптичними приладами (мікроскопи, лупи та ін.), спостереження за екранами відеотерміналів ;

• навантаження на голосовий апарат (сумарна кількість годин, що наговорюються протягом тижня) 

• монотонність навантажень -  кількість елементів (прийомів), необхідних для реалізації простого завдання або в операціях, які повторюються багаторазово; тривалість виконання простих виробничих завдань чи операцій, що повторюються; підвищення ступеня автоматизації виробничих процесів вимагає від оператора готовності до екстрених дій, при цьому відбувається різкий перехід від монотонної роботи до активних енергійних дій, що призводить до виникнення сенсорних, емоційних та інтелекту­альних перевантажень;

• режим праці, а саме :змінність роботи, наявність регламентованих перерв та їх тривалість. 

Стомлення і перевтома. Будь-яка діяльність, якщо вона опти­мальна для організму за інтенсивністю і тривалістю та проходить у сприятливих виробничих умовах, благотворно впливає на ор­ганізм і сприяє його удосконалюванню. Ефективність діяльності людини базується на рівні психічної напруги, яка прямо про­порційна складності завдання.

Стомлення — загальний фізіологічний процес, яким супроводжу­ються усі види активної діяльності людини. З біологічної точки зору стомлення — це тимчасове погіршення функціонального стану ор­ганізму людини, що виявляється в змінах фізіологічних функцій і є захисною реакцією організму. Воно спрямоване проти виснаження функціонального потенціалу центральної нервової системи і харак­теризується розвитком гальмових процесів у корі головного мозку. Внаслідок невідповідності між витратами організму в процесі роботи і темпом протікання відновлювальних процесів виникає перевтома. Позамежні форми психічної напруги викликають дезінтеграцію психічної діяльності різної вираженості. При цьому втрачається жвавість і координація рухів, знижується швидкість відповідних реакцій (гальмовий тип), з'являються непродуктивні форми повод­ження — гіперактивність, тремтіння рук, запальність, невластива різкість та ін. (збудливий тип). Обидва типи позамежної напруги супроводжуються вираженими вегетативно-судинними змінами (блідість обличчя, краплі поту, прискорений пульс).

До суб'єктивних ознак перевтоми відноситься почуття втоми, бажання знизити ритм роботи чи припинити її, почуття слабості в кінцівках.

Важке стомлення — крайній варіант фізіологічного стану, що межує з патологічними формами реакції. При перевтомі порушу­ються відновні процеси в організмі, прикмети втоми не зникають до початку роботи наступного дня. При наявності хронічної пере­втоми часто зменшується маса тіла, змінюються показники серцево-судинної системи, знижується опір організму до інфекції і т. ін. Це спричиняє зниження продуктивності праці, збільшує кількість помилок. Такий стан насамперед утрудняє складні (інтелектуальні) і нові, що не стали звичними, дії. Позамежні форми психічної напруги нерідко лежать в основі неправильних дій оператора і сприяють створенню небезпечних ситуацій.

На виникнення стомлення впливають зацікавленість людини в роботі, її функціональний стан, фізичний розвиток, тренованість, досвід роботи тощо. У сучасних умовах особливого значення на­буває стомлення, що розвивається при значних розумових і емоційних навантаженнях, зв'язаних з необхідністю швидкого вибору рішень, труднощами задачі, дефіцитом часу, підвищеною відповідальністю.

Оптимізація трудової діяльності, направлена на зменшення тяжкості і напруженості праці, включає кілька напрямів: раціональне конструювання виробничого устаткування, обладнання, інструментів; раціональне поєднання праці і відпочинку, запровадження виробничої гімнастики, сеансів психофізіологічного розвантаження, функціональної музики; застосування правильного підбору пофарбування інтер’єру, устаткування, приладів, верстатів, машин, покрій і колір спецодягу; для працівників, зайнятих роботами, які вимагають напруження зору - регулярне проведення медичних оглядів.

Оптимізація трудової діяльності, направлена на зменшення тяжкості і напруженості праці, включає кілька напрямів: раціональне конструювання виробничого устаткування, обладнання, інструментів; раціональне поєднання праці і відпочинку, запровадження виробничої гімнастики, сеансів психофізіологічного розвантаження, функціональної музики; застосування правильного підбору пофарбування інтер’єру, устаткування, приладів, верстатів, машин, покрій і колір спецодягу; для працівників, зайнятих роботами, які вимагають напруження зору - регулярне проведення медичних оглядів.