4. Закономірності розміщення продуктивних сил Закономірність комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил

Ця закономірність випливає із законів суспільного поділу праці та інтеграційних процесів. Комплексний розвиток і ефективна спеціалізація відповідають найважливішій вимозі господарювання - досягненню в інтересах суспільства найкращих результатів при мінімальних затратах. Поєднання і взаємозв'язаний розвиток галузей на певній території дає народногосподарську економію за рахунок скорочення витрат на перевезення сировини і готової продукції за рахунок спільного використання виробничої і соціальної інфраструктури.

Сталий розвиток виробництва як одна з закономірностей розміщення продуктивних сил зумовлюється вимогами сукупнос­ті економічних законів, у тому числі закону відповідності вироб­ничих відносин рівню розвитку продуктивних сил, закону еконо­мії часу, законів нагромадження і народонаселення та ін. Вона визначає стратегічний напрям досягнення збалансованості еко­номічної, соціальної та екологічної складових світової, національної та регіональної господарських систем. 

Забезпечення достатньої національної безпеки країни як одна з закономірностей розміщення і розвитку продуктивних сил обу­мовлюється вимогами низки економічних законів, що діють в пе­рехідній економіці України. До них належить закон відповідності виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил, закон суспільного, зокрема територіального, поділу праці, закон наро­донаселення тощо. При цьому до загального поняття національ­ної безпеки як невід'ємні складові включаються економічна, со­ціальна, демографічна, продовольча, енергетична, науково-техніч­на, інформаційна, оборонна безпека, які, у свою чергу, є багато­компонентними.

Глобалізація і регіоналізація як закономірність розміщення і розвитку продуктивних сил та регіональної економіки.Сучасний етап розвитку економіки характеризується наявністю двох про­тилежних процесів — глобалізації економіки та її регіоналізації. Глобалізація економіки проявляється через світовий ринок, який стирає межі між країнами, а регіоналізація (особливо у межах на­ціональних господарських комплексів) розвивається завдяки де­централізації господарювання як особливого типу територіально­го управління економічними відносинами. На наднаціональному рівні регіоналізація спрямовується як на захист інтересів певного регіону від руйнівної дії глобальних процесів, так і на здійснення глобальних інтересів.

5. Принципи розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів

Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил, якими керуються при вирішенні питань просторового розподілу підприємств і галузей, такі: наближення виробництва до джерел сировини, палива, споживачів; охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів і впровадження ресурсозберігаючих технологій; забезпечення здорових гігієнічних умов життя і праці населення; f обмеження надмірної концентрації промисловості в містах; — вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та областей; зміцнення обороноздатності країни; урахування інтересів економічної інтеграції в європейський і світовий простір. Принципи розміщення в різних країнах можуть бути подібними й відмінними. Важливість кожного принципу визначається стратегією і завданнями, конкретизованими у відповідній концепції. Наприклад, на сучасному етапі розміщення продуктивних сил в Україні пріоритетними можуть бути соціально спрямовані принципи, ті, що сприятимуть розв'язуванню соціальних проблем.

До принципів РПС відносяться свідома економічна політика, направлена на здійснення пізнаних закономірностей. Найважливіші принципи:

- принцип раціонального розміщення виробництва;

- принцип оптимальності розміщення виробництва;

- принцип збалансованості і пропорційності;

- принцип комплексного розміщення виробництва;

- принцип розміщення підприємств, згідно з раціональними формами суспільної організації виробництва;

- принцип урахування міжнародного територіального поділу праці;

- принцип збереження економічної рівноваги;

- принцип обмеженого централізму.