2. Аналіз технології вирощування, оцінка досягнутого рівня виробництва тритикале ярого та пошуки резервів його раціоналізації в ПрАт «райз»

2.1 Біологічні особливості культури

Тритикале яре - штучно виведена рослина шляхом схрещування пшениці (м'якої і твердої) та жита. Тому багато морфологічних ознак і біологічних властивостей у нього є проміжними між пшеницею і житом.

В індивідуальному розвитку проходить такі ж етапи органегезу і фенологічні фази. Коренева система добре розвинена, проникає в грунт на 1,5-2 м. Вона краще, ніж у пшениці засвоює елементи живлення. Добре кущиться, часто краще від пшениці і жита. Форми, виведені за участю багаторічного жита, мають необмежений в часі період кущіння. Зерно містить на 1,5-2% більше білка, ніж зерно пшениці, але клейковина дуже липуча, розтяжна, має гірші хлібопекарські і технологічні якості. Рослина переважно самозапильна, але у різних сортів перехресне запилення може досягати від 5-10 до 40%. Зернівки крупніші, ніж у жита і пшениці. Маса 1000 зернівок - 40-60г. При повному бубнявінні поглинає 55-60% води від власної маси.

Мінімальна температура проростання насіння 1-2 0С. Морозостійкість загартованих рослин близька до морозостійкості жита. Посухостійкість обумовлюється добрим розвитком кореневої системи, товстим шаром воскового нальоту на листках і стеблах, високою водоутримуючою здатністю клітин. ТК - 360-450. Особливо шкідливий дефіцит вологи за 5-8 днів до виколошування та під час формування і наливу зерна. У першому випадку спостерігається череззерниця в колосі та стерильність верхівки колоса, у другому - зменшення розмірів та виповненості зерна.На час дозрівання у деяких сортів колос стає ламким.

Кращі грунти - структурні чорноземи, окультурені сірі лісові середнього механічного складу з рН 5,6-7,5. В цілому до грунтів менш вибагливе, ніж пшениця. Погано росте на засолених, запливаючих глинистих, а також легких піщаних, заболочуваних грунтах. На 1 ц зерна виносить з грунту азоту 3,3-4 кг, фосфору - 1,1-1,4 кг, калію - 2-2,7 кг. Коефіцієнти засвоєння елементів живлення із грунту, органічних і мінеральних добрив такі як і у пшениці.

Тритикале яре відзначається цілим комплексом господарських цінних ознак. Насамперед це стійкість до хвороб і шкідників і несприятливих умов зовнішнього середовища. Показники якості зерна (висока маса 1000 зерен — понад 42 г; натура — 700–750 г/л, уміст протеїну — близько 15% і клейковини — 25–27%) свідчать про те, що зерно цієї культури не поступається пшениці ярій, а за певних умов вирощування переважає її за рівнем продуктивності.

Клейковина тритикале ярого відзначається високою гідратаційною здатністю та пружністю. Уміст і якість клейковини залежать від особливостей погодних умов і режиму мінерального живлення, особливо азотом.

На відміну від пшениці тритикале яре не потребує надто якісного ґрунту та попередника. Зважаючи на добре розвинену кореневу систему й потужний стеблостій, які формує ця культура, вона є добрим попередником для просапних і технічних культур, оскільки залишає велику кількість післяжнивних решток та розпушує ґрунт.

Тритикале яре відзначається високою конкурентною стійкістю до бур’янів. Добрим попередником для цієї культури є багаторічні й однорічні трави, просапні культури. За умови сівби після гірших попередників норму висіву слід збільшити до 5,5–6,0 млн схожих насінин/га, а за кращих попередників — знизити до 4,5–5,0.

Способи сівби такі, як і в інших культур ярих зернових культур. За даними окремих дослідників, за норми висіву 550 насінин/м²кращі показники економічної ефективності забезпечує смуговий спосіб сівби, а за норми 500 насінин/м² — рядковий. За підвищеної норми 600 насінин/м² спостерігали суттєве зниження економічного ефекту.

Завдяки високій масі та виповненості зерна глибина загортання насіння становить 4–5 см, а за небезпеки висушування верхнього шару — до 6–7 см. За внесення добрив збільшення норми висіву сприяє суттєвому приросту врожаю зерна.

Тритикале яре — достатньо холодостійка культура. Її сходи витримують морози до –8…–9 °С, зниження температури повітря після сівби не шкодить рослинам. Цю культуру потрібно висівати якомога раніше навесні, одразу, коли ґрунт набуде фізичної стиглості. Тому передпосівний обробіток ґрунту під тритикале яре обмежений у часі. Для забезпечення найсприятливіших умов для проростання насіння в передпосівному обробітку ґрунту потрібно застосовувати широкозахватні комбіновані агрегати.

Оптимальною дозою азотних добрив для тритикале ярого, залежно від родючості ґрунту й попередника, вважають 50–60 кг/га азоту в діючій речовині. За дефіциту вологи у весняно-літній період азотні добрива вносять повністю за один прийом, бажано якнайшвидше, під передпосівну культивацію. Оптимізація живлення рослин тритикале ярого азотом досягається дробним унесенням цього елемента живлення, що сприяє підвищенню окупності добрив зерном, зростанню врожайності та якості зерна, особливо в поєднанні з інтегрованим захистом рослин і шкідливих організмів.