4.2 Принципи постійності і суміщення баз, правило шести точок
Найбільшої точності обробки деталі можна досягнути у випадку, коли увесь процес обробки ведеться від однієї бази і з однієї установки, оскільки можливі зміщення при кожній новій установці вносять погрішності у взаємне розташування осей і поверхонь. Так як у багатьох випадках повна обробка деталі з одного установа неможлива, а також якщо необхідна обробка на інших верстатах, то з метою досягнення необхідної точності усі наступні установи деталі необхідно виконувати на одних і тих же базах.
Принцип постійності бази полягає у тім, що для виконання усіх операцій обробки деталі використовується одна і та ж база. Якщо по характеру обробки це не можливо – то у якості нової бази вибирають оброблену поверхню, яка визначається найбільш точними розмірами до основних, виконавчих поверхонь деталі ( А. Руденко /100/, А.Егоров /39/).
При виборі баз для підвищення точності необхідно використовувати одну і ту ж поверхню у якості різних баз. Так завжди доцільно у якості вимірювальної приймати і установочну базу. Ще більшої точності досягають у випадку, коли складальна база являється одночасно і установочною і вимірювальною. В цьому заключний принцип суміщення баз.Рис 1.
Як відомо із механіки, тверде тіло у просторі має шість степенів свободи: три можливих переміщення (І, ІІ і ІІІ) вздовж трьох координатних осей X, Y і Z і три можливих обертальних переміщення відносно них же ( І V, V і VІ). Позбавити тіло кожної із шести степенів свободи можна, якщо притиснути тіло до відповідно розташованої нерухомої точки пристрою, чи столу верстата, яку називають одно точковою опорою (опорною точкою). Кожна така нерухома опора позбавляє тіло однієї степені свободи.Правило шести точокполягає у тім, що кожне тіло (деталь) повинно базуватися на шести нерухомих точках, при цім воно лишається шести степенів свободи. Ці точки повинні бути розташовані у трьох координатних площинах: точки 1, 2 і 3 - в площині XOZ , вони позбавляють тіло трьох степенів свободи, точки 4 і 5 – в площині YOZ позбавляють тіло іще двох степенів, і точка 6 в площині XOY позбавляє тіло останньої степені свободи.
Таким чином, для визначення положення деталі у просторі необхідно і достатньо мати шість опорних точок: точки 1,2 і 3 визначають опорну площину.
База, що позбавляє заготівку або виріб трьох степенів свободи - переміщення уздовж однієї координатної осі і поворотів навколо двох інших – (установочна) настановна база. При використанні пристроїв за настановні бази приймають реальні поверхні, що безпосередньо контактують з настановними елементами пристроїв. Ці бази називаютьопорними(опорні бази позбавляють заготівку однієїмірисвободи - переміщення уздовж координатної осі.)
Подвійна опорнабаза позбавляє заготівку двох мір свободи - переміщення уздовж двох координатних осей.
Опорні точки 4 і 5 визначають направляючуплощину. Напрямна база позбавляє тіло двох мір свободи - переміщення уздовж однієї координатної осі і повороту навколо іншої.Подвійнанапрямнабаза позбавляє заготівку чотирьох мір свободи - переміщення уздовж двох осей і обертання навколо них.
Опорна точка 6 визначає упорнуплощину.
Для повної орієнтації тіла в просторі зазвичай використовується декілька баз, а заготівка розглядається як жорстке тіло. Спрощено вважають, що контакт заготівки і пристосування відбувається в опорних точках, символізуючи кожен із зв'язків заготівки з вибраною системою координат.
Схему розташування опорних точок на базах називають схемою базування. Всі опорні точки на схемі базування зображують умовними знаками і нумерують порядковими номерами, починаючи з бази, на якій розташовано найбільше число опорних точок. Поверхні означають буквами (А,Б,В…), а опорні точки – цифрами. Умовні (графічні) означення опор, зажимів і установочних устроїв – у відповідності з ГОСТ 3.1107-81.
|
Наименование
|
Обозначение на видах
| ||
|
Спереди, сзади |
сверху |
снизу
| |
|
Опоры: неподвижная |
|
|
|
|
подвижная
|
|
|
|
|
плавающая
|
|
|
|
|
регулируемая
|
|
|
|
