Рекомендована література до теми

1. Гайдукевич Т. Коли сформувалися українські прізвища // Жовтень. – 1987. – № 6. – С. 92 – 95.

2. Глинський І. Твоє ім’я – твій друг. – К.: Веселка, 1985. – 238 с.

3. Желєзняк І. До історії українських прізвищ // Мовознавство. – 1976.–№ 5. – С. 66 – 75.

4. Масенко Л. Т. Українські імена та прізвища. – К.: Знання, 1990. – 48 с.

5. Могила А. До правопису російських прізвищ // Українська мова в школі. – 1954. – № 4. – С. 70-72.

6. Редько Ю. Сучасні українські прізвища. – К.: Наук. думка, 1966. – 216 с.

7. Русанівський В. Запозичені особові імена та прізвища // Складні питання сучасного українського правопису. – К.: Наук. думка, 1980. – С. 103-124.

Словники імен та прізвищ, довідники

1. Белей Л. Ім’я для дитини в українській родині: Словник-довідник. – Ужгород: Просвіта, 1993. – 117 с.

2. Левченко С. , Скрипник Л. , Дзятківська Н.  Словник власних імен людей. – К.: Наук. думка, 1976. – 316 с.

3. Редько Ю.  Довідник українських прізвищ. – К.: Рад. шк., 1969. – 408 с.

4. Скрипник Л. , Дзятківська Н.  Власні імена людей: Словник-довідник. – К.: Наук. думка, 1996. – 336 с.

Іх. Особливості використання граматичних категорій Категорія роду у назвах осіб

В офіційно-діловому мовленні перевага надається формам чоловічого роду, навіть коли є жіночі відповідники в загальнонародній мові, тому іменники на означення статусу, посади, звання у більшості випадків вживаються тільки у чоловічому роді: викладач, касир, учитель, лаборант, інженер. Форми типу викладачка, касирка, лаборантка вживаються лише в усному мовленні, а документах заборонені. Іменники з суф.-ша, -иха, -ка також не можна вживати через їх розмовний характер (головиха, професорка, агрономша). В жіночому роді можуть вживатися назви студентка, аспірантка, друкарка, авторка, дипломантка, дисертантка, учениця, вихованка, кравчиня, поетеса. Вживання форм жіночого роду вмотивоване лише тоді, коли вказівка на стать є обов’язковою й не може бути виражена іншими способами: прибиральниця, шліфувальниця пакувальниця, піаністка, фігуристка, артистка, баскетболістка.

Іменники на позначення посад, професій, звань узгоджуються з прикметниками та дієсловами у формі чоловічого роду незалежно від статі особи: головний лікар підписав, генеральний прокурор дозволив. Але якщо вказується прізвище жінки, то дієслово узгоджується з прізвищем, тобто у жіночому роді: провідний науковий співробітник Вишневська підписала, професор Дунаєвська дозволила.

При перекладі з російської мови слід пам‘ятати, що назви посад, наукових ступенів і звань, що виражені в російській мові дієприкметниками, в українській мові передаються іменниками (заведующий – завідувач, командуючий – командувач, исполняющий обязанности – виконувач обов‘язків). Дієприкметникова форма допускається для російського ведущий – ведучий (програми), але ведущий специалист – провідний спеціаліст.

Увага! Деякі іменники при однаковому звучанні і значенні в російській та українській мовах можуть змінювати свій рід, а отже, змінюється і узгоджуване з ним слово (сильная боль – сильний біль, старая рукопись – старий рукопис).