4. З малої літери пишуть:

а) назви частин, відділів, відділень, секторів, підрозділів установ, організацій, а також слова актив, збори, з’їзд, конференція, президія, сесія, симпозіум, рада (інституту тощо): сесія Дніпропетровської міськради, кафедра аналітичної хімії, рада механічного факультету, засідання президії Українського товариства охорони пам’яток історії та культури;

б) назви посад, звань, учених ступенів тощо: голова, декан, директор, міністр, академік, заслужений діяч мистецтв, кандидат наук, генеральний директор;

в) назви титулів, рангів, чинів: барон, граф, принц, шах;

г) традиційні, неофіційні назви закордонних державних органів, які періодично скликаються: конгрес, парламент, національні збори, сейм, сенат, стортинг;

д) Назви сортів вин (які не сприймаються як індивідуальні), порід тварин, сортів рослин, овочів, фруктів (якщо не вживаються у спеціальній літературі): слива ренклод; бордо, мускат, портвейн, шампанське; болонка, сенбернар.

Рекомендована література до теми

1. Український орфографічний словник / О.М. Улищенко, Н. С. Хрущова / За ред.А.О. Свашенко. – Х.: Прапор, 1999. – 846 с.

3. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Ін-т української мови. – К.: Наук. думка, 2000. – С.45-57.

Vіі. Вживання скорочень у текстах

Дотримуючись вимог лаконічного, максимально стислого письма, під час укладання ділових паперів на позначення понять чи значень широко використовують загальноприйняту систему стандартних скорочень. Крім економії місця, пов’язаної з обмеженістю площі документа (укладачі часто намагаються розмістити інформацію на одній сторінці), вживання скорочень є виправданим, тому що:

1. зменшується час на складання документа;

2. не подається надлишкова інформація (та сама кількість інформації передається в скороченому слові меншою кількістю знаків, ніж у співвідносному словосполученні);

3. це допомагає уникнути повторення назв, що складаються з кількох слів (наприклад, повна назва організації, підприємства, установи, наводиться лише один раз в адресі, штампі тощо, далі в тексті вона змінюється на скорочену).

При використанні скорочень у документах треба керуватись правилами скорочення й написання скорочених слів і словосполучень та ДСТУ 3582-97 „Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі”, затвердженими й уведеними в дію наказом Держстандарту України 04. 07. 97 № 391.

Серед скорочень виділяють абревіатури, складноскорочені слова, змішані (комбіновані) скорочення, графічні скорочення.

Абревіатури

Абревіатури утворюються з початкових літер кожного слова словосполучення. Вони бувають:

– звукові (кожен ініціал у них читається як окремий звук): вуз, ЦУМ, ДУМ; такі абревіатури, як і окремі слова, змінюються за відмінками: у вузі, до ЦУМу, з ДУМу;

– буквені (у них ініціали читаються як букви алфавіту): ДНУ, МВС, АТС, СТО; вони є невідмінюваними.

Усі абревіатури пишуться великими літерами, за винятком кількох, що перетворилися в загальні назви: загс, вуз, неп.

Граматичні закінчення до звукових абревіатур приєднуються безпосередньо без будь-якого знака (апострофа, дефіса, коми).