26.Сутність,причини,форми і вимірювання безробіття.Соціально-економічні наслідки безробіття та державна політика зайнятості.

Безробіття – це соціально-економічне явище, у якому частина робочої сили в (економічно активного населення) не зайнята у виробництві товарів та послугУ реальної економічного життя безробіття постає як перевищення пропозиції робочої сили в над попитом її у. Рівень безробіття = (>безработица/рабочая сила) 100%

До економічних причин виникнення безробіття ставляться:

1. висока ціна робочої сили в (зарплата), яку потребують її продавець чи профспілка. Поведінка покупця (роботодавця) над ринком робочої сили в визначається умовахсоотнесением витрат за купівлю робочої сили й доходу, що він дістане від її використання їх у протягом певного періоду часу з тими витратами, що він понесе купити машини, замінної робочої сили і ще результату, який принесе йому ця машина. Якщо така зіставлення на користь машини, то підприємець відмовитися від купівлі робочої сили й віддасть перевагу машини. Робоча сила людини буде непроданою, а він опиниться у ролі безробітного. Науково-технічний прогрес і підвищення технічного будівлі виробництва, є однією причиною безробіття у сучасних умовах.

2. Низька ціна робочої сили в (зарплата), яку встановлює покупець (роботодавець).

3. Відсутність вартості, відповідно і робочої сили в.У такому суспільстві є люди, які може бути залучені у процес провадження у причини відсутності в них робочої сили в як такої або наявність робочої сили в настільки низьку якість, що покупець (роботодавець) не хоче її набувати. Це бродяги, декласовані елементи, інваліди тощо. п.

Першочерговими заходами державної політики зайнятості повинні бути : запровадження системи довгостроко­вих прогнозів попиту на робочу силу за професія­ми та формування за результатами прогнозування державного замовлення на підготовку кваліфіко­ваних кадрів; розвиток співпраці між навчальними закладами і підприємствами (роботодавцями) метою формування, відтворення та збереження кадрового потенцыалу, підвищення його кваліфікації, запровадження системи підготовки квалфікаційних робочих кадрів на підприємстві, гарантування надання першого робочого місця випускникам навчальних закладів різних ступенів акредитації, підготовлених за державним замовленням. Можна запропонувати розгорнуту класифікацію найбільш значущих, на мійпогляд, соціальних та економічних наслідків безробіття, що розглядаютьсяз точки зору негативного і позитивного впливу на систему. I. Соціальні наслідки безробіття Негативні 1. Загострення криміногенної ситуації. 2. Посилення соціальної напруженості. 3. Зростання кількості фізичних і душевних захворювань. 4. Збільшення соціальної диференціації. 5. Зниження трудової активності. Позитивні 1. Підвищення соціальної цінності робочого місця. 2. Збільшення особистого вільного часу. 3. Зростання свободи вибору місця роботи. 4. Збільшення соціальної значущості і цінності праці.

II. Економічні наслідки безробіття Негативні 1. Знецінення наслідків навчання. 2. Скорочення виробництва. 3. Витрати на допомогу безробітним. 4. Втрата кваліфікації. 5. Зниження життєвого рівня. 6. Недовиробництво національного доходу. 7. Зниження податкових надходжень. Позитивні 1. Створення резерву робочої сили для структурної перебудови економіки. 2. Конкуренція між працівниками як стимул до розвитку здібностей допраці. 3. Перерва в зайнятості для перенавчання і підвищення рівня освіти. 4. Стимулювання зростання інтенсивності та продуктивності праці.

27Сутність,причини і основні типи інфляції.Соціально-єкономічні наслідки інфляції та антиінфляційна політика держав Інфляція (inflatio — «роздування») — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей Основними її причинами є: 1)    Диспропорції між основними сферами народного господарства. 2)    Монополістичні тенденції в економіці. 3)    Надмірні воєнні витрати. 4)    Зростання дефіциту державного бюджету. 5)    Необґрунтоване підвищення зарплати. 6)    Крах золотого стандарту. 7)    Дотації нерентабельним галузям і підприємствам. 8)    Надмірна кредитна емісія. 9)    Наявність маси посередників між виробниками і споживачами. Крім названих внутрішніх причин, існують зовнішні: необґрунтоване встановлення валютного курсу при конвертації валют; ріст цін на імпортні товари і послуги тощо. За розмірами зростання цін інфляцію поділяють на: 1)    Повзуча, коли ціни зростають у незначному обсязі (до 5% на рік). 2)    Галопуюча - коли ціни зростають за рік на 10% і дещо більше. 3)    Гіперінфляція – коли ціни зростають на 1 – 2% щоденно.

Розрізняють також інфляцію попиту та інфляцію (пропозиції). Інфляція попиту виникає в умовах надлишкового сукупного попиту. Інфляція витрать (пропозиції) виникає зі збільшенням витрат виробництва і зменшення сукупної пропозиції.Наслідки інфляції різноманітні і суперечливі:

1інфляція приводить до перерозподілу національного доходу і багатства між різними групами суспільства 2.Високі темпи інфляції і різка зміна структури цін ускладнюють планування (особливо довгострокове) фірм та домогосподарств. 3. Населення та корпорації прагнуть матеріалізувати грошові кошти, які швидко знецінюються. 4. Реальна грошова процентна ставка зменшується на величину щорічного проценту росту інфляції. 5. Відбувається знецінення амортизаційного фонду, що ускладнює процес відтворення. 6. В результаті росту цін знижується конкурентоспроможність національних товарів, внаслідок чого росте імпорт і зменшується експорт, банкротують національні виробники.

7. Росте попит на більш стабільну іноземну валюту, посилюється втеча капіталів за кордон. 8. Знижується політична стабільність у суспільстві, росте соціальна напруженість. 9. Змінюється структура і зменшуються реальні доходи державного бюджету. 10. Інфляція приводить до прихованої конфіскації грошових коштів у населення і підприємств через податки.11. При гіперінфляції виробнича діяльність стає неефективною, йде переорієнтація на посередницьку діяльність. Масово згортається виробництво.Антиінфляційна політика - це сукупність ефективних заходів держави, спрямованих на реальну стабілізацію рівня споживчих цін.Для подолання інфляції й формування ефективної політики стабілізації національної валюти вироблено цілий ряд методів. Серед них найбільш поширеними є: нуліфікація, ревалоризація і реставрація, девальвація, дефляція.

28Суть,джерела та головні фактори економічного зростання.Екстенсивне та інтенсивне економічне зростання. Економічне зростання — це процесс збільшення товарів та послуг які виробляенаціональна економіка,збільшення ВВП. До основних джерел зростання переважно відносять такі:— працю (кількість і якість трудових ресурсів);— землю (кількість і якість природних ресурсів);— капітал (капіталовкладення або інвестиції) з урахуванням технічного рівня засобів виробництва, який забезпечується науково-технічним прогресом;— підприємницькі здібності. їх розуміють не тільки як господарську діяльність підприємців, а й як господарський механізм, який може сприяти або гальмувати економічний розвиток Економі́чне зроста́ння — зміна результатів функціонування економіки. Розрізняютьекстенсивне й інтенсивне економічне зростання. Екстенсивний тип зростання, здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів. Інтенсивний тип — це такий, який здійснюється шляхом ефективнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва.

Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи:

• фактори пропозиції;

• фактори попиту;

• фактори розподілу.

Фактори пропозиції включають:

• кількість і якість природних ресурсів;

• кількість і якість трудових ресурсів;

• обсяг основного капіталу (основні фонди);

Саме ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Але слід розрізняти здатність до зростання і реальне зростання по суті, для чого важливим є два наступних фактори.

Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробництва потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує збільшення рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту.

Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції.

Зауважимо, що фактори пропозиції і попиту взаємопов'язані. Наприклад, безробіття уповільнює темпи нагромадження капіталу, зменшує витрати на дослідження. І навпаки, низькі темпи впровадження нововведень та інвестицій можуть стати головною причиною безробіття.

29Сутність інвестицій та їх двоїста роль в економіці.Макроекономічне регулювання інвестиційної активності. Термін "інвестиція" походить від лат. invest, що означає "вкладати". Нині інвестиції — це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Валові інвестиції — це загальний обсяг інвестування за певний період, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних засобів.

Чисті інвестиції — це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Державна інвестиційна політика України на сучасному етапі розвитку економіки керується наступними групами пріоритетів.

1. Розвиток і модернізація паливно-енергетичного комплексу, створення власної бази і інфраструктури енергоносіїв, впровадження енергозберігаючих технологій.

2. Структурна перебудова економіки, науково обгрунтована конверсія виробництва. Розвиток ін- фраструктурних галузей з використанням інноваційних проектів. Реконструкція і створення нових, екологічно чистих, виробництв,

3. Інвестування галузей і виробництв, які сприяють розширенню конкурентного середовища, розвитку приватизації і підприємництва.

4. Інвестування і державна

ництв, що мають значний інноваційний потенціал який може забезпечити технічний і техно прорив, ІСТОТНИЙ приріст обсягів виробництва але потребують оновлення фондів.

5. Інвестування виробництв, де можливе їх ефективне перепрофілювання, санація або вертикальне злиття.

6. Інвестування ліквідації неперспективну технологічно відсталих, збиткових виробництв

Державне регулювання інвестиційної діяльності на мікроструктурному рівні здійсниться через систему нормативів і преференцій(пільг). Велике значення в справі державного регулювання інвестиційної діяльності має гнучкий податковий механізм. Оподаткування інвестиційна форма впливу держави на скорочення термінів і підвищення якості в інвестиційній сферіПодатки на інвестиції можуть стимулювати активних інвесторів але можуть і стримувати її. Як правило держава податки стимулює виробництво. види продукції, розвиток об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури, впливає на скорочення обсягів незавершеного будівництва. Оподаткуванню підлягає нерозподілений прибуток, отриманий протягом року, за вирахуванням з нього амортизаційних відрахувань, платежів в рахунок позикових відсотків, витрат на добродійні цілі, різного роду виплат у витрат з неустойками і втратами в ході господарського процесу. Кожний з різновидів цього вирахування регламентується державою.

Виходячи з викладеного вище, макроекономічного регулювання інвестиційних процесів в Україні з боку держави засновується на гнучкій амортизаційній політиці, системі оподаткування інвестицій, включаючи податкові пільги на інвестиції в соціальну сферу, виробництво товарів народного споживання і надання послуг населенню.