22 Національна економіка: мета та результати

Національна економіка - система економічних відносин між економічними суб’єктами, яка має просторову визначеність і специфічно національну організаційну структуру.
Її ознаки	наявність тісних економічних зв’язків між господарськими суб’єктами на основі поділу праці; загальне економічне середовище, яке створюється єдиним законодавством, загальною грошовою одиницею, загальною фінансовою системою; наявність загального економічного центру, який виконує регулюючу і координуючу функції за допомогою заходів економічної політики; загальна система економічного захисту; територіальна визначеність
Суб’єкти та сектори національної економіки
Суб’єкти		Сектори національної економіки
Домашні гос подарства		Реальний сектор (приватний нефінансовий сектор) Забезпечує виробництво та пропозицію товарів країни на її внутрішньому та світовому ринках; формує попит на товари з метою особистого і продуктивного споживання
Фірми (не фінансові)
Держава		Бюджетний (фіскальний) сектор: у вузькому розумінні представлений державним бюджетом і служить перш за все для перерозподілу доходів
Фінансові корпорації		Грошовий сектор, (фінансовий або банківський) представлений грошовими потоками, що проходять через центральний банк та комерційні банки
Зовнішній сектор (сектор “закордон”) включає операції з іншими країнами кожного з вказаних вище секторів
Господарська (інституційна) одиниця - економічна одиниця або економічний агент, котрий може самостійно володіти товарами та активами, відповідати за своїми зобов’язаннями і від власного імені здійснювати операції з іншими агентами.

Цілі функціонування національної економіки

стабільне зростання обсягу виробництва	досягнення високого рівня зайнятості	стабільний рівень цін	підтримка рівноважного зовнішнього балансу
передбачає, що випуск щорічно зростає на високий відсоток без різких уповільнень та змін	кожен, хто бажає одержати роботу за фахом, знаходять її, що виключає обов’язкове закріплення робітника за якимось з підприємств	передбачає ціноутворення на базі вільної ринкової конкуренції та стримування інфляції	який залежить від стабільності курсу національної валюти та стабільного економічного розвитку країни

23. Система національних рахунків

Система національних рахунків (СНР) - міжнародно погоджена схема для підбору, опису та ув’язки головних потоків статистичної інформації, які виражені в макроекономічних показниках, що характеризують найважливіші результати і пропорції економічного розвитку

25.Причини і головні ознаки економічної кризи в Укр.(1991-1999) роки та анти циклічні заходи уряду.

. Найбільших темпів інфляція набула в 1992 році, коли вона становила 1440%.. Причини економічної кризи в Україні успадковані від колишнього СРСР. Найважливішими ознаками економічної кризи в Україні у 90-х роках були: 1) різке зниження виробництва національного доходу, промислової продукції та продовольства; 2) різке зниження життєвого рівня населення; 3) зростаюча армія безробітних; 4) різка поляризація суспільства: з одного боку, швидко формується клас клановономенклатурної еліти, а з іншого —катастрофічне знижується життєвий рівень більшості населення. Щомісячні й річні доходи перших у тисячу і більше разів перевищують доходи останніх, а мінімальна заробітна плата покриває не більше 20% фізіологічного мінімуму, або бюджету виживання; 5) реальна загроза генетичному фонду української нації, її майбутньому. Причини економічної кризи в Україні доцільно поділити на три основні групи. До першої належать ті, що були успадковані нею від колишнього СРСР, до другої —ті, що постали з часу проголошення незалежності України; до третьої — причини, зумовлені необхідністю самої трансформації існуючої економічної системи, перехідним періодом такої трансформації, який, як засвідчує досвід інших країн, не може не відбуватися у формі певних кризових явищ. Перша ГРУППА:1. Майже повне, або тотальне, одержавлення економіки, власності. В цих умовах 92% усіх засобів виробництва перебували в руках держави2. Наявність глибоких диспропорцій в економіці. 3. Антидемократичний характер управління державною власністю і державними підприємствами. 4. Зосередження 95% всієї власності, розташованої в Україні, в руках загальносоюзних міністерств і відомств. 5. Відчуження працівників від засобів виробництва і результатів праці6. Значна мілітаризація економіки.( На військові цілі витрачалося до 35% ВНП) 7. Надмірна централізація при перерозподілі національного доходу через державний бюджет.8 Величезне фізичне та моральне зношування основних фондів, низька продуктивність праці.ДРУГА ГРУППА:1 Розрив господарських зв'язків з країнами колишнього СРСР.2Шокова лібералізація цін і ліквідація та знецінення трудових заощаджень.3Доларизація української економіки. 4.Прийняття численних декретів, постанов уряду тощо, які поставили у невигідне становище виробника .Наприклад, непомірний податковий тягар.5Відсутність надійної фінансово-банківської системи, раціонального регулювання НБУ діяльності комерційних банків.6Тіньовий характер роздержавлення й приватизації 7. Масовий відплив капіталу за кордон8 Стрімке подорожчання енергоносіїв.9. Отримання значних кредитів на невигідних умовах (для закупівлі товарів та ін.).10 Значні витрати на відшкодування збитків від Чорнобильської катастрофи. (За період 1991—1999 рр. вони оцінюються в 5 млрд. дол.)11 Незадовільний стан освоєння власних енергоносіїв, зростання енергомісткості виробництва.

Кризовий спад у 90-ті роки XX ст. в Україні був не циклічним ,оскільки він не був частиною циклу економічної кон'юнктури.