4.3 Проведення аналізу

На місці проведення аналізу відвести стопор і у втулку вставити шток таким чином, щоб стопор ковзав по канавці штока над якою вказано об’єм повітря, що всмоктується.

Натиском руки на головку штока сильфон затискують до тих пір, доки наконечник стопору не співпаде з верхнім заглибленням в канавці штоку, фіксуючи сильфон в стисненому стані.

Гумову трубку пристрою з’єднують з будь яким кінцем підготовленої індикаторної трубки.

Натискуючи однією рукою на шток, іншою відвести стопор. Як тільки шток почав рухатися, стопор відпустити. В цей час досліджуване повітря просмоктується через індикаторну трубку.

Коли наконечник стопору ввійде в нижнє заглиблення канавки штоку, чутно клацання. Після заклацування рух штоку припиняється, а просмоктування повітря ще продовжується внаслідок залишкового вакууму в сильфоні, тому необхідно дати певну витримку.

Концентрацію домішки знаходять за шкалою, на якій вказано об’єм просмоктаного повітря. Цифра, що співпадає з межею забарвленого стовпчика порошку, вкаже концентрацію домішки, що аналізується.

Аналіз необхідно починати з більшого об’єму просмоктаного повітря. При зміні забарвлення всієї індикаторної трубки перейти до меншого об’єму.

Вимірювання проводити не менше 2–3 разів, кожний раз новою трубкою.

За результат вимірювання приймають середнє значення.

4.4 Розрахунок концентрації домішок

Результат вимірювання концентрації визначаємої домішки приводять до нормальних умов (С_Н): температура 293 К, атмосферний тиск 101,3 кПа (760 мм рт. ст.), відносна вологість 60%.

Концентрація при нормальних умовах, мг/м³:

(4.1)

де С_В – результат вимірювання концентрації визначаємої домішки при температурі навколишнього середовища t, ºC, і атмосферному тиску P, кПа;

К – поправочний коефіцієнт, що враховує вплив температури навколишнього повітря на показання індикаторних трубок.

При визначенні концентрації аміаку поправочний коефіцієнт знаходять за графіком (рис. 4.3).

При визначенні концентрації пари вуглеводнів нафти поправочний коефіцієнт знаходять за таблицею 4.1.

При визначенні концентрації інших домішок поправочний коефіцієнт не враховувати.

Рисунок 4.3 – Графік поправочних коефіцієнтів для аміаку

Таблиця 4.1 – Поправочні коефіцієнти для вуглеводнів нафти Температура, ºC Поправочний коефіцієнт 10 1,22 15 1,14 20 1,00 30 0,95

Для перерахунку отриманої вагової концентрації в об’ємну (% об.) використовують формулу:

(4.2)

де t – температура приміщення, ºC;

М – молекулярна маса домішки;

P – атмосферний тиск, кПа.

Вихідні дані для розрахунків наведені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 – Вихідні дані для кількісного визначення шкідливих домішок у повітрі виробничих приміщень

№ п/п	Довжина забарвлення стовпчика, мм	Об’єм відібраного повітря, см3	Атмосферний тиск Р, кПа	Темпера-тура, С	Домішка	ГДК, мг/м3	НКПВ, % об.
1	20	1200 (4003)	96,3	15	бензол	5	1,43
2	30
3	40			20
4	20		98,1
5	30	100		25	аміак	20	15,0
6	40
7	20		103,2	15
8	30
9	40	300		20	толуол	50	1,27
10	20		98,1
11	30			25
12	40
13	20	300	96,3	15	гексан	300	1,24
14	30
15	40			20
16	20		98,1

Продовження таблиці 4.2

17	30	1200 (4003)	98,1	25	бензол	5	1,43
18	40
19	20		103,2	15
20	30
21	40	100		20	аміак	20	15,0
22	20		98,1
23	30			25
24	40
25	20	300	96,3	15	толуол	50	1,27
26	30
27	40			20
28	20		98,1
29	30	300		25	гексан	300	1,24
30	40
31	20		103,2	15
32	30
33	40	1200 (4003)		20	бензол	5	1,43
34	20		98,1
35	30			25
36	40

4.5 Зміст звіту

1. Короткий опис газоаналізатору УГ-2 і порядок проведення аналізу.

2. Рисунок повітрозабірного пристрою УГ-2.

3. Результати вимірювань і розрахунків, зведених до таблиці 4.3.

4. Висновок щодо шкідливості та вибухонебезпеки аналізуємого повітря. Якщо концентрація домішки вище гранично допустимої, вибрати засоби індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД).

Таблиця 4.3 – Результати вимірювань і розрахунків

Домішка у аналізуємому повітрі	Об’єм відібраного повітря, мл	Концентрація домішки		ГДК домішки, мг/м3	НКПВ домішки, % об.
		масова СН, мг/м3	об’ємна СОБ, % об.