17.2 Опис приладу

Температура спалаху визначається на приладі закритого типу ПВНЕ (рис. 17.1).

Рисунок 17.1 – Прилад ПВНЕ: 1 – повітряна ванна з сорочкою; 2 – електрична спіраль;

3 – резервуар для випробуваної рідини; 4 – мішалка; 5 – термометр: 6 – гнучка передача; 7 – важіль; 8 – пальник

Прилад має закриту повітряну ванну 1 з сорочкою, що оберігає від тепловипромінювань. У повітряну ванну поміщений резервуар 3 для випробовуваної рідини – циліндрична латунна судина з плоским дном, що обігрівається електричною спіраллю 2.

Усередині судини є мішалка 4, що приводиться в обертання за допомогою гнучкої передачі 6. У латунній судині зроблена риска для вказівки рівня заповнення рідиною.

Судина (тигель) закривається кришкою, що має отвори для термометра 5 і мішалки 4, а також отвір для підпалу пари рідини, який відкривається за допомогою важеля 7. Одночасно з відкриттям отвору важіль 7 повертає пальник 8 так, щоб полум'я було направлене до середини отвору.

17.3 Визначення температури спалаху

Швидкість нагріву регулюють латром:

– при випробуванні рідин із спалахом до 50°С температуру підвищують із швидкістю 1^оС за 40–60 сек при безперервному помішуванні рідини;

– при випробуванні рідин з температурою спалаху понад 50°С – зі швидкістю 1°С за 10–12 сек.

Випробування рідин з температурою спалаху до 50°С починають проводити з температури не більше ніж на 10°С до передбачуваної через кожен 1°С.

Випробування рідин з температурою спалаху вище 50°С – не більш, ніж за 17°С нижче передбачуваної.

Випробування на спалах проводять при підвищенні температури на кожен 1°С – для рідин з температурою спалаху до 104°С і на кожні 2°С – для рідин з температурою спалаху вище 104°С.

Рідина, що піддається дослідженню, перемішується обертанням мішалки. Перемішування припиняється тільки у момент введення полум'я в судину. Отвір кришки відкривається на 1 с. Якщо спалах не відбувся, рідина знову перемішується, і операція запалення повторюється через кожен 1°С.

За температуру спалаху приймають температуру, що показується термометром у момент чіткої появи першого полум'я над поверхнею рідини усередині приладу.

При появі неясного спалаху вона повинна бути підтверджена наступним спалахом при підвищенні температури на 1 або 2°С.

Якщо при цьому спалах не відбудеться, випробування повторюють.

При атмосферному тиску, що відрізняється від 760 мм рт.ст. на 15 мм і більш, в показану термометром температуру вводять поправку

(17.3)

де Р – фактичний атмосферний тиск, мм рт.ст.

Поправку додають при Р нижче 760 мм рт.ст. і віднімають у випадку атмосферного тиску вище 760 мм рт.ст.

Визначити основні показники пожежонебезпечності досліджуваної рідини, навести класифікацію рідини, приміщення та будівлі, у яких застосовують зазначену речовину (табл. 17.1).

Таблиця 17.1 – Вихідні дані

№ п/п	Горючий компонент рідини	Формула	Температура, С		Частка площі да-ного приміщення від загальної площі будівлі, %
			спалаху	самозай-мання
1	гексан	С6Н14	–31	451	4
2	бензол	С6Н6	6	362	8
3	метанол	СН4О	42	287	12
4	ацетон	С3Н6О	77	199	16
5	метилацетат	С3Н6О2	158	111	4
6	диметиловий ефір	С2Н6О	–31	92	8
7	етиленгліколь	С2Н6О2	6	451	12
8	мурашина кислота	СН2О2	42	362	16

Продовження таблиці 17.1

9	метиламін	СН5N	–31	287	4
10	гептан	С7Н16	6	199	8
11	толуол	С7Н8	–31	111	12
12	етанол	С2Н6О	158	92	16
13	метилетилкетон	С4Н8О	42	451	4
14	етилацетат	С4Н8О2	77	362	8
15	діетиловий ефір	С4Н10О	–31	199	12
16	пропиленгліколь	С3Н8О2	158	287	16
17	оцтова кислота	С2Н4О2	6	111	4
18	етиламін	С2Н7N	42	92	8
19	октан	С8Н18	77	451	12
20	ксилол	С8Н10	158	362	16
21	пропанол	С3Н8О	–31	287	4
22	метилпропилкетон	С5Н10О	6	199	8
23	пропилацетат	С5Н10О2	42	111	12
24	метилтретбутиловий ефір	С5Н12О	77	92	16
25	бутиленгліколь	С4Н10О2	158	451	4
26	пропіонова кислота	С3Н6О2	–31	362	8
27	бутиламін	С4Н11N	6	287	12
28	циклогексан	С6Н12	42	199	16
29	ізопропилбензол	С9Н12	77	111	4
30	бутанол	С4Н10О	158	92	8
31	метилбутилкетон	С6Н12О	–31	451	12
32	бутилацетат	С6Н12О2	6	362	16
33	діоксан	С4Н8О2	42	287	4
34	етилцеллозольв	С4Н10О2	77	199	8
35	масляна кислота	С4Н8О2	158	111	12
36	анілін	С6Н7N	77	92	16

17.4 Зміст звіту

1. Скласти рівняння повного згоряння одного моля горючого компоненту досліджуваної рідини.

2. Розрахувати концентраційні межі вибухонебезпечності пароповітряних сумішей цієї рідини.

3. Визначити групу, підгрупу горючості, групу вибухонебезпечності пароповітряної суміші за її температурою самозаймання, категорію приміщення та будівлі за пожежовибухонебезпечністю згідно [14].

4. Результати замірів, розрахунків та визначень занести до підсумкової таблиці 17.2. та коротко викласти у висновку.

Таблиця 17.2 – Результати вимірювань і розрахунків

1	Горючий компонент рідини
2	Температура спалаху, С
3	Концентраційні межі вибуху, % об. – нижня – верхня
4	Група горючості рідини
5	Підгрупа горючості рідини
6	Група вибухонебезпечності пароповітряної суміші
7	Категорія пожежонебезпечності приміщення
8	Категорія пожежонебезпечності будівлі