
- •Тема 6. Міжнародне право періоду першої «біполярної моделі» міжнародних відносин (від Вестфальського миру до революцій на межі 18-19 століть) План
- •1. Становлення доктрини позитивізму в теорії міжнародного права
- •2. Основні міждержавні суперечності, дипломатія і договірна практика цього періоду
- •2. Боротьба за іспанську спадщину
- •3. Північна війна (1700-1721 рр.)
- •6.Семилітня війна (1756-1763 рр.);
- •7. Війна за баварську спадщину (1778-1779 рр.)
- •8. Війни з Османською Портою
- •9. Розділи Польщі (1772, 1793, 1795 рр.)
- •3. Буржуазні революція (1776–1899 р.).
6.Семилітня війна (1756-1763 рр.);
Цей останній загальноєвропейський конфлікт перед Великою французькою революцією. В цьому конфлікті намітилися ті основні протиріччя і розподіл міжнародних сил, які мали місце і під час революції і після неї впродовж більшої частини XIX ст.: по-перше, в нову фазу вступила англо-французька боротьба за колонії і світове панування; по-друге, суперництво Австрії і Прусії за гегемонію в Німеччині; по-третє, зник віковий антагонізм між Францією і Австрієюй (між Бурбонами і Габсбургами), перетворившись на свою протилежність – франко-австрійский союз; в четвертих, вперше в європейський конфлікт активно втрутилася Російська імперія.
Франція за правління Людовіка XV (1715 - 1774 рр.)
За правління наступника Людовіка XІV – його правнука Людовіка XV («правив» з п’яти років) французький абсолютизм терпить все більше невдач у зовнішній політиці. Три війни, в яких Франція за Людовіка XV брала участь:
Війна за польську спадщину (1733-1735 гг.),
Війна за австрійську спадщину (1740-1748 гг.),
Семилітня війна (1756-1763 гг.),
не були необхідними для Франції – вони названі «війни розкоші». З точки зору французької буржуазії ці війни були навіть шкідливими. Внаслідок цих війн було втрачено американські колонії (Канада і Луїзіана), а також провалилася французька експансія в Індії, яка завдяки дипломату Жану Дюпле майже стала французькою. Основним супротивником Франції в цей час виступає Англія. Англо-французьку боротьбу за колонії називають ще другою Столітньою війною, але тепер війна йшла практично по всьому світу. До 1755 року Англія вела приховану війну з Францією виписуючи патенти на каперство. В 1755 році впродовж одного місяці англійським суднами було захоплено 300 французьких суден з 8 тис чол. екіпажу. Людових заявив протест і вимогу видати судна й екіпажі. У відповідь було захоплено ще два французьких фрегати. Ці дії стали однією з провокацій, які змусили Людовіка XV почати війну.
Зовнішня політика Англії у XVIII ст.
Як зазначає А. Лактіонов, у XVI ст. Англія завдала смертельного удару Іспанії; у XVII ст. перемогла Голландію, у XVIII ст. – Францію.
Головною постаттю в цей період виступає Пітт Старший, котрий ставить над усе колоніальну могутність Англії і її владу над морями. Пітт спровокував вступ Франції у Семилітю війну (1756-1763 гг.) на боці Австрії, Росії, Швеції, Польщі й Саксонії проти Фрідріха II Пруського, і зробив все, щоб підірвати колоніальну й морську могутність Франції, не вступаючи безпосередньо у війну на континенті.
Між Англією і Пруссією було підписано таємний договір в Уайтхолі 16.01.1756 р.), який обурив Росію і Францію. Він підтримав Фрідріха II, величезною субсидією.
Імператриця Єлизавета дізнавшись про Англо-Пруську змову, відмовилася ратифікувати англо-російський договір і уклала союз с Австрією (25 березня 1756 р.). Росія послала на допомогу Австрії 80-ти тисячну армію, за умови що Австрія отримає Сілезію, а Росія – Східну Пруссію.
Людовік XV 1 травня 1756 р. уклав перший Версальський договір з Австрією про взаємні гарантії: кожна сторона зобов’язувалася на допомогу іншій вислати 24-х тисячне військо проти будь-якого агресора.
Французькі дипломати домоглися вступу в коаліцію курфюрста Саксонського і короля Польського. Остаточно умови коаліцію було закріплено в двох договорах 1757 року: російсько-австрійським і другим Версальським (заміть 24 тис Франція виставила 105 тисяч солдат і надавала Австрії щорічні субсидії в 12 млн. ліврів).
З початком війни становище Фрідріха ІІ практично одразу стало катастрофічним. Російські війська захопили всю Пруссію і вступили до Берліну (1760 р.). Смерть Єлизавети (1962 р.) змінила весь хід війни Павло ІІІ «фанат» Фрідріха ІІ віддав російські війська в розпорядження Пруссії і повернув їй всі захоплені території.
В цей час Англія блокувала французькі береги, бомбардувала порти і руйнувала доки. Головну увагу Пітт звернув на колонії. Він озброїв англійських колоністів Північної Америки, і з їх допомогою, зрештою, завоював всю Канаду (1759 р.). в 1761 році Англія захопила індійські володіння Франції. Французький флот було практично знищено.
Війна завершилася двома мирними трактатами.
В Паризькому договорі (10.02. 1763 р. Англія закріпила за собою Канаду і всі землі на схід від Міссісіпі (Луїзіану). Іспанія віддала їй Флориду. Незадовго до цього було покінчено з ост-індськими володіннями Франції.
За Губертсбурзьким договором (15.02.1763 р.)Австрія назавжди втратила Сілезію, закріплену віднині за Пруссією.
Таким чином семилітня війна знищила колоніальні володіння Франції, забезпечила гегемонію Англії на морях, а на сході Європи поклала початок гегемонії Пруссії.