Методичка по реферату

ЗМІСТ

ВСТУП

Дисципліна «Мікроекономіка» належить до нормативної компоненти циклу дисциплін природничо-наукової та загальноекономічної підготовки за напрямами

6.030502 – «Економічна кібернетика», 6.030508 – «Фінанси і кредит», 6.030503 – «Міжнародна економіка», 6.030509 – «Облік і аудит» галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво.

Мета: формування ринково орієнтованого економічного світогляду і знань щодо методів прийняття оптимальних господарських рішень за наявних обмежених ресурсів та альтернативних можливостей їх використання.

Завдання: надання знань про базові положення мікроекономічної теорії;

прищеплення навичок використання інструментарію мікроекономічного аналізу;

підготовка до вивчення прикладних дисциплін, що базуються на мікроекономічній теорії.

Предметом навчальної дисципліни є поведінка економічних суб'єктів і механізм прийняття рішень за обмеженості ресурсів та альтернативних можливостей їх використання.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен:

знати: принципи раціональної поведінки економічних мікросистем в ринкових умовах; термінологію і основні засоби мікроекономічного аналізу;

уміти: самостійно виконувати економічні розрахунки, пов'язані з аналізом і обґрунтуванням раціональної поведінки мікросистем в ринкових умовах.

Написання студентами реферату є однією з форм вивчення дисципліни

«Мікроекономіка». Метою реферату є узагальнення, поглиблення та закріплення теоретичних знань за допомогою самостійного опрацювання студентами навчальної та спеціальної наукової літератури, проведення самостійного дослідження поведінки споживачів та виробників на ринку.

4

1 ОБСЯГ, СТРУКТУРА ТА ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ОКРЕМИХ ЧАСТИН РЕФЕРАТУ

Реферат як вид звіту про проведене наукове дослідження повинен мати певну логіку побудови, послідовність та завершеність. Загальний обсяг реферату має бути близько 20-25 сторінок друкованого тексту, не враховуючи список джерел інформації і додатки.

Мова реферату – державна, стиль – науковий, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок.

Реферат повинен мати наступну структуру:

а) титульний аркуш;

б) зміст;

в) вступ;

г) основна частина;

д) висновки;

е) список використаних джерел;

ж) додатки.

Титульний аркуш виготовляється за допомогою технічних засобів і оформляється за встановленим зразком (додаток А).

Зміст реферату містить найменування та номери початкових сторінок вступу, розділів, підрозділів та пунктів, висновків, списку використаних джерел,

додатків. Зміст має бути оформленим у вигляді розгорнутого плану. Назви розділів і підрозділів повинні відповідати завданням дослідження, враховуючи мету реферату, та розкривати його тему. Зразок оформлення змісту реферату наведений в додатку Б.

У вступі (2-3 сторінки), який починається з нової сторінки, має бути викладено:

обґрунтування необхідності проведення дослідження та актуальність обраної теми;

5

мета реферату та завдання, які необхідно вирішити для її досягнення;

об’єкт і предмет дослідження;

методи дослідження означеної в рефераті проблеми.

Поняття «актуальність» вміщує корисність і доцільність розгляду чи розробки теми. Обґрунтовуючи актуальність реферату, важливо зазначити, що проблема цікавить багатьох економістів, але в ній містяться ще й недосліджені моменти або існує невивченість певного питання чи різноманітність поглядів на нього. Актуальність дослідження може зумовлюватись також поширеністю певного явища, його типовістю і важливістю. Актуальність теми визначає її значення як для конкретного економічного суб’єкта, так і для економіки в цілому.

Таким чином, мета реферату – це кінцевий результат, який планується отримати за допомогою наукового дослідження. Вона має формулюватись максимально лаконічно, але змістовно.

Завдання реферату, як правило, визначаються в структурі змісту та характеризують кожен етап дослідження для досягнення кінцевої мети.

Сформульовані завдання реферату можуть бути подані з нумерацією та без неї,

але бажано кожне положення подавати з абзацу.

У методології наукових досліджень розрізняють поняття «об’єкт» і «предмет» дослідження. Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього треба спрямувати основну увагу, оскільки предмет дослідження визначає тему реферату.

Також у вступі необхідно вказати методи, які були використані при написанні реферату. Розрізняють загальнонаукові та конкретно-наукові методи наукового пізнання.

До загальнонаукових методів належать: аналіз і синтез, індукція і дедукція,

аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, історичний метод.

6

Аналіз (від грец. analysis) – метод дослідження, який включає в себе вивчення предмета шляхом мисленого або практичного розчленування його на складові елементи (частини об’єкта, його ознаки, властивості, відношення).

Кожна із виділених частин аналізується окремо у межах єдиного цілого.

Наприклад, аналіз продуктивності праці службовців проводиться по банку в цілому і по кожному підрозділу окремо. У наукових дослідженнях при комплексному вивченні діяльності галузі в цілому, визначенні пропорцій розвитку галузей економіки тощо широко застосовується системний аналіз, який являє собою вивчення об’єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. У наукових дослідженнях він передбачає оцінку поведінки об’єкта як системи з усіма факторами, які впливають на його функціонування.

Системний підхід полягає у комплексному дослідженні великих і складних об’єктів (систем), дослідженні їх як єдиного цілого із узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин. З огляду на цей принцип треба вивчити кожний елемент системи у його зв’язку та взаємодії з іншими елементами,

виявити вплив властивостей окремих частин системи на її поведінку загалом,

встановити емерджентні властивості системи і визначити оптимальний режим її функціонування.

Синтез (від грец. synthesis – поєднання, з’єднання, складання) – метод вивчення об’єкту у його цілісності, в єдиному і взаємному зв’язку його частин. У

процесі наукових досліджень синтез пов’язаний з аналізом, оскільки дає змогу поєднати частини предмета, розчленованого у процесі аналізу, встановити їх зв’язок і пізнати предмет як єдине ціле (продуктивність праці службовців банку).

Індукція (від лат. inductio – наведення, побудження) – метод дослідження,

при якому загальний висновок про ознаки множини елементів формується на основі вивчення цих ознак у частини елементів однієї множини. Наприклад, так вивчаються фактори, які негативно впливають на продуктивність праці по кожному окремому банку, а потім узагальнюють по банківській системі, до складу якого входять ці банки.

7

Дедукція (від лат. deductio – виведення) – метод логічного висновку від загального до окремого; виведення на підставі законів логіки однієї думки із іншої прийнятої за істинну.

Аналогія (від грец. analogia – відповідність, подібність) – метод наукового дослідження, завдяки якому досягається пізнання одних предметів і явищ на основі їх подібності з іншими. Він ґрунтується на подібності деяких сторін різних предметів і явищ.

Моделювання – метод наукового пізнання, що ґрунтується на заміні предмета або явища, які вивчаються на їх аналог, модель, що містить істотні риси оригіналу. В економічних дослідженнях широко застосовується економіко-

математичне моделювання (коли модель та його оригінал описуються тотожними рівняннями).

Абстрагування (від лат. abstrahere – відволікати) – метод відволікання, який дає змогу переходити від конкретних питань до загальних понять і законів розвитку. Він застосовується в економічних дослідженнях для перспективного планування, коли на основі вивчення діяльності суб’єктів господарювання за минулий період прогнозується розвиток галузі або регіону на майбутній період.

Конкретизація (від лат. concretus – густий, твердий) – метод дослідження предметів у всій різнобічності їх, у якісній багатосторонності реального існування на відміну від абстрактного вивчення предметів. При цьому досліджується стан предметів у зв’язку з певними умовами їх існування та історичного розвитку. Так,

перспективи розвитку галузі визначають на підставі конкретних розрахунків впровадження нової техніки і технологій, збалансованості трудових і матеріальних ресурсів та ін.

Історичний метод дає змогу дослідити виникнення, формування й розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх і зовнішніх зв’язків, закономірностей і суперечностей. Даний метод дослідження використовується переважно у суспільних науках. У прикладних – він застосовується, наприклад, при вивченні розвитку та формування тих чи тих галузей науки і техніки.

8

Конкретно-наукові або емпіричні методи включають теоретичні та емпіричні прийоми досліджень.

1. Теоретичні прийоми – використання існуючих теорій, а також створення нових теорій, притаманних певній науці. До них належать: формалізація,

гіпотетичний і аксіоматичний методи, створення теорії.

Формалізація (від лат. formula – форма, певне правило) – метод дослідження об’єктів, подання їх елементів у вигляді спеціальної символіки, наприклад,

собівартості продукції – формулою, де за допомогою символів показано статті витрат.

Гіпотетичний метод (від грец. hipotheticos – побудований на гіпотезі)

ґрунтується на гіпотезі, науковому припущенні, висунутому для пояснення певного явища, яке потребує перевірки та теоретичного обґрунтування, щоб стати достовірною науковою теорією. Він застосовується при дослідженні нових економічних явищ, які не мають аналогів (вивчення ефективності нових машин і устаткування; собівартість нових видів продукції та ін.).

Аксіоматичний метод передбачає використання аксіом, що є доведеними науковими знаннями, які застосовуються у наукових дослідженнях як відправні початкові положення для обґрунтування нової теорії. Передусім це стосується використання економічних законів у наукових дослідженнях, що є аксіоматичними знаннями наукової теорії, які використовуються для подальшого розвитку науки.

Створення теорії – узагальнення результатів дослідження, знаходження загальних закономірностей у поведінці об’єктів, що вивчаються, а також поширення результатів дослідження на інші об’єкти і явища, які сприяють підвищенню надійності проведеного експериментального дослідження.

2. Емпіричні прийоми, за якими проводяться конкретно-наукові дослідження (емпіричні), формуються на основі загальнонаукових методів і відображають особливості тієї науки, завдяки якій вони створені. Це спостереження, експеримент і впровадження результатів дослідження у практичну діяльність.

9

Спостереження – апробація обґрунтування висунутих гіпотез або проміжних результатів дослідження з використанням аксіоматизованих знань про об’єкт, а також практики його функціонування (хронометраж, анкетування,

експрес-діагностика та ін.).

Експеримент (від лат. experimentum – проба, дослід) – науково поставлений дослід відповідно до мети дослідження для перевірки результатів теоретичних досліджень.

Проводиться в умовах, які дають змогу спостерігати за розвитком явища і відтворювати його у заданих умовах, наприклад проведення експерименту у окремій галузі економіки щодо застосування «ноу-хау».

Впровадження результатів дослідження у практичну діяльність – методичні прийоми реалізації результатів наукового дослідження у практичну діяльність людей (удосконалення технологічного процесу, менеджменту, маркетингової діяльності та ін.).

У вступі потрібно зазначити ті з методів, які були використані в ході дослідження та написання реферату.

Восновній частині реферату слід викласти необхідні відомості про предмет (об’єкт) дослідження, які є необхідними та достатніми для розкриття сутності теоретичних питань реферату, висновки і рекомендації з проведеного дослідження.

Восновній частині реферату слід розкрити стан теоретичних напрацювань з обраної теми, проаналізувати існуючі різноманітні погляди (в тому числі власні)

на ті чи інші аспекти, виявити невирішені проблеми, які потребують розв’язання в теоретичному, методичному та прикладному плані. Все це дозволить визначити і окреслити коло проблемних питань, пов’язаних з предметом дослідження, та сформулювати власну точку зору.

Слід звернути увагу на необхідність посилання на використані джерела інформації.

В кінці кожного розділу необхідно формулювати невеликі за обсягом висновки за результатами проведеного дослідження.

10

У висновках доцільно навести стислий огляд актуальності теми, зроблених під час дослідження оцінок та узагальнень, пропозицій автора. Ознайомлення з текстом висновків повинно сформувати у читача уявлення про ступінь досягнення автором реферату поставленої мети і завдань. Обсяг висновків – 1-2 сторінки.

Вступ, основна частина реферату та висновки оформлюється згідно вимог Державного стандарту України «Документація. Звіти у сфері науки і техніки.

Структура і правила оформлення» (ДСТУ 3008-95).

Список використаних джерел подається відповідно до чинних бібліографічних стандартів (ДСТУ 7.1-2006 «Бібліографічний запис.

Бібліографічний опис. Загальні вимоги і правила складання», ДСТУ 7.80:2007

«Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи.

Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання»).

При групуванні використаних джерел використовуються два способи:

а) алфавітний;

б) хронологічний.

Вибір способу здійснюється автором самостійно, не змінюється впродовж написання реферату. Для розкриття сутності теоретичних питань реферату повинно бути використано не менше п’яти джерел інформації.

У додатки до реферату варто включати ілюстрації та таблиці допоміжного характеру, а також проміжні матеріали, які через великий обсяг або форму подання не можна включати до основної частини.