- •ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ВСТУП ДО ФІЛОСОФІЇ
- •ТЕМА 1. ФІЛОСОФІЯ ЯК ФОРМА ДУХОВНОГО ОСВОЄННЯ СВІТУ
- •План лекції
- •1. Філософія як духовний орієнтир особистості
- •4. Методи філософського пізнання
- •5. Філософія та інші форми суспільної свідомості
- •ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА ТЕЧІЇ В ІСТОРІЇ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ
- •ТЕМА 2. ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ
- •План лекції
- •2. Філософія Стародавньої Індії
- •3. Філософія Стародавнього Китаю
- •ТЕМА 3. ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ
- •План лекції
- •2. Період апологетики та патристики
- •3. Схоластична філософія. Номіналізм та реалізм
- •4. Середньовічна містика
- •5. Ідейний зміст світогляду Ренесансу
- •6. Розвиток натурфілософських вчень в епоху Відродження
- •7. Північне Відродження та ідеологія Реформації
- •План лекції
- •1. Поняття європейської класичної філософії
- •4. Розвиток сенсуалістичної філософії
- •5. Розвиток раціоналістичної філософії в Західній Європі
- •6. Картезіанство
- •7. Філософія епохи Просвітництва
- •ТЕМА 5. НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ (ХVІІІ-ХІХ СТ.)
- •План лекції
- •1. Суттєві риси та принципи німецької класичної філософії
- •2. Теорія пізнання та етичні погляди Е. Канта
- •3. Філософські ідеї Фіхте та Шеллінга
- •4. Філософська система і діалектика Гегеля
- •5. Матеріалізм і гуманізм філософії Л. Фейєрбаха
- •6. Марксистська філософія
- •ТЕМА 6. СУЧАСНА ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА
- •План лекції
- •2. “Філософія життя”
- •3. Фрейдизм і неофрейдизм
- •4. Позитивізм: сутність, принципи та основні етапи розвитку
- •5. Антропологічний напрям у філософії
- •6. Релігійно-філософські концепції
- •7. Постмодернізм
- •План лекції
- •1. Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •2. Українська філософська думка ХІV – середини ХVІІ століття
- •3. Філософія Києво-Могилянської академії
- •4. Філософія Г.С. Сковороди
- •5. Українська філософія ХІХ-ХХ ст
7. Постмодернізм
Постмодернізм – це сучасний етап розвитку філософії, який, з одного боку, спирається на здобутки класичної та некласичної традиції, з другого – намагається дистанціюватись від попередніх епох. Ця течія оформилася наприкінці70-х років як виклик, як опозиція традиційним загальним цінностям; але характеризується крайньою неоднорідністю концептуального змісту, а також невизначеністю меж. Постмодернізм є течією не тільки у філософії ХХ століття, але і взагалі в культурі цього сторіччя.
Термін “постмодерн” означає “те, що випливає після Нового часу”. Справа в тому, що при осмисленні нових явищ у житті суспільства культурологи і філософи стали відчувати неадекватність традиційної схеми “Давнє – Середньовічне – Нове”. Епоха Нового часу все частіше відчувала свої межі і прагнула через них переступити. Спробою окреслити кінець Нового часу і початок якоїсь наступної епохи і з’явився постмодернізм. Однією з перших постмодерністських робіт вважається дуже екстравагантна стаття Л. Фідлера “Перетинайте кордони, засипайте рови”, присвячена критичному аналізу сучасної художньої літератури й опублікована в 1969 р. у журналі “Плейбой”.
Доба Модеону просякнута просвітницьким оптимізмом, посиленям європоцентризму, технократизму, сприяла тоталітарним тенденціям. Відповідно постмодернізм своїм завданням вбачає критику модерних настанов, пошук плюралістичного, неєвропоцентричного світогляду. Характерною рисою постмодернізму є рефлективність. Відбувається рішучий перегляд традиційних філософських концептів: відмова від метафізики, суб’єкт-обєктного поділу тощо.
Можна вказати принаймні на два джерела філософського постмодернізму: філософська герменевтика, про яку щойно йшла мова, а також та частина аналітичної філософії, що дуже пов’язана з філософією мови і постструктуралізмом (включаючи таких філософів, як
К. Леві-Стросс (1908), Р. Барт (1915-1980), М. Фуко (1926-1984) та інші).
Однією з перших робіт, присвячених власне постмодерністській філософії, звичайно називають книгу Ф. Ліотара (1924-1998) “Стан постмодерну”, яка була надрукована у 1979 році.
Постмодернізм постає не як монолітний проект, а як сукупність різних підходів, адже однією із основних рис постмодернізму є відмова від всеохоплюючих метанаратив на корись плюралізму. І сьогодні до постмодерністської філософії належать різні напрями сучасної філософії – постструктуралізм, постпозитивізм, неомарксизм, неофрейдизм та інші. Серед основних представників – Р. Барт, М. Мерло-Понті, Ж. Дельоз, Ж. Дерріда, М. Фуко, Ж. Лакан, Р. Рорті, П. Феєрабенд та інші.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
157
Отже, сучасна епоха характеризується небаченим досі зростан-
ням впливу науково-технічного прогресу на природу, на всі сфери життя суспільства, людину, на саме її існування – результаті інформатизації, комп’ютеризації, електронно-атомних технологій, новітніх засобів масової інформації, які тепер не мають меж. Під впливом цього формується нова картина світу, відбувається радикальна зміна ціннісних орієнтацій і пріоритетів людини. Загальнолюдські цінності набувають все більшого визнання. Філософія як теоретична форма відображення дійсності (форма суспільної свідомості) не може цього не враховувати. У зв’язку з цим сучасна світова філософія набуває таких основних рис:
· осмислення глобальних проблем, котрі стоять нині перед людством, саме: екологічних, ресурсозберігаючих, продовольчих, демографічних, енергетичних, технологічних тощо;
·переосмислення в цьому контексті проблем самої людини, її виживання як виду;
·визнання пріоритету у філософії загальнолюдських цінностей, відображених у “Загальній декларації прав людини”;
·плюралізм (множинність) філософських вчень і напрямків, заперечення монополізму будь-якого з них;
·толерантність (терпимість) щодо ставлення до різних філософських концепцій;
·постановка проблеми формування планетарної свідомості.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
158
