Сучасний етап: Відбувалися найважливіші конференції, які визначили подальшу діяльність міжнародного екологічного руху.

Стокгольмська конференція ООН з навколишнього середовища 1972р. стала поворотним пунктом в екологічній політиці держав і міжнародної спільноти і прийняла два основних документи : Декларацію принципів та План заходів. Декларація принципів включає 26 принципів , що виражають ставлення світової спільноти до проблеми навколишнього середовища в даний час і на перспективу. Головні з них : - Право людини на сприятливі умови життя в навколишньому середовищі , якість якої дозволяє вести гідне і процвітаюче життя ;  - Збереження природних ресурсів на благо нинішніх і майбутніх поколінь ;  - Економічний і соціальний розвиток, який має вирішальне значення для поліпшення навколишнього середовища ;  - Суверенність прав держав на розробку власних природних ресурсів та відповідальність держав за збиток навколишньому середовищу ;  - Необхідність вирішувати міжнародні проблеми навколишнього середовища в дусі співробітництва;  - Позбавлення людини і навколишнього його середовища від наслідків застосування ядерної та інших видів зброї масового знищення.

План заходів містить 109 пунктів. У них вирішуються організаційні, економічні, політичні питання охорони навколишнього середовища і взаємин держав і міжнародних організацій. Відповідно до цього плану розвивається нині екологічна діяльність ООН.

За рішенням конференції було організовано постійно діючий орган ООН з охорони навколишнього середовища - ЮНЕП ( Програма ООН з навколишнього середовища ) , утворений Фонд навколишнього середовища;

5 Червня проголошено Всесвітнім днем ​​навколишнього середовища

Всесвітня продовольча конференція в Римі (листопад 1974 р.). обговорювалися питання зростання продуктивності сільського господарства, підвищення самозабезпеченості продовольством насамперед країн, що розвиваються . У прийнятій конференцією Загальній декларації про ліквідацію голоду і недоїдання була підкреслена можливість забезпечення збереження природних ресурсів, які використовуються або можуть бути використані для виробництва продовольства.

Наради з безпеки і співробітництва в Європі у м. Гельсінкі в серпні 1975 року за участю всіх європейських країн, США та Канади, в якому поряд з політичними питаннями забезпечення безпеки були питання екологічної безпеки.

У вересні 1977 р. в Найробі (Кенія) відбулась Конференція з проблем опустелювання. У ній брали участь делегати від 95 країн, представники різних урядових і неурядових організацій. На Конференції було підкреслено, що проблеми опустелювання продовжують загострюватися.

Велику увагу до проблем навколишнього середовища і пошуку способів їх дозволу було приділено на Конференції ООН з науки і техніки в цілях розвитку (1979). Конференція рекомендувала, щоб всі країни розвивали «внутрішні можливості по оцінці тенденцій науки і наслідків тих чи інших технічних проектів з урахуванням раціонального використання природних ресурсів, збереження навколишнього середовища і гармонійного з'єднання науки і техніки з наявними цінностями і культурою» .

У тому ж 1979 р. під егідою ЄЕК ООН (Економічна комісія ООН для Європи) в Женевському палаці науки відбулося Загальноєвропейська нарада з охорони навколишнього середовища. В його роботі брали участь представники відповідних урядів та низки міжнародних організацій. Нарада прийняла Конвенцію про боротьбу з забрудненням атмосферного повітря на великі відстані, резолюції про практичні заходи, а також Декларацію про маловідходної технології і використання відходів.

В серпні 1981 р. в Найробі (Кенія) відбулась конференція ООН по нових та поновлюваних джерел енергії. Конференція прийняла програму дій щодо використання нових і поновлюваних джерел енергії.

Відні У листопаді 1986 року у відбулася зустріч представників держав - учасниць НБСЄ. Поряд з політичними питаннями виконання Заключного акта НБСЄ на Віденській зустрічі було приділено увагу стану довкілля та ступеня виконання гельсінських домовленостей в частині її охорони. Був прийнятий протокол про зниження викидів вуглеводнів та інших забруднювачів.

З ініціативи ООН у червні 1992 р. в Ріо-де-Жанейро проходила конференція екологів світу з навколишнього середовища і розвитку . Конференція продовжила справу, розпочату в Стокгольмі 20 років тому. Далеко не всі загальнопланетарні проблеми вдалося вирішити за роки після стокгольмської конференції , і багато держав , у тому числі держави СНД , були змушені з цієї причини відмовитися від подання звітів.

Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро підтвердила положення Декларації Конференції ООН по середовищу проживання людини, прийнятої в Стокгольмі, і прагнула розвивати її положення.

Конференцією прийнято три основних документа: 1 . Декларація, в якій проголошені основні принципи. П'ять з них присвячені правам людини, ролі жінки, молоді та місцевих громад, а також інтересам народів, що живуть в умовах гноблення. Ще три принципи свідчать про необхідність підтримки миру і мирного вирішення спорів. Сім принципів стосуються сталого розвитку, а всі інші зачіпають політику держав і міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища та регулювання використання природних ресурсів. 2 . Ухвалено порядок денний на XXI в . Зміст її включає чотири розділи: Соціальні та економічні аспекти; збереження і раціональне використання ресурсів з метою розвитку; зміцнення ролі основних груп населення; засоби їх здійснення [5-292].  3. Виклад принципів для глобального консенсусу щодо раціонального використання, збереження та освоєння всіх видів лісів »зібрані у вигляді компактних формулювань відомі в положення про те , що ліси треба експлуатувати розумно і дбайливо, своєчасно відновлювати і захищати, оскільки вони є одним з ключових компонентів материкових екосистем, що відіграють велику роль у формуванні сприятливого клімату і забезпеченні багатьох інших умов сталого розвитку.

Питання про ліси поставлено на конференції тому, що на планеті відбуваються ясно виражені процеси знеліснення . І в зв'язку з цим необхідно приборкати нестримну вирубку лісу, в тому числі і шляхом більш жорсткої регламентації міжнародної торгівлі деревиною.

На конференції в Ріо-де-Жанейро були прийняті конвенції про біорізноманіття і про зміну клімату. Важливим питанням цього форуму стало подальший розвиток розуміння зв'язку міжнародних економічних і екологічних проблем в рамках отримала загальне визнання ще у Стокгольмі (1972) концепції сталого розвитку. В основі цієї концепції, як відомо, лежить той факт, що якщо три чверті населення Землі, що нині проживають в слаборозвинених країнах, підуть по тому ж шляху розвитку індустрії, що і жителі розвинених країн, то планета Земля абсолютно очевидно не витримає такого навантаження і настане неминуча екологічна катастрофа. Сталий розвиток визначалося як модель соціально-економічного розвитку, при якій задоволення життєвих потреб нинішнього покоління людей досягається без позбавлення такої можливості майбутніх поколінь. Прийняті документи , отримали законодавчий характер. Вони зобов'язували держав-учасників відрегулювати національні законодавства відповідно до концепції стійкого людського розвитку.

У 1992 р. в Москві країни СНД уклали міжурядову угоду про взаємодію в області екології і охорони природного довкілля. Відповідно до нього в липні 1992 р. на нараді в Мінську керівники природоохоронних відомств держав-учасників угоди підписали Протокол про створення і повноваження Міждержавної екологічної ради(МЭС).

Ця порада була заснована для узгодження природоохоронної діяльності держав. В якості робочого органу був створений Секретаріат Ради. Діяльність Секретаріату фіксується Міждержавним екологічним фондом.