7. Методики активізації процесу навчання

До основних методик активізації процесу навчання можуть бути віднесені:

• Проблемні лекції.

• Міні-лекції.

• Робота в малих групах.

• Семінари-дискусії.

• Мозкові атаки.

• Кейс-метод.

• Презентації.

• Рольові ігри.

• Дидактичні ігри.

Проблемні лекції – направлені на розвиток логічного мислення студентів і характеризуються тим, що коло питань теми обмежується двома-трьома ключовими моментами, увага студентів концентрується на матеріалі, що не знайшов відображення в підручниках, використовується досвід закордонних навчальних закладів з роздачею студентам під час лекції друкованого матеріалу та виділенням головних висновків з питань, що розглядаються. При читанні лекцій студентам даються питання для самостійного розмірковування, проте лектор сам відповідає на них, не чекаючи відповідей студентів. Система питань в ході лекції відіграє активізуючи роль, заставляє студентів сконцентруватися і почати активно мислити в пошуках правильної відповіді.

Міні-лекції – передбачають виклад навчального матеріалу за короткий проміжок часу й характеризуються значною ємністю, складністю логічних побудов, образів, доказів та узагальнень. Міні-лекції проводяться, як правило, проводяться як частина заняття-дослідження.

Робота в малих групах – використовується з метою активізації роботи студентів при проведенні семінарських і практичних занять. Це так звані групи психологічного комфорту, де кожен учасник відіграє свою особливу роль і певними своїми якостями доповнює інших.. Використання цієї технології дає змогу структурувати практично-семінарські заняття за формою і змістом, створює можливості для участі кожного студента в роботі за темою заняття, забезпечує формування особистісних якостей та досвіду соціального спілкування.

Семінари-дискусії – передбачають обмін думками і поглядами учасників з приводу даної теми, а також розвивають мислення, допомагають формувати погляди і переконання, виробляють вміння формулювати думки й висловлювати їх, вчать оцінювати пропозиції інших людей, критично підходити до власних поглядів.

Мозкові атаки – це метод розв’язання невідкладних завдань за дуже обмежений час. Суть його полягає в тому, щоб висловити якнайбільшу кількість ідей за невеликий проміжок часу, обговорити і здійснити їх селекцію.

Кейс-метод (метод аналізу конкретних ситуацій) – дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності спеціалістів і передбачає розгляд виробничих, управлінських та інших ситуацій, складних конфліктних випадків, проблемних ситуацій, інцидентів у процесі вивчення навчального матеріалу.

Презентації – виступи перед аудиторією – використовуються для представлення певних досягнень, результатів роботи групи, звіту про виконання індивідуальних завдань, інструктажу, демонстрації нових товарів та послуг.

Рольові ігри (інсценізації) – форма активізації студентів, за якої вони задіяні в процесі інсценізації певної виробничої ситуації у ролі безпосередніх учасників подій.

Дидактичні ігри – метод імітації (наслідування, відображення) прийняття управлінських рішень в різноманітних ситуаціях шляхом гри (програвання, розігрування) за правилами, що вже вироблені або виробляються самими учасниками, який реалізується через самостійне вирішення студентами поставленої проблеми за умови недостатності необхідних знань, коли він змушений самостійно опановувати новий зміст або шукати нові зв’язки в уже засвоєному матеріалі.

Приклад ділової гри на тему: «Моделі міжгалузевого балансу».

Організація проведення гри.

Ділова гра триває 2-3 тижні і складається з чотирьох послідовних етапів. Перший – підготовчий етап, полягає в самостійному поділі студентів на групи (не більше шести груп), виборі об’єкта дослідження – країни, побудові моделі міжгалузевого балансу країни у вигляді «шахової» таблиці або системи алгебраїчних рівнянь, та порахувати утворену вартість ВВП за допомогою порівняння суми витрат та суми доходів рівняння. Другий етап полягає у презентації дослідження та формулюванні задач для другої команди: наприклад, обчислити магістральні напрями досягнення макроекономічної рівноваги, порівняти структуру моделей міжгалузевого балансу або утворену вартість ВВП інших об’єктів. На третьому етапі здійснюється аналіз проведених розрахунків кожної групи, відзначаються сильні сторони наданих презентацій, розв’язуються спірні моменти. Четвертий етап – етап оцінювання проведення ділової гри за критеріями самостійності опрацювання матеріалу, вибору об’єкта дослідження, оригінальності оприлюднення матеріалу, активності у проведенні гри.

Мета проведення діловоїгри полягає у засвоєнні методичних підходів щодо побудови та оцінки моделей міжгалузевого балансу, отриманні практичних навичок організації та проведення заходів пов’язаних з процесом аналізу макроекономічних фінансових процесів, науково-обґрунтованому визначенні розміру валового внутрішнього продукту (за неокласичними макроекономічними моделями), як основного об’єкту формування, розподілу та перерозподілу у системі економічних відносин країни.