Загальна фізика / Практичні заняття / Методичні вказівки до практичних занять з фізики №2
.3.pdfОскiльки маса пилинки набагато бiльша за масу 50 електронiв (бiльша приблизно на 15 порядкiв), масою 50 електронiв можна знехтувати та можна спростити вираз для знаходження рiзницi потенцiалiв U
|
|
U = |
m g d |
. |
|
|
|
(138) |
|||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
n e |
|
|
|
|
|||
Пiсля пiдстановки числових значень отримаємо |
|
|
|
||||||||
U = |
10−14 · 9, 8 · 8 |
· 10−3 |
= 98 [В]. |
(139) |
|||||||
50 · 1, 6 · 10−19 |
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
||||||
Перевiримо розмiрнiсть отриманої величини |
|
|
|
|
|||||||
[U ] = |
кг · м/с2 · м |
= |
Н · м |
= |
Дж |
= В. |
(140) |
||||
Кл |
|||||||||||
|
|
Кл |
Кл |
|
|
|
Вiдповiдь: U = 98 В.
Задача №12. Рiзниця потенцiалiв на кiнцях мiдного дроту довжиною 2 м
~
дорiвнює 0,01 В. Визначити густину струму j i середню швидкiсть < v > спрямованого руху електронiв, враховуючи, що концентрацiя вiльних електронiв дорiвнює концентрацiї атомiв мiдi.
U |
= |
0, 01 В |
l |
= |
2 м |
ρ= 1, 7 · 10−8 Ом м
µ= 64 · 10−3 кг/моль
D= 8, 9 · 103 кг/м3
NАв |
= |
6, 02 · 1023 моль−1 |
~ |
= |
? |
j |
||
< v > |
= |
? |
Вектор густини струму визначається за законом Ома в диференцiйнiй формi
~ |
1 |
~ |
|
j = |
ρ |
E, |
(141) |
де ρ – питомий опiр провiдника. Враховуючи те, що для однорiдного елек-
~ |
|
|
|
|
|
тростатичного поля модуль вектора E дорiвнює |
|
||||
E = |
U |
, |
(142) |
||
|
|
||||
|
|
l |
|
||
отримаємо модуль вектора густини струму |
|
||||
j = |
U |
. |
(143) |
||
|
|||||
|
ρ l |
|
31
У чисельному виглядi j дорiвнює |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
j = |
|
10−2 |
|
|
|
= 2, 9 |
· |
103 |
" |
А |
# . |
(144) |
|||||
|
|
10 |
− |
8 |
|
2 |
2 |
||||||||||
1, 7 |
· |
|
· |
|
|
|
|
|
м |
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Перевiримо розмiрнiсть отриманої величини j |
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
Ом А |
|
|
|
А |
|
|
|
|
|||
|
[j] = |
|
= |
|
|
. |
|
|
|
(145) |
|||||||
|
Ом м м |
м2 |
|
|
|
Середня швидкiсть < v > впорядкованого руху електронiв можна визначити з формули для густини струму
j = n e < v >, |
(146) |
де n – концентрацiя вiльних електронiв провiдностi, e – заряд електрона. За умовою задачi концентрацiя вiльних електронiв провiдностi дорiвнює
концентрацiї n0 атомiв мiдi, яка дорiвнює
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n0 = |
|
NАв |
, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(147) |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
V |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
де NАв – число Авагадро. Об’єм одного моля V0 визначається за формулою |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
µ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
V0 = |
|
, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(148) |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
D |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
де µ – маса одного моля речовини (мiдi), D – густина мiдi. |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||
Звiдки |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
j µ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
< v >= |
|
|
|
|
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
(149) |
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
e NАв D |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
Пiсля пiдстановки чисельних значень отримуємо |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
2, 9 |
|
103 |
|
64 |
|
10 |
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
м |
|
|
||||||
< v >= |
|
|
|
− |
19 |
· |
|
· |
|
|
· |
23 − |
|
|
|
|
|
|
3 |
= 2, 2 |
· |
10−3 |
" |
|
|
# . |
(150) |
||||||
|
|
10 |
|
|
|
|
|
|
|
|
10 |
|
с |
||||||||||||||||||||
1, 6 |
· |
|
|
· |
6, 02 |
· |
10 |
· |
|
8, 9 |
· |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Перевiримо розмiрнiсть отриманої величини < v > |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
А кг м3 моль |
|
|
|
|
|
Кл кг м3 моль |
м |
|
|
|||||||||||||||||
[< v >] = |
|
|
|
= |
|
= |
|
. |
|
(151) |
|||||||||||||||||||||||
м2 моль Кл кг |
|
|
м2 моль Кл кг с |
c |
|
||||||||||||||||||||||||||||
Вiдповiдь: j = 2, 9 · 103 Ом/м2, |
|
< v >= 2, 2 · 10−3 м/с. |
|
|
|
|
|
32
5Основнi закони i формули з електромагнетизму та приклади розв’язкiв задач
5.1Магнiтне поле та його характеристики
Магнiтне поле є наслiдком направленого руху зарядiв. Магнiтне
вектром ~ магнiтної iндукцiї
поле характеризується B .
На рамку зi струмом, яка знаходиться у магнiтному полi, дiє пара сил, якi орiєнтують її у просторi так, що ”додатня нормаль” рамки спiвпадає з на-
~
прямом вектора магнiтної iндукцiї B. За додатнiй напрям нормалi обирається напрям, який спiвпадає з поступальним рухом правого гвинта, якщо обер-
~
тальний рух гвинта спiвпадає з напрямом руху струму у рамцi. Вектор B
~
можна визначити, виходячи iз спiввiдношення для момента сил M , якi орiєнтують рамку зi струмом у магнiтному полi
M~ = ~pm B~ , |
(152) |
де напрям вектора магнiтного момента рамки p~m = IS ~n спiвпадає з напрямом додатньої нормалi (одиничного вектора |~n| = 1) до площини рамки площею S, по якiй тече струм I.
Модуль вектора магнiтної iндукцiї ~
B в данiй точцi поля визначається вiдношенням максимального обертального момента Mмакс, який дiє на рамку з магнiтним моментом p~m, яка розташована в данiй точцi поля, до модуля вектора p~m i дорiвнює
B = |
Mмакс |
= |
Mмакс |
" |
Н |
# . |
(153) |
pm |
|
|
|||||
|
|
I S |
|
А м |
|
Лiнiї магнiтної iндукцiї – лiнiї, дотичнi до яких в кожнiй точцi поля
~
спiвпадають з напрямом вектора магнiтної iндукцiї B.
Принцип суперпозицiї магнiтних полiв полягає в тому, що декiлька полiв (N полiв) iснують незалежно одне вiд одного i сумарне поле дорiвнює векторнiй сумi полiв
~ |
N |
|
|
|
B = |
X |
Bi . |
(154) |
|
|
|
|||
|
i=1 |
|
|
|
|
|
|
~ |
|
Зв’язок мiж векторами магнiтної iндукцiї B та вектором напруженостi |
||||
~ |
|
|
|
|
магнiтного поля H визначається спiвдношенням |
|
|||
~ |
|
|
~ |
(155) |
B = µ0 |
µ H, |
де µ0 = 4π · 10−7 Н/А2 – магнiтна стала; µ – магнiтна проникливiсть речовини – безрозмiрна величина, яка показує, у скiльки разiв магнiтне поле в деякiй речовинi бiльше, нiж поле у вакуумi.
33
5.1.1Потiк вектора магнiтної iндукцiї
Потiк вектора магнiтної iндукцiї dΦ дорiвнює скалярному добутку
~ |
~ |
|
вектора магнiтної iндукцiї B та вектора dS = ~n dS |
|
|
dΦ = B~ d~S = B~ ~n dS = Bn dS , Φ = Z Bn dS , |
(156) |
|
|
S |
|
~
де Bn – проекцiя вектора магнiтної iндукцiї B на напрям одиничного вектора нормалi ~n до площини розмiром dS. .
5.2Закон Бiо-Савара-Лапласа
Закон Бiо-Савара-Лапласа дозволяє знайти елементарний вектор магнiт-
~ ~
ної iндукцiї dB, який створюється елементом провiдника dl, по якому тече струм I
~ |
µ0 µ I d~l, ~r |
|
|
|
dB = |
|
, |
(157) |
|
r3 |
||||
|
|
|
~
де ~r – радiус-вектор, який виходить з початку вектора dl i закiнчується в
~
точцi, де визначається ементарний вектор магнiтної iндукцiї dB. В скалярному записi закон Бiо-Савара-Лапласа має вигляд
dB = |
µ0 µ Idl sin α |
, |
(158) |
|
r2 |
||||
|
|
|
~ ~
де α – кут мiж векторами dr та dl.
5.2.1Магнiтне поле нескiнченного прямого провiдника зi струмом
Модуль вектора магнiтної iндукцiї ~
B в деякiй довiльнiй точцi, яка знаходиться на вiдстанi R вiд нескiнченного прямого провiдника, по якому тече струм I, знаходиться за формулою
B = |
2 µ0 µ I |
. |
(159) |
|
|||
|
4π R |
|
Напрям вектора магнiтної iндукцiї ~ правилом правого
B знаходиться за ” гвинта” – якщо поступальний рух гвинта спiвпадає з напрямом струму в
~
провiднику, то обертальний рух шляпки гвинта дає напрям вектора B.
5.2.2Магнiтне поле скiнченного прямого провiдника зi струмом
34
~
Модуль вектора магнiтної iндукцiї B поля, яке утворюється внаслiдок струму
I скiнченного прямого провiдника, визначається (рис. 8) за формулою
B = |
µ0 µ I |
(cos α1 − cos α2) , (160) |
4π R |
де кути α1 i α2 та вiдстань R вiддтворенi на рис. 8.
~
Напрям вектора B, як i ранiше, визначається за правилом ”правого гвинта”.
5.2.3Магнiтне поле в центрi кругового провiдника зi струмом
~
Модуль вектора магнiтної iндукцiї B в центрi кругового провiдника радiусом R, по якому тече струм I, дорiвнює
|
µ0 µ I |
|
B = |
2 R . |
(161) |
Напрям вектора магнiтної iндукцiї ~ правилом пра-
B знаходиться за
вого гвинта – якщо обертальний рух гвинта спiвпадає з напрямом струму у провiднику, то поступальний рух гвинта вказує на напрям вектра магнiтної
~
iндукцiї B.
5.3 Закон Ампера
|
~ |
Закон Ампера визначає елементарну силу dF , яка дiє на елемент провiд- |
|
~ |
~ |
ника dl зi струмом I, який знаходиться в магнiтному полi B |
|
dF~ = I d~l, B~ . |
(162) |
Напрям вектора ~ пра- dF згiдно з властивостями векторного добутку за
вилом ”лiвої руки” – лiву руку треба розташувати так, щоб лiнiї
магнiтної iндукцiї входили в долонь, чотири пальцi руки спiвпадали з напрямом струму в провiднику, тодi вiдхилений на прямий кут великий палець руки буде вказувати напрям сили.
~ |
|
|
Модуль вектора dF визначається за формулою |
|
|
|
dF = I B dl sin α , |
(163) |
~ |
~ |
|
де α – кут мiж векторами dl та B. |
|
35
5.4Магнiтне поле рухомого заряду
Кожний заряд Q, що рухається у вакуумi або в деякому середовищi зi
утворює бiля себе магнiтне поле ~
швидкiстю ~v B, яке залежить вiд векторного добутку вектора швидкостi ~v та радiус-вектора ~r, який починається
вмiсцi положення зарядженої частинки в даний момент часу i закiнчується
вдовiльнiй точцi простору, в якiй у цей момент часу визначається вектор
~ |
|
|
|
|
магнiтної iндукцiї B |
|
|
|
|
~ |
µ0 |
µ Q [~v, ~r] |
|
|
B = |
|
|
. |
(164) |
|
4π r3 |
|||
|
|
|
|
|
|
|
~ |
|
|
Напрям вектора магнiтної iндукцiї B визначається за правилом ”правого |
~ |
|
|
|
|
|
гвинта” – вектор B спiвпадає з напрямом обертального руху гвинта, якщо |
|||||
поступальний рух спiвпадає з напрямом швидкостi ~v додатнього зяряду. |
|||||
~ |
|
|
|
|
|
Модуль вектора B визначається за формулою |
|
||||
µ0 |
µ Q v |
|
|
||
B = |
|
|
sin α, |
(165) |
|
4π r2 |
|||||
|
|
|
де α – кут мiж векторами ~v та ~r.
5.5Дiя магнiтного поля на заряд, що рухається
Дiя магнiтного поля на заряд Q, що рухається зi швидкiстю ~v, визначається
~ |
|
силою Лоренца FЛор, яка дорiвнює |
|
F~Лор = Q ~v, B~ , |
(166) |
~
де B – вектор магнiтної iндукцiї в точцi простору, де визначається сила Лоренца, яка дiє на заряд Q.
Модуль сили ~ ~ FЛор залежить вiд кута α мiж векторами ~v та B
FЛор = Q v B sin α . |
(167) |
Напрям сили Лоренца визначається за правилом векторного добутку (за правилом ”правого гвинта”), або правилом ”лiвої руки” – лiву руку
треба розташувати так, щоб силовi лiнiї магнiтного поля входили в долонь, чотири пальцi руки спiвпадали з напрямом вектора швидкостi додатнього заряда, тодi вiдогнутий великий палець вкаже на напрям сили Лоренца.
|
~ |
|
Повна сила F , яка дiє на заряд Q, який рухається зi швидкiстю ~v в |
||
~ |
~ |
|
електричному E та магнiтному B полях, визначається формулою Лоренца |
||
|
F~ = Q E~ + Q ~v, B~ . |
(168) |
36
Заряд Q масою mq , який влiтає в однорiдне магнiтне поле (B = const), так, що має vy-компоненту швидкостi ~v (vy = v sin α, де α – кут мiж вектором v та силовими лiнiями поля), рухається вздовж спiралi з радiусом r
r = |
mq vy |
, |
(169) |
|
Q B |
||||
|
|
|
крок h якої залежить вiд величини проекцiї vx = v cos α швидкостi заряду на силовi лiнiї однорiдного магнiтного поля
h = vxT . |
(170) |
Перiод обертання T заряду в площинi перпендикулярнiй до силових лiнiй поля не залежить вiд швидкостi, з якою заряд влiтає в магнiтне поле
T = |
2π mq |
. |
(171) |
|
|||
|
B Q |
|
Циклотронна частота ω теж не залежить вiд швидкостi v заряду i дорiв-
нює |
2π |
|
B Q |
|
|
|
ω = |
= |
. |
(172) |
|||
T |
|
|||||
|
|
m |
|
|||
|
|
|
q |
|
5.5.1Ефект Хола
Ефект Хола – це виникнення в металi зi струмом I (або в напiвпровiд-
~ |
|
~ |
|
нику), якi розмiщенi в магнiтному полi B, електричного поля E в напрямку, |
|||
|
|
|
~ |
який перпендикулярний до вектора магнiтної iндукцiї B та вектора густи- |
|||
~ |
|
|
ϕ мiж поверхнями металу |
ни струму j, або винекнення рiзницi потенцiалiв |
|||
|
|
|
~ |
(напiвпровiдника), що перпендикулярнi до вектора E |
|||
ϕ = R |
I B |
, |
(173) |
|
|||
|
d |
|
де R – опiр металевого, або напiвпровiдникового зразка, d – товщина зразка вздовж силових лiнiй однорiдного магнiтного поля.
5.5.2Магнiтне поле соленоїда та тороїда
Магнiтне поле соленоїда та тороїда знаходиться з теореми про циркуляцiю вектора магнiтної iндукцiї: iнтеграл по замкненому контуру L
|
|
~ |
~ |
вiд скалярного добутку вектора магнiтної iндукцiї B та вектора dl дорiвнює |
|||
алгебраїчнiй сумi струмiв, якi охоплює контур iнтегрування L |
|
||
B~ d~l = µ0 |
n |
Ik . |
(174) |
I |
k=1 |
|
|
L |
X |
|
|
37
Модуль однорiдного магнiтного поля ~
Bсол, що утворюється внутрi соленоїда довжиною L, який складається з N виткiв, по яким тече струм I,
дорiвнює |
|
|
|
|
µ0 |
N I |
|
||
Bсол = |
|
|
. |
(175) |
|
|
|||
|
|
L |
|
Модуль однорiдного магнiтного поля ~
Bтор, що утворюється внутрi тороїда радiусом r, який складається з N виткiв, по яким тече струм I, дорiв-
нює |
µ0 N I |
|
|
|
|
||
Bтор = |
|
. |
(176) |
2π r |
5.6Робота по перемiщенню контура зi струмом в магнiтному полi
Робота по перемiщенню контура зi струмом в магнiтному полi dA
дорiвнює
Φ2 |
dΦ = I (Φ2 − Φ1) = I ΔΦ , |
|
dA = I dΦ , A = I Z |
(177) |
|
Φ1 |
|
|
~ ~ |
~ |
де I – струм в контурi; dΦ = B dS |
– потiк вектора B крiзь поверхню dS, |
яку утворює контур (або провiдник) при його перемiщеннi в магнiтному полi.
5.7Закон Фарадея
Будь-яка змiна в часi потоку вектора магнiтної iндукцiї Φ, який охоплено замкненим провiдним контуром, призводить до утворення е.р.с ǫi в контурi
dΦ |
|
|
ǫi = − dt |
, |
(178) |
де знак ”-” є наслiдком правила Ленца i позначає те, що при зростаннi
потоку вектора магнiтної iндукцiї |
dΦ |
> 0! виникає вiд’ємна е.р.с. (ǫi < 0), |
|
dt |
|||
|
|
тобто магнiтне поле iндукцiйного струму спрямовано назустрiч магнiтному полю, змiна потоку якого зумовлює е.р.с. iндукцiї.
5.7.1Iндуктивнiсть контуру
Iндуктивнiсть контуру L – коефiцiєнт пропорцiйностi мiж величиною струму I в контурi та величиною потоку Φ вектора магнiтної iндукцiї, яка
iндукується (згiдно з законом Бiо-Савара-Лапласа) струмом I, |
|
Φ = L I . |
(179) |
38
5.7.2Явище самоiндукцiї
Виникнення е.р.с. в провiдному контурi при змiнi в ньому величини струму називається самоiндукцiєю.
5.7.3Екстраструми самоiндукцiї
Екстраструми самоiндукцiї виникають в провiдних контурах, якi мiстять опiр R, елементи iндуктивностi L та електроємностi C при вiдключеннi I−, або пiдключеннi I+ джерела струму. Струми I− i I+ змiнюються в часi по експоненцiальному закону: струм I− зменшується, а струм I+ зростає у часi
|
|
I− = I0 e−t/τ , |
I+ = I0 |
1 − e−t/τ , |
(180) |
де τ = |
L |
– час релаксацiї. |
|
|
|
R |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
5.8Енергiя магнiтного поля
Енергiя магнiтного поля W соленоїда довжиною l та площиною поперечного зрiзу S, який складається з N виткiв, по яким тече струм I, дорiвнює
|
µ µ N 2 |
S |
|
|
W = |
0 |
|
. |
(181) |
2 l |
|
|||
|
|
|
|
Густина енергiї однорiдного магнiтного поля w = W/V дорiвнює
w = |
B H |
, |
(182) |
|
|||
2 |
|
|
де H = B/µ0µ – модуль вектора напруженостi однорiдного магнiтного поля.
Задача №13. На рис. 9 наведено зрiз двох прямолiнiйних нескiнченних провiдникiв зi струмом. Вiдстань AB мiж провiдниками дорiвнює 10 см. Струми в двох провiдниках мають однаковий напрям i дорiвнюють: I1 = 20 А,
~
I2 = 30 А. Знайти вектор магнiтної iндукцiї B магнiтного поля, яке iндукується струмами I1 i I2, в точках M1 i M2. Вiдстанi дорiвнюють: M1A = 2 см,
M2A = 5 см, M2B = 12 см
39
AB |
= |
10 см |
AB |
= |
0, 1 м |
I1 |
= |
20 А |
I1 |
= |
20 А |
I2 |
= |
30 А |
I2 |
= |
30 А |
M1A = |
2 см |
M1A |
= |
0,02 м |
|
M2A = |
5 см |
M2A |
= |
0,05 м |
|
M2B = |
12 см |
M2B |
= |
0,12 м |
|
|
|
|
BM1 , BM2 |
= |
? |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
~ |
Згiдно з принципом суперпозицiї магнiтних полiв вектор iндукцiї BM1 в |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
~ |
~ |
|
||
довiльнiй точцi простору дорiвнює векторнiй сумi векторiв B1 |
i B2, якi iнду- |
|||||||||
|
|
|
|
|
~ |
~ |
|
|
|
|
куються струмами I1 та I2. Напрям векторiв B1 i B2 визначається за правилом |
||||||||||
”правого гвинта”, як зображено на рис. 9 |
|
|
|
|
|
|||||
~ |
~ |
~ |
|
|
(183) |
|
|
|
|
|
BM1 |
= B1 |
+ B2 . |
|
|
|
|
|
|||
Оскiльки струми I1 та I2 спрямованi в од- |
|
|
|
|
|
|||||
ному i тому ж напрямку, вiд векторної су- |
|
|
|
|
|
|||||
ми можна перейти до скалярної суми, яка |
|
|
|
|
|
|||||
|
|
~ |
|
|
|
|
|
|
|
|
визначає модуль вектора BM1 |
|
|
|
|
|
|
||||
BM1 = B1 + B2. |
(184) |
|
|
|
|
|
||||
|
~ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Напрям вектора BM1 в точцi M1, яка ле- |
|
|
|
|
|
|||||
жить на лiнiї, що є продовженням вiдрiз- |
|
Рис. № 8: |
|
|||||||
ку, який з’єднує точки A i B, через якi |
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
~ |
~ |
проходять провiдники зi струмом, спiвпадає з напрямом векторiв B1 |
i B2. |
|||||||||
|
~ |
~ |
|
|
|
|
|
|
|
|
Модуль векторiв B1 |
i B2, якi iндукуються нескiнченними провiдниками зi |
|||||||||
струмом, визначаються за формулами |
|
|
|
|
|
|||||
|
B1 = |
µ0 µ I1 |
; |
B2 |
= |
µ0 µ I2 |
, |
|
(185) |
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
2π r1 |
|
|
2π r2 |
|
|
де, виходячи з рис. 9, r1 = M1A = 0, 02 м i r2 = AB +M1A = 0, 12 м – вiдстанi вiд провiдникiв до точки M1.
|
~ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Звiдки модуль вектора BM1 дорiвнює |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
BM1 |
= |
|
µ0 µ I1 |
|
|
I1 |
+ |
I2 |
! . |
|
|
|
(186) |
|||
|
|
2π |
r1 |
r2 |
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
Пiсля пiдстановки числових значень маємо |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
BM1 = |
4π · 10−4 |
· |
20 |
+ |
30 |
|
! |
= 2, 5 |
· |
10−4 |
[Тл]. |
(187) |
|||||
2π |
|
|
|
|
|||||||||||||
|
0, 02 |
|
0, 12 |
|
|
|
|
|
|
40