Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Загальна фізика / Теоретичні курси / Електрика та постійний електричний струм

.pdf
Скачиваний:
11
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
2.92 Mб
Скачать
Рис. 1.6.

поля, створюваного зарядом Qi. Пiдставляючи останнi вирази в (1.7), одержуємо

 

n

 

~

Xi

 

~

(1.8)

E =

Ei.

 

=1

 

Формула (1.8) виражає принцип суперпозицiї (накладання) електростатичних полiв, згiдно з

~

яким напруженiсть E результуючого поля, створеного системою зарядiв, дорiвнює геометричнiй сумi напруженостi полiв, що створенi в данiй точцi кожним iз зарядiв окремо.

Принцип суперпозицiї дозволяє розрахувати електростатичнi поля будь-якої системи нерухомих зарядiв, оскiльки якщо заряди не точковi, то їх можна завжди звести до сукупностi точкових зарядiв.

Принцип суперпозицiї застосовується для розрахунку електростатичного поля електричного диполя. Електричний диполь система двох рiвних по модулю рiзноiменних точкових зарядiв (+Q, −Q), вiдстань l мiж якими значно менше вiдстанi до даних точок поля. Вектор, направлений по осi диполя (прямiй, що проходить через оби-

два заряди) вiд негативного заряду до позитивного i дорiвнює вiдстанi мiж ними, називається плечем диполя l, Вектор

~

(1.9)

p~ = |Q| l,

який збiгається по напряму з плечем диполя i дорiвнює добутку заряду |Q| на плече l, називається

електричним моментом диполя або дипольним моментом (рис. 1.6). Згiдно з принципом суперпозицiї (1.8), напруженiсть vecE поля диполя в довiльнiй точцi

~ ~ ~

E = E+ + E,

~ ~

де E+ i Eнапруженостi полiв, створюваних вiдповiдно позитивним i негативним зарядами. Скориставшись цiєю формулою, розрахуємо напруженiсть поля в довiльнiй точцi на продовженнi осi диполя i на перпендикулярi до середини його осi.

1. Напруженiсть поля на продовженнi осi диполя в точцi А (рис. 1.7). Як видно з рисунка, напруженiсть поля диполя в точцi направлена по осi диполя i по модулю дорiвнює

EA = E+ + E.

Позначивши вiдстань вiд точки A до середини осi диполя через r, на пiдставi формули (1.5) для вакууму можна записати

EA = 1

 

Q

2

 

 

Q

2 = Q

 

 

 

 

r + l/2

2

2− r − l/2

2

2

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4πε0

r − l/2

 

 

r + l/2

 

 

 

4πε0

 

 

 

r − l/2

 

r + l/2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Згiдно з визначенням диполя, l/2 << r, тому

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 2Ql

1

 

2p

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.7.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

EA = 4πε0 r3 =

4πε0 r3 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Напруженiсть поля на перпендикулярi, поставленому до осi з його середини в точцi

B (рис. 1.7). Точка B рiвновiддалена вiд зарядiв, тому

E+ = E=

1

 

Q

1 Q

,

(1.10)

4πε0

 

(r0)2 + l2 4

4πε0

 

(r0)2

де r0 вiдстань вiд точки B до середини плеча диполя. З подiбностi рiвнобедрених трикутникiв, що

~

спираються на плече диполя i вектор EB, одержимо

 

 

 

 

EB

=

 

 

 

 

l

l

,

 

 

 

 

E+

q

 

 

r0

 

 

 

 

(r0)2 + (l/2)2

звiдки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

EB = E+l/r0.

 

 

 

 

 

 

 

(1.11)

Пiдставивши у вираз (1.11) значення (1.10), одержимо

 

 

 

 

1 Ql

1

 

 

 

p

 

 

 

EB =

 

 

 

=

 

 

 

 

.

 

 

 

4πε0

(r0)3

4πε0

(r0)3

 

 

 

~

Вектор EB має напрям, протилежний вектору електричного моменту диполя (вектор p~ направлений вiд негативного заряду до позитивного).

1.5.Теорема Гаусса для електростатичного поля у ва-

куумi

Рис. 1.8.

 

Обчислення напруженостi поля системи електричних зарядiв за допомогою принципу суперпозицiї електростатичних полiв можна значно спростити, використовуючи виведену нiмецьким ученим К. Гауссом (1777–1855) теорему, що визначає потiк вектора напруженостi електричного поля крiзь довiльну замкнуту поверхню.

Вiдповiдно до формули (1.6) потiк вектора напруженостi крiзь сферичну поверхню радiуса r, що охоплює точковий заряд Q, який знаходиться в її центрi (рис. 1.8), дорiвнює

ΦE = IS

EndS = 4πε0r2 4πε0r2 =

ε0 ,

 

 

Q

Q

Цей результат справедливий для замкнутої поверхнi будь-якої форми. Дiйсно, якщо оточити сферу (рис. 1.8) довiльною замкнутою поверхнею, то кожна лiнiя напруженостi, що пронизує сферу, пройде i крiзь цю поверхню.

Якщо замкнута поверхня довiльної форми охоплює заряд (рис. 1.9), то при перетинi будь-якої вибраної лiнiї напруженостi з поверхнею вона то входить в неї, то виходить з неї. Непарне число перетинiв при обчисленнi потоку кiнець кiнцем зводиться до одного перетину, оскiльки потiк вважається позитивним, якщо лiнiї напруженостi виходять з поверхнi, i негативним для лiнiй, що входять в поверхню. Якщо замкнута поверхня не охоплює заряду, то потiк крiзь неї дорiвнює нулю, оскiльки число лiнiй напруженостi, що входять в поверхню, дорiвнює числу лiнiй напруженостi, що виходять з неї.

Таким чином, для поверхнi будь-якої форми, якщо вона замкнута i вмi-

~

щує в себе точковий заряд Q, потiк вектора E буде дорiвнювати Q/ε0, тобто

ΦE = I

 

= I

 

Q

 

 

EdS~

EndS =

ε0i ,

(1.12)

Рис. 1.9.

SS

Знак потоку збiгається iз знаком заряду Q.

Розглянемо загальний випадок довiльної поверхнi, що оточує n зарядiв. Вiдповiдно до принципу суперпозицiї (1.8) напруженiсть поля, яке створюється всiма зарядами, дорiвнює сумi напруженостей

полiв, що створюються кожним зарядом окремо: E = Pi

Ei. Тому

I

I

!

I

XX

ΦE =

~

~

dS =

~

EdS =

Ei

EidS.

S

S i

 

i

s

Згiдно з (1.12), кожний з iнтегралiв, що стоїть пiд знаком суми, дорiвнює Qi0. Отже,

I

EdS~

= I

EndS =

1

 

Qi,

(1.13)

ε0

i

S

 

S

 

 

X

 

 

Формула (1.13) виражає теорему Гаусса для електростатичного поля у вакуумi: потiк вектора напруженостi електростатичного поля у вакуумi крiзь довiльну замкнуту поверхню дорiвнює алгебраїчнiй сумi зарядiв зосереджених всерединi цiєї поверхнi, подiленої на ε0. Ця теорема виведена математично для векторного поля будь-якої природи росiйським математиком М. В. Остроградским (1801–1862), а потiм незалежно вiд нього стосовно електростатичного поля К. Гауссом.

В загальному випадку електричнi заряди можуть бути "розмазанi" з деякою об’ємною густиною ρ, рiзною в рiзних мiсцях простору. Тодi сумарний заряд, зосереджений всерединi замкнутої поверхнi S, що охоплює деякий об’єм V ,

Z

X

Qi = ρdV. (1.14)

iv

Використовуючи формулу (1.14), теорему Гаусса можна записати так

I ~ I 1 Z

EdS = EndS = ε0 ρdV .

S S V

1.6.Використання теореми Гаусса до розрахунку деяких електростатичних полiв у вакуумi

1. Поле рiвномiрно зарядженої нескiнченної площини. Нескiнченна площина (рис. 1.10) заряджена з постiйною поверхневою густиною +σ (σ = dQ/dS заряд, що припадає на одиницю поверхнi). Лiнiї напруженостi перпендикулярнi данiй площинi i направленi вiд неї в обидвi сторони.

Рис. 1.10.

Рис. 1.11.

В якостi замкнутої поверхнi побудуємо цилiндр, основи якого паралельнi зарядженiй площинi, а вiсь перпендикулярна їй. Оскiльки твiрнi цилiндра паралельнi лiнiям напруженостi (cosα = 0), то потiк вектора напруженостi крiзь бiчну поверхню цилiндра дорiвнює нулю, а повний потiк крiзь цилiндр дорiвнює сумi потокiв крiзь його основи (площi основ рiвнi i для основи En збiгається з E, тобто дорiвнює 2ES). Заряд, зосереджений всерединi побудованої цилiндричної поверхнi, дорiвнює σS. Згiдно

Рис. 1.12.

з теоремою Гаусса 2ES = σS/ε0. Звiдки

E = σ/(2ε0).

(1.15)

З формули (1.15) виходить, що E не залежить вiд довжини цилiндра, тобто напруженiсть поля на будьяких вiдстанях однакова по модулю, iншими словами, поле однорiдне. Якщо лiнiйнi розмiри площини обмеженi, то приведена формула справедлива тiльки для точок, вiдстань яких вiд краю площини значно перевищує вiдстань вiд самої площини.

2. Поле двох нескiнченних паралельних рiвномiрно заряджених площин (рис. 1.11). Нехай площини зарядженi рiвномiрно рiзнойменними зарядами з поверхневою густиною +σ i −σ. Поле таких площин знайдемо як суперпозицiю полiв створюваних кожною з площин окремо.

Злiва i праворуч вiд площин поля вiднiмаються (лiнiї напруженостi направленi назустрiч один одному), тому тут напруженiсть поля E = 0. В областi мiж площинами E = E+ +E(E+ i Eвизначаються за формулою (1.15)), тому результуюча напруженiсть дорiвнює

E = σ/ε0.

(1.16)

Таким чином, результуюча напруженiсть поля в областi мiж площинами описується формулою (1.16), а зовнi об’єму, обмеженого площинами, дорiвнює нулю.

3. Поле рiвномiрно зарядженої сферичної поверхнi. Сферична поверхня радiуса R iз загальним зарядом Q заряджена рiвномiрно з густиною +σ. Завдяки рiвномiрному розподiлу заряду по поверхнi поле, що ним

створюється, має сферичну симетрiю. Тому лiнiї напруженостi направленi радiально (рис. 1.12). Побудуємо умовну сферу радiуса r, що має загальний центр iз зарядженою сферою. Якщо r > R,

то всередину поверхнi потрапляє весь заряд Q, що створює дане поле, i, за теоремою Гаусса (1.13),

4πr2E = Q/ε0, звiдки

1 Q

(r > R).

 

E = 4πε0 r2

(1.17)

При r > R поле зменшується з вiдстанню r по такому ж закону, як i для точкового заряду.

Рис. 1.13.

Рис. 1.14.

Графiк залежностi E вiд r приведений на рис. 1.13. Якщо r0 < R, то замкнута поверхня не мiстить всерединi зарядiв, тому всерединi рiвномiрно зарядженої поверхнi електростатичне поле вiдсутнє (E = 0).

4.Поле об’ємно зарядженої кулi. Куля радiуса R iз загальним зарядом Q заряджена рiвномiрно

зоб’ємною густиною ρ. (ρ = dVdQ заряд, що приходиться на одиницю об’єму). Враховуючи симетрiю

поля (див. п.3), можна показати, що для напруженостi поля зовнi кулi вийде той же результат, що i у попередньому випадку (див. (1.17)). Всерединi ж кулi напруженiсть буде iншою. Сфера радiуса r0 < R охоплює заряд Q0 = 4/3πr03ρ. Тому, згiдно з теоремою Гаусса (див. (1.17)), 4πr02E = Q00 = 4/3πr03ρ/ε0.

Враховуючи, що ρ = Q/(4/3πR3), одержуємо

 

 

 

 

 

 

E =

1 Q

(r0 < R).

 

 

 

 

 

 

 

 

r0

(1.18)

 

 

 

 

4πε0

R3

Таким чином, напруженiсть поля зовнi рiвномiрно зарядженої кулi

 

описується формулою (1.17), а всерединi неї змiнюється лiнiйно з вiд-

 

станню r0 згiдно з виразом (1.18). Графiк залежностi E вiд r для да-

 

ного випадку приведений на (рис. 1.14).

 

 

5. Поле рiвномiрно зарядженого нескiнченного цилiндра

 

(нитки). Нескiнченний цилiндр радiуса R (рис. 1.15) заряджений рiв-

 

номiрно з лiнiйною густиною τ (τ =

dQ

заряд, що припадає на

 

 

 

 

 

 

 

 

dl

 

 

одиницю довжини). З мiркувань симетрiї виходить, що лiнiї напруже-

 

ностi будуть направленi вздовж радiусiв кругових перетинiв цилiндра

 

з однаковою густиною у всi сторони вiдносно його осi. В якостi замкну-

 

тої поверхнi побудуємо коаксiальний iз зарядженим цилiндр радiуса

 

~

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r i висотою h. Потiк вектора E крiзь торцi коаксiального цилiндра

 

дорiвнює нулю (торцi паралельнi лiнiям напруженостi), а крiзь бiч-

 

ну поверхню дорiвнює 2πrlE. За теоремою Гаусса (1.13), при r > R

 

2πrlE = τl/ε0, звiдки

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.15.

 

1 τ

 

 

 

 

 

 

 

 

E =

(r ≥ R).

(1.19)

 

 

 

 

 

2πε0

r

 

Якщо r < R, то замкнута поверхня зарядiв всерединi не мiстить, тому в цiй областi E = 0. Таким чином, напруженiсть поля зовнi рiвномiрно зарядженого нескiнченного цилiндра визначається виразом (1.19), всерединi його поле вiдсутнє.

1.7.Циркуляцiя вектора напруженостi електричного поля

Якщо в електростатичному полi точкового заряду Q з точки 1 в точку 2 вздо˜вж довiльної траєкторiї (рис. 1.16) перемiщується iнший точковий заряд Q0, то сила, прикладена до заряду, виконує роботу.

~

Робота сили F на елементарному перемiщеннi dl дорiвнює

dA = F dl = F dl cos α =

 

1

 

QQ0

dl cos α

4πε0

 

 

 

 

 

 

r2

Оскiльки dlcosα = dr, то

1

 

QQ0

 

 

 

 

dA =

 

dr

4πε0

 

 

 

 

r2

 

 

 

Робота при перемiщеннi заряду Q0 з точки 1 в точку 2

r2

 

 

r2

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

QQ0

dr

 

QQ

QQ

 

 

A12 = rZ1

dA =

 

rZ1

 

=

 

 

0

0

 

(1.20)

 

4πε0

r2

4πε0

r1

r2

 

не залежить вiд траєкторiї перемiщення, а визначається тiльки положеннями

Рис. 1.16.

початкової 1 i кiнцевої 2 точок. Отже, електростатичне поле точкового заряду є

 

потенцiальним, а електростатичнi сили консервативнi (див. ч.1, §12).

 

З формули (1.20) виходить, що робота, яка виконується при перемiщеннi електричного заряду в

зовнiшньому електростатичному полi по будь-якому замкнутому шляху L, дорiвнює нулю, тобто

 

I

dA = 0.

(1.21)

L