NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 260

2.Створення не передбачених законом збройних формувань або участь у їх діяльності –

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3.Керівництво зазначеними в частинах першій або другій цієї статті формуваннями, їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

4.Участь у складі передбачених частинами першою або другою цієї статті формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян –

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

5.Діяння, передбачене частиною четвертою цієї статті, що призвело до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, –

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

6.Звільняється відкримінальноївідповідальності зацієюстаттеюособа, яка перебувала в складі зазначених у цій статті формувань, за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно вийшла з такого формуванняіповідомилапройогоіснуванняорганидержавноївладичиоргани місцевого самоврядування.

Примітка. 1. Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка.

2.Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконномаютьнаозброєнніпридатнудлявикористаннявогнепальну, вибуховучи іншу зброю.

1.Не передбачені законом воєнізовані або збройні формування є спеціальними видами злочинної організації (див. коментар до ч. 4 ст. 28 КК). Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що створення та існування неконтрольованих суспільством і державою воєнізованих та збройних формувань є джерелами підвищеної небезпеки для суспільства, створює можливість їх використання для вчинення злочинів, переростання в банди, протистояння з органами влади, веде до необхідності приборкання їх силою з усіма випливаючими із цього наслідками та ін.

2.Об’єктивна сторона злочину виявляється у таких формах: 1) створення не передбачених законами України воєнізованих формувань (ч. 1 ст. 260 КК); 2) участь

уїх діяльності (ч. 1 ст. 260 КК); 3) створення не передбачених законом збройних формувань (ч. 2 ст. 260 КК); 4) участь у їх діяльності (ч. 2 ст. 260 КК).

3.Підвоєнізованимислід розумітиформування, які маютьорганізаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка (п. 1 примітки до ст. 260 КК).

4.Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно маютьнаозброєнніпридатнудлявикористаннявогнепальну, вибуховучиіншузброю (п. 2 примітки до ст. 260 КК).

491

Розділ ІХ. Злочини проти громадської безпеки

5.Поняття зброї іозброєності тісамі, щоіприхарактеристиці бандитизму (див.

коментар до ст. 257 КК).

6.Зоб’єктивноїсторониобов’язковоюєнезаконністьствореннявоєнізованогоабо збройного формування. Відповідно до Конституції України «на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом» (ч. 6 ст. 17), «політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань» (ч. 2 ст. 37).

Згідно із Законом України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 р. не підлягаютьлегалізації, адіяльністьлегалізованихоб’єднаньгромадянзабороняється, якщо їх метою є «створення незаконних воєнізованих формувань» (абз. 5 ст. 4), «обмеження загальновизнаних прав людини» (абз. 6 ст. 4).

7.Незаконними є воєнізовані формування, створення яких заборонено Конституцією України, а також воєнізовані і збройні формування, не передбачені іншими законамиУкраїни. Незаконнимиєйтівоєнізованіабозбройніформування, яківсупереч КонституціїУкраїнитазаконамУкраїнистворюютьсязарішеннямиорганіввладиабо органів місцевого самоврядування.

8.Підствореннямнепередбаченихзакономвоєнізованихабозбройнихформувань необхідно розуміти їх утворення (організацію, заснування). Створення незаконного воєнізованогоабозбройногоформуванняможевиявлятисяврізнихдіях, якіпризвели до його організації. Поняття «створення злочинного формування» дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 255 КК.

9.Злочин з формальним складом вважається закінченим з моменту створення воєнізованого або збройного формування, навіть якщо ними не вчинено жодної дії, заради якої вони були створені. Якщо винному не вдалося створити воєнізоване або збройне формування, його дії слід кваліфікувати як замах на створення відповідного формування.

10.Участю в діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формуваньвважається членствовтакихформуваннях, перебування уїхскладі тавиконання будь-яких дій для їх успішного функціонування. Частини 1 і 2 ст. 260 передбачають відповідальністьзаучастьудіяльностіформування. Томусамфактдачізгодинавступ, яківступдовоєнізованогоабозбройногоформування, якщоособіневдалосязпричин, що не залежали від її волі, взяти участь у діяльності такого формування, слід кваліфікувати як замах на участь у діяльності воєнізованого або збройного формування.

11.Ізсуб’єктивноїстороницізлочиниможутьбутивчиненілишезпрямимумис-

лом.

12.Ціліімотивиствореннянепередбаченого закономвоєнізованогоабозбройного формування можуть бути різними. Ці формування створюються, як правило, для виконаннязавдань, властивихсиловимструктурам(забезпеченнябезпекиоб’єктівабо осіб – захист, оборона, охорона, примушення тощо).

13.Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

14.Поняття керівництва злочинним воєнізованим або збройним формуванням (ч. 2 ст. 260 КК) дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 255 КК. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, які означають керівництво воєнізованим або збройним формуванням.

492

Стаття 261

15.Під фінансуванням незаконного воєнізованого або збройного формування (ч. 3 ст. 260 КК) слід розуміти забезпечення їх грошима, валютними цінностями, коштовностями тощо.

16.Постачання незаконному воєнізованому або збройному формуванню зброї, боєприпасів, вибуховихречовинчивійськовоїтехніки(ч. 3 ст. 260 КК) означаєнадання, доставлення тощо зазначених предметів цьому формуванню.

17.Про поняття зброї, боєприпасів, вибухових речовин та військової техніки див. коментар до статей 257, 262, 410 КК.

18.Участь у складі передбачених частинами 1, 2 ст. 260 або ч. 4 ст. 260 КК воєнізованихабозбройнихформуваньунападінапідприємства, установичигромадянмає місце втихвипадках, коли як члени відповідного незаконного формування, так і інші особи, не члени такого формування, спільно безпосередньо вчиняють зазначений напад, тобто є його співвиконавцями.

19.Піднападомнапідприємства, установичигромадянслідрозумітидії, пов’язані із застосуванням насильства або з реальною можливістю його негайного застосування для досягнення того чи іншого результату: захоплення підприємств чи установ, встановлення над ними контролю, перешкоджання роботі, зупинки функціонування, їх використання тощо.

20.Вчиненняускладінезаконноговоєнізованогоабозбройногоформуванняінших злочинів необхідно кваліфікувати за сукупністю частин 1 або 2 ст. 260 КК і статті Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за ці злочини.

21.Для кваліфікації дій винного за ч. 5 ст. 260 КК за ознакою загибелі людей необхідна наявність смерті не менше двох осіб. Загибель однієї людини є різновидом інших тяжких наслідків. Про поняття інших тяжких наслідків див. коментар до ст. 258 КК.

22.Згідно з ч. 6 ст. 260 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, за наявності двох умов: а) особа добровільно вийшла зі злочинного формування; б) повідомила про його існування органи державної влади чи місцевого самоврядування.

Добровільність означає остаточний вихід особи з різних мотивів зі злочинного формування з власної волі, за усвідомлення нею можливості й надалі брати участь у ньому. Тутмаємісценедобровільнавідмовавідзлочину(див. коментарідостатей17 і31 КК), а добровільне припинення участі в триваючому злочині. Якщо особа, яка перебувала ускладінепередбаченого закономвоєнізованогоабозбройногоформування, добровільновийшлазньогоіповідомилапройогоіснуванняорганидержавноївладичимісцевого самоврядування, але добровільно не здала органам влади зброю, вона звільняється від кримінальної відповідальності заст. 260 КК, аленесевідповідальність заст. 263 КК.

Стаття 261. Напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення

Нападнаоб’єкти, наякихвиготовляються, зберігаються, використовуються абоякимитранспортуютьсярадіоактивні, хімічні, біологічнічивибухонебезпеч-

493

Розділ ІХ. Злочини проти громадської безпеки

ні матеріали, речовини, предмети, з метою захоплення, пошкодження або знищення цих об’єктів –

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1.Це злочин терористичної спрямованості, його суспільна небезпечність полягає

втому, що сам факт нападу на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення, порушує нормальне (безпечне) їх функціонування, створює загрозуаварій, катастроф, надзвичайнихситуацій, загибелілюдейтаспричиненняшкодиїхздоров’ю, атакождовкіллю, матеріальнимікультурнимцінностям, викраденнята використаннявзлочиннихціляхнебезпечнихпредметів. Узв’язкузцимякактядерного тероризму розцінюються «будь-які навмисні дії окремої особи або групи осіб щодо ядерноїустановки, ядерногоматеріалу, іншихджереліонізуючоговипромінюванняпри їх використанні, зберіганні або транспортуванні та радіоактивних відходів при поводженні з ними, які прямо чи опосередковано можуть створити загрозу для здоров’я та безпеки персоналу, населення та довкілля внаслідок негативного впливу іонізуючого випромінюванняабовикидурадіоактивнихречовин» (абз. 2 ст. 1 ЗаконуУкраїни«Про фізичнийзахистядернихустановок, ядернихматеріалів, радіоактивнихвідходів, інших джерел іонізуючого випромінювання» від 19 жовтня 2000 р. № 2064-ІІІ).

2.Предметом злочину є об’єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні чи вибухонебезпечніматеріали, речовини, предмети. Останнічерезсвоїфізико-хімічнівластивос- ті становлять підвищену небезпеку для оточення, тобто загрозу життю і здоров’ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям. Саме ці предмети роблять об’єкти, наякихвонизнаходяться, об’єктамипідвищеноїнебезпеки. Пропоняттяцих об’єктів, правові, економічні, соціальні та організаційні основи пов’язаної з ними діяльності див. Закон України «Прооб’єктипідвищеної небезпеки» від18 січня 2001 р.

3.Із метою запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру, а також забезпечення готовності до локалізації, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та їх наслідків об’єкти підвищеної небезпеки декларуються (ст. 19 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 8 червня 2000 р. № 1809-ІІІ, наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про затвердження Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об’єктів від

18 грудня 2000 р. № 388).

4.Поняття предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, визначені в нормативно-правових актах.

5.Радіоактивні матеріали – це джерела іонізуючого випромінювання, ядерні матеріали та радіоактивні відходи (абз. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р.).

Радіоактивні матеріали – будь-які матеріали, які містять радіонукліди і для яких питома активність та сумарна активність вантажу перевищують межі, встановлені нормами, правилами та стандартами з ядерної та радіаційної безпеки (абз. 14 ст. 1

Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» від

494

Стаття 261

11 січня 2000 р. та п. 9 ППВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховимипристроямичирадіоактивнимиматеріалами» від26 квітня2002 р. №3).

Поняттярадіоактивнихматеріалівконкретизовановдиспозиціїст. 265 КК. Доних законодавецьвідноситьджерелаіонізуючоговипромінювання, радіоактивніречовини та ядерні матеріали, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді.

6.Джерело іонізуючого випромінювання – фізичний об’єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання (абз. 4 ст. 1 Закону Укра-

їни «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р.).

7.Радіоактивна речовина – речовина, яка створює або в певних умовах здатна створювати іонізуюче випромінювання (абз. 15 п. 2 Інструкції щодо проведення ра-

діаційного контролю транспортних засобів і вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 15 травня 2000 р. № 27).

8.Ядерний матеріал – будь-який вихідний або спеціальний розщеплювальний матеріал. Вихідний матеріал – уран, який містить ізотопи у тому співвідношенні,

вякому вони є у природному урані; уран, збіднений на ізотопи 235; торій; будь-яка із зазначених речовин у формі металу, сплаву, хімічної сполуки або концентрату; будьякий інший матеріал, що містить одну або кілька із зазначених речовин у концентрації, встановленій нормами, правилами та стандартами з безпеки.

Спеціальнийрозщеплювальнийматеріал– плутоній-239; уран-233; уран, збагаченийізотопами235 і233; будь-якийматеріал, щоміститьоднуабокількаіззазначених речовин.

Ядерний матеріал – ядерне паливо, за винятком природного урану і збідненого урану, яке може виділяти енергію шляхом самопідтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором самостійно або у комбінації з яким-небудь іншимматеріалом, тарадіоактивніпродуктиівідходи, завиняткомневеликоїкількості радіоактивних продуктів, радіоактивних відходів та ядерного палива, що встановлюються нормами, правилами і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки, за умови, щоцякількістьнеперевищуємаксимальнімежі, встановленіРадоюкеруючих Міжнародного агентства з атомної енергії (ст. 1 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р.).

9.Поняттям «радіоактивні матеріали» охоплюються і радіоактивні відходи – матеріальніоб’єктитасубстанції, активністьрадіонуклідів аборадіоактивнезабруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об’єктів та субстанцій не передбачається (ст. 1 Закону України «Про поводжен-

ня з радіоактивними відходами» від 30 червня 1995 р.).

10.Хімічні речовини, що становлять підвищену небезпеку для оточення, – це хімічніречовини, безпосереднячиопосередкованадіяякихможеспричинитизагибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і (чи) завдати шкоди довкіллю

(наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населеннявіднаслідківЧорнобильськоїкатастрофи, Міністерства аграрноїполіти-

495

Розділ ІХ. Злочини проти громадської безпеки

ки України, Міністерства економіки України і Міністерства екології та природних ресурсів України від 27 березня 2001 р. № 173/82/64/122).

11.Біологічніречовини, матеріали, щостановлятьпідвищенунебезпекудляоточення, – це «біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо)» (абз. 4 ст. 1

Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» від 18 січня 2001 р. № 2245-ІІІ).

12.Вибухонебезпечними вважаються матеріали (речовини) – хімічні сполуки або суміші речовин, здатні до вибуху (швидкого самопоширюваного перетворення з виділенням великої кількості тепла та утворенням газів) (ст. 1 Гірничого закону Украї-

ни від 6 жовтня 1999 р.; п. 13.1 наказу МВС «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» від 21 серпня 1998 р. № 622).

13.Об’єктивнастороназлочинуполягаєунападінаоб’єкти, наякихєпредмети, щостановлятьпідвищенунебезпекудляоточення. Пропоняттянападудив. коментар до ст. 257 КК.

14.Злочин з формальним складом є закінченим з моменту нападу на об’єкт, на якому виготовляються, зберігаються, використовуються або якими транспортуються предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення, незалежно від того, чи вдалося винному його захопити, пошкодити чи знищити.

15.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину є спеціальна мета – захоплення, пошкодження або знищення об’єктів, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються або якими транспортуються предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення.

16.Під захопленням цих об’єктів необхідно розуміти зайняття всієї або частини території вказаних об’єктів.

17.Поняттяпошкодження тазнищенняоб’єктіваналогічні відповідним поняттям пошкодження та знищення майна (див. коментар до ст. 194 КК).

18.Нападнаоб’єкти, наякихєпредмети, щостановлятьпідвищенунебезпекудля оточення, з метою терористичного акту утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 261 і 258 КК.

19.Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

Стаття 262. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними

шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем

1. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроївчирадіоактивнихматеріалівабозаволодіннянимишляхомшахрайства–

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

496

Стаття 262

2.Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а такожзаволодінняпредметами, щопереліченівчастиніпершійцієїстатті, шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

3.Дії, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони вчиненіорганізованоюгрупою, розбійзметоювикраденнявогнепальноїзброї(крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивнихматеріалів, атакожвимаганняцихпредметів, поєднанезнасильством, небезпечним для життя і здоров’я, –

караютьсяпозбавленнямволінастроквіддесятидоп’ятнадцятироківзконфіскацією майна.

1.Підвищена суспільна небезпечність цього злочину пояснюється тим, що з використаннямнезаконновилученихвогнепальноїзброї, бойовихприпасівтавибухових речовин часто вчинюються тяжкі і особливо тяжкі злочини проти найвищих соціальних цінностей: життя, здоров’я, недоторканності та безпеки людей. Тому успішна боротьба з цими злочинами має важливе значення як для охорони громадської безпеки, так і для запобігання іншим більш тяжким злочинам.

2.Предмет злочину – вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойовіприпаси, вибуховіречовини, вибуховіпристроїтарадіоактивніматеріали. Вони можуть бути як саморобними, так і виготовленими промисловим способом.

3.Основною характерною ознакою цих предметів є їх призначення – ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища (п. 3 ППВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № 3). Тому ці предмети мають бути придатними для використання за своїм цільовим призначенням.

4.Увипадках, колидлявирішенняпитанняпроте, чиєвідповідніпредметизброєю, бойовимиприпасами, вибуховимиречовинами, вибуховимипристроямиаборадіоактивними матеріалами, а також для з’ясування їх придатності до використання за цільовимпризначенням потрібні спеціальні знання, усправі слідпризначитиекспертизу з проведенням її у відповідних експертних установах. Для з’ясування лише придатності предмета до використання за цільовим призначенням достатньо участі спе-

ціаліста (п. 10 зазначеної ППВСУ).

5.Якщо виннаособа незаконно заволоділа непридатними довикористання вогнепальною зброєю, бойовими припасами або їх частинами чи деталями, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями, помилково вважаючи їх такими, що можуть бути використані за призначенням, вчинене належить розцінювати як замах на заволодіння цими предметами і кваліфікувати за ст. 15 та відповідною частиною ст. 262

КК(абз. 1 п. 23 зазначеної ППВСУ).

6.Незаконнезаволодіннязавідомонесправноювогнепальноюзброєю(наприклад, учбовою) і приведення її у придатний до використання за призначенням стан необхідно кваліфікувати як заволодіння чужим майном та незаконне виготовлення вогнепальної зброї. Так само мають кваліфікуватися дії винного й у тому разі, коли для

497

Розділ ІХ. Злочини проти громадської безпеки

виготовлення придатної до використання зброї частина деталей була ним викрадена, а решта виготовлена самостійно чи придбана будь-яким іншим чином (абз. 2 п. 23

зазначеної ППВСУ).

7.Уразівикраденняскладовихчастин, деталейчивузлів, комплектякихдозволяє виготовити придатну до використання вогнепальну зброю, дії винної особи слід розцінювати як закінчений злочин і кваліфікувати за ст. 262 КК (абз. 1 п. 22 зазначеної ППВСУ).

8.Вогнепальною зброєю вважається зброя, в якій снаряд (куля, шрот тощо) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої паль-

ної суміші) (п. 8.2 наказу МВС «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженихгумовимичианалогічнимизасвоїмивластивостямиметальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» від 21 серпня 1998 р. № 622).

9.Довогнепальноїзброїякпредметазлочину, передбаченогост. 262 КК, належать усівидибойової, спортивної, нарізноїмисливськоїзброї, яксерійновиготовленої, так

ісаморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухових речовин (пороху або інших спеціальних горючих сумішей) (абз. 1 п. 4 зазначеної ППВСУ).

10.До предмета злочину належить і перероблена зброя, тобто зброя зі зміненим калібром ствола і пристосована для стрільби некаліберними (для неї) кулями, у тому числі й обрізи із гладкоствольної мисливської зброї. Невідповідність обрізів мисливської зброї в ряді випадків може бути встановлена лише за допомогою експертного дослідження, бо незначне укорочення ствола зброї, що іноді роблять мисливці для полегшення її ваги, не має суттєвого впливу на бойові властивості і не перетворює її в обріз.

11.Не належать до предмета злочину пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети (револьвери), пристрої вітчизняного виробництва для відстрілупатронів, спорядженихгумовимичианалогічнимизасвоїмивластивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових ре-

човин і сумішей (абз. 2 п. 4 зазначеної ППВСУ).

12.Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет

іторпед таінші вироби взібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною іпризначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. Патрони та набої до гладкоствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом злочину, передбаченим ст. 262 КК (п. 5 зазначеної ППВСУ).

13.Викрадення складових частинідеталей бойовихприпасів, щомістять вибухові речовини (запали, детонатори, підривники, гранати без підривників тощо), теж потрібно кваліфікувати за ст. 262 КК як закінчене викрадення таких речовин (абз. 2

п. 22 зазначеної ППВСУ).

498

Стаття 262

14.Вибухові речовини– цехімічні сполукичисуміші, здатні підвпливомзовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції із утворенням газоподібних продуктів та виділення тепла. До них належать амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації – порохи тощо (п. 13.1 Інструкції МВС від 21 серпня 1998 р. № 622). До вибухових речовин належать порох, динаміт тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню (п. 6 зазначеної ППВСУ).

15.Під вибуховими пристроями слід розуміти саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підготовлені і за певнихобставинспроможнізадопомогоювикористанняхімічної, теплової, електричноїенергіїабофізичноговпливу(вибуху, удару) створювативражаючіфактори– спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду – шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, іншихподібнихречовин(п. 7 зазначеної ППВСУ).

16.Про поняття радіоактивних матеріалів див. у коментарі до ст. 261.

17.Зоб’єктивноїсторонизлочинможевиявитисявтакихформах; 1) викрадення;

2)привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіннязазначенимипредметамишляхомшахрайства.

18.Поняття«викрадення», «привласнення», «вимагання» та«заволодінняшляхом шахрайства» аналогічні відповідним поняттям злочинів проти власності (див. коментар до статей 185, 186, 189–191 КК). Але на відміну від злочинів проти власності заподіяння матеріальної шкоди власності не є обов’язковою ознакою цього злочину.

19.Відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крімгладкоствольноїмисливської), бойовихприпасів, вибуховихречовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службової особи своїм службовим становищем за ст. 262 КК настає незалежно від місця вилучення цих предметів (абз. 1 п. 17 зазначеної ППВСУ).

20.Під викраденням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, радіоактивних матеріалів слід розуміти протиправне таємне чи відкрите, в тому числі із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя або здоров’я, чи з погрозою застосування такого насильства, їх вилучення у юридичних або фізичних осіб незалежно від того, законно чи незаконно ті ними володіли (п. 17 зазначеної ППВСУ).

21.Привласненнявогнепальноїзброї(крімгладкоствольноїмисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів має місце при їх утриманні, неповерненні володільцю особою, якій вони були довірені для зберігання, перевезення, пересилання, надані у зв’язку з виконанням службових обов’язківтощоабовякоїопинилисьвипадковочиякоюбуливилученівіншоїособи, котра володіла ними незаконно (п. 19 зазначеної ППВСУ).

22.Вимаганнявогнепальноїзброї(крімгладкоствольноїмисливської), бойовихприпасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів полягає в пред’явленні особі, яка законно чи незаконно ними володіє або у віданні чи під охороноюякоївониперебувають, вимогипроїхпередачу(абз. 1 п. 20 зазначеноїППВСУ).

499

Розділ ІХ. Злочини проти громадської безпеки

23.За частинами 1, 2 ст. 262 КК кваліфікується вимагання зазначених предметів, поєднане з погрозою обмеження прав і свобод або законних інтересів щодо особи чи

їїблизьких родичів, пошкодження чи знищення їхнього майна, розголошення відомостей, які вони бажають зберегти в таємниці (абз. 2 п. 20 зазначеної ППВСУ).

24.Вимагання вважається закінченим складом злочину з моменту пред’явлення вимоги, поєднаноїзвідповіднимипогрозоючинасильством(абз. 4 п. 20 зазначеноїППВСУ).

25.Заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовимиприпасами, вибуховимиречовинами, вибуховимипристроямичирадіоактивними матеріалами шляхом шахрайства здійснюється за допомогою обману чи зловжи-

вання довірою (п. 21 зазначеної ППВСУ).

26.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

27.На відміну від аналогічних посягань на власність, корисливий мотив і корисливаметанеєобов’язковими ознаками цьогозлочину, йогомотивіметаможутьбути різними. Наприклад, викрадення зброї на певний час для вчинення злочину, перевіркипильностіабодляпокарання відповідальних заїїзбереженість таіншогозподальшимтаємнимповерненнямзброїнатесамемісце. Туттакожпорушуєтьсягромадська безпека і тому застосовується до винних ст. 262 КК.

28.Суб’єкт злочину. При викраденні та вимаганні предмета злочину суб’єктом може бути будь-яка особа, якій виповнилось 14 років, а при привласненні та заволодінні предметом злочину шляхом шахрайства – особа, якій виповнилося 16 років. До того ж суб’єкт привласнення спеціальний, а саме: особа, у правомірному володінні якої знаходилися вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої чи радіоактивні матеріали.

29.Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем кваліфікуються за ст. 410 КК.

30.Про відповідальність за вчинення цього злочину повторно див. коментар до частин 1, 2 і 4 ст. 32 КК. Незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними матеріалами визнається повторним у разі вчинення його особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 262 КК, незалежно від того, чибулоїїзацезасуджено, атакожбулавонавиконавцемчиіншимспівучасником такого злочину. За ознакою повторності за ч. 2 ст. 262 КК слід кваліфікувати також передбачені ч. 1 цієї статті дії, вчинені після розбійного нападу або вимагання, поєднаного з насильством (п. 24 зазначеної ППВСУ).

31.Про відповідальність за вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК.

32.Про відповідальність за заволодіння предметами, що перелічені в ч. 1 цієї статті, шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем див. коментар до ст. 191 КК. Заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовимиприпасами, вибуховимиречовинами, вибуховимипристроямичи радіоактивнимиматеріаламишляхомзловживанняслужбовоїособисвоїмслужбовим становищем здійснюється внаслідок протиправноговикористання неюсвоїхвладних повноважень (п. 21 зазначеної ППВСУ).

500