NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 2321

тивної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за подання Спеціально уповноваженомуоргануінформаціїпрофінансовуоперацію, якщовонидіяливмежах цього Закону, навіть якщо такими діями завдано шкоди юридичним або фізичним особам, та за інші дії, пов’язані з виконанням цього Закону.

10. У частині 1 ст. 477 КПК, прийнятого 13 квітня 2012 р., злочин, передбачений ст. 232 КК, віднесений до злочинів, у яких кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення, тобто може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

Стаття 2321. Незаконне використання інсайдерської інформації

1.Умисне незаконне розголошення, передача або надання доступу до інсайдерськоїінформації, атаксамонаданнязвикористаннямтакоїінформаціїрекомендацій стосовно придбання або відчуження цінних паперів чи похідних (деривативів), якщо це призвело до отримання особою, яка вчинила зазначені дії, чи третіми особами необґрунтованого прибутку в значному розмірі, або уникнення учасником фондового ринку чи третіми особами значних збитків, або якщо це заподіяло значну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, –

караютьсяштрафомвідсемисотп’ятдесятидодвохтисячнеоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2.Вчинення з використанням інсайдерської інформації на власну користь абонакористьіншихосібправочинів, спрямованихнапридбанняабовідчуження цінних паперів чи похідних (деривативів), яких стосується інсайдерська інформація, якщоцепризвелодоотриманняособою, якавчинилазазначені дії, чи третіми особами необґрунтованого прибутку в значному розмірі, або уникнення учасником фондового ринку чи третіми особами значних збитків, або якщо це заподіяло значну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, –

караютьсяштрафомвідтрьохтисячдоп’ятитисячнеоподатковуванихмінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо такі дії спричинили тяжкі наслідки, –

караються штрафом від п’яти тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

4.Дії, передбачені частинами першою – третьою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою, –

381

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

караються штрафом від восьми тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. 1. Значним розміром (значним збитком, значною шкодою) у цій статті вважається розмір (збиток, шкода), який в п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2.Тяжкиминаслідкамиуційстатті, якщовониполягаютьузаподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, які у тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

3.Під особами, які вчинили дії, передбачені цією статтею, розуміються: посадові особи емітента, у тому числі ті, які були посадовими особами емітента на момент ознайомлення з інсайдерською інформацією; особи, які мають доступ до інсайдерської інформації у зв’язку з виконанням ними трудових (службових) обов’язків або договірних зобов’язань незалежно від відносин з емітентом, у тому числі співробітники професійних учасників фондового ринку; державні службовці, яким відома інсайдерська інформація внаслідок виконання ними посадових (службових) обов’язків; особи, які ознайомилися з інсайдерською інформацією неправомірним шляхом; аудитори, нотаріуси, експерти, оцінювачі, арбітражні керуючі або інші особи, які виконують надані законом публічні повноваження.

(Кодекс доповнено статтею 2321 згідно із Законом України № 3480-IV від 23 лютого2006 р; уредакціїзаконівУкраїни№801-VI від25 грудня2008 р., №3306-VI від 22 квітня 2011 р. та № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.)

1.Об’єкт злочину – суспільні відносини, що виникають з приводу розкриття та використання інформації нафондовомуринкуізабезпечують длявсіхучасників ринку справедливі умови для торгівлі цінними паперами на основі однакової інформації про цінні папери та їх емітентів. Ці відносини регулюються Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV (ОВУ. – 2006. –

№13. – Ст. 857) та іншими нормативно-правовими актами.

2.Предметом злочину є інсайдерська інформація. Згідно з ч. 1 ст. 44 зазначеного Закону це неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери та похідні (деривативи), щоперебуваютьвобігунафондовійбіржі, абоправочинищодоних, уразі якщо оприлюднення такої інформації може істотно вплинути на вартість цінних паперів та похідних (деривативів), та яка підлягає оприлюдненню відповідно до вимог, встановлених цим Законом.

Припрактичномувстановленнівидівінсайдерськоїінформаціїнеобхіднокеруватися безпосередньо положеннями Закону України від 23 лютого 2006 р. Зокрема, згідно

зч. 1 ст. 39 цього Закону емітенти цінних паперів зобов’язані розкривати інформацію відповіднодовимог, вобсязітастроки, встановленіцимЗакономтанормативно-право- вими актами НКЦПФР (ДКЦПФР). До видів інформації, яка підлягає розкриттю, належать регулярна (річна та квартальна) інформація про фінансово-господарську діяльністьемітента(ст. 40) йособливаінформаціяпроемітента(ст. 41). Доостанньоїналежать відомості про: 1) прийняття рішення про розміщення цінних паперів на суму, що перевищує25 відсотківстатутногокапіталу; 2) прийняттярішенняпровикупвласнихакцій,

382

Стаття 2321

крім акцій корпоративних інвестиційних фондів інтервального та відкритого типу; 3) фактилістингу/делістингуціннихпаперівнафондовійбіржі; 4) отриманняпозикиабо кредитунасуму, щоперевищує25 відсотківактивівемітента; 5) змінускладупосадових осібемітента; 6) змінувласниківакцій, якимналежить10 ібільшевідсотківголосуючих акцій; 7) рішення емітента про утворення, припинення його філій, представництв; 8) рішення вищого органу емітента про зменшення статутного капіталу; 9) порушення справипробанкрутствоемітента, винесенняухвалипройогосанацію; 10) рішеннявищого органу емітента або суду про припинення або банкрутство емітента.

Зазначена інформація вважається інсайдерською до моменту її оприлюднення згідно із законом. Зокрема, таке оприлюднення відбувається в установлені Законом строки шляхом опублікування її в одному з офіційних друкованих видань ВРУ, КМУ або НКЦПФР, розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних НКЦПФР про ринок цінних паперів і розміщення на власному веб-сайті емітента. Порядок офіційногооприлюдненнявстановленийрішеннямДКЦПФР«Прозатвердження Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів» від 19 грудня 2006 р. № 1591 (ОВУ. – 2007. – № 9. – Ст. 339). Рішення ДКЦПФР «Про порядок розкриття інсайдерськоїінформації» від22 липня2008 р. №792 (ОВУ. – 2008. – №71. – Ст. 2403) втратило чинність на підставі рішення НКЦПФР від 26 квітня 2012 р. № 585 (ОВУ. – 2012. – № 40. – Ст. 1559).

Раніше, відповідно доч. 4 ст. 44 Закону, ДКЦПФРвизначала, яка саме інформація належить до інсайдерської. Зокрема, про це йшлося у рішенні ДКЦПФР «Про визначення інформації, яка належить до інсайдерської» від 21 листопада 2006 р. № 1344 (ОВУ. – 2007. – № 6. – Ст. 234), однак воно втратило чинність на підставі рішення НКЦПФР від 29 травня 2012 р. № 752 (ОВУ. – 2012. – № 48. – Ст. 1900) у зв’язку зі змінами відповідних законодавчих приписів.

Інформація щодо оцінки вартості цінних паперів та/або фінансово-господарсько- гостануемітента, якщовонаотримана виключно наосновіоприлюдненої інформації абоінформаціїзіншихпублічнихджерел, незабороненихзаконодавством, неєінсайдерською інформацією.

3. У частинах 1 та 2 ст. 2321 КК передбачені самостійні склади злочинів з однаковими їх конструкціями та деякими однаковими ознаками. Зокрема, об’єктивну сторону цих злочинів характеризують:

1)незаконні дії: за ч. 1 ст. 2321 КК – а) незаконне розголошення інсайдерської інформації; б) передача такої інформації; в) надання доступу до неї або г) надання

звикористанням такої інформації рекомендацій стосовно придбання або відчуження цінних паперів чи похідних (деривативів); за ч. 2 ст. 2321 КК – вчинення з використанням інсайдерської інформації на власну користь або на користь інших осіб правочинів, спрямованих на придбання або відчуження цінних паперів чи похідних (деривативів), яких стосується інсайдерська інформація;

2)наслідки, які однаково визначені за частинами 1 та 2 ст. 2321 КК: а) отримання особою, яка вчинила зазначені дії, чи третіми особами необґрунтованого прибутку в значному розмірі, б) уникнення учасником фондового ринку чи третіми особами значнихзбитків, в) заподіяннязначноїшкодиохоронюванимзакономправам, свободам таінтересамокремихгромадянабодержавнимчигромадськимінтересам, абоінтересам юридичних осіб;

383

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

3) причинний зв’язок між діями та наслідком. Для об’єктивної сторони злочину достатньовстановитивчинення особоюхочабоднієїіззазначених дій, якіспричинили будь-який указаний наслідок.

4.Зазначеніучастинах1 та2 ст. 2321 ККдіївчинюютьсянапорушенняспеціальних заборон, установлених у ч. 1 ст. 45 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV, і є видами забороненого використання інсайдерської інформації. При встановленні незаконності такого використання потрібно обов’язково встановити, що конкретна інсайдерська інформація не була офіційно оприлюдненою до моменту вчинення зазначених

уст. 2321 КК дій. У противному разі склад цього злочину відсутній, оскільки інформація втратила правовий статус інсайдерської з моменту її офіційного оприлюднення (розкриття). Крімтого, слідураховуватиможливістьправомірноїпередачіінсайдерської інформаціїабонаданнядоступудонеїіншимособамумежахвиконанняпрофесійних, трудовихабослужбовихобов’язківтавіншихвипадках, передбаченихзаконодавством.

Піднезаконнимрозголошеннямінсайдерськоїінформаціїслідрозумітиїїнезаконне повідомлення хоча б одній особі, яка не має права на ознайомлення з нею. Передача інсайдерськоїінформації– цедії, якимиінсайдерськаінформаціяпереміщуєтьсявпросторідоіншоїособи, яканемаєправанаїїодержання, наприкладпередачатакоїінформації на паперовому або електронному носієві. Надання доступу до інсайдерської інформації – це надання можливості сторонній особі самостійно взяти носій із такою інформацією, або зробити копію такої інформації на певному носієві, або ознайомитися зі змістом інформації. Слід звернути увагу на те, що у ч. 1 ст. 45 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV, у якій сформульовані заборони щодо вчинення дій з інсайдерською інформацією, буквально про розголошення такої інформації не говориться, однак заборона передавати інсайдерську інформацію або надавати доступ до неї іншим особам за своїм змістом охоплює ті випадки передачі або надання доступу, при яких фактично інсайдерська інформація стає відомою сторонній особі.

Надання з використанням інсайдерської інформації рекомендацій стосовно придбання або відчуження цінних паперів чи похідних (деривативів) може стосуватись прийняття рішення про їх придбання або відчуження, їх кількості, часу вчинення правочину тощо.

5.Згідно з приміткою до ст. 2321 КК значним розміром (значним збитком, значною шкодою) у цій статті вважається розмір (збиток, шкода), який в п’ятсот і більше разів перевищує н. м. д. г. Це визначення стосується: а) отримання особою, яка вчинила зазначені у частинах 1 або 2 ст. 2321 КК дії, чи третіми особами необґрунтованого прибуткувзначномурозмірі; б) уникненняучасникомфондовогоринкучитретімиособами значнихзбитків; в) заподіяннязначноїшкодиохоронюванимзакономправам, свободам таінтересамокремихгромадянабодержавнимчигромадськимінтересам, абоінтересам юридичнихосіб. Розмірикожноговидузазначенихнаслідківповиннівстановлюватись окремо. Про визначення одного н. м. д. г. див. п. 16 коментаря до ст. 199 КК.

При встановленні зазначених у ст. 2321 КК наслідків потрібно враховувати, що отримання прибутку або уникнення збитків обумовлено врахуванням особами інсайдерськоїінформаціїприприйняттіпевнихрішеньщодоціннихпаперівнафондовому ринку. Зцимпов’язанозаподіяння значноїшкодиіншимучасникам фондовогоринку, чиї права щодо торгівлі цінними паперами на основі однакової інформації про цінні

384

Стаття 2321

папери та їх емітентів були порушені. Заподіяння такої шкоди вирішальним чином пов’язане з тим, що оприлюднення конкретної інформації, з якою вчинені злочинні дії, впливає на збільшення або зменшення вартості цінних паперів, яких стосується конфіденційна інформація, та на поведінку осіб, які вчиняють операції з ними.

6.Злочин вважається закінченим із моменту настання будь-якого наслідку, передбаченого ст. 2321 КК.

7.Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяумиснимвчиненнямдій, ащодо наслідку вина може бути як у формі умислу, так і необережності.

8.Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку. Згідно з приміткою до ст. 2321 КК під особами, які вчинили дії, передбачені цією статтею, розуміються: 1) посадові особи емітента, у тому числі ті, які були посадовими особами емітента на момент ознайомлення з інсайдерською інформацією; 2) особи, які мають доступдоінсайдерськоїінформаціїузв’язкузвиконаннямнимитрудових(службових) обов’язків або договірних зобов’язань незалежно від відносин з емітентом, у тому числіспівробітникипрофесійнихучасниківфондовогоринку; 3) державніслужбовці, яким відома інсайдерська інформація внаслідок виконання ними посадових (службових) обов’язків; 4) особи, які ознайомилися з інсайдерською інформацією неправомірним шляхом; 5) аудитори, нотаріуси, експерти, оцінювачі, арбітражні керуючі або іншіособи, яківиконуютьнаданізакономпублічніповноваження. Ізцьогозаконодавчого визначення видно, що до кола суб’єктів цього злочину віднесені будь-які особи, які досягли 16-річного віку і ознайомились з інсайдерською інформацією неправомірним шляхом, і разом із тим, коло осіб, які на законних підставах ознайомились із такою інформацією, обмежено лише зазначеними суб’єктами.

9.Участинах3 та4 ст. 2321 ККвстановленапідвищенакримінальнавідповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені: повторно (ч. 3) або за попередньоюзмовоюгрупоюосіб(ч. 3), абоякщотакідіїспричинилитяжкінаслідки (ч. 3), або вчинені організованою групою (ч. 4).

Під діями, вчиненими повторно (ч. 3), слід розуміти вчинення цього злочину особою, якаранішевчинилазлочин, передбаченийчастинами1, 2, 3 або4 ст. 2321 КК, іне була за нього засуджена або мала судимість за нього, не зняту і не погашену в установленому законом порядку. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, установленимизаконом. Увипадках вчинення особоюдекількох злочинів, передбачених частинами 1 або 2 ст. 2321 КК, перший з яких не має кваліфікуючих ознак, перший злочин кваліфікується за ч. 1 цієї статті, а другий та наступні – за ч. 3 за ознакою вчинення його (їх) повторно (відповідно до п. 9 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правовінаслідки» від4 червня2010 р. №7). Пропоняттяповторностітакождив. ст. 32

ККі коментар до неї.

Провчиненнязлочинузапопередньоюзмовоюгрупоюосіб(ч. 3) абоорганізованою

групою (ч. 4) див. коментар до ст. 28 КК.

Тяжкі наслідки передбачених у частинах 1 або 2 дій (ч. 3 ст. 2321 КК) можуть наставати для фізичної чи юридичної особи, суспільства або держави. Матеріальні збитки, які у тисячу і більше разів перевищують н. м. д. г., визнаються тяжким на-

385

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

слідкомзгіднозприміткоюдоцієїстатті. Віншихвипадкахтяжкістьнаслідків визначається кожного разу з урахуванням всіх обставин справи, зокрема, це може виражатися у великій кількості громадян, чиї права та законні інтереси були порушені, дестабілізації роботи фондового ринку, зупинці певного підприємства чи виробництва або у банкрутстві підприємства, масових звільненнях його працівників тощо.

10.Привідмежуванні незаконного використання інсайдерської інформації віднезаконних дій з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю (статті 231, 232 КК), потрібно враховувати вищезазначені особливості законодавчого визначення інсайдерської інформації. Зокрема, ця інформація є такою, що підлягає оприлюдненню, і належить до інсайдерської інформації до моменту її офіційного оприлюднення, однак для правового режиму комерційної та банківської таємниці це не характерно. Навпаки, згідно з Постановою КМУ «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 9 серпня 1993 р. № 611 комерційну таємницю нестановлять«відомості, щовідповідно дочинногозаконодавства підлягаютьоголо-

шенню» (Зібрання постанов Уряду України. – 1993. – № 12. – Ст. 269). Отже, це вказує на відсутність конкуренції цих норм і одночасно – на можливість реальної сукупності цих злочинів.

11.Оскільки передбачені ст. 2321 КК дії по суті є маніпулюванням на фондовому ринку, товониможутьстворюватиконкуренціюнормам, передбаченим статтями2221

і2321 КК, при якій застосовується спеціальна норма, передбачена ст. 2321 КК.

12.У частині 1 ст. 477 КПК, прийнятого 13 квітня 2012 р., злочин, передбачений ст. 2321 КК, віднесений до злочинів, у яких кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення, тобто може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

Стаття 2322. Приховування інформації про діяльність емітента

1.Ненадання службовою особою емітента інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) на його письмовий запит інформації про діяльність емітента

вмежах, передбаченихзаконом, абонаданняйомунедостовірноїінформації, якщо цезаподіялоінвестору вцінніпапери(утомучисліакціонеру) матеріальну шкоду в значному розмірі, –

караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2.Ті самі діяння, вчинені повторно, –

караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. У цій статті матеріальна шкода вважається заподіяною у значному розмірі, якщо її розмір у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Кодекс доповнено статтею 2322 згідно із Законом України № 801-VI від 25 грудня 2008 р.; в редакції Закону України № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.)

386

Стаття 2322

1.Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері захисту прав інвесторів у цінні папери, які регулюються законами України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р., «Про цінні папериіфондовийринок» від23 лютого2006 р. таіншиминормативно-правовимиактами.

2.Предмет злочину – інформація про діяльність емітента.

Згідно зі ст. 2 зазначеного Закону від 30 жовтня 1996 р. державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється, зокрема, з метою одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсягиіхарактеругодзціннимипаперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів. Предметом цього злочину саме і є така інформація про емітента, яка має економічне значення для інвестора, оскільки впливає чи може вплинути на формування ціни на цінні папери емітента, а відповідно й на матеріальне становище інвестора та його дії на ринку цінних паперів.

3.Об’єктивну сторону злочину характеризують: 1) діяння – ненадання інвестору

вцінні папери (у тому числі акціонеру) на його письмовий запит інформації про діяльність емітента в межах, передбачених законом, або надання йому недостовірної інформації; 2) наслідок – матеріальна шкода у значному розмірі, заподіяна інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру); 3) причинний зв’язок між діянням та наслідком.

4.Основні вимоги щодо порядку та меж розкриття інформації емітентами цінних паперів містяться у розд. V Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23 лютого2006 р. Згіднозч. 1 ст. 39 цьогоЗаконуемітентиціннихпаперівзобов’язані розкривати інформацію відповідно до вимог, в обсязі та строки, встановлені цим Законом та нормативно-правовими актами НКЦПФР (ДКЦПФР). До видів інформації, яка підлягає розкриттю, зокрема, належать регулярна (річна та квартальна) інформація про фінансово-господарську діяльність емітента (ст. 40) й особлива інформація проемітента(ст. 41). СампорядокрозкриттятакоїінформаціївстановленийПоложенням про розкриття інформації емітентами цінних паперів, яке затверджене рішенням ДКЦПФР від 19 грудня 2006 р. № 1591. Пункт 11 цього Положення передбачає, що у разі надходження звернень емітент зобов’язаний повідомляти акціонерів або інвесторівщодоінформації, розкритоїемітентомвідповіднодоцьогоПоложення. Відповідь на письмовий запит акціонера або інвестора має бути надана емітентом протягом п’ятнадцяти робочих днів із моменту його отримання.

Крім того, праваінвесторів уцінні папери (утомучислі акціонерів) наотримання певної інформації від емітента цінних паперів передбачаються відповідними законами України, які стосуються окремих видів цінних паперів та їх емітентів. Зокрема, згідно зч. 2 ст. 78 Закону України «Проакціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р. № 514-VI протягом 10 робочих днів з дня надходження письмової вимоги акціонера корпоративний секретар, а в разі його відсутності – виконавчий орган акціонерного товариства зобов’язаний надати цьому акціонеру завірені підписом уповноваженої особи товариства та печаткою товариства копії відповідних документів, визначених ч. 1 цієї статті. Разом ізтимтакі приписи слід відрізняти від приписів, які стосуються ситуацій, коли письмового запиту від інвестора (акціонера) немає, а емітент зобов’язаний надіслати інвестору (акціонеру) певну інформацію, наприклад надісла-

387

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

типисьмовеповідомлення пропроведення загальнихзборівакціонерного товариства (відповідно до ст. 35 цього Закону).

5.Ненадання інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) на його письмовий запит інформації про діяльність емітента в межах, передбачених законом, може ви-

ражатися: а) убездіяльності– ненаданніінформаціїувстановленийзаконодавстомстрок; б) у змішаній формі поведінки – наданні письмової відповіді, у якій відсутня певна інформація, про яку запитував інвестор і яку емітент був зобов’язаний і міг надати.

6.Надання інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) недостовірної інфор-

маціїпродіяльністьемітентахарактеризуєтьсятим, що: а) такаінформаціянадається небудь-якимчином, асамеяквідповідьнаписьмовийзапитінвестора; б) такавідповідь містить певні відомості про діяльність емітента, які не відповідають дійсності.

7.Інвестори в цінні папери – це фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, фонди банківськогоуправління, страховікомпанії, іншіфінансові установи, якіздійснюютьоперації з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава

вособі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

8.Матеріальна шкода інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) вважа-

єтьсязаподіяноюузначномурозмірі, якщоїїрозміруп’ятсотібільшеразівперевищує н. м. д. г. (згідно з приміткою до цієї статті). Про визначення одного н. м. д. г. див. п. 16 коментаря до ст. 199 КК. Така шкода може бути завдана одному або декільком інвесторамтавиражатисяуповнійабочастковійвтратіінвестованихгрошовихкоштів унаслідок банкрутства емітента цінних паперів, фактичного знецінення цінних паперів, вчинення на підставі отриманої недостовірної інформації економічно збиткових дій із цінними паперами тощо.

9.Злочин вважається закінченим із моменту настання наслідку – значної матеріальної шкоди інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру).

При кваліфікації цього злочину потребує особливої уваги встановлення наявності причинного зв’язку як обов’язкової ознаки цього злочину. Зокрема, при ненаданні певної інформації потрібно встановити, що якщо б вона була надана, то це створювало для інвестора реальну можливість урахувати цю інформацію у своїй поведінці на ринку цінних паперів і уникнути матеріальної шкоди. При наданні недостовірної інформації сам зміст цієї інформації зумовлює прийняття інвестором неправильних рішень і таким чином дії винного спричиняють матеріальну шкоду інвестору.

10.Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисним вчиненням указа-

ного у ст. 2322 КК діяння та умисною або необережною формою вини щодо названого

388

Стаття 233

наслідку. Крім того, надання інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) недостовірноїінформаціїпродіяльністьемітентахарактеризуєтьсяусвідомленнямвинною особою того, що ця інформація не відповідає дійсності.

11.Суб’єктзлочину– службоваособаемітента, якадосягла16-річноговіку. Ознаки службової особи зазначені у ст. 18 КК, а емітентами визнаються юридичні особи, АвтономнаРеспублікаКрим, міськіради, атакождержававособіуповноваженихнею органівдержавноївлади, яківідсвогоіменірозміщуютьемісійніцінніпаперитаберуть на себе зобов’язання щодо них перед їх власниками.

12.Під тими самими діяннями, вчиненими повторно (ч. 2 ст. 2322 КК), слід розу-

міти вчинення цього злочину особою, яка раніше вчинила такий злочин і не була за ньогозасуджена абомаласудимість занього, незнятуінепогашенувустановленому законом порядку. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, установленими законом.

Увипадках вчинення особою декількох злочинів, передбачених ст. 2322 КК, перший з яких не має кваліфікуючих ознак, перший злочин кваліфікується за ч. 1 цієї статті, а другий та наступні – за ч. 2 за ознакою вчинення його (їх) повторно (відповідно до п. 9 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупністьірецидивзлочинівтаїхправовінаслідки» від4 червня2010 р.

№ 7). Про поняття повторності також див. ст. 32 КК і коментар до неї.

13.У частині 1 ст. 477 КПК злочин, передбачений ст. 2322 КК, віднесений до злочинів, у яких кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення, тобто може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

Стаття 233. Незаконна приватизація державного, комунального майна

1.Приватизаціядержавного, комунальногомайнашляхомзаниженняйоговартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом, або використання підроблених приватизаційних документів, а також сама приватизація майна, яке не підлягаєприватизаціїзгідноззаконом, абоприватизаціянеправомочноюособою– караються штрафом від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян.

2.Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно призвело до незаконної приватизації майна державної чи комунальної власності в великих розмірах або вчинене групою осіб за попередньою змовою, –

карається штрафом від двадцяти п’яти тисяч до тридцяти п’яти тисяч неоподатковуванихмінімумівдоходівгромадянзконфіскацієюмайнаабобезтакої.

Примітка. Великим розміром, передбаченим у цій статті, визнається незаконна приватизація майна на суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Стаття 233 у редакції Закону України № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.)

389

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

1.Об’єктом злочину є суспільні відносини, що виникають із приводу встановленого законодавством порядку приватизації державного і комунального майна.

2.Предметом злочину є: 1) державне майно; 2) комунальне майно; 3) підроблені приватизаційні документи.

Державним майном є майно, яке належить до об’єктів державної власності, що підлягаютьприватизації: майнопідприємств, цехів, виробництв, дільниць, іншихпідрозділів, які є цілісними майновими комплексами, якщо у разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, зі структури якого вони виділяються; об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти; акції (частки, паї), що належать державі

умайні господарських товариств та інших об’єднань.

Комунальним визнається майно, що належить територіальній громаді села, селища або міста.

Доприватизаційнихдокументівналежатьдокументи, яківикористовуютьсяупроцесі приватизації, а також документи, якими оформляється перехід права власності на приватизоване майно.

3. З об’єктивної сторони злочин може проявлятися у вчиненні таких діянь: 1) приватизаціїдержавногочикомунальногомайнашляхомзаниження йоговартостічерезвизначення її у спосіб, не передбачений законом; 2) приватизації державного чи комунальногомайнашляхомвикористанняпідробленихприватизаційнихдокументів; 3) приватизації державного чи комунального майна, яке згідно із законом не підлягає приватизації; 4) приватизації державного чикомунальногомайнанеправомочноюособою.

Приватизація державного та комунального майна – це відчуження майна, що перебуваєудержавнійвласності, імайна, щоналежитьАвтономнійРеспубліціКрим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до закону (див. ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

Поняттямприватизації державного такомунальногомайнанеохоплюєтьсяприватизація об’єктів державного земельного та житлового фондів, а також об’єктів соціальнокультурного призначення, які фінансуються з державного бюджету, у тому числі сфери охорони здоров’я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються, атакожзмінаорганізаційно-правовихформвласностіколгоспівтапідприємствспоживчої кооперації (див. ч. 2 ст. 3 ЗаконуУкраїни«Проприватизаціюдержавногомайна»).

Приватизація державного майна здійснюється шляхом: 1) продажу об’єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом. Продаж об’єктів приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцеві, який у процесі аукціону запропонував найвищу ціну. Продаж об’єктів приватизації за конкурсом – це передача права власності покупцеві, якийзапропонувавнайкращіумовиексплуатаціїоб’єктаабозарівнихумов– найвищуціну; 2) продажуакцій(часток, паїв), щоналежатьдержавіугосподарськихтовариствах, нааукціоні, законкурсом, нафондовихбіржахтаіншимиспособами, щопередбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців. Підприємства АПК можуть приватизуватися тільки шляхом перетворення їх на КСП або ВАТ у порядку, передбаченомузаконодавством; 3) продажунаконкурснійосновіцілісногомайновогокомплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства при поданні покупцем відповідних документів; 4) викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації.

390