NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 237

гічні, біотехнологічні препарати, патогеннідлялюдейітваринмікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров’ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям (ст. 1 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки»).

Випромінювання – виділення джерелами іонізуючого випромінювання електромагнітних або корпускулярних променів.

Прикладом екологічного забруднення є радіоактивне забруднення значних територійУкраїни внаслідок Чорнобильської катастрофи. Дозабруднених належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліматичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до понаднормового опромінення населення, і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань.

5. Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні двох альтернативних діянь:

1)ухилення від проведення дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів натериторії, щозазналазабрудненнянебезпечнимиречовинамиабовипромінюванням;

2)неналежного проведення зазначених заходів.

Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення може бути вчинене шляхом дії або бездіяльності.

Під ухиленням від проведення варто розуміти пряме невиконання відповідальною особою необхідних дій або прагнення не брати участі в діях, які необхідні для ліквідації чи усунення наслідків екологічного забруднення. Ухилення може виражатися у: непроведеннівідповіднихзаходів; знищенніабоприховуванніматеріалів, техніки, засобів, устаткування, необхіднихдляефективноїліквідаціїнаслідківекологічногозабруднення; невідданнівідповіднихнаказів, розпоряджень, указівок; приховуванніінформаціїтощо.

Неналежнепроведеннязазначенихудиспозиціїстаттідійдляліквідаціїабоусунення наслідків екологічного забруднення на визначеній території означає, що особа, хоча і діє в межах своїх службових обов’язків і повноважень, але виконує їх неналежним чином, тобто не так, як це необхідно і відповідає правилам й інтересам служби, з порушенням чиннихвимог, норм, стандартівіправил, щопризводитьдозначногозниженняефективностітазменшення можливостіліквідації наслідків екологічногозабруднення.

Іухилення, і неналежне проведення може бути лише стосовно дій, які входять

уколо службових обов’язків даної особи і за умови, що вона мала об’єктивну можливість їх виконувати.

Під ухиленням від проведення або неналежним проведенням дезактиваційних заходів слід мати на увазі: ухилення від здійснення чи неналежне здійснення заходів з виявлення чи невиявлення радіаційної обстановки через недбалість або помилкову оцінку; ухиленнявідздійсненнячиненалежнездійсненнядозиметричногоконтролю; незабезпечення населення засобами індивідуального і колективного захисту, забезпечення неякісними або непридатними засобами тощо.

Підухиленнямвідпроведенняабоненалежнимпроведенняміншихвідновлювальнихзаходівтребарозумітиухиленнявідпроведеннячиненалежнепроведеннязаходів медичного (розгортання недостатньої кількості лікувальних закладів чи їх нерозгор-

401

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

тання взагалі; несвоєчасне застосування або незастосування профілактичних медичних препаратів; недбалий контроль за якістю харчових продуктів, питної води тощо), біологічного(ухиленнявідпроведеннячиненалежнепроведеннязаходівщодозапровадженнярежимівкарантинутаобсервації; порушеннятакихрежимів; недодержання протиепідеміологічного режиму тощо), хімічного характеру (ухилення від проведення чи неналежне проведення заходів щодо виявлення та оцінки хімічної обстановки, її неправильна оцінка; незабезпечення населення засобами індивідуального і колективного захисту тощо).

Об’єктивна сторона цього злочину передбачає також наявність наслідків, що настали в результаті невжиття заходів щодо ліквідації екологічного забруднення. Вони можуть бути виражені або в загибелі людей, або в інших тяжких наслідках.

Загибельлюдейозначаєнастаннясмертіхочабоднієїлюдиниврезультатізабруднення небезпечними речовинами або в результаті випромінювання.

Під іншими тяжкими наслідками варто розуміти істотне погіршення якості довкілля або об’єктів рослинного і тваринного світу на визначеній забрудненій території: захворювання або масову загибель тварин і птахів, знищення рибних запасів, деградацію земель, деревинно-чагарникової рослинності та ін.

Шкідливі наслідки, які настали в результаті того, що винна особа через недосвідченість, недостатню кваліфікацію або інші незалежні від неї обставини не могла справитися з роботою або повною мірою передбачати настання тяжких наслідків екологічного забруднення, не дають підстави для обвинувачення такої особи в аналізованому злочині. Так само особа не може відповідати і за шкідливі наслідки, що настали з незалежних від неї причин, яких вона не могла передбачити, а отже, і запобігти їм.

6.Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяскладноюформоювини: щодо дії(бездіяльності) – умиселабонеобережність, щодонаслідків– тількинеобережність.

7.Суб’єкт злочину – спеціальний. Це особа, на яку покладені обов’язки з проведення дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення.

Стаття 238. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення

1. Приховуванняабоумиснеперекрученняслужбовоюособоювідомостейпро екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов’язаний із забрудненням земель, воднихресурсів, атмосферногоповітря, харчовихпродуктівіпродовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою –

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян абопозбавленнямправаобійматипевніпосадичизайматисяпевноюдіяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

402

Стаття 238

2. Ті самі діяння, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації, аботакі, щоспричинили загибель людейчиінші тяжкі наслідки, –

караютьсяобмеженнямволінастроквіддвохдоп’ятироківабопозбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1.Суспільна небезпечність злочину полягає у підвищеній небезпеці діянь, пов’язаних із приховуванням або умисним перекрученням службовою особою відомостей про екологічний та радіаційний стан, що пов’язаний із радіаційним забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини й негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ, а також на стан захворюваності населення в цих районах.

Природне середовище не завжди має стабільний характер. У деяких випадках

урезультаті певних негативних впливів воно може змінитися і погіршитися, становлячи конкретну небезпеку для довкілля і самої людини. Для встановлення та запобігання таким випадкам існують спеціальні органи захисту, що контролюють ситуацію і вживають необхідних заходів. У цьому контексті істотне значення має своєчасне і чітке повідомлення цим органам про екологічну обстановку в регіоні.

2.Нормативно-правова база, яка визначає порядок збирання, обробки та подання визначених диспозицією статті відомостей, є достатньо широкою та різноманітною, зокрема, закони України: «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 р. (ОВУ. – 2011. – № 10. – С. 29. – Ст. 446); «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВРУ. – 1991. – № 41. – Ст. 546); «Про екологічну експертизу» (ВВРУ. – 1995. – №8. – Ст. 54); «Прозонунадзвичайноїекологічноїситуації» від 13 липня 2000 р. (ВВРУ. – 2000. – № 42. – Ст. 348); «Про Загальнодержавну програмуформуваннянаціональноїекологічноїмережіУкраїнина2000–2015 роки» від 21 вересня 2000 р. (ВВРУ. – 2000. – № 47. – Ст. 405); Указ Президента України «Про Положення про Державну екологічну інспекцію України» від 13 квітня 2011 р. № 454; постанови КМУ: «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля» від 30 березня 1998 р. № 391; «Про перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» від 27 липня 1995 р. № 554 та ін.

3.Об’єктом злочину є здоров’я населення, економічні інтереси держави та суб’єктівгосподарювання, атакожсуспільнівідносинипопідтриманнюзадовільного екологічного стану в Україні.

4.Предметом аналізованого злочину виступають відомості про стан екологічної обстановки і відомості про стан захворюваності населення в районах із підвищеною екологічною небезпекою.

Станекологічноїобстановкивизначаєтьсядодержаннямабопорушенняміснуючих екологічнихнормативів, яківстановлюютьграничнодопустимівикидитаскидиунавколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів (ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію спеціально уповноваженим центральним органом ви-

403

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

конавчої влади з питань екології та природних ресурсів та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.

Таким чином, відомості про екологічний, у тому числі радіаційний, стан являють собою інформацію про значне перевищення встановлених нормативів і звичайного для даної місцевості ступеня радіоактивного та іншого забруднення земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини.

Забруднення земель – внесення (викидання) в ґрунт землі речовин у вигляді відходівізалишків виробничого застосування абоневиробничої сфери, отрутохімікатів, хімічних і радіоактивних речовин, а також матеріалів після неправильного їх збереження або понад норму їх застосування, що призводить до несприятливих фізичних, хімічних або біологічних змін ґрунту (додатково див. коментар до ст. 239 КК).

Забрудненняводнихресурсів– попаданняшляхомвикидівтощодоводнихоб’єктів забруднюючих речовин (додатково див. коментар до ст. 242 КК).

Забруднення атмосферного повітря – це привнесення в його склад або утворення в ньому забруднюючих речовин в концентрації, яка перевищує нормативи якості ірівніприродноговмісту. Джереламизабрудненняатмосферногоповітряможутьбути підприємства, окремі цехи, агрегати без забезпечення заходів для очищення промислових, сільськогосподарськихвідходів, теплові, енергетичніустановки, автомобільний транспорт і т. д. (див. коментар до ст. 241 КК).

Забруднення харчовихпродуктівіпродовольчоїсировини– наявністьнаповерхні харчових продуктів або у самих клітинах рослинного, тваринного чи іншого походження часток забруднюючих речовин.

Вимогадиспозиціїстатті, щозабрудненняземель, воднихресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини повинно бути таким, що негативновпливаєназдоров’ялюдей, рослиннийітвариннийсвіт, означає, щопредметом аналізованого злочину є не всі відомості про екологічний стан, а лише ті, які становлять реальну загрозу для здоров’я людей, рослинного і тваринного світу.

До негативних впливів на здоров’я людей належать не тільки випадки появи захворювань у людей, які раніше були здоровими, але й випадки погіршення стану здоров’я хворих.

Тваринний світ – сукупність усіх тварин, які перебувають у стані природної волі, у неволі чи в напіввільних умовах, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони (див. Закон України

«Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р.).

Рослинний світ – сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території (див. ст. 3 Закону України «Про рослинний світ» від

9 квітня 1999 р.).

Окремим предметом злочину виступають відомості про стан захворюваності населення. Вони законодавцем пов’язуються з районом підвищеної екологічної небезпеки і розглядаються як результат радіоактивного забруднення й інших змін обстановки. При цьому враховуються не тільки хвороби, прямо пов’язані з погіршенням екологічного стану, тобто хвороби специфічні (наприклад, променева хвороба), але йхворобизагальноїетіології(рак, запаленнялегенівтаін.), атакожданіпрозагальну

404

Стаття 238

кількість хворих у районі та їх діагноз. Такі дані дозволяють оцінити ступінь загрози длянаселенняданогорайонуівжитипрофілактичнихталікувальнихзаходівабопровести евакуацію людей.

5. Об’єктивнастороназлочинувиражаєтьсяувчиненнідвохвидівпротиправних діянь: 1) приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, утомучислірадіаційний, стан, якийпов’язанийіззабрудненнямземель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ; 2) приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про стан захворюваності населення в районах із підвищеною екологічною небезпекою.

З метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень вУкраїні створюється система державного моніторингу довкілля.

Об’єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природногосередовища, види такількість шкідливих речовин, щопотрапляють унавколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних впливів на нього підлягають державному обліку.

Підприємства, установи та організації проводять первинний облік у галузі охоронидовкілляібезоплатноподаютьвідповіднуінформаціюорганам, щоведутьдержавний облік у цій галузі.

Збір, опрацюванняіподаннявідповіднимдержавниморганамзведеноїстатистичної звітності про обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин, використання природних ресурсів, виконання завдань щодо охорони навколишнього природного середовища та іншої інформації, ведення екологічних паспортів здійснюється за єдиною для країни системою в порядку, що визначається КМУ.

Зобов’язаннящодозборуіобробкивідомостей, якієпредметом злочину, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» покладено на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях. Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 454 таким органом визначено Державну екологічну інспекцію, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через міністра екології та природних ресурсів України.

Підприховуваннямрозумієтьсяумисненеповідомленняабонесвоєчаснеповідомлення відомостей про екологічний стан і відомостей про захворюваність населення в районах із підвищеною екологічною небезпекою.

Під перекрученням відомостей, указаних у статті, мається на увазі повідомлення в офіційних документах явно неправдивих відомостей про наявність небезпечної екологічної ситуації, а також захворюваність населення у певній місцевості або повідомлення цих відомостей, але в такій формі, що спотворює зміст і дійсність стосовно як екологічного стану, так і захворюваності населення (наприклад, заниження показників забрудненостідовкілля, записувідповіднихдокументахменшоїкількостіхворихтощо).

Склад злочину є формальним і настання наслідків для притягнення до відповідальності за цією статтею не потрібне.

405

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

6.Суб’єктивна сторона злочину – умисне ставлення особи і до приховування,

ідоперекручення. Особаусвідомлює, щонеподаєнеобхіднихданихабопредставляє їхуперекрученомувигляді. Мотивитутвирішальногозначеннянемають, особаможе діяти з мотивів кар’єризму або бажаючи уникнути відповідальності тощо.

7.Суб’єктом злочину виступає лише службова особа, відповідальна за подання відомостей про екологічний стан і захворюваність населення.

У випадках притягнення до кримінальної відповідальності за ці злочини службових осіб, котрі вчинили їх із використанням свого службового становища, їхні дії за наявності до того підстав мають кваліфікуватися лише за ст. 238 КК, а не за відповіднимистаттямиКК, якимипередбаченовідповідальністьзазлочиниусферіслужбової діяльності (див. п. 3 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

Про поняття «службова особа» див. коментар до ст. 364 КК.

8.Частина 2 ст. 238 КК передбачає відповідальність особи при наявності таких кваліфікуючих обставин:

– вчинення тих самих діянь повторно;

– вчинення тих самих діянь у місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації;

– вчинення діянь, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше скоїла такий самий

злочин, тобто приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або прозахворюваність населення, якщосудимість небулазнятачипогашена, атакож до моменту вчинення повторнозлочинунеминулистрокидавності притягнення докримінальної відповідальності.

Зона надзвичайної екологічної ситуації – окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація. Надзвичайна екологічна ситуація – надзвичайнаситуація, заякоїнаокреміймісцевості сталисянегативнізмінивнавколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів із бокудержави. Негативнізмінивнавколишньомуприродномусередовищі– цевтрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів унаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійнихсилприродитаіншихфакторів, якіобмежуютьабовиключаютьможливість життєдіяльності людинитапровадження господарської діяльності вцихумовах (див.

закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»).

Окрема місцевість України оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або за поданням КМУ. Указ Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації затверджується ВРУ протягом двох днів із дня звернення Президента України.

Загибель людей – настання смерті хоча б однієї людини.

Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуванням чи істотнимушкодженнямзначнихприроднихтериторій(водойм, заповіднихурочищ, ділянок

406

Стаття 239

лісу, орнихземельтощо), втратоюунікальнихірідкіснихоб’єктівприроди, занесених до Червоної книги України, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, масовою загибеллю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій території, настанням меншнебезпечних наслідків, аленаприроднихтериторіях, визнаних зоною екологічного лиха тощо.

З’ясовуючи питання про те, чи є загибель або захворювання об’єктів тваринного світу масовими, суди, зокрема, повинні досліджувати відомості про чисельність тварин, риби, інших організмів, що загинули чи захворіли, їх поширеність на території України або конкретної адміністративно-територіальної одиниці (див. п. 3 ППВСУ

«Просудовупрактикуусправахпрозлочинитаіншіправопорушенняпротидовкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

Стаття 239. Забруднення або псування земель

1.Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, –

караються штрафом додвохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2.Тісамідіяння, щоспричинилизагибельлюдей, їхмасовезахворюванняабо інші тяжкі наслідки, –

караютьсяобмеженнямволінастроквіддвохдоп’ятироківабопозбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Суспільна небезпечність забруднення або псування земель полягає в тому, що цідіїзавдаютьшкодинавколишньомуприродномусередовищувціломутаземельним ресурсам держави зокрема і, крім того, можуть негативно впливати на життя та здоров’я людей.

Однією з найсерйозніших сучасних екологічних проблем є деградація (невідворотне зменшення або припинення родючості) ґрунтів унаслідок втрати ними гумусу та інших елементів, що забезпечують плодоріддя землі. Згідно з розрахунками Національноїакадемії аграрнихнаукУкраїниунашійкраїніщорічновтрачаєтьсявід0,6 до 1 тонни землі з 1 гектара. Стають гіршими також її мінеральний склад, агрофізичнівластивості. Значнимиєіпоказникизабрудненостіґрунтівунаслідокгосподарської діяльності. Так, концентрація важких металів у ґрунтах поблизу міст, автотрас, промислових об’єктів перевищує гранично допустимі норми у 5–10 разів. Унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС загальна площа сільськогосподарських угідь, забруднених радіонуклідами, становить 6,7 млн га.

З ряду причин частка екологічно чистих територій України, за оцінками фахівців, дорівнює всього 7 % земельної площі держави, а умовно чистих територій, які харак-

407

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

теризуються більш-менш нормальними умовами проживання людини, – близько 8 %. Малозабруднені території охоплюють 15 % території країни, а забруднені та дуже забруднені, де умови життєдіяльності населення значно погіршені й напружені, становлять відповідно майже 40 і 30 %. Близько 1,7 % території України є територією екологічного лиха.

2.Відносини щодо охорони і використання земель регулюються Конституцією України; ЗакономУкраїни«Проохоронунавколишньогоприродногосередовища» від

25 червня1991 р. (ВВРУ. – 1991. – №41. – Ст. 546); ЗКвід25 жовтня2001 р. (ВВРУ. – 2002. – №3–4. – Ст. 27); законамиУкраїни«Прозабезпеченнясанітарноготаепідемічногоблагополуччянаселення» від24 лютого1994 р. (ВВРУ. – 1994. – №27. – Ст. 218), «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р. (ВВРУ. – 1995. – № 14. – Ст. 91); постановами КМУ «Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів» від 20 червня 1995 р. № 440; «Про затвердження Положення про моніторинг земель» від 20 серпня 1993 р. № 661; «Про Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 23 березня 1995 р. № 213; «Про Методику нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крімземельнаселених пунктів)» від30 травня 1997 р. № 525, а також рядом інших правових нормативних актів.

3.Об’єктом злочину є екологічно безпечний стан земель, який визначає придатність для їх використання за призначенням.

4.Предметом даного злочинуєземля упрямому розумінні, як поверхневий ґрунтовий шар, який виконує екологічні (взаємозв’язок живої і неживої природи), економічні (як засіб виробництва в промисловості, сільському, лісовому господарстві, як просторовий базис), культурно-оздоровчі, рекреаційні та інші функції.

Земля, якзазначено вст. 14 Конституції України, єосновнимнаціональним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Займаючи домінуюче місце серед інших природних багатств, вона не може розглядатися ізольовано від інших елементівприродиівиступаєскладовимелементомєдиноїекологічноїсистеми. Особливість землі як об’єкта природи полягає в тому, що вона відіграє важливу економічну роль у житті суспільства й особливу самостійну цінність як необхідна умова життєдіяльності людини.

Відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі житлової та громадської забудови;

3)землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; 4) землі оздоровчого призначення; 5) землі рекреаційного призначення; 6) землі історико-куль- турного призначення; 7) землі лісового фонду; 8) землі водного фонду; 9) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборонитаіншогопризначення(ст. 19 ЗК).

5.Об’єктивна сторона злочину передбачає порушення спеціальних правил стосовно раціонального і науково обґрунтованого використання земель, що виражається в забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами або іншими матеріалами, шкідливими для життя і здоров’я людей або довкілля. Злочин може бути вчинений як способом активної дії, так і бездіяльності.

408

Стаття 239

Склад злочину може мати місце за наявності таких обставин:

1)має місце забруднення чи псування земель внаслідок порушення спеціальних правил;

2)забруднення, псування земель відбувається речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля;

3)забруднення або псування земель шкідливими речовинами створилонебезпеку для життя, здоров’я людей або довкілля.

Під забрудненням земель розуміється внесення в ґрунт землі речовин у вигляді відходів і залишків виробничого застосування або невиробничої сфери, отрутохімікатів, хімічних і радіоактивних речовин, а також матеріалів після неправильного їх збереження або понад норму їх застосування, що призводить до несприятливих фізичних, хімічних або біологічних змін ґрунту.

Землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності та інших антропогенних навантажень. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, що характерні дляскладунезабрудненогоґрунту. Фактизабрудненняземельустановлюютьсяінспекторами Державної екологічної інспекції та оформлюються протоколом про порушення законодавства з охорони навколишнього природного середовища та актом (див.

додатково: наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України «Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства» від 27 жовтня 1997 р. № 171).

Псуванняземельвідбувається, колиречовини, відходичиіншіматеріали, шкідливі для життя, здоров’я людей або довкілля, так змінюють природні властивості землі, що це унеможливлює її використання за призначенням (знищення корисної фауни, якаєневід’ємноючастиноюродючихґрунтів; розведенняшкідливихмікроорганізмів, зміна структури ґрунту тощо).

Порушенняспеціальних правил, щоспричиняєзабруднення абопсуванняземель, можебутивчиненешляхомдіїабобездіяльності. Наприклад, зберіганнятавидалення відходівповинніздійснюватися умісцях, визначенихорганамимісцевого самоврядування, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначено обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови зберігання.

Злочин кваліфікується як закінчений із моменту, коли забруднення або псування земель створило небезпеку для життя і здоров’я або для довкілля. Загроза заподіяння шкоди має бути реальною, очевидною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам або через інші обставини.

6. Диспозиціяст. 239 єбланкетною, томудлявстановленняскладузлочинунеобхідно звернутисядоспеціальних правилповодженнязішкідливими речовинами, відходами.

І при забрудненні, і при псуванні земель дії суб’єкта злочину відбуваються з порушенням спеціальних правил. Порушення спеціальних правил – це дія або бездіяльність, тобто невиконання вимог тих нормативно-правових актів із питань екологічної безпеки, які регулюють питання охорони земель.

Забруднюючі речовини – це радіоактивні, хімічні природні та синтетичні речовини, що використовуються у виробництві та побуті.

409

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

Відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратилисвоїспоживчі властивостіінемаютьподальшоговикористання замісцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (ст. 1 Закону України «Про відходи»)

(ВВРУ. – 1998. – № 36–37. – Ст. 242).

Небезпечні відходи – відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Господарськатаіншадіяльність, яказумовлюєзабрудненняземельіґрунтівпонад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються спеціально уповноваженими органами виконавчоївладиугалузіохорониздоров’ятасанітарногонагляду, екологіїтаприродних ресурсів.

7.Указанідіїіззабрудненняабопсуванняземельможутьрозглядатисяякознакаскладутількитоді, коливонистворилинебезпеку дляжиттяіздоров’ялюдейчидовкілля.

Небезпека для життя людей – це створення реальної можливості загибелі хоча

боднієї людини (наприклад, отруєння людей продуктами, вирощеними на заражених землях, або загроза такого отруєння).

Небезпекадляздоров’я– впливфакторівсередовищажиттєдіяльності, щостворює загрозуздоров’ю, життюабопрацездатностілюдиничиздоров’юмайбутніхпоколінь (поширення захворювання в результаті використання продуктів, вирощених на забрудненій землі; зменшення тривалості життя в регіоні; поява каліцтв чи видимих відхилень у розвитку дітей та ін.).

Небезпека для довкілля – загроза настання таких наслідків, як: загибель тварин (диких, домашніх), рослин, лісопосадок; деградація земель; зменшення земельного покрову, щовпливаєназабезпеченнянаселеннясільськогосподарськимипродуктами; зміна клімату й настання інших змін біологічного, хімічного і фізичного складу ґрунту; забруднення водних об’єктів і загибель водних біоресурсів у результаті зливу шкідливих речовин, відходів чи інших матеріалів, привнесених у землю, і т. д.

Важливою при встановленні об’єктивної сторони цього злочину є наявність при- чинно-наслідковогозв’язкуміжвиявленимзабрудненнямчипсуваннямземельіство- ренням небезпеки при цьому.

8.Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною формоювини. Прицьомувартовраховувати, щозабрудненняземлізпрямимумислом залежно від мети, мотиву та інших обставин може являти собою більш небезпечний злочин проти особи, держави або власності.

9.Суб’єктомзлочинуєособа, якадосягла16 роківіздійснюєгосподарськучиіншу діяльність, пов’язанузвказанимивч. 1 ст. 239 ККречовинами. Діїслужбовихосіб, які скоїлизловживання службовим становищем або халатність, при вчиненні даного злочину, якщо при цьому була завдана суттєва шкода державним чи громадським інтересам, слід кваліфікувати за сукупністю зі злочинами у сфері службової діяльності.

410