NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 233

Продаж майна державних підприємств неконкурентними способами застосовується щодо об’єктів, не проданих на аукціоні чи за конкурсом.

Приватизація законсервованих об’єктів та об’єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутовогообслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу здійснюється шляхом: а) продажу на аукціоні або за конкурсом; б) викупу.

Цінапродажуоб’єкта, щопідлягаєприватизаціїшляхомвикупу, визначаєтьсяекспертним шляхом або відповідно до методики, затвердженої КМУ.

Під вартістю слід розуміти суспільно визначений еквівалент у грошовій формі. Законодавством передбачено такі види вартості майна: балансова та переоцінена, справедлива (ринкова), інвестиційна, ліквідаційна та заставна вартість, вартість відтворення та вартість активів.

Заниження вартості об’єктів приватизації – це неправомірне списання або від-

чуження основних та оборотних фондів підприємства в період підготовки до його приватизації, непроведенняіндексації вартостіосновнихзасобів, порушенняпорядку проведення інвентаризації майна, заниження обсягів виробничих площ об’єкта приватизації під час визначення його вартості.

Використання підроблених приватизаційних документів передбачає використан-

ня документів, що містять неправдиві відомості, у процесі приватизації державного чи комунального майна.

Підприватизацієюмайна, якенепідлягаєприватизації, потрібнорозумітиукладан-

нядоговорівкупівлі-продажущодотакихоб’єктівдержавноїабокомунальноївласнос- ті, які не підлягають приватизації або можуть бути приватизовані за певних умов, або за погодженням без дотримання таких умов, або без відповідного погодження.

Приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенніпідприємства. Перелікоб’єктівправадержавноївласності, щонепідлягаютьприватизації, не є постійним. Затвердження такого переліку – виключна компетенція ВРУ. Поіменний перелік зазначених об’єктів, які розподіляються за органами управління та областями, затверджується ВРУ за поданням КМУ у формі прийняття відповідного закону. На казенне підприємство за рішенням КМУ може бути перетворене державне підприємство, яке, згіднозчиннимзаконодавством України, непідлягаєприватизації.

Об’єкти державної власності, які підлягають приватизації, поділяються на дві категорії: 1) такі, що приватизуються за погодженням з КМУ (наприклад, майнові комплекси підприємств-монополістів на ринку відповідних товарів України, підприємствВПК, щопідлягаютьконверсії, підприємств, приватизація якихздійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України); 2) такі, для приватизації яких не вимагається погодження з КМУ.

Порушення встановленого порядку приватизації відповідного державного майна (здійснення її без погодження з КМУ), яка не є відчуженням майна, що саме не підлягає приватизації, ознак розглядуваного складу злочину не містить.

Об’єктами малої приватизації не можуть бути будівлі (споруди, приміщення) або їхокремічастини, якістановлятьнаціональну, культурнутаісторичнуцінністьіперебувають під охороною держави. Не підлягають приватизації визначені у встановленому порядку спеціалізовані підприємства торгівлі, що обслуговують виключно громадян, які мають пільги відповідно до чинного законодавства. Заклади культури,

391

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

приміщення та будівлі соціально-побутового призначення, споруджені за рахунок коштів державних підприємств, які обслуговують населені пункти, райони чи мікрорайони у містах, громадські організації або певні професійні колективи, можуть бути у встановленому порядку виключені з переліку об’єктів малої приватизації за рішенням органів ФДМ, місцевих рад відповідного рівня.

Приватизаціянеправомочноюособоюпередусімозначає, щоякпокупецьдержавного чи комунального майна виступає особа, якій чинним законодавством не дозволено брати участь у приватизації та укладати відповідні договори купівлі-продажу.

Суб’єктами приватизації є: 1) органи приватизації; 2) покупці (громадяни України, іноземнігромадяни, особибезгромадянства; юридичніособи, зареєстрованінатериторії України, крім випадків, передбачених законодавством; юридичні особи інших держав); 3) посередники (довірчітовариства, інвестиційні фондитаінвестиційні компанії тощо).

Покупцямиоб’єктівприватизаціїнеможутьбути: а) юридичніособи, умайніяких частка державної власності перевищує 25 %; б) органи державної влади та місцевого самоврядування; в) працівники державних органів приватизації; г) юридичні особи, майно яких перебуває у комунальній власності. Покупцями об’єктів малої приватизації не можуть бути працівники органів приватизації та інші особи, яким згідно зчиннимзаконодавствомзабороненозайматисяпідприємницькоюдіяльністю. Утакій приватизації не передбачається й участь посередників.

Законодавство пропорядок проведення відкритих торгівустановлює, щоутендерах з продажу пакетів акцій ВАТ не дозволяється брати участь: 1) радникам; 2) їх афілійованимособам. Радник– цеюридичнаособа(групаюридичнихосіб), яканадає послуги з підготовки та проведення відкритих торгів. До афілійованих осіб, які виключаються з процедури торгів, належать: а) юридичні особи, які безпосередньо або опосередковано володіють(або маютьправозадоговоромнапридбання) 10 абобільше відсотками акцій (паїв, часток) радника; б) юридичні особи, у яких радник безпосередньо або опосередковано володіє 10 або більше відсотками акцій (паїв, часток); в) юридичні особи, які безпосередньо чи опосередковано мають спільно з радником компанію, яка є їх учасником; г) фізичні особи, які обіймають керівні посади в зазначених компаніях або отримали від них позику в будь-якій формі, розмір якої перевищує10 000 доларівСША, атакожчлениїхніхсімей; д) фізичніособи, якібезпосередньо або опосередковано володіють 10 або більше відсотками акцій (паїв, часток) у зазначених компаніях, а також члени їхніх сімей; е) юридичні особи, в яких зазначені особи безпосередньо або опосередковано володіють 10 або більше відсотками акцій (паїв, часток), а також члени їхніх сімей.

Злочин, передбаченийст. 233 КК, єзакінченимізмоментунезаконноїприватизації державного абокомунального майна. Зазагальним правилом правовласності наприватизований об’єкт переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майна, якщо інше не передбачено самим договором купів- лі-продажу.

Незаконну приватизацію державного чи комунального майна, яка поєднується з викраданням майна, фіктивним підприємництвом або кримінально караними порушеннями законодавства про банкрутство, потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 233 КК і, зокрема, статтями 190, 191, 205, 219 КК.

392

Стаття 235

4.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

5.Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і бере безпосереднюучастьуприватизаціїдержавногочикомунальногомайна. Заст. 233 ККможуть кваліфікуватись, зокрема, діяння працівників державних органів приватизації та органів місцевого самоврядування, голів та членів інвентаризаційних комісій, комісій

зприватизації об’єктів, тендерних комісій, комісій, створюваних для визначення частки держави в статутному фонді підприємств у порядку їх передприватизаційної підготовки, службовихосіб(упершучергукерівниківіголовнихбухгалтерів) підприємств, які підлягають приватизації, фізичних осіб та службових осіб юридичних осіб – покупців державного чи комунального майна. Суб’єктом злочину можуть визнаватися також працівники тих юридичних осіб, які на підставі угод, укладених

здержавними органами приватизації, здійснюють продаж державного майна, у тому числі у формі проведення аукціонів.

Дії експерта, спрямовані на заниження вартості об’єкта приватизації, складу злочину, передбаченого ст. 233 КК, не утворюють. Такі дії за наявності підстав слід кваліфікувати як підроблення документів або зловживання службовим становищем. Якщо такі дії експерта вчинені за змовою із суб’єктами приватизації, то їх необхідно кваліфікувати як пособництво. За наявності для цього підстав така ж кримінальноправова оцінка має даватись діям працівників посередницьких організацій.

Занаявності підстав зазловживання впроцесі приватизації державного абокомунальногомайнаслужбовіособи, утомучислідержавнихорганівприватизації, повинні притягуватись до відповідальності за вчинення злочинів у сфері службової діяльності (зокрема, за статтями 364, 366, 368 КК).

6.Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 233 КК) є незаконна приватизація майна державної чи комунальної власності: 1) у великих розмірах; 2) вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Незаконнаприватизаціявважаєтьсявчиненоюувеликихрозмірах, якщовартістьприватизованогомайнаутисячуібільшеразівперевищуєн. м. д. г. (приміткадост. 233 КК).

При незаконній приватизації державного чи комунального майна шляхом заниженняйоговартостідлявстановленнявеликогорозміруяккваліфікуючоїознакинеобхідно враховувати всю вартість такого майна, а не суму заниженої вартості.

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28

і коментар до неї.

Стаття 234. Виключена

(Статтю234 «Незаконні діїщодоприватизаційнихпаперів» виключеноЗаконом України № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.)

Стаття 235. Виключена

(Статтю 235 «Недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання» виключено Законом України № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.)

393

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

РОЗДІЛ VIII

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ

Стаття 236. Порушення правил екологічної безпеки

Порушенняпорядкупроведення екологічної експертизи, правилекологічної безпекипідчаспроектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення вексплуатацію, експлуатаціїталіквідаціїпідприємств, споруд, пересувнихзасобів та інших об’єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки, –

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність злочину – злочинне порушення правил екологічної безпеки, якеохоплюєсуспільнонебезпечнідіяння(діїчибездіяльність), якіпризводять доруйнуванняекологічногобалансувдовкіллі, установленогопорядкувикористання природних ресурсів, що спричинило тяжкі матеріальні наслідки – загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки.

Суспільна небезпечність злочину полягає у посяганні на екологічну безпеку, установленийпорядокпроведенняекологічноїекспертизи, заподіяннішкодиздоров’ю людей, тваринному і рослинному світові, довкіллю. Екологічна безпека – це такий стан навколишнього природного середовища, за якого гарантується запобігання й забезпечується попередження погіршення екологічної ситуації та виникнення небезпеки для здоров’я людей.

Об’єктом злочину виступає система екологічної безпеки довкілля.

Система екологічної безпеки України як явище є частиною загальної безпеки державиразомзіншимиїївидами, формуєсистемунаціональноїбезпекиУкраїни. До національноїбезпеки України, відповіднодоЗаконуУкраїни«Проосновинаціональної безпеки України» від 16 червня 2003 р. (ВВРУ. – 2003. – № 39. – Ст. 351), входять екологічна, військова, суспільна(охоронагромадськогопорядкутощо), соціально-по- літична, економічна, особиста й інші види безпеки. Вони складають широку систему ключових цінностей, пріоритетно забезпечених і захищених Конституцією України, та є частиною глобальної безпеки. У постчорнобильській Україні екологічна безпека поряд із військовою й особистою є єдиним із найбільш складних видів суспільних відносин, що впливають на формування національного інтересу.

Це пов’язано з історичною необхідністю збереження генотипу українського народу, недопущення виродження нації в умовах триваючої екологічної кризи, яка постійно змінює свої біосоціальні характеристики та ускладнюється техногенними аваріямиікатастрофами, забезпеченнянеобхідногофізичноготаморальногоздоров’я населення.

394

Стаття 236

Поняттяекологічноїбезпекизазмістомнеодноріднеівикористовуєтьсяпринаймні у двох значеннях: як певний стан природного об’єкта і як система соціальних норм, найважливіша цінність, що гарантується державою громадянам для їх нормального існування. У статті 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» зазначається, що екобезпека «є таким станом навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей», що вона «гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу... заходів».

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» основними напрямами державної політики з питань національної безпеки України в екологічній сфері є: здійснення комплексу заходів, які гарантують екологічну безпеку ядерних об’єктів і надійний радіаційний захист населення та довкілля, зведення до мінімуму впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; впровадження у виробництво сучасних, екологічно безпечних, ресурсота енергозберігаючих технологій, підвищення ефективності використання природних ресурсів, розвиток технологій переробки та утилізації відходів; поліпшення екологічного стану річок України, насамперед басейну р. Дніпро, та якості питної води; запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів та поліпшення їх екологічного стану; стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону; недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин, організмів; реалізація заходів щодо зменшення негативного впливу глобальних екологічних проблем на стан екологічної безпеки України, розширення її участі у міжнародному співробітництві з цих питань.

Екологічна безпека забезпечується системою організаційно-правових, економічних, технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів екологічного характеру, яка передбаченаЗакономУкраїни«Проохоронунавколишньогоприродногосередовища» (екологічнівимогидорозміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію і експлуатації підприємств, споруд та інших об’єктів; охорона навколишнього природного середовища при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин та інших препаратів; охорона навколишнього природного середовища від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами; екологічна безпека транспортних засобів тощо).

Предметом злочинуєпорядок проведення екологічної експертизи, правилекологічноїбезпекипідчаспроектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введеннявексплуатацію, атакожексплуатаціїталіквідаціїпідприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів.

2. Об’єктивна сторона злочину полягає у порушенні вимог, що визначають порядок проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введеннявексплуатацію, атакож експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів і інших об’єктів.

Злочинне порушення може бути вчинене шляхом дії або бездіяльності.

395

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

3. Екологічна експертиза – вид науково-практичної діяльності спеціально уповноваженихдержавнихорганів, еколого-експертнихформуваньтаоб’єднаньгромадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектнихтаіншихматеріалівчиоб’єктів, реалізаціяідіяякихможенегативно впливатиабовпливаєнастаннавколишньогоприродногосередовища, іспрямованана підготовкувисновківпровідповідністьзапланованоїчиздійснюваноїдіяльностінормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки (ст. 1 Закону України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 р.).

В Україні здійснюються державна, громадська та інші екологічні експертизи. Екологічній експертизі підлягають:

а) проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей народногогосподарства, генеральнихпланівнаселених пунктів, схемрайонногопланування та інша передпланова і передпроектна документація;

б) техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти на будівництво і реконструкцію (розширення, технічне переозброєння) підприємств та інших об’єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, незалежно від форм власності та підпорядкування, у тому числі військового призначення;

в) проектиінструктивно-методичнихінормативно-технічнихактівтадокументів, які регламентують господарську діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище;

г) документація по створенню нової техніки, технології, матеріалів і речовин, у тому числі та, що закуповується за кордоном;

ґ) документаціящодогенетичномодифікованихорганізмів, щопризначаютьсядля використання у відкритій системі;

д) матеріали, речовини, продукція, господарськірішення, системийоб’єкти, упровадження або реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки та негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічно небезпечні діючі об’єкти та комплекси, у тому числі військового та оборонного призначення.

Державна екологічна експертиза проводиться експертними підрозділами чи спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та його органів на місцях на основі принципів законності, наукової обґрунтованості, комплексності, незалежності, гласності та довгострокового прогнозування.

Завданнями державної екологічної експертизи є:

а) визначення екологічної безпеки господарської та іншої діяльності, яка може нині або в майбутньому прямо або опосередковано негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища;

б) установлення відповідності передпроектних, передпланових, проектних та інших рішень вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

396

Стаття 236

в) оцінка повноти й обґрунтованості передбачуваних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, яка здійснюється спеціально уповноваженим центральниморганомвиконавчоївладизпитаньекологіїтаприроднихресурсівразом із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

Висновок державної екологічної експертизи після затвердження спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів є обов’язковим для виконання.

Реалізація програм, проектівірішеньбезпозитивноговисновкудержавної екологічної експертизи забороняється.

Згідно із Законом України «Про екологічну експертизу» в Україні може проводитисятакожігромадськаекологічнаекспертиза, якаможездійснюватисянезалежними групами спеціалістів з ініціативи громадських об’єднань, а також місцевих органів владизарахунокїхвласнихкоштівабонагромадських засадах. Громадська екологічна експертиза проводиться незалежно від державної екологічної експертизи.

Висновки громадської екологічної експертизи можуть ураховуватися органами, які здійснюють державну екологічну експертизу, а також органами, що заінтересовані у реалізації проектних рішень або експлуатують відповідний об’єкт.

Проте, зважаючи на те, що тільки порядок проведення та висновки державної екологічної експертизи є обов’язковими для дотримання та виконання, висновки ж громадської експертизи не мають сили обов’язковості, тому кримінально караним діянням, передбаченим цим складом злочину, є порушення порядку проведення тільки державної екологічної експертизи.

Порушення порядку проведення екологічної експертизи може бути вчинене шляхом як дії, так і бездіяльності. Це може бути, наприклад: надання дозволів на спеціальнеприродокористування, фінансуваннятареалізаціяпроектівіпрограм, якіможуть негативно впливати на стан довкілля і здоров’я людей.

4. Безпека – відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди життю, здоров’ю людей, майновим правам, а також навколишньому природному середовищу.

Проектування – складання та затвердження документації для будівництва об’єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об’ємно-планувальнi, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об’єкта архітектури(ЗаконУкраїни«Проархітектурнудіяльність» від20 травня1999 р.).

Експлуатація будівлі або споруди – використання будівлі (споруди) згідно з функціональним призначенням та проведенням необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації.

Реконструкція– комплексопераційзвідновленнястануоб’єктата(або) збільшення його довговічності.

При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючихпідприємств, спорудтаіншихоб’єктів, удосконаленнііснуючихівпровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також у процесі експлуатації цих

397

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

об’єктівповинназабезпечуватисяекологічнабезпекалюдей, раціональневикористання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодженняшкідливихречовинівідходівабоповнаїхліквідація, виконанняінших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст. 80 ЦК від 16.01.2003 р.).

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктамидлязадоволення суспільнихтаособистихпотребшляхомсистематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяль-

ності (ст. 62 ГК від 16.01.2003 р.).

Підприємства, установитаіншіформиюридичнихосіб, діяльністьякихпов’язана зі шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Проектигосподарськоїтаіншоїдіяльностіповинніматиматеріалиоцінкиїївпливунанавколишнєприроднесередовище іздоров’ялюдей. Оцінказдійснюється зурахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємності даної території, стану навколишнього природного середовища

вмісці, де планується розміщення об’єктів, екологічних прогнозів, перспектив соці- ально-економічного розвитку регіону, потужності тавидів сукупного впливушкідливих факторів та об’єктів на довкілля.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, на яких не забезпеченоуповномуобсязідодержаннявсіхекологічнихвимогівиконаннязаходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

Усі будівлі (споруди) незалежно від їх призначення, форми власності, віку, капітальності, технічних особливостей підлягають періодичним обстеженням із метою оцінкиїхтехнічногостанутапаспортизації, атакожприйняттяобґрунтованихзаходів до забезпечення надійності та безпеки при подальшій експлуатації (консервації). Обстеженню (оцінці) підлягають такі критерії: техногенні зміни навколишнього середовища; хімічний склад ґрунтових вод; конструкції та споруди, що захищають будівлі (споруди) від небезпечних геологічних процесів; стан повітряного середовища

вбудівлі (споруді) та навколо нього (температура, вологість, повітрообмін, хімічний склад повітря); теплотехнічні, сантехнічні та вентиляційні системи та обладнання.

Підприємства, установи, організації та інші форми юридичних осіб, що здійснюютьпроектування, виробництво, експлуатаціютаобслуговуванняпересувнихзасобів, установок, зобов’язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що містяться у викидах та скидах транспортнихзасобів, переходунаменштоксичнівидиенергіїйпального, додержан-

398

Стаття 237

ня режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на запобігання й зменшення викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих речовин та додержання встановлених рівнів фізичних впливів.

Виробництво й експлуатація пересувних засобів та установок, у викидах та скидах якихвмістзабруднюючихречовинперевищуєвстановленінормативи, недопускаються.

Керівники транспортних організацій та власники пересувних засобів несуть відповідальність за додержання нормативів гранично допустимих викидів та скидів забруднюючих речовин і гранично допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне середовище, установлених для відповідного типу транспорту.

5.Як обов’язкова ознака складу цього злочину передбачена наявність тяжких наслідків, що настали у зв’язку із неправильно проведеною експертизою і недотриманнямобов’язковихправил: загибельлюдей, екологічне забруднення значнихтериторій або інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей законодавець і судова практика розуміють смерть однієї людини, декількох людей і масову загибель людей.

Відповідальність за порушення правил екологічної безпеки настає, зокрема, за умови, що воно спричинило екологічне забруднення значних територій. Під таким забрудненням необхідно розуміти істотне погіршення екологічної обстановки, умов проживання людей, непоправне пошкодження або знищення на значних територіях флори і фауни внаслідок значного запилення, задимлення, викидів радіоактивних, хімічних, бактеріологічних та інших речовин, що становлять реальну небезпеку для людини, природного довкілля, унеможливлюють використання життєзабезпечувальної інфраструктури, води, землі тощо.

З’ясовуючи питання про те, чи є значною територія, на якій сталося екологічне забруднення, требавраховуватиданіпроїїплощу, екологічнуунікальність, належність доприродно-заповідногофондучиіншогооб’єктазагальнодержавногозначення(див.

п. 8 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

Під іншими тяжкими наслідками варто розуміти різноманітного роду важку і непоправнушкодуприродномудовкіллю, екологічнимсистемам, значніруйнаціїйушкодження як окремих природних об’єктів, так і елементів інфраструктури.

6.Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяскладноюформоювини: щодо дії – умисел або необережність, щодо наслідків – необережність.

7.Суб’єктом злочину виступає службова особа, відповідальна за проведення екологічної експертизи і дачу дозволу на будівництво й експлуатацію підприємства

йінших виробничих об’єктів без необхідної перевірки.

Про поняття «службова особа» див. коментар до ст. 364 КК.

Стаття 237. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення

Ухиленнявідпроведенняабоненалежнепроведеннянатериторії, щозазнала забрудненнянебезпечнимиречовинамиабовипромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків еко-

399

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

логічногозабрудненняособою, наякупокладенотакийобов’язок, якщоцеспричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1.Суспільнанебезпечністьзлочинупов’язаназухиленнямвідпроведеннязаходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення.

2.Нормативно-правова база, яка визначає порядок здійснення заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення, включає в себе закони України: «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВРУ. – 1991. –

№41. – Ст. 546); «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 8 червня 2000 р. (ВВРУ. – 2000. –

№40. – Ст. 337); «Провикористанняядерноїенергіїтарадіаційнубезпеку» від8 лютого1995 р. (ВВРУ. – 1995. – № 12. – Ст. 81); «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р. (ВВРУ. – 2000. – № 28. – Ст. 222); «Про зону надзвичайної екологічноїситуації» від13 липня2000 р. (ВВРУ. – 2000. – №42. – Ст. 348); «Прооб’єкти підвищеної небезпеки» від 18 січня 2001 р. (ВВРУ. – 2001. – № 15. – Ст. 73); Постанову КМУ «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями» від 24 березня 2004 р. № 368; наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці «Про заходи щодо виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.97 № 409 “Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж”» від 27 листопада 1997 р. № 32/288; наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи «ПрозатвердженняПоложенняпропаспортизаціюпотенційнонебезпечнихоб’єктів» від 18 грудня 2000 р. № 338 та інші нормативно-правові акти.

3.Об’єктом злочину є належна екологічна безпека довкілля, захист населення, яке проживає чи перебуває на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, від негативних наслідків такого забруднення.

4.Предметом даного злочину єтериторія, щозазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням.

Територія – частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими піднеюнадрамиувизначенихмежах(кордонах), щомаєпевнегеографічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси (ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 р.).

Під територією, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, треба розуміти певну територію України, що була піддана негативному впливу випромінювання, шкідливих речовин, матеріалів, відходів виробничої або іншої діяльності, які можуть заподіяти шкоду довкіллю, людині, тваринному та рослинному світу.

Небезпечна речовина – хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічніагентитаречовинибіологічногопоходження(біохімічні, мікробіоло-

400