NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 256

2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або повторно, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із позбав-

ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1.Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності

єнайбільш небезпечним самостійним злочинним видом причетності до злочину, передбаченого ст. 255 КК. Ці дії пов’язані з вчиненням злочину, зазначеного у ст. 255 КК, але не є співучастю в ньому.

2.Небезпечність сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності полягає в тому, що створюються сприятливі умови для існування злочиннихорганізацій івчиненнянимитяжкихзлочинів, ускладнюється їхсвоєчасне розкриттяіприпиненняфункціонування, викриття, затримання тапокарання учасників злочинної діяльності тощо.

3.Об’єктивна сторона злочину полягає у двох формах: 1) заздалегідь не обіцяне сприянняучасникамзлочиннихорганізаційтаукриттяїхзлочинноїдіяльностішляхом наданняприміщень, сховищ, транспортнихзасобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, ціннихпаперів; 2) заздалегідь необіцяне здійснення іншихдій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності. Заздалегідь обіцяне вчинення цихдійутворюєсобоюспівучастьузлочині, передбаченомуст. 255 КК(див. коментар до ч. 5 ст. 27 КК).

4.Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності означає надання їм допомоги, підтримки, створення відповідних сприятливих умов для подальшого здійснення їх злочинної діяльності та її приховування.

5.Способами цієї форми скоєння злочину є надання учасникам злочинних організаційприміщень, сховищ, транспортнихзасобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей або цінних паперів. Винний забезпечує можливість учасникам злочинної організації мати зазначені предмети, користуватися ними тощо.

6.Здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють злочинній діяльності учасників злочинних організацій, означає підготовку та забезпечення можливості злочинної діяльності учасників злочинних організацій. Наприклад, будівництво житла та інших приміщень для учасників злочинної організації, переміщення людей, пов’язаних зі злочинною організацією, організація практичних тренувань учасників злочинної організації або участь у них, консультування та інші форми економічного або будь-якого іншого співробітництва, допомоги.

7.Якщо сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності здійснюється у спосіб, який сам по собі має ознаки іншого складу злочину, вчинене підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів. Сприяння злочинній діяльності учасникам злочинних організацій та укриття винним здобутих ними предметів, зберігання яких карається саме по собі, підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів (наприклад, зберігання вибухових речовин).

8.Виннийвступаєузв’язокзучасниками злочинноїорганізації післяїїстворення або після вчинення нею злочину, тобто сприяє злочинцям, особам, які вже вчинили злочин самостійно без сприяння винного.

471

Розділ ІХ. Злочини проти громадської безпеки

9.Складзлочинуформальний. Злочинвважаєтьсязакінченимзмоментувчинення хоча б однієї з указаних дій. Для кваліфікації цього злочину як закінченого не має значення, чи вдалося винному сприяти учасникам злочинної організації та укрити їх злочинну діяльність. Досить встановити, що дія була спрямована на здійснення такого сприяння.

10.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Якщо особа своїми діями хоча об’єктивно і сприяла учасникам злочинних організацій або укривала їх злочинну діяльність, але не усвідомлювала характеру злочину і того, що вона має справу з учасниками злочинної організації, кваліфікація за ст. 256 КК виключається. Тут можлива відповідальність за ст. 396 КК. Мотив і мета можуть бути різними і не є обов’язковими ознаками складу цього злочину.

11.У статті 256 КК мова йде про заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинної організації та укриття їх злочинної діяльності, тобто не обіцяне до закінчення (завершення) злочину. Якщо ж вчинення цих дій було обіцяне до початку або під час вчинення злочину, тобтодомоменту вчинення учасниками злочинної організації зло-

чину або до його закінчення, такі дії розглядаються як співучасть у скоєнні злочину у вигляді пособництва.

При цьому, якщо особа більш-менш постійно, систематично сприяє злочинній діяльності учасників злочинної організації та укриває їх злочинну діяльність, то пособництвопереростаєвучастьузлочиннійорганізації. Томупросприянняучасникам злочиннихорганізаційтаукриттяїхзлочинноїдіяльностіможнаговоритилишеуразі заздалегідьне: обіцяного, непостійного, атимчасового, разовогозв’язкузізлочинною організацією (наприклад, приховування без попередньої змови майна, здобутого злочинною організацією шляхом вчинення нею тяжкого чи особливо тяжкого злочину).

12.Від співучасті у злочині, передбаченому ст. 255 КК, сприяння учасникам злочиннихорганізаційтаукриттяїхзлочинноїдіяльностівідрізняється ітим, щовинний сприяє учасникам злочинних організацій вчиненню злочинною організацією не конкретного злочину, як це має місце при співучасті у злочині, а взагалі злочинів, точно не визначених, не конкретизованих.

13.Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

14.Кваліфікуючими ознаками злочину (обставинами, які обтяжують злочин) (ч. 2 ст. 256 КК) є: вчинення злочину службовою особою (див. коментар до пп. 1, 2 при-

мітки до ст. 364 КК) або повторно (див. коментар до ч. 1 ст. 32 КК).

Стаття 257. Бандитизм

Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організаціїчинаокремихосіб, атакожучастьутакійбандіабоувчинюваномунею нападі –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

1. Особлива суспільна небезпечність бандитизму полягає в тому, що банди вчинюють вбивства, зґвалтування, насильницьке заволодіння майном, транспортними

472

Стаття 257

засобами, зброєю, наркотиками, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна та інші аналогічні дії. Сама організація й існування озброєної банди вже є серйозною загрозою для суспільства, його цінностей – життя і здоров’я людей, власності, нормальногофункціонування державних, громадських іприватних підприємств, установ та організацій.

2.Бандитизмстановитьокремийрізновидспільноїзлочинноїдіяльності, специфічними проявами якої в цьому разі є організація озброєної банди та участь у ній або

увчинюваному нею нападі. Для притягнення особи до відповідальності за ст. 257 КК достатньовчиненнянеюхочабодногозцихдіянь(заумови, щоорганізаціюбандидоведено). Суд має з’ясовувати, в якій саме формі особа вчинила бандитизм, та зазначати це у вироку з наведенням відповідних мотивів (п. 16 ППВСУ «Про практику розгляду судамикримінальнихсправпрозлочини, вчиненістійкимизлочиннимиоб’єднаннями»).

3.Бандою необхідно визнавати озброєну організовану групу або злочинну організацію, яка попередньо створена зметою вчинення кількох нападів напідприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки.

Банду слід вважати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності такого ж характеру та за умови, що об’єднання набуло всіх обов’язкових ознак банди. При цьому не має значення, передувала створенню банди стадія існування об’єднання як організованої групи або злочинної організації чи банда одразу була створена як така. Якщо перший, а також наступні злочини були вчинені до набуття об’єднанням усіх обов’язкових ознак банди, ці злочини за наявності до того підставнеобхідновизнаватитакими, щовчиненіорганізованоюгрупоючизлочинною організацією (п. 17 зазначеної ППВСУ).

4.Обов’язковими ознаками банди є: 1) кількісна ознака – наявність у ній кількох (трьох і більше) суб’єктів злочину; 2) стійкість; 3) озброєність; 4) загальна мета учасників угруповання – вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; 5) спосіб вчинення злочину – напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

5.Про поняття стійкості як ознаки банди див. коментар до ст. 255 КК щодо стійкості організованої групи та злочинної організації.

6.Озброєність банди означає озброєність її учасників або хоча б одного з них (в останньомувипадкуіншіучасникимаютьзнатипроцейусвідомлюватиможливість застосування зброї під час нападів) (п. 18 зазначеної ППВСУ). При цьому учасники банди могли озброїтись як до створення банди, так і в процесі її організації (п. 19 за-

значеної ППВСУ).

7.Підзброєюрозуміютьпристрої, приладитаіншіпредмети, конструктивнопризначеніітехнічнопридатнідляураженняживоїабоіншоїцілі, тобтозброяувузькому, власному значенні слова. Зброя може бути вогнепальною, у тому числі гладкоствольноюмисливською, холодною, вибуховоютощо. Наприклад, зброя, уражаючасилаякої ґрунтується навикористанні електричної енергії, радіоактивних випромінювань, біологічних та хімічних чинниках тощо.

473

Розділ ІХ. Злочини проти громадської безпеки

8.При визначенні понять вогнепальної та холодної зброї слід керуватись роз’ясненнями, що містяться в пп. 4 та 8 ППВСУ «Про судову практику в справах про викраденнятаіншенезаконнеповодженнязізброєю, бойовимиприпасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня

2002 р. № 3 (абз. 2 п. 4 зазначеної ППВСУ).

9.Сокири, ломики, леза, столові, кухонні і складані ножі, стартові і газові пістолети, пневматична зброя, ракетниці і тому подібні предмети не є зброєю у власному значенніслова. Наявністьтакихпредметівугрупінеможерозглядатисяякозброєння банди. Не належать до зброї і такі предмети, як, наприклад, цеглини, кийки, пляшки тощо. Не є зброєю також макети зброї та інші предмети, що є імітацією зброї.

Зброя може бути як заводського, так і саморобного виготовлення, як бойовою (військовою, службовою – штатною), так і мисливською або спортивною, нарізною

ігладкоствольною.

Зброя повинна бути придатною для використання за цільовим призначенням або придатною до ремонту з відновленням її уражаючих якостей. В останньому випадку необхідно, щоб у винних був умисел і можливість зробити необхідний ремонт особисто чи за допомогою інших осіб. Якщо ознаки придатності зброя не має, то її наявність не вважається озброєністю, бо не становить загрози громадській безпеці.

У випадках, коли для вирішення питання про належність відповідних предметів до зброї, а також питання про їх придатність до використання за цільовим призначеннямпотрібніспеціальнізнання, усправінеобхіднопризначатиекспертизу, якуслід проводити у відповідних експертних установах.

Для вирішення лише другого питання достатньо участі спеціаліста (п. 20 зазна-

ченої ППВСУ «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями»).

10.Для складу бандитизму не вимагається, щоб зброю було застосовано, пущено

вхід при нападі. Достатньо того, що зброя була в розпорядженні банди і могла бути застосована. Так, наприклад, зброямоглапризначатисяідлявчиненнязбройногоопору, у тому числі представникам влади, однак нападу ніхто не перешкоджав і застосування зброї не знадобилося.

11.Для відповідальності за бандитизм немає значення, законним чи незаконним було володіння зброєю.

Дії, які полягають у незаконному заволодінні вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вибуховимиречовинами, вибуховимипристроями, їхпридбанні, виготовленні, ремонті, або в незаконному заволодінні радіоактивними матеріалами чи їх придбанні, або у виготовленні, ремонті холодної зброї, вчинені з метою організації банди, а також аналогічні дії учасників уже існуючої банди чи збут останніми зазначенихпредметівналежитькваліфікуватизасукупністюзлочинів, передбаченихст. 257 і ст. 262 або ч. 1 чи ч. 2 ст. 263 КК.

Дії ж учасників банди, пов’язані з незаконним носінням, зберіганням, ремонтом та передачею (один одному) предметів, якими вона озброєна, є складовими елементами бандитизму і додаткової кваліфікації за ст. 263 КК не потребують (п. 21 зазна-

ченої ППВСУ).

12.Сама по собі наявність зброї у групи і використання її при нападі, за відсутності інших ознак банди, не утворює бандитизм.

474

Стаття 257

13.Обов’язковою ознакою організації банди є мета цієї діяльності – вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб (п. 18 зазначеної ППВСУ).

14.Нападом озброєної банди є дії, спрямовані на досягнення злочинного результату шляхом застосування насильства до потерпілого чи створення загрози його застосування. Такий напад вважається здійсненим і в тих випадках, коли члени банди не застосовували зброї, яка перебувала в їх розпорядженні (п. 24 зазначеної ППВСУ).

15.Відсутній бандитизм там, де група осіб об’єдналася для вчинення хоч і злочинних дій, але не пов’язаних із нападом на підприємства, установи, організації чи окремих осіб. Наприклад, для фальшування грошей чи заняття контрабандою.

16.Об’єктивна сторона бандитизму може виявитися у трьох формах: 1) організаціяозброєноїбандидлянападунапідприємства, установи, організаціїчинаокремих осіб; 2) участь у такій банді; 3) участь у вчинюваному бандою нападі. Для складу бандитизму досить вчинення хоча б однієї з цих дій.

17.Організацією озброєної банди для нападу на підприємства, установи, організаціїчинаокремихосібналежитьвизнаватистворенняозброєноїорганізованоїгрупи чиозброєноїзлочинноїорганізаціїдлявідповідногонападу(п. 19 зазначеноїППВСУ). Організація такого об’єднання утворює склад бандитизму незалежно від того, чи встигли його учасники здійснити хоча б один із намічених нападів (п. 18 зазначеної ППВСУ).

Оскільки ст. 257 КК передбачено відповідальність за організацію банди, а не за організаційну діяльність щодо її створення, дії обвинувачених можна кваліфікувати як закінчений бандитизм лише у випадках, коли банду дійсно було організовано. Організаційна ж діяльність, яка не дала такого результату, може розцінюватись як замах на бандитизм (абз. 4 п. 17 зазначеної ППВСУ).

18.Участь в озброєній банді слід розуміти не тільки як безпосереднє здійснення нападів, а й як сам факт вступу особи до неї чи вчинення будь-яких дій, спрямованих на створення сприятливих умов для її функціонування (надання транспорту, приміщень, здійснення фінансування та матеріально-технічного забезпечення, постачання зброї, підшукання об’єктів для нападу, зберігання зброї, злочинно набутого майна, коштівтощо). Протевбудь-якомуразіучастьубанді(якформабандитизму) обов’язково передбачає членство особи в цьому об’єднанні, яке набувається шляхом вступу до останнього. Вчинення зазначених дій особою, яка не є учасником банди, належить розцінювати як пособництво у бандитизмі (п. 23 зазначеної ППВСУ).

Вступособидобанди(участьуній) означаєнаданняцієюособоюзгодинаучасть

унійзаумови, щовонаусвідомлювала фактїїіснуванняіпідтвердилапевнимидіями реальність своїх намірів (п. 13 зазначеної ППВСУ).

19.Участь у вчинюваному озброєною бандою нападі буде у разі, коли члени банди абоіншаособа, нечленбанди, разомізчленамибандиспільнобратимутьбезпосередню участь у вчинюваному бандою нападі, тобто є його співвиконавцями. Участь може виявитися у різних діях: придушення опору потерпілого, забезпечення безпеки нападаючих бандитів та інші дії з надання допомоги банді під час вчинення нею нападу. Для відповідальностізаст. 257 ККнеобхідно, щобособа, яканеєчленомбанди, взялаучасть

475

Розділ ІХ. Злочини проти громадської безпеки

спільно з бандитами саме в бандитському нападі. Якщо мала місце участь спільно

збандитами в іншому діянні (не в нападі), то склад бандитизму виключається.

20.Участь у вчинюваному бандою нападі може брати і особа, яка не входить до її складу. Проте дії такої особи можуть кваліфікувати за ст. 257 КК тільки в тому разі, коли вона усвідомлювала, що є учасником нападу, який вчинює банда. Якщо ж зазначена особа не брала безпосередньої участі у нападі, а лише якимось чином сприяла його вчиненню, її дії слід вважати пособництвом (абз. 1 п. 25 зазначеної ППВСУ).

21.Поняття бандитизму не передбачає ні якихось конкретних цілей вчинюваних бандоюнападівякобов’язковоїознакискладузлочину, нівідповідальностізавчинення її членами під час нападу злочинних діянь, які утворюють самостійні склади злочинів (крім відповідальності за організацію банди, участь у ній та у вчинюваних нею нападах). Тому в таких випадках судам належить керуватися положенням ст. 33 КК, згіднозякимзасукупностізлочинівкоженізнихпідлягаєкваліфікаціїзавідповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК (п. 26 зазначеної ППВСУ). Бандитизм може вчинятися з метою викрадення людей, захоплення заручників, вбивств, зґвалтувань, заволодіння майном, знищення чи пошкодження майна, звільнення винних з-під варти, вчинення хуліганства тощо.

22.Особи, які не були учасниками банди і не усвідомлювали факту її існування, алевбудь-якийспосібсприяливчиненнюнеюнападу, несутьвідповідальність зазлочин, що охоплювався їхнім умислом (ч. 2 п. 25 зазначеної ППВСУ).

23.Суб’єкт бандитизму – будь-яка особа, яка досягла 14-річного віку.

24.Оскількизакономустановленовідповідальність засамфакторганізації банди, то особа, яка була одним із її організаторів, визнається виконавцем злочину, передбаченого ст. 257 КК, навіть якщо вона в подальшому не брала участі в діяльності банди (п. 22 зазначеної ППВСУ).

Стаття 258. Терористичний акт

1.Терористичний акт, тобтозастосуваннязброї, вчиненнявибуху, підпалучи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливунаприйняттярішеньчивчиненняабоневчиненнядійорганамидержавної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

2.Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, –

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

476

Стаття 258

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людини, –

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

(Стаття 258 у редакції Закону України № 170-V від 21 вересня 2006 р.)

1.Терористичний акт є одним із найнебезпечніших злочинів проти громадської безпеки. Він створює загальну небезпеку, може заподіювати або заподіює значну чи тяжку шкоду життю і здоров’ю ні в чому не винних людей, власності, довкіллю, нормальному функціонуванню органів влади, підприємств, установ чи організацій, характеризується застосуванням зброї, жорстокістю, насильством, здатнийдестабілізувати соціально-політичну обстановку в суспільстві чи в окремих регіонах, дезорганізувати роботу органів влади, викликати у населення: шок, почуття напруги, незахищеності і громадського неспокою, тривоги і занепокоєння, посіяти страх і безпорадність тощо.

2.Об’єктивна сторона цього злочину виявляється у двох формах: 1) застосуваннязброї, вчинення вибуху, підпалучиіншихдій, якістворювалинебезпеку дляжиття чиздоров’ялюдиниабозаподіяннязначноїмайновоїшкодичинастанняіншихтяжких наслідків; 2) погроза вчинення зазначених дій.

3.Підзастосуваннямзброїслідрозумітивикористанняїївражаючихвластивостей проти життя, здоров’я, майна чи довкілля.

4.Поняття вибуху, підпалу розглянуті при аналізі складу диверсії (ст. 113 КК).

5.До інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, можуть бути віднесенізастосуваннярадіоактивних, отруйнихтаінфекційнихречовин, біотероризм, затоплення, обвали, каменепади, газові атаки, зруйнування будівель, споруд, доріг, засобів зв’язку, пошкодження об’єктів довкілля, нафтових родовищ, систем життєзабезпечення тощо.

6.Для закінченого складу терористичного акту у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших загальнонебезпечних дій необхідно, щоб будь-яка

зних створювала реальну небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків.

7.Небезпека для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної матеріальної шкоди чи настання інших тяжких наслідків – це реальна можливість, висока, максимальна вірогідність настання цих наслідків. Вона дорівнює або наближається до неминучості, призвелабдонастаннятяжкихнаслідків, якбиїїнебулозупинено, усунено.

8.Погроза(див. коментардостатей129 та195 КК) вчиненнязагальнонебезпечних дій передбачає доведення до відома органів державної влади чи місцевого самоврядування, службових осіб, об’єднань громадян, юридичних або фізичних осіб наміруготовностівинноговчинитизазначенідії. Змоментутакоїпогрозитерористичний акт вважається закінченим злочином. Погроза може бути виявлена як безпосередньо, так і опосередковано, як відкрито, публічно, так і анонімно, усно чи письмово тощо.

9.Ізсуб’єктивноїсторонитерористичнийактможебутивчиненийлишезпрямим умислом. При погрозі не має значення, чи справді винний мав умисел привести її до

477

Розділ ІХ. Злочини проти громадської безпеки

виконання. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони терористичного акту є наявність мети: 1) порушення громадської безпеки; 2) залякування населення; 3) провокаціявоєнногоконфлікту, міжнародногоускладнення; 4) впливнаприйняттярішень, вчинення або невчинення дій державною владою чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами; 5) привертанняувагигромадськостідопевнихполітичних, релігійнихчиінших поглядів винного (терориста).

10.Порушення громадської безпеки як мета терористичного акту є намаганням винного терориста кинути певний виклик суспільству, його захищеності, гарантованості від загроз, позбавити людей почуття безпеки (спокою), поставити в небезпеку життя і здоров’я людей та інші цінності суспільства, створити і продемонструвати небезпеку настання тяжких наслідків або їх заподіяння, посіяти жах смерті, страх за власне життя та родини і інших людей, нанести суспільству психологічну травму.

11.Залякування населення – цепрагнення терориставикликати унаселення терофобію, зробити його боязким, лякливим, посіяти страх, жах, паніку тощо.

12.Провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення – це підбивання (підбурювання) до настання таких подій.

13.Вплив на прийняття рішення чи вчинення дій органами державної влади чи місцевогосамоврядування, службовимиособамицихорганів, об’єднаннямигромадян, юридичними особами означає тиск на зазначені органи чи особи.

14.Привертання уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста) – це прагнення зробити свої погляди об’єктом уваги громадськості, примусити її до цього.

15.Якщо дії, передбачені ст. 258 КК, вчинені з метою ослаблення держави, то відповідальність настає за диверсію (див. коментар до ст. 113 КК).

16.Суб’єктом терористичного акту може бути будь-яка особа, яка досягла 14-ти

років.

17.Про повторність терористичного акту (ч. 2 ст. 258 КК) див. коментар до ч. 1 ст. 32 КК.

18.Про вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 258 КК) див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК.

19.Про заподіяння значної майнової шкоди (ч. 2 ст. 258 КК) див. коментар до п. 2 примітки до ст. 185 КК.

20.До інших тяжких наслідків, передбачених ч. 2 ст. 258 КК, слід відносити екологічне, зокрема радіоактивне, забруднення значних територій, масове отруєння чи захворювання людей, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій, заподіяння тяжкого тілесногоушкодженняхочабоднійлюдиніабосередньоїтяжкостітілеснихушкоджень двом або більше особам, аварію поїзда, судна, тривале порушення нормальної роботи транспорту, підприємствтаорганізацій, теракт, поєднанийзнападомнаоб’єкти, наяких

єпредмети, щостановлятьнебезпекудляоточення, загостренняміжнаціональних, відносин, тривалуперервуфункціонуванняелементівсистемзабезпеченняжиттєдіяльності населення тієї чи іншої території, ускладнення відносин між державами (наприклад, згортання чи суттєве обмеження торгівлі, туристичного обміну) тощо.

21.Під загибеллю людини, передбаченою ч. 3 ст. 258 КК, необхідно розуміти за-

гибель однієї або декількох осіб.

478

Стаття 2581

Стаття 2581. Втягнення у вчинення терористичного акту

1.Втягнення особи у вчинення терористичного акту або примушування до вчинення терористичного акту з використанням обману, шантажу, уразливого стану особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства –

карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

2.Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою

звикористанням службового становища, –

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.

(Кодекс доповненостаттею2581 згідноізЗакономУкраїни№170-V від21 верес-

ня 2006 р.)

1.Об’єктивна сторона втягнення у вчинення терористичного акту виражається

удвох формах: 1) втягнення особи у вчинення терористичного акту чи 2) примушуваннядовчиненнятерористичногоактузвикористанням обману, шантажу, уразливого стану особи або із застосуванням чи погрозою застосування насильства.

2.Поняття терористичного акту визначено у ст. 258 КК.

3.При втягненні у вчинення терористичного акту винний скоює ті чи інші дії щодо фізичного або психічного впливу на особу, щоб схилити її до вчинення терористичного акту, викликати у неї прагнення взяти участь у вчиненні терористичного акту. Способи втягнення особи у вчинення терористичного акту можуть бути різними.

4.Примушуваннядовчиненнятерористичногоактуозначаєвимаганняіншоїособи незалежно від її волі та бажання вчинення чи участі у вчиненні терористичного акту.

Примушування до вчинення терористичного акту здійснюється з використанням обману, шантажу, уразливого стану особи або із застосуванням чи погрозою застосування насильства.

5.Обман – це введення особи в оману щодо певних фактів шляхом повідомлення неправдивихвідомостей(активнийобман) абонеповідомленнявідомостейпрофакти, які мали бути їй повідомлені (пасивний обман).

6.Шантаж – цепогрозарозголошення відомостей, які потерпілий чийогоблизькі родичі або члени сім’ї бажають зберегти в таємниці.

7.Уразливий стан – це зумовлений психічними чи фізичними властивостями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлюватисвоїдії(бездіяльність) абокеруватиними, прийматизасвоєюволеюсамостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин (див. п. 2 примітки до ст. 149 КК).

8.Застосуваннянасильстваполягаєвнанесенніударів, побоїв, заподіяннітілесних ушкоджень, позбавленні волі, інших насильницьких діях (зв’язування, обмеження свободи переміщення) тощо.

9.Погроза застосування насильства означає залякування особи застосуванням до неї або до її близьких фізичного насильства: позбавити життя або волі, причинити

479

Розділ ІХ. Злочини проти громадської безпеки

тілесні ушкодження, зґвалтувати, вчинити інші насильницькі дії. При цьому не має значення, чи мав винний намір реалізувати погрозу. Винний повинен усвідомлювати, що потерпілий сприймає погрозу як таку, що може здійснитися.

10.Злочин є закінченим з моменту здійснення дій по втягненню у вчинення терористичного акту чи примушування до його вчинення незалежно від того, чи вдалося винному відповідно втягнути особу у вчинення терористичного акту чи примусити до його вчинення. У разі, коли втягнення у вчинення терористичного акту або примушування до вчинення терористичного акту супроводжувалося вчиненням іншого більш тяжкого злочину, дії винного необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів.

11.Суб’єктивна сторона злочину передбачає прямий умисел. Мотиви і цілі можуть бути різними.

12.Суб’єкт злочину – особа, яка досягла шістнадцятирічного віку.

13.Кваліфікуючимиознакамиданогозлочинузаконвизнаєвчиненняйого: 1) щодо кількох осіб; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) службовою особою з використанням службового становища. Вони достатньо повно висвітлені у попередніх коментарях.

14.Привтягненні(примушуванні) особидовчиненняконкретноготерористичного акту дії винного мають кваліфікуватися за ст. 2581 КК і за вчинений разом з нею терористичний акт, тобто за ст. 258 КК.

15.Дії ж винного, який, не будучи співвиконавцем терористичного акту, втягнув

унього особу, кваліфікуються за ст. 2581 КК та за відповідною частиною ст. 27 КК (залежно від виду співучасника) і ст. 258 КК.

16.Колиособа, втягнутаувчиненняконкретноготерористичногоакту, добровільно відмовилася від вчинення терористичного акту або не закінчила його (вчинила готування чи замах), винний (втягувач) несе відповідальність за ст. 258 КК за втягнення у вчинення терористичного акту і за співучасть у незакінченому терористичному акті.

17.Якщо особа, яку втягували у вчинення конкретного терористичного акту, узагалі не робила спроби його вчинити і не готувалася до цього, винний притягається до відповідальності за ст. 2581 КК за втягнення особи до терористичного акту і за готування до терористичного акту, у вчинення якого він намагався втягнути особу.

Стаття 2582. Публічні заклики до вчинення терористичного акту

1. Публічнізакликидовчиненнятерористичногоакту, атакожрозповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів з такими закликами –

караютьсявиправнимироботаминастрокдодвохроківабоарештомнастрок дошестимісяців, абообмеженнямволінастрокдотрьохроків, абопозбавленням волі на той самий строк.

480