NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 250

ресту, нечисленнихїївидіваботих, увідтворенні якихєтруднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено; тощо. Якщо внаслідок вчинених дій істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав може нести відповідальність за ч. 3 або ч. 4 ст. 85 КУпАП (див.

п. 12 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

5.Суб’єктивна сторона злочину виражається у формі умислу.

6.Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16 років. Дії службових осіб, котрі незаконновикористовували зметоюнезаконного зайняття рибним, звіринимабоіншим водним добувним промислом своє службове становище, кваліфікуються за сукупністю злочинів – за ст. 249 КК та злочинами у сфері службової діяльності.

7.Частина 2 ст. 249 КК визначає незаконними ті самі діяння, що передбачені ч. 1 ст. 249 КК, якщо вони вчинені із застосуванням вибухових, отруйних речовин, електроструму або іншим способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринногосвітуабоособою, ранішесудимоюзазлочин, передбаченийцієюстаттею.

Під способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу маютьсянаувазірізніприйомитаметоди, застосуванняякихпризводитьдовинищення тварин у великій кількості, чи загибелі всієї популяції у певній водоймі, чи знищення певного виду тваринного світу.

При вирішенні питання про те, чи здійснювалося незаконне рибальство способом масового знищення, слід ретельно досліджувати характерні властивості застосованих знарядь, зокрема їхню руйнівну силу, характер взаємодії з оточуючим середовищем, обсяги шкідливого впливу на довкілля тощо (див. п. 13 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом особою, раніше судимою за таке порушення, має місце в тому випадку, коли особа була раніше засуджена за незаконне полювання за ч. 1 або ч. 2 ст. 249 КК і судимість не була знята чи погашена у встановленому законом порядку.

Вилов риби чи водних тварин зі спеціально облаштованих або пристосованих водоймищ, уякихвонивирощуютьсяпідприємствами, організаціямичигромадянами, за ст. 249 КК кваліфікувати не можна. За наявності відповідних підстав дії винної особиможутькваліфікуватисьякпосяганняначужувласність(див. п. 12 ППВСУ«Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від

10 грудня 2004 р. № 17).

Стаття 250. Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів

Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів або диких водних тварин –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян абоарештом настрок до шести місяців, абообмеженням волінастрок від двох до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

451

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

1.Суспільнанебезпечність злочинуполягаєвтому, щоврезультатійоговчинення може завдаватися значна шкода рибним запасам або диким водним тваринам, які

єчастиною національного багатства України.

2.Правовабаза, якарегулюєвідносиниусферіохорониводнихбіоресурсів, єширокою та складною за своєю структурою. Вона складається з норм загального характеру і спеціальних законодавчих актів і підзаконних норм. Норми загального характеру містяться в законах України «Про охорону навколишнього природного середовища» від25 червня1991 р. (ВВРУ. – 1991. – №41. – Ст. 546), «Протваринний світ» від 13 грудня 2001 р., Водному кодексі України від 6 червня 1995 р. (ВВРУ. – 1995. – № 24. – Ст. 189).

Спеціальнінормивстановлюютьсянормативнимиактамивідповіднихорганівдержавної влади, зокрема Постановою КМУ «Про затвердження Порядку видачі дозволу на проведення робіт на землях водного фонду» від 12 липня 2005 р. № 557 та ін.

3.Безпосереднімоб’єктомцьогозлочинувиступаєвстановленийзакономпорядок проведення вибухових робіт, спрямований на охорону рибних запасів або диких водних тварин від знищення при проведенні таких робіт.

4.Предметом злочину є риба або дикі водні тварини, що перебувають у стані природноїволі. Протеопосередкованодопредметаданогоскладузлочинуможнавіднести й охоронюване законом середовище проживання риби та диких водних тварин.

Дикі водні тварини – об’єкти водного тваринного світу, що знаходяться в стані природної свободи (дельфіни, креветки, кальмари, восьминоги, раки, краби).

5.Об’єктивнусторонузлочинуутворюютьактивнідіїсуб’єкта, яківиражаються у проведенні вибухових робіт у рибогосподарських водоймах із порушенням правил охорони рибних запасів або диких водних тварин і при відсутності особливих невідкладних умов, що дозволяють проведення вибухів.

Диспозиція ст. 250 КК є бланкетною, тому для встановлення змісту об’єктивної сторонизлочинунеобхіднозвернутисядоспеціальнихправил, якірегулюютьпорядок проведення вибухових робіт.

На землях водного фонду, у тому числі на прибережних захисних смугах, земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об’єктів, можуть проводитися роботи, пов’язані з будівництвом, поглибленням дна, видобуванням корисних копалин, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, бурові та геологорозвідувальні роботи за умови отримання спеціального на це дозволу.

Вибухові роботи виконуються заявником після здійснення заходів щодо попередження небезпечних екзогенних геологічних процесів (зсувів ґрунту, обвалів берегів тощо).

Проведення вибухових робіт під час льодоходу чи здійснення протиповеневих та протипаводкових заходів дозволяється після погодження з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Державний контроль за виконанням правил проведення вибухових робіт та охорони рибних запасів покладено на державні органи охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, геології та використання надр за участю органівсанітарно-епідеміологічноїслужбийорганів, щоздійснюютьохоронурибних запасів.

452

Стаття 251

Водокористувачізвільняютьсявідвідповідальностізапорушенняправилохорони рибних запасів або диких водних тварин, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Проведеннявибуховихтаіншихробіт, якієджереломпідвищеногошуму, умісцях розмноження тварин також виступає прикладом порушення правил охорони рибних запасів.

Склад злочину є формальним – для настання кримінальної відповідальності за проведення вибухових робіт із порушенням правил охорони рибних запасів не потрібно настання шкідливих наслідків, достатньо самого факту вибуху і створення небезпеки заподіяння шкоди запасам риби або диким водним тваринам.

6.Суб’єктивна сторона складу злочину може характеризуватися як в умисній, так і в необережній вині. Необережність може мати місце у випадках, коли особа не знала, наприклад, про наявність у водоймі, де проводяться вибухові роботи, диких водних тварин, або у зв’язку з невеликим досвідом проведення вибухових робіт неправильно розрахувала силу вибуху чи його направленість.

7.Суб’єктом даного злочину можуть бути особи, які досягли 16 років. Службові особи за наявності в їх діях ознак злочину у сфері службової діяльнос-

ті відповідають за сукупністю злочинів.

Увипадках притягнення до кримінальної відповідальності зацей злочин службових осіб, котрі вчинили його із використанням свого службового становища, їхні дії за наявності до того підстав мають кваліфікуватися також за відповідними статтями КК, якимипередбаченовідповідальністьзазлочиниусферіслужбовоїдіяльності(див.

п. 3 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

Стаття 251. Порушення ветеринарних правил

Порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки, –

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністюнастрокдоп’ятироків, абообмеженнямволінастрокдотрьохроків, або позбавленням волі на той самий строк.

1.Суспільна небезпечність порушення ветеринарних правил пов’язана із завданням значної шкоди сільському господарству (тваринництву), створює можливість захворювання населення загальними (спільними) для тварин і людей хворобами (бруцельозом, сапом, сибіркою та ін.).

2.Об’єктом злочину є екологічна безпека в галузі ветеринарної медицини.

3.Предметом злочину є тварини (сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові, риба, раки, молюски, жаби, бджоли, шовкопряди тощо, а також сперма, зиготи, запліднена ікра, інкубаційні яйця, ембріони та ін.); продовольча сировина тваринного походження

453

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

(м’ясо, молоко, яйця, яєчна маса, риба і рибопродукти, тваринні жири, печінка, інші м’якушеві субпродукти, кишки, кров, продукти бджільництва та інші продукти, які використовуються для виготовлення харчових продуктів); корми тваринного походження (білок тваринного походження, у тому числі борошно м’ясне, рибне, кров’яне, кісткове, м’ясно-кісткове, живі корми для риби та ін.); кормові добавки (ферментніпрепарати, білки, амінокислоти, вітаміни, мікроімакроелементи, кормові дріжджі та їх суміші) тощо (див. ст. 1 Закону України «Про ветеринарну медицину» в редакції від 16 листопада 2006 р. № 361-V // ВВРУ. – 2007. – № 5–6. – Ст. 53; ст. 4

Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» від 4 червня 2009 р.

№ 1445-VI // ВВРУ. – 2009. – № 42. – Ст. 635).

4. Ветеринарні правила – це ветеринарні вимоги, які регулюють діяльність фізичнихтаюридичнихосібугалузіветеринарноїмедицини. Вонивстановленітакими нормативними актами, як Закон України «Про ветеринарну медицину», постанови КМУ «Про затвердження переліку особливо небезпечних (карантинних) хвороб тварин» від 8 серпня 2007 р. № 1006 (ОВУ. – 2007. – № 59. – Ст. 2347), «Про затвердженняположеньпродержавнуреєстраціюветеринарнихпрепаратів, кормових добавок, преміксівтаготовихкормів» від21 листопада2007 р. №1349 (ОВУ. – 2007. – №89. – Ст. 3273), УказПрезидентаУкраїни«Проневідкладнізаходищодозабезпечення стабільної епізоотичної ситуації вУкраїні» від 22 березня 2001 р. №192/2001 (ОВУ. – 2001. – № 12. – Ст. 487), наказ Голови Державного департаменту (комітету) ветеринарної медицини «Про затвердження інструкції про заходи з профілактики та боротьбизінфекційнимихворобамитварин: бруцельозом, сибіркою, хворобоюТешена свиней та анемію коней» від 25 січня 2000 р. № 4 (ОВУ. – 2000. – № 11. – Ст. 439), «Про затвердження Інструкції щодо заходів з профілактики та ліквідації хвороби Ауєскі сільськогосподарських тварин і хутрових звірів» від 30 січня 2008 р. № 4

(ОВУ. – 2008. – № 15. – Ст. 398) тощо.

5.Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 251 КК, характеризується наявністю трьох обов’язкових ознак:

а) діяння (дія або бездіяльність) – порушення ветеринарних правил; б) суспільно небезпечні наслідки – поширення епізоотії або спричинення тяжких

наслідків; в) причинний зв’язок між порушенням ветеринарних правил і зазначеними

наслідками.

Порушення ветеринарних правил може виявлятись у невиконанні заходів щодо карантинутваринабоіншихкарантиннихобмежень, ухиленнівідпред’явленнятварин для проведення ветеринарного огляду, обов’язкових заходів (обстежень, прищеплювання, оброблення) щодопрофілактикизахворюваньтварин, незабезпеченні надійної фіксації тварин для проведення огляду (заходів), продажі хворої заразною хворобою худоби або продуктів для неї тощо.

6.Епізоотія є розповсюдженням заразних хвороб тварин за відносно короткий проміжокчасуназначнійтериторії, щохарактеризуєтьсябезперервністюепізоотичного процесу. Способи поширення епізоотії можуть бути різними (зараження продуктів, спільне утримання хворих і здорових тварин тощо).

7.Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти велику пошесть тварин чи птахів, масову загибель риби, бджіл тощо (за відсутності ознак епізоотії). Тяжкими

454

Стаття 252

наслідками тут вважається і захворювання в результаті порушення ветеринарних правил відповідною хворобою людей (хоча б однієї людини).

Установлення інших тяжких наслідків є питанням окремого факту і залежить від конкретних обставин злочину.

Між порушенням ветеринарних правил і наслідками слід встановити причинний зв’язок.

8.Закінченимзлочинбудезмоментунастаннянаслідків, передбаченихудиспозиції ст. 251 КК.

9.Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю щодо самого діяння – порушення ветеринарних правил, а стосовно його наслідків – необережною формою вини. Якщо щодо наслідків був умисел, скоєне потрібно кваліфікувати за ст. 194 КК (умисне знищення або пошкодження майна), а при умисному заподіянні шкоди здоров’ю людини – за відповідною статтею розд. ІІ Особливої частини «Злочини проти життя та здоров’я людини». Вчинення з метою ослаблення держави дій, спрямованих на масове отруєння, поширення епізоотії,

єдиверсією(ст. 113 КК). Масовезнищеннярослинногоаботваринногосвітуутворює екоцид (ст. 441 КК).

10.Суб’єктзлочину– фізична осудна особа, яка досягла 16-річноговіку. Цеможе бути як приватна, так і службова особа (завідувач тваринницької ферми, зоотехнік та ін.), на яку було покладено обов’язок дотримання ветеринарних правил.

Про поняття службової особи див. коментар до ч. 2 та ч. 3 ст. 18 КК. У випадку скоєння службовою особоющебудь-якогослужбового злочину(службова недбалість та ін.) вона несе відповідальність за сукупністю злочинів.

11.Порушення ветеринарних правил, яке не було пов’язане зі спричиненням поширення епізоотії або інших тяжких наслідків, може потягти за собою адміністративну відповідальність.

Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду

1.Умиснезнищенняабопошкодженнятериторій, взятихпідохоронудержави, та об’єктів природно-заповідного фонду –

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2.Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1.Суспільнанебезпечністьзлочинуполягаєузаподіяннішкодитериторіям, узятим під охорону держави, та об’єктам природно-заповідного фонду.

2.Об’єктом злочину є екологічна безпека в галузі існування і використання територій та об’єктів, які взяті під особливу охорону.

455

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

3.Предметом цього злочину є території, узяті під охорону держави, та об’єкти природно-заповідного фонду, що підлягають особливій охороні й утворюють єдину територіальну систему.

До територій, узятих під охорону держави, належать такі об’єкти природи, які являють собою велику наукову, історичну цінність, а також лікувально-оздоровчу цінність (наприклад, Нікітський ботанічний сад у Криму, Тростянецький парк

уСумській області, Дніпровський парк у Запорізькій області, Одеські катакомби, Володимирська гірка в Києві тощо).

Природно-заповіднийфондскладаютьділянкисушітаводногопростору, природні комплекси та об’єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фондового моніторингу навколишнього природного середовища.

До складу природно-заповідного фонду входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам’ятники природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам’ятники садово-паркового мистецтва, заповідні урочища (див. ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від25 червня1991 р. №1264-XII (ВВРУ. – 1991. – №41. – Ст. 546), атакожпреамбулу і ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» в редакції від

14 грудня1999 р. №1287-XIV (Бюл. зак-ва. – 2001. – №4. – С. 206–207), УказПрезидента України «Про території та об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» від 12 вересня 2005 р. № 1238/2005 (ОВУ. – 2005. – № 37. – Ст. 2263).

4.Об’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсязнищеннямабопошкодженням будь-яким способом територій, узятих під охорону держави, та об’єктів природнозаповідного фонду.

Підзнищеннямрозумієтьсяприведеннятериторіїабооб’єктаприродно-заповідного фонду у повну непридатність для використання їх за цільовим призначенням, коли вони перестають існувати або повністю втрачають свою цінність хоча б якісь їх частини.

Пошкодженнямпредметазлочинувизнаєтьсяпогіршенняйогоякості, зменшення природно-охоронної, наукової, естетично-реакційноїтаіншоїцінностіабоприведення його на будь-який час у непридатний для використання за цільовим призначенням стан.

5.Злочин вважається закінченим із моменту настання наслідків, передбачених ст. 252 КК.

6.Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяумислом(прямимабонепрямим).

7.Суб’єкт цього злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

8.Обтяжуючими обставинами, які передбачені ч. 2 ст. 252 КК, є: знищення або пошкодженнятериторій, взятихпідохоронудержави, таоб’єктівприродно-заповідного фондушляхомпідпалуабоіншимзагальнонебезпечнимспособом, якщоцеспричинило загибель людей або тяжкі наслідки.

Під знищенням або пошкодженням територій або об’єктів природно-заповідного фондушляхомпідпалу, якепередбачено ч. 2 ст. 252 КК, слідрозумітиїхзнищенняабо пошкодження вогнем, якщо при цьому існувала загроза життю і здоров’ю людей, або

456

Стаття 253

завданнязначноїматеріальноїшкоди(наприклад, пожежанавеликійтериторії, значних за вартістю об’єктів тощо). Тому знищення або пошкодження предмета злочину вогнем, яке не створювало загальної небезпеки, не може кваліфікуватися як завдання шкоди шляхом підпалу.

Вчинення цього злочину іншим загальнонебезпечним способом передбачає в ч. 2 ст. 252 КК знищення або пошкодження територій або об’єктів природно-заповідного фонду шляхом вибуху, затоплення та іншими способами, які загрожують життю і здоров’ю людей, або завданням значних матеріальних збитків.

Загибельлюдейозначаєнастаннясмертіхочабоднієїлюдиниврезультатіпідпалу або використовування іншого загальнонебезпечного способу.

Під іншими тяжкими наслідками розуміється спричинення тілесних ушкоджень різної тяжкості одній або кільком особам, тяжкої майнової шкоди, інших збитків. Установлення інших тяжких наслідків є питанням окремого факту і залежить від конкретних обставин злочину.

Стаття 253. Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля

1.Розробка і здача проектів, іншої аналогічної документації замовнику службовою чи спеціально уповноваженою особою без обов’язкових інженерних системзахистудовкілляабовведення(прийом) вексплуатаціюспорудбезтакого захисту, якщо вони створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічнихкатастроф, загибеліабомасовогозахворюваннянаселенняабоінших тяжких наслідків, –

карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк.

2.Тісамідії, якщовониспричинилинаслідки, передбаченічастиноюпершою цієї статті, –

караютьсяобмеженнямволінастроквідтрьохдоп’ятироківабопозбавленням волі на строк до п’яти років.

1.Суспільна небезпечність злочинуполягає втому, щорозробка іздача проектної документаціїтавведення(прийом) вексплуатаціюспорудбезобов’язковихінженерних системзахиступризводятьдозагрозизавданняшкодидовкіллю, створюютьнебезпеку тяжких технологічних аварій, екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення або інших тяжких наслідків.

2.Об’єктом злочину є екологічна безпека в галузі архітектурної діяльності.

3.Предметом злочину є проект, інша аналогічна документація без обов’язкових інженерних систем захисту довкілля, а також споруди без такого захисту.

Проект – це документація для будівництва об’єктів архітектури, що складається

зкреслень, графічних ітекстовихматеріалів, інженерних ікошториснихрозрахунків, які визначають містобудівні, об’єктно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічнітатехнологічнірішення, вартісніпоказникиконкретногооб’єктаархітектури

457

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

(ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» у редакції від 17 лютого

2011 р. № 3038-VI // ВВРУ. – 2011. – № 34. – Ст. 343).

Інша аналогічна документація – це архітектурно-планувальні завдання, завдання напроектування, технічніумовищодоінженерногозабезпеченняоб’єктаархітектури, робочадокументаціядлябудівництва, реконструкції, реставрації, капітальногоремонту (статті 1, 5, 8 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

4.Об’єктивна сторона злочину характеризується розробкою і здачею проектів, іншоїаналогічноїдокументаціїзамовникубезобов’язковихінженернихсистемзахисту довкілля, введенням(прийомом) вексплуатаціюспорудбезтакогозахисту, щостворило небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення або інших тяжких наслідків.

Розробка проектів, іншої аналогічної документації здійснюється на підставі вихідних даних на проектування, до яких належать: архітектурно-планувальне завдання, завдання на забезпечення об’єкта архітектури відповідно до державних стандартів і правил.

Здачапроекту, іншоїаналогічної документації означає їхпередачу замовнику для виконання будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єкта архітектури.

Введення в експлуатацію споруд – це початок використання за призначенням, функціонального і технічного обслуговування їх у процесі використання.

Прийом в експлуатацію споруд – порядок отримання дозволу про готовність споруди до експлуатації.

Під обов’язковими інженерними системами захисту довкілля, які повинні враховуватисяприрозробцііздачіпроектів, іншоїаналогічноїдокументації, введенні (прийомі) в експлуатацію споруд, слід розуміти заходи забезпечення комплексної переробки, утилізації та ефективного використання відходів переробки інших шкідливих речовин, системи забезпечення захисту населення і навколишнього природногосередовища відшкідливоговпливуантропогеннихфізичних, хімічних та біологічних факторів тощо.

5.Злочинвважаєтьсязакінченимізмоментуствореннянебезпекинастаннятяжких технологічнихаварійабоекологічнихкатастроф, загибеліабомасовогозахворювання населення або інших тяжких наслідків як результату розробки і здачі проектів, іншої аналогічної документації без обов’язкових інженерних систем захисту довкілля або введення (прийому) в експлуатацію споруд без такого захисту.

6.Суб’єктивна сторона злочину характеризується щодо діяння – умислом, щодо наслідків – непрямим умислом або необережністю.

7.Суб’єктзлочину– службоваособа(див. коментардост. 364 КК) абоспеціально уповноважена особа (архітектор, розробник або здавальник проекту чи іншої аналогічної документації замовнику, а також особи, які беруть участь у введенні (прийомі) в експлуатацію споруд (голова, член приймальної комісії, керівник підприємства тощо).

8.Дообтяжуючихобставин, якіпередбаченіч. 2 ст. 253 КК, належать: спричинення тяжкої технологічної аварії або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення або інших тяжких наслідків.

458

Стаття 254

Підтяжкоютехнологічноюаварієюрозумієтьсянебезпечнаподіятехнологічного характеру, що спричинила загибель людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнанняітранспортнихзасобів, порушеннявиробничогоаботранспортного процесу чи завдає тяжку шкоду довкіллю.

Екологічнакатастрофа– великазамасштабамиаваріячиіншаподія, щопризвела до тяжких наслідків довкіллю.

Загибель населення – настання смерті людей (хоча б однієї людини) на території, яка постраждала від небезпечного об’єкта.

Масове захворювання населення – захворювання трьох і більше людей, причинно пов’язане з діями, які передбачені ч. 1 ст. 253 КК.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, щохарактеризуєтьсяпідвищеноюнебезпекоюдлявсьогоживого, руйнуванням чи істотним ушкодженням значних територій чи об’єктів тощо. Установлення інших тяжких наслідків є питанням окремого факту і залежить від конкретних обставин злочину.

Стаття 254. Безгосподарське використання земель

Безгосподарськевикористанняземель, якщоцеспричинилотривалезниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту, –

караються штрафом до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням праваобійматипевніпосадиабозайматисяпевноюдіяльністюнастрокдотрьох років або без такого.

(Стаття 254 у редакції Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 р.)

1.Суспільна небезпечність злочину полягає в заподіянні шкоди природному ресурсу землі, негативній зміні її структури, родючості тощо.

2.Об’єктомзлочинуєекологічнабезпекавгалузіохорониівикористанняземель, їх придатності за призначенням.

3.Предмет злочину – див. п. 4 коментаря до ст. 239 КК.

4.Об’єктивна сторона цього злочину характеризується наявністю трьох обов’язковихознак: а) діяння(діяабобездіяльність) – безгосподарськевикористання земель; б) суспільно небезпечні наслідки – тривале зниження або втрата їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту; в) причинний зв’язок між діянням

інаслідками.

Безгосподарське використання земель може виражатися у використанні земель сільськогосподарськогопризначеннядляіншихпотреб, уперенасичуванніпестицидами та іншими агрохімікатами тощо.

Тривале зниження родючості землі – зниження здатності землі, її врожайності протягом трьох і більше років.

459

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

Втрата родючості землі – це таке суттєве зниження властивості землі або повна втрата її продуктивності по вирощуванню сільськогосподарських культур.

Виведення земель із сільськогосподарського обороту – це тимчасове припинення

(консервація) використання земель унаслідок доведення ґрунтів до деградації, яка не дає можливості для відтворення їх природних властивостей і використання для вирощування сільськогосподарських культур.

Змивання гумусного шару означає таке використання земель, яке призводить до вимивання верхнього шару ґрунту, у якому зосереджені запаси гумусу.

Порушення структури ґрунту – це така зміна його механічного та технічного складупідвпливомнадмірногоантропогенногонавантаження, водноїівітровоїерозії, забруднення, що призводить до втрати (повної або часткової) родючості ґрунту.

Міжбезгосподарськимвикористаннямземельісуспільнонебезпечниминаслідками треба встановити зв’язок.

5.Злочин вважається закінченим із моменту настання наслідків, передбачених ст. 254 КК.

6.Суб’єктивнасторонацьогозлочинухарактеризуєтьсяумисноюабонеобережною формою вини.

7.Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і на яку був покладений обов’язок дбайливого ставлення до використовування земель.

Застосування заходів кримінальної відповідальності не звільняє винних осіб від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам (див. ст. 56 Закону України

«Проохоронуземель» від19 червня2003 р. №962-IV // ВВРУ. – 2003. – №39. – Ст. 349).

460