NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 247

Шкода, заподіяна незаконною порубкою лісу, визначається вартістю незаконно зрубленого дерева і чагарника, їх екологічною цінністю, а також розміром шкоди, заподіяної довкіллю. Шкода, заподіяна незаконною порубкою лісу, обчислюється за таксами, затвердженими постановами КМУ.

6.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

7.Суб’єкт – особа, яка досягла 16 років.

Службоваособа, щовикористовуєдляцьогосвоєслужбовестановище, відповідає за сукупністю злочинів за цією статтею і статтею про злочини у сфері службової діяльності.

Стаття 247. Порушення законодавства про захист рослин

Порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, таіншихвимогзаконодавствапрозахистрослин, щоспричинилотяжкі наслідки, –

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот годин, або обмеженням волі на строк до двох років.

(Стаття 247 у редакції Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 р.)

1.Суспільна небезпечність порушення правил боротьби зі шкідниками і хворобамирослин, атакожщодоїхзахиступолягаєвтому, щопорушенняпосягаєнасуспільні відносини у сфері рослинного світу, який складає невід’ємну частку людського існування.

ВідносиниусферізахистурослинрегулюютьсязаконамиУкраїни«Пророслинний світ» від 9 квітня 1999 р. (ВВРУ. – 1999. – № 22–23. – Ст. 198), «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р. (ВВРУ. – 1998. – № 50–51. – Ст. 310), «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р. (ВВРУ. – 1995. – № 14. – Ст. 91), «Про карантин рослин» від 30 червня 1993 р. (ВВРУ. – 1993. – № 34. – Ст. 352) та іншими нормативноправовими актами.

2.Об’єктом даного злочину виступає встановлений законодавством порядок захисту рослин від шкідників і хвороб.

3.Предметомзлочинуєрослиннийсвіт(рослини) – сукупністьусіхвидіврослин,

атакож грибів та утворених ними угруповань на певній території (ст. 3 Закону України «Про рослинний світ»).

4.Об’єктивна сторона порушення законодавства про захист рослин характеризується порушенням правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, настанням у результаті цих порушень тяжких наслідків і причинного зв’язку між порушенням правил і наслідками.

Шкідники рослин – це види тварин (комахи, кліщі, мікроорганізми), здатні заподіяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам, продукції рослинного походження, збитки від якої економічно доцільно відвернути (ст. 1 Закону України «Про захист рослин»).

441

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

Хворобирослин– цепорушеннянормальногообмінуречовинурослиніпідвпливом фітопатогенів (віруси, бактерії, гриби) або несприятливих умов середовища (ст. 1 Закону України «Про захист рослин»).

Захистрослин– цекомплексзаходів, спрямованихназменшеннявтратурожаюта запобіганняпогіршеннюстанурослинсільськогосподарськоготаіншогопризначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур’яни. Методи захисту рослин – способи, за допомогою яких здійснюється захист рослин (організа- ційно-господарські, агротехнічні, селекційні, фізичні, біологічні, хімічні таін.). Засоби захисту рослин – хімічні, біологічні та інші засоби, які використовуються для захисту рослин від шкідників, хвороб і бур’янів.

5. Основними законодавчо встановленими вимогами щодо захисту рослин є:

–додержання технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту;

–екологічне та економічне обґрунтування доцільності захисту рослин від шкідливих організмів;

–обов’язковість здійснення заходів щодо захисту рослин підприємствами, установами, організаціямивсіхформвласностітагромадянами, діяльністьякихпов’язана

зкористуванням землею, лісом, водними об’єктами, вирощуванням рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинностізакритогоґрунту, атакожреалізацією, переробкою, зберіганням і використанням рослин та продукції рослинного походження;

–суворе додержання регламентів зберігання, транспортування та застосування засобів захисту рослин;

–збереження корисної флори і фауни;

–недопущення пошкодження рослин, погіршення їх стану та забруднення продукції рослинного походження і довкілля засобами захисту рослин.

6. Порушення законодавства про захист рослин – це дія або бездіяльність з неви- конаннявимогтихнормативно-правовихактів, якірегулюютьпитаннязахистурослин.

Диспозиція статті є бланкетною, тому як приклади порушень законодавства про захист рослин згідно із Законом України «Про захист рослин» можна відзначити:

–поширенняшкідливихорганізмівунаслідокпорушеннятехнологіївирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення;

–екологічно необґрунтоване здійснення захисту рослин;

–недодержання вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело до пошкодження, погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля;

–неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про загрозу посівам, деревним насадженням, іншій рослинності відкритого та закритого ґрунту, а також продукції рослинного походження від шкідливих організмів;

–завезення на територію України та реалізація засобів захисту рослин, а також речовин і сировини для їх виготовлення, що не пройшли державних випробувань і реєстрації;

442

Стаття 248

–ухилення від пред’явлення або непред’явлення засобів захисту рослин для проведення їх огляду, досліджень;

–невиконання законних вимог посадових осіб, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист рослин тощо.

7. Зважаючи на бланкетність диспозиції, для притягнення до відповідальності за нею необхідно точно встановити, які з правил були порушені і в чому це порушення виявилося (наслідки).

Кримінальна відповідальність за даною статтею може наступати лише при наявності тяжких наслідків. Характер цих наслідків і їх вага визначаються відповідно до характеру порушення й з урахуванням усіх обставин справи в сукупності. Тяжкими можуть бути заподіяння значного матеріального збитку, зараження хворобами або загибель значної частини площ лісу, залишення великої площі землі без посадок

іт. д. Сюди варто віднести також і заподіяння шкоди життю і здоров’ю людей у результаті вживання продуктів із рослин, що піддалися псуванню або захворюванню.

Під тяжкими наслідками також слід розуміти істотне погіршення екологічної обстановки в тому чи іншому регіоні (місцевості); зникнення, масова загибель чи тяжкі захворювання об’єктів рослинного світу; неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об’єкти або використовувати природні ресурси у певному регіоні; генетичне перетворення тих чи інших природних об’єктів; заподіяння матеріальної шкоди в особливо великих розмірах тощо (див. п. 5 ППВСУ

«Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

8. Суб’єктивнастороназлочинумаєскладнийхарактерівизначається окремодо дії й окремо до наслідків, що настали. Порушення відповідних правил може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Стосовно наслідків вина виражається тільки в необережності.

Умисел стосовно наслідків допускає наявність іншого складу злочину – умисне знищення майна, а також заподіяння шкоди життю і здоров’ю людей.

9. Суб’єктом злочину є особи, які досягли 16-річного віку і на яких покладені обов’язки зі здійснення заходів щодо боротьби з шкідниками і хворобами рослин (керівникигосподарств, власникиземельнихділянок, державніінспекторизкарантину рослин та ін.).

Прикваліфікаціїнеобхідновідмежовуватиданийскладзлочинувідіншихскладів, зокрема, коливказанідіївчиненізметоюослабленнядержави(поширенняепіфітотій), вони кваліфікуються як диверсія (ст. 113 КК).

Стаття 248. Незаконне полювання

1. Порушенняправилполювання, якщовонозаподіялоістотнушкоду, атакож незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об’єктах при- родно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України, –

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста шістдесяти до двохсот

443

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

сорока годин, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища, або за попередньою змовою групою осіб, або способом масовогознищеннязвірів, птахівчиіншихвидівтваринногосвіту, абозвикористанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, –

караютьсяштрафомвіддвохсотдочотирьохсотнеоподатковуванихмінімумів доходівгромадянабообмеженнямволінастрокдоп’ятироків, абопозбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.

Примітка. Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка у двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Стаття 248 у редакції законів України № 270-VI від 15 квітня 2008 р., № 1827-VI від 21 січня 2010 р.)

1.Суспільна небезпечність незаконного полювання визначається посяганням на встановлені правовідносини: охорона, раціональне використання та відтворення тваринного світу.

Порядок здійснення полювання визначається законами України «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 р. (ВВРУ. – 2000. – № 18. – Ст. 132), «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р.; «Про Червону книгу України» від 7 лютого2002 р.; ПостановоюКМУ«Пророзмірикомпенсації задобування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України» від 1 червня 1993 р. № 399; наказами Державного комітету лісового господарства України «Про затвердження розміру збору за видачу посвідчення мисливця і контрольної картки обліку добутої дичини та порушень правил полювання» від 24 листопада 2005 р.

№492; «Про затвердження Положення про порядок поводження із зброєю, видачі ліцензій на добування мисливських тварин та проведення полювань» від 2 квітня 2007 р. № 129 та іншими нормативними актами.

2.Об’єктомзлочинуєзаконодавчозабезпеченаохорона, раціональневикористання і відтворення диких звірів та птахів.

3.Предметом незаконного полювання виступають мисливські тварини, що перебуваютьустані природноїволі, атакожутримуються внапіввільних умовахабоуневолі в межах угідь державних мисливських господарств і які належать до так званого державного мисливського фонду.

Звірі та птахи, які знаходяться в клітках, вольєрах, на огороджених територіях,

узоопарках, цирках або у володінні громадян, розглядаються як майно. Заволодіння ними кваліфікується як заволодіння чужим майном, а відстріл таких звірів і птахів без переслідування мети володіння ними – як умисне знищення чужого майна.

Державний мисливський фонд – мисливські тварини, що перебувають у стані природноїволі, атакожутримуютьсявнапіввільнихумовахабоуневолівмежахугідь державних мисливських господарств.

444

Стаття 248

Мисливські тварини – дикі звірі та птахи, що можуть бути об’єктами полювання. Мисливство – вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються

в напіввільних умовах у межах мисливських угідь.

Мисливські угіддя – ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливськітвариниi якіможутьбутивикористанідляведеннямисливськогогосподарства.

4. Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні таких дій:

1)порушення правил полювання;

2)незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об’єктах при- родно-заповідного фонду;

3)полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України.

Полювання – дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування i саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають

устані природної волі або утримуються в напіввільних умовах (ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

Дополюванняприрівнюєтьсятакожперебуванняосібумежахмисливськихугідь,

утому числі на польових i лісових дорогах (крім доріг загального користування),

збудь-якою стрілецькою зброєю, або з капканами та іншими знаряддями добування звірів i птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами i птахами, або

зпродукцієюполювання; перебуванняосібнадорогахзагальногокористуваннязпродукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю.

Право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-рiчного віку та одержали в установленому порядкудозвілнадобуваннямисливськихтваринтаіншідокументи, щозасвідчуютьправо на полювання.

Полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозволяється лише особам, які в установленому порядку одержали дозвіл органу внутрішніх справ на право користування цією зброєю.

Документами, які надають право на полювання, є: посвідчення мисливця; щорічнаконтрольнакарткаоблікудобутоїдичиниіпорушеньправилполюваннязвідміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, вiдстрiльнакартка); відповіднийдозвілнаправокористуваннявогнепальноюмисливською зброєю; паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів із відміткою про допуск до полювання у поточному році в разі їх використання під час полювання.

Добування мисливських тварин здійснюється за дозволом – ліцензією або вiдстрiльною карткою.

За ліцензією здійснюється полювання на ведмедя, кабана, лань, оленів благородноготаплямистого, козулю, лося, муфлона, білку, бабака, бобра, нутріювільну, ондатру, куниць лісову та кам’яну, норку американську, тхора лісового. Ліцензії видаються мисливцям користувачем мисливських угідь, який отримує їх у спеціально вповноваженомуцентральномуорганівиконавчоївладиугалузімисливськогогосподарства та полювання або визначеному ним органі.

445

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

За вiдстрiльною карткою здійснюється полювання на пернату дичину, кроля дикого, зайця-русака, єнотовидного собаку, вовка та лисицю. Вiдстрiльнi картки видаються мисливцям користувачем мисливських угідь.

Ліцензії тавiдстрiльнi картки видаються мисливцям іззазначенням унихтерміну тамісця здійснення полювання зурахуванням лімітів добування мисливських тварин та пропускної спроможності мисливських угідь.

5. Оскількидиспозиціяст. 248 ККєбланкетною, томуправилаполюваннятавиди їх порушення визначаються Законом України «Про мисливське господарство та полювання». До незаконного полювання віднесені:

1)полювання без належного на те дозволу;

2)полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму;

3)полюваннявзабороненихдляцьогомісцях(натериторіяхтаоб’єктахприроднозаповiдного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках; у межах населених пунктів, за винятком випадків, передбачених рішеннями Ради мiнiстрiв Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольськоїміськихрад; вугіддях, незазначенихудозволі; навідстаніближченіж 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей);

4)полюваннявзабороненийчас(унедозволенідляполюваннястрокинавiдповiднi види тварин; у темний період доби (пізніше години після заходу сонця i раніше години до його сходу));

5)полювання із застосуванням або використанням заборонених знарядь та забороненимиспособами(клеїв, петель, самострілів, ловчихям; отруйнихтаанестезуючих принад; живих сліпих чи знівечених тварин як принади; звуковідтворювальних приладів та пристроїв; електричного обладнання для добування тварин; штучних світлових джерел, приладів та пристроїв для підсвічування мішеней, у тому числі приладів нічного бачення; дзеркал та інших пристроїв, що осліплюють тварин; вибухових речовин; з під’їзду на автомототранспорті, також на плавучих засобах з працюючим двигуном; літаків та вертольотів; немисливської (у тому числі військової) вогнепальної, пневматичної та іншої стрілецької зброї; руйнування жител тварин, бобрових загат, гнізд птахів; газу та диму; заливання нір звірів; на тварин, які зазнають лиха (переправляються водоюабопольоду, рятуютьсявідпожежі, повенітощо); полюваннязмисливськимисобаками, ловчимизвірамиi птахамибезнаявностінанихпаспорта з допуском до полювання);

6)транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту в дозволі про їх добування;

7)допускання собак у мисливські угіддя без нагляду;

8)полюваннязпорушеннямустановленогодляпевноїтериторії(регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання;

9)полювання на заборонених для добування тварин.

Для настання відповідальності за цим злочином достатньо вчинення хоча б одного виду незаконного полювання.

446

Стаття 248

6.Кримінальна відповідальність за полювання, незаконність якого полягала в порушеннівстановленихправил, настаєлишезаумовизаподіянняістотноїшкоди. Такою шкодою, зокрема, можуть бути визнані: зникнення того чи іншого виду тварин у певній місцевості; знищення місць компактного проживання та розмноження звірів

іптахів, їхніхжител, споруд; руйнуванняоб’єктівприродногосередовища; знищення тварин, відтворення яких з урахуванням особливостей або чисельності того чи іншоговиду(видів) пов’язане зізначними труднощами; тощо. Якщовнаслідок незаконногополюванняістотнашкоданенастала, виннаособазанаявностідотогопідставможе нести відповідальність за ч. 1 або ч. 2 ст. 85 КУпАП.

Вирішуючи питання проте, чиєшкода істотною, слід ураховуватинетількикількісні та вартісні критерії, а й інші обставини, що мають значення для вирішення цього питання (див. пп. 5, 10 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

7.Здійснення незаконного полювання в заповідниках чи на інших територіях та об’єктахприродно-заповідногофондуабополюванняназвірів, птахівчиіншівидитваринногосвіту, щозанесенідоЧервоноїкнигиУкраїни, тягнезасобоюкримінальнувідповідальність за ст. 248 КК незалежно від факту настання чи ненастання шкідливих наслідків.

Заповідники – ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінністьівиділенізметоюзбереження природноїрізноманітностіландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища (преамбула Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Територіїтаоб’єктиприродно-заповідного фонду– природнітериторії таоб’єкти (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища); штучно створені об’єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, паркипам’ятки садово-паркового мистецтва) (ст. 3 Закону України «Про природно-заповід- ний фонд України»).

Червона книга України – основний державний документ, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження та відтворення.

До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасовоперебуваютьчизростаютьуприроднихумовахнатериторіїУкраїни, умежахконтинентальногошельфутавиключної(морської) економічноїзониізнаходятьсяпідзагрозоюзникнення. Занесені доЧервоної книгиУкраїни видитваринірослин підлягають особливій охороні на всій території України.

8.Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною виною. Мотивиможутьбутирізними, вонинакваліфікаціюневпливають, алеможуть бути враховані судом при призначенні покарання.

9.Суб’єктомнезаконногополюванняєособи, якідосягли16 років. Службовіособи, що вчинили незаконне полювання з використанням свого службового становища,

відповідають за ч. 2 ст. 248 КК.

447

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

10. Кваліфікуючими ознаками, які встановлені ч. 2 ст. 248 КК, виступають вчинення тих самих дій за умови:

1)якщовонивчиненіслужбовоюособоюзвикористаннямслужбовогостановища;

2)або за попередньою змовою групою осіб;

3)абоспособоммасовогознищеннязвірів, птахівчиіншихвидівтваринногосвіту;

4)або з використанням транспортних засобів;

5)або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Поняття службової особи та злочинів у сфері службової діяльності дається в коментарі до ст. 364 КК.

Про попередню змову групою осіб див. коментар до ст. 28 КК.

Під способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу маютьсянаувазірізніприйомитаметоди, застосуванняякихпризводитьдовинищеннятваринувеликійкількості(наприклад, застосуванняавтоматичноїзброї, вибухових речовин, газів, електроструму, отрути, загінстадатвариннаболотоабовзасадутощо).

Привирішенні питання проте, чиздійснювалося незаконне полювання способом масового знищення, слід ретельно досліджувати характерні властивості застосованих знарядь, зокрема їхню руйнівну силу, характер взаємодії з оточуючим середовищем, обсяги шкідливого впливу на довкілля тощо (див. п. 13 ППВСУ «Про судову практикуусправахпрозлочинитаіншіправопорушенняпротидовкілля» від10 грудня

2004 р. № 17).

Під незаконним полюванням, вчиненим із використанням транспортних засобів (автомашин, мотоциклів, катерів, моторних човнів, вертольотів, тракторів тощо), розумієтьсяїхзастосуванняпривистежуванніабодобуваннізвірівіптахів(полювання з під’їзду на автотранспорті, на плавучих засобах із працюючим двигуном, із літаків та вертольотів тощо).

Незаконне полювання особою, раніше судимою за таке порушення, має місце в тому випадку, коли особа була раніше засуджена за незаконне полювання за ч. 1 або ч. 2 ст. 248 ККісудимістьнебулазнятачипогашенаувстановленомузакономпорядку.

Стаття 249. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом

1.Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду, –

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь

ізасобів промислу та всього добутого.

2.Ті самі діяння, якщо вони вчинені із застосуванням вибухових, отруйних речовин, електроструму або іншим способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, –

караютьсяштрафомвіддвохсотдочотирьохсотнеоподатковуванихмінімумів доходівгромадянабообмеженнямволінастрокдотрьохроків, абопозбавленням

448

Стаття 249

волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

(Стаття 249 у редакції Закону України № 1827-VI від 21 січня 2010 р.)

1.Суспільнанебезпечністьзлочинувизначаєтьсятим, щовінзавдаєшкодирибним запасам та іншим водним тваринам в Україні шляхом їх хижацького знищення.

Порядок зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом регулюється рядом нормативних актів, до яких належать, зокрема: Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об’єктах України (затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України від 18 березня 1999 р. № 33); Постанова КМУ від 6 квітня 1998 р. № 449 «Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і нормативів плати за їх спеціальне використання»; Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства (затверджений Постановою КМУ від 28 вересня 1996 р. № 1192); Постановою КМУ «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об’єктів водного промислу» від 19 січня 1998 р. № 32, відповідні правила, які розробляються органами рибоохорони, тощо.

2.Об’єктомзлочинуєнауковообґрунтоване, раціональневикористанняіохорона риб та інших водних тварин та їх відтворення.

3.Предметом даного злочину виступають риби різноманітних порід (прісні та морські), воднітварини(дельфіни, креветки, кальмари, восьминоги, раки, краби), що знаходятьсявстаніприродноїволі, атакождеякіморськірослини(водоростіітрави), які мають промислове значення для виробництва добрив, медичних препаратів і продуктів харчування.

Незаконне виловлювання водних хутрових звірів (видри, бобри, ондатри, хохулі) не охоплюється даним складом злочину, а кваліфікується як незаконне полювання.

Дії осіб, винних у незаконному вилові риби, добуванні водних тварин, що вирощуються підприємствами й організаціями в спеціально облаштованих або пристосованих водоймах, або заволодіння рибою, водними тваринами, відловленими цими організаціями, або дикими тваринами і птахами, що перебувають у розплідниках

івольєрах, підлягають кваліфікації як крадіжка майна. У зв’язку із цим судам при розгляді справ слід з’ясовувати, у яких водоймах виловлено рибу або водних тварин,

ізалежно від встановленого кваліфікувати дії винних.

4.Об’єктивна сторона злочину виражається в незаконному зайнятті рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

Відповідно доЗакону України«Протвариннийсвіт» однимізвидіввикористання об’єктів тваринного світу є рибальство. Рибальством вважається промислове добування риби, водних безхребетних і морських ссавців, а також любительське і спортивне рибальство та добування водних безхребетних у рибогосподарських водоймах.

Промислове рибальство – спосіб спеціального використання об’єктів тваринного світу підприємствами, установами, організаціями і громадянами, яким надається правоведенняпромисловогорибальстватапромислуводнихбезхребетнихіморських

449

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

ссавців на промислових ділянках рибогосподарських водойм, до яких належать усі поверхневі, територіальні та внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) дляпромисловогодобуваннярибитаіншихоб’єктівводногопромислуабомаютьзначеннядлявідтворенняїхзапасів, атакожувиключній(морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України.

Любительське і спортивне рибальство – це рибальство та добування водних безхребетних для особистого споживання у визначених для цих цілей водоймах загального користуванняізаумовидодержання встановленихправилрибальстваіводокористування.

Правилайоб’єктирибальства, порядокнаданняукористуваннярибогосподарських водойм, атакож вимогищодоведення рибногогосподарства визначаються впорядку, що встановлюється КМУ.

Порушенняправилпромисловоготалюбительськогорибальства, якщовонозаподіяло істотну шкоду, і є незаконним зайняттям рибним, звіриним або іншим водним промислом.

Водні живі ресурси утворюють риби різних порід, водні тварини (дельфіни, раки, краби, креветки, кальмари тощо), морські рослини, які мають промислове значення. Хутрові тварини (видри, бобри, ондатри тощо) й водоплаваючі птахи до водних ресурсів не належать, і відповідальність за незаконний їх вилов чи відстріл настає за ст. 248 КК (див. п. 12 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

Під поняттям промислу розуміються випадки вилову риби і водних тварин із використанням промисловихзасобів (сіток, неводів тощо). Промислом охоплюютьсяяк одиничний акт добування, так і дії, що складаються з ряду вольових актів.

Незаконністьзайняттярибним, звіринимабоіншимводнимдобувнимпромислом має місце при здійсненні його без належного дозволу, у заборонений час, у недозволених місцях, а також забороненими способами і знаряддями лову.

Заняттярибним, звіринимабоіншимводнимдобувнимпромисломбезналежного дозволу настає у випадках, коли добування водних тварин здійснюється самовільно, без отримання дозволу на промисел. Такий дозвіл видається спеціально уповноважениморганомувигляді: власнедозволу; білетанаправовиловурибиабоіншихводних тварин; угоди на відвід рибопромислової ділянки або водосховища; ліцензії на спортивний і любительський вилов риби цінних видів.

Указанийвиловузабороненийчасозначає, щовінпроводитьсятоді, колибудь-яка риболовляабозайняттяіншимводнимдобувнимпромисломзаборонені, абовстроки, заборонені для добування певних видів і в конкретних водоймах.

Донедозволенихдляпромислумісцьналежатьті, девиловрибиабоіншихводних тварин заборонено взагалі або обмежено певним періодом часу. Наприклад, у водоймах заповідників, заказників риболовля зовсім заборонена, у деяких вона дозволяється лише після нересту.

До заборонених способів здійснення водного добувного промислу належать: добуваннярибиабоіншихводнихтвариніззастосуваннямвибухових, отруйнихречовин, струму високої напруги, вогнепальної зброї тощо.

Відповідальність за злочин, передбачений ст. 249 КК, настає лише за умови, що діями винної особи заподіяно істотну шкоду. На те, що шкода є істотною, можуть указувати, зокрема, такі дані: знищення нерестовищ риби; вилов риби в період не-

450