NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 243

Небезпека для життя – це реальна можливість загибелі хоча б однієї людини, наприклад, внаслідок вживання риби, отруєної токсичними речовинами.

Небезпека для здоров’я – загроза захворювання людей у результаті, наприклад, купання в забрудненій морській воді.

Небезпека для живих ресурсів моря – це загроза загибелі водних живих ресурсів. Перешкоджаннязаконнимвидамвикористанняморя– створеннязагрозиунеможливлення рибництва, добування з моря сировини, відпочинку людей на морських

курортах тощо.

6.Суб’єктивнастороназлочинуможевиражатисяякумисною, такінеобережною виною.

7.Суб’єктом злочину можуть бути службові особи суден (українських чи іноземних) іпортів(увипадку дачі незаконного розпорядження проскидання ізсуден шкідливих речовин або неприйняття заходів щодо запобігання вказаним діям).

8.Частина2 ст. 243 ККпередбачаєвідповідальністьзавчиненнятихсамихдіянь, що передбачені ч. 1 ст. 243 КК, проте наслідки цих діянь інші: загибель або захворювання людей, масовазагибельоб’єктівтваринногоірослинногосвітуабоіншітяжкінаслідки.

Загибель людей означає заподіяння смерті хоча б одній людині.

Захворювання людей – захворювання трьох і більше людей, причинно пов’язане із забрудненням моря.

Створення небезпеки для життя і здоров’я людей має місце і в разі, коли забруднення навколишнього природного середовища чи вчинення інших протиправних дій могло призвести до зараження хоча б однієї людини епідемічним або інфекційним захворюванням (див. п. 7 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

Загибель об’єктівтваринногоірослинногосвіту– загибельрибиабоупевнійакваторії, абовмісцяхнересту. Критеріямитутвиступаютьдвамоменти. Перший– повинна бути встановлена велика кількість загиблої риби одного чи декількох видів. Другий – вартість загиблої риби повинна оцінюватися у великих чи особливо великих розмірах.

З’ясовуючи питання про те, чи є загибель або захворювання об’єктів тваринного світу масовими, необхідно досліджувати відомості про чисельність тварин, риби, інших організмів, що загинули чи захворіли, їх поширеність на території України або конкретної адміністративно-територіальної одиниці (див. п. 5 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від

10 грудня 2004 р. № 17).

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуванням чи істотним ушкодженням значних природних територій, втратою унікальних

ірідкісних об’єктів природи, занесених до Червоної книги України, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, масовою загибеллю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій території, настанням менш небезпечних наслідків, але на природних територіях, визнаних зоною екологічного лиха, тощо. Іншими тяжкими наслідками вартовважати майновушкодудержаві, щовизначається виходячи з витрат по ліквідації наслідків забруднення, загибелі тваринного і рослинного світу тощо.

431

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

9.Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 243 КК, установлює відповідальність за неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання – і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря.

Скидання із суден – будь-яке скидання із судна забруднюючих речовин або вод, що їх містять, включаючи будь-яке витікання, злив, видалення, розлив, протікання, відкачування, виділення або спорожнення.

10.Суб’єктивна сторона цього злочину може бути виражена у вигляді умислу або необережності.

11.Суб’єкт злочину – особа, спеціально відповідальна за своєчасне і достовірне повідомлення адміністрації про випадки скидання або поховання в морі шкідливих речовин, матеріалів, відходів.

Увипадках притягнення до кримінальної відповідальності зацей злочин службових осіб, котрі вчинили його із використанням свого службового становища, їхні дії за наявності до того підстав мають кваліфікуватися також за відповідними статтями КК, якимипередбаченовідповідальністьзазлочиниусферіслужбовоїдіяльності(див.

п. 3 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

Стаття 244. Порушення законодавства про континентальний шельф України

1.ПорушеннязаконодавствапроконтинентальнийшельфУкраїни, щозаподіяло істотну шкоду, а також невжиття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захистуживихорганізмівморявіддіїшкідливихвідходівабонебезпечнихвипромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров’ю людей, –

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією всіх знарядь, якими користувалася винувата особа для вчинення злочину або без такої.

2.Дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які провадяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою,

432

Стаття 244

згоданаобов’язковістьякогонаданаВерховноюРадоюУкраїниабоспеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку, –

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, з конфіскацією обладнання.

1.Суспільна небезпечність злочину полягає в незаконній розробці природних багатств щодо континентального шельфу України і може спричинити економічну шкоду державі. Унаслідок неналежної експлуатації технічних засобів у районі континентального шельфу створюється небезпека життю та здоров’ю людей, існуванню живих організмів моря.

Оскільки ст. 13 Конституції України закріплює право власності Українського народу на природні ресурси континентального шельфу, його використання й охорона регламентуються міжнародним та національним законодавством – Конвенцією ООН по морському праву (1982 р.); Конвенцією про континентальний шельф (1964 р.); Протоколом про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі (1988 р.); Водним кодексом України від 6 червня 1995 р. (ВВРУ. – 1995. – № 24. – Ст. 189); Кодексом Українипронадравід27 липня1994 р. (ВВРУ. – 1994. – №36. – Ст. 340); Постановою КМУ від 29 лютого 1996 р. № 269 «Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення» та іншими нор- мативно-правовими актами.

2.Об’єктом порушення законодавства про континентальний шельф є суверенні праваУкраїнинаїїконтинентальнийшельф, охоронатараціональневикористанняприродних багатств континентального шельфу і охорона вод над ними від забруднення.

3.Предметом даного злочину виступає континентальний шельф України. Континентальний шельф – поверхня та надра морського дна до глибини моря 200

метрів у районах, прилеглих до узбережжя або до островів держави, але які перебувають за межами зони територіального моря або за цією межею до місця, де глибина покривних вод дає змогу вести розробку природних багатств у цих районах. У разі якщо встановлення меж континентального шельфу відповідно до зазначених вище ознаксуперечитьюрисдикціїсуміжнихприбережнихдержав, межіконтинентального шельфу визначаються за спеціальними міждержавними угодами (Постанова КМУ

«Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення» від 29 лютого 1996 р. № 269). Прибережна дер-

жаваздійснюєнадконтинентальнимшельфомсуверенніправазметоюйогорозвідки та розробки його природних багатств.

4. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 244 КК, характеризується як дією, так і бездіяльністю і виражається: 1) у порушенні законодавства про континентальнийшельфУкраїни, щозаподіялоістотнушкоду, атакож2) уневжиттіособою, відповідальною за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров’ю людей.

433

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

Порушення законодавства про континентальний шельф – це дія або бездіяльність зневиконаннявимогтихнормативно-правовихактів, якірегулюютьпитанняохорони континентального шельфу.

Для настання відповідальності необхідно встановлення наслідків: у першому випадку – заподіяння істотної шкоди, у другому – створення небезпеки загибелі живих організмів моря або загрози життю і здоров’ю людей.

Питання про визнання порушення законодавства України про континентальний шельф таким, щозаподіяло істотну шкоду, має вирішуватися укожному конкретному випадку окремо з урахуванням усіх обставин справи (площа забруднення, масштаби втратживихорганізмівморя, розмірбюджетнихвидатків, якіспрямованіналіквідацію наслідків порушення, тощо).

Вирішуючи питання проте, чи єшкода істотною, слід враховувати нетільки кількісні та вартісні критерії, а й інші обставини, що мають значення для вирішення цьогопитання (див. п. 5 ППВСУ «Просудову практику усправахпрозлочинитаінші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

Невжиття заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів абонебезпечнихвипромінюваньтаенергії– цебездіяльністьособи, наякупокладено обов’язок вживати такі заходи при експлуатації технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки.

Живі організми моря – сукупність водних організмів, життя яких постійно або на окремих стадіях розвитку неможливе без перебування у воді.

Технологічна установка – сукупність устаткування (апаратів), яка виконує певну функцію в технологічному процесі.

Інші джерела небезпеки – будь-який технологічний об’єкт або окремі речовини, матеріали (радіоактивні, вибухові тощо), які за певних обставин (тривалий вплив, аварія) можуть завдати шкоду як людям, так і довкіллю.

Шкідливі відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності, не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та від яких власник позбувається, повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення і які можуть створити значну небезпеку для людини та довкілля (ст. 1 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 р.).

Небезпечна енергія – електрична, теплова, хімічна та інші види енергії, які за певних обставин можуть заподіяти шкоду людині та довкіллю.

Загроза для життя людей – це створення реальної можливості загибелі хоча б однієї людини.

Небезпека для здоров’я людей – загроза захворювання людей.

5.Суб’єктивнастороназлочину. Порушеннязаконодавствапроконтинентальний шельф може бути скоєне умисно або з необережності.

6.Суб’єктами відповідальності за ч. 1 ст. 244 КК є громадяни України, а також особи без громадянства, що досягли 16-річного віку.

7.Частина 2 ст. 244 КК передбачає настання кримінальної відповідальності за самостійний складзлочину, асаме– дослідження, розвідування, розробкуприродних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які провадяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іно-

434

Стаття 245

земною державою, згода на обов’язковість якого надана ВРУ або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку.

Дослідження на континентальному шельфі – це проведення науково-дослідних робіт щодо вивчення певних властивостей, процесів, які відбуваються на континентальному шельфі.

Розвідування природних багатств – це розвідка родовищ корисних копалин. Розробка природних багатств – видобування корисних копалин.

Інші роботи на континентальному шельфі – проведення іноземцями будь-яких інших робіт на континентальному шельфі, якщо зазначена діяльність не передбачена двосторонніми міжнародними угодами або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку.

Склад злочину за ч. 2 ст. 244 КК є формальним, тобто таким, що не передбачає настання тих чи інших наслідків і є закінченим у момент здійснення протизаконного виду діяльності.

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 244 КК, може виражатися тільки у формі прямого умислу.

Суб’єктом злочину, передбаченого в ч. 2 ст. 244 КК, можуть бути тільки іноземці. До них можуть належати громадяни (піддані) будь-якої іншої держави, які не мають громадянства України. Такі особиможутьматипостійне місце проживання вУкраїні, постійне місце роботи (спільні підприємства тощо). Проте не можна зараховувати до цієї категорії суб’єктів осіб без громадянства, вчинення екологічних злочинів якими на території України за загальним змістом чинного кримінального законодавства України не знає винятків.

Стаття 245. Знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу

1.Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом –

караються штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

2.Тісамідії, якщовониспричинилизагибельлюдей, масовузагибельтварин або інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

(Стаття 245 у редакції Закону України № 1708-VI від 5 листопада 2009 р.)

1.Суспільна небезпечність знищення або пошкодження лісових масивів полягає

втому, щоцідіїзавдаютьшкодинауковообґрунтованому, раціональномувикористанню, охороні й відтворенню лісів, а також довкіллю в цілому. Небезпечність злочину посилюється тим, що знищення та порубка призводять до ерозії ґрунтів, виснаження річок, що погіршує життя людини.

435

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

Випалювання стерні, сухої рослинності та її залишків на землях сільськогосподарськогопризначеннянелишезабруднюєповітрянавеличезнихпросторахтазавдає шкоди здоров’ю людини та навколишньому природному середовищу, але й знищує мікрофлору ґрунтів, погіршує їх структуру та збіднює, посилює процеси водної та вітрової ерозії земель, може призвести та призводить до пожеж у лісосмугах та лісах навколо полів. Під час прожарювання ґрунту гинуть живі організми, що знаходяться в ньому і на його поверхні: мікрофлора, мікро- і мезофауна. Так, за різними експертними даними, в одному грамі ґрунту залежно від його властивостей містяться від 40 млн до 3 млрд бактеріальних клітин. Найбільша їх кількість розміщується у верхніх шарах ґрунту до глибини 25–35 см.

Нормативно-правовими актами, які регламентують зазначені суспільно-правові відносини, є ЛК від 21 січня 1994 р. (ВВРУ. – 1994. – № 17. – Ст. 99); закони України «Проохоронунавколишньогоприродногосередовища» від25 червня1991 р. (ВВРУ. – 1991. – №41. – Ст. 546); «Проохоронуатмосферногоповітря»; «Протвариннийсвіт»; «Про рослинний світ»; Постанова КМУ «Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних земельних лісових ділянок» від 16 травня

2007 р. № 733 та ін.

Пожежна безпека в Україні регламентується Законом України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 р. (ВВРУ. – 1994. – № 5. – Ст. 21), Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом МНС від 19 жовтня 2004 р. № 126. Санітарні правила в лісах України затверджені Постановою КМУ від 27 липня 1995 р.

№555 «Про затвердження Санітарних правил в лісах України».

2.Об’єктом злочину є охоронювані кримінальним законодавством суспільні відносини, що забезпечують належний стан довкілля.

3.Безпосереднім предметом цього злочину виступають лісові масиви, зелені насадження навколо населених пунктів, уздовж залізниць, а також стерня, сухі дикоростучі трави, рослинність або її залишки на землях сільськогосподарського призначення.

Факультативним предметом є атмосферне повітря та родючий шар ґрунтів.

Ліс – це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов’язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище

(ст. 1 ЛК).

Лісові масиви – це значні за площею земельні ділянки, зайняті лісом.

Усі ліси на території України утворюють лісовий фонд. Корисні властивості лісів полягають у їх здатності зменшувати вплив негативних природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, регулювати стік вод, попереджати забруднення довкілля й очищати його, сприяти оздоровленню населення і його естетичному вихованню.

Зеленінасадженнянавколонаселенихпунктів, уздовжзалізницьвиконуютьрізноманітні охоронні функції: санітарно-гігієнічні й оздоровчі (зелені насадження навколо населених пунктів), водоохоронні (уздовж берегів річок, озер, каналів), протиерозійні (насадження вздовж залізниць і автомобільних доріг) тощо.

Стерня– залишки(нижнячастина) стебелзлаків(зерновихкультур) післязбирання врожаю.

436

Стаття 245

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарськіугіддя(рілля, багаторічнінасадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарськіугіддя(господарськішляхиіпрогони, полезахиснілісові смугитаіншізахиснінасадження, крімтих, щовіднесенідоземельлісогосподарського призначення, земліпідгосподарськимибудівлямиідворами, земліпідінфраструктурою оптовихринківсільськогосподарської продукції, землітимчасової консервації тощо).

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених у встановленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

4. З об’єктивної сторони злочин виражається в знищенні або пошкодженні лісовихмасивів, зеленихнасадженьнавколонаселенихпунктів, уздовжзалізниць, атакож стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом.

Під знищенням або пошкодженням розуміється повна загибель, припинення фізичногоіснуваннявпершомувипадкутачастковазагибель, припиненняіснуванняна певних територіях у другому. Відновлення при цьому в колишньому вигляді або стає неможливим, або потребує значного часу, витрат, засобів і праці.

У статті 245 міститься вказівка і на спосіб знищення й пошкодження, що може бути зроблено вогнем або іншим загальнонебезпечним способом.

Злочинний вплив вогнем може відбуватися стосовно одного дерева або декількох дерев, ділянки поля або іноді й відносно інших предметів і будівель, але обов’язково з наступним поширенням вогню на значній території.

Під іншим загальнонебезпечним способом розуміють випадки знищення або ушкодження дією, аналогічною за характером і впливом, тобто затоплення, обвал, хімічні забруднення, фізичне руйнування транспортними засобами тощо.

5.Суб’єктивнастороназлочинуприпускаєнаявністьвиниувиглядіпрямогоабо непрямого умислу або необережності. Наявність умислу щодо наслідків може свідчити про здійснення іншого, більш небезпечного злочину.

Якщо загибель людей чи заподіяння шкоди їх здоров’ю охоплювалися умислом винного(прямим абонепрямим), дії повиннікваліфікуватися як заст. 245 КК, так іза іншими статтями КК, зокрема про злочини проти життя та здоров’я особи.

6.Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16 років.

7.У частині 2 ст. 245 КК передбачена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей варто розуміти смерть хоча б однієї людини.

Масова загибель тварин передбачає наявність великої кількості загиблих тварин або птиці.

437

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

З’ясовуючи питання про те, чи є загибель або захворювання об’єктів тваринного світу масовими, необхідно досліджувати відомості про чисельність тварин, інших організмів, що загинули чи захворіли, їх поширеність на території України або конкретної адміністративно-територіальної одиниці (див. п. 5 ППВСУ «Про судову прак-

тику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня

2004 р. № 17).

Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуванням чи істотним ушкодженням значних територій, утратою унікальних і рідкісних об’єктів природи, занесених до Червоної книги України, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, масовоюзагибеллючимасовимитяжкимизахворюваннямидикихтварин навеликій території, настанням меншнебезпечних наслідків, аленаприроднихтериторіях, визнаних зоною екологічного лиха, заподіяння матеріальної шкоди, у тому числі й витрат по гасінню вогню, тощо.

Стаття 246. Незаконна порубка лісу

Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах –

карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого.

1.Суспільна небезпечність незаконної порубки лісу полягає в тому, що ці дії завдають шкоди довкіллю в цілому, науково обґрунтованому, раціональному використанню, охоронітавідтвореннюлісів. Небезпечністьданогозлочинупосилюєтьсяітим, щопорубкапризводитьдоерозіїґрунтів, виснаженнярічок, погіршенняжиттялюдей.

2.Нормативнимиактами, якірегулюютьпорядокпорубкидеревиниулісах, єперш за все ЛК від 21 січня 1994 р. (ВВРУ. – 1994. – № 17. – Ст. 99); Санітарні правила

влісахУкраїни, затвердженіПостановоюКМУвід27 липня1995 р. №555; постанови КМУ«Проврегулювання питаньщодоспеціального використання лісових ресурсів» від23 травня2007 р. №761; «ПрозатвердженняПорядкузаготівлідругоряднихлісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України» від 23 квітня 1996 р. № 449; «Про затвердження Правил поліпшення якісного складу лісів» від 12 травня 2007 р. № 724; «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» від 23 липня 2008 р. № 665; «Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України» від 1 червня 1993 р. № 399.

3.Об’єктом злочину є науково обґрунтоване, раціональне використання лісів, їх охорона та відтворення для теперішніх та майбутніх поколінь.

438

Стаття 246

4.Предметом злочину є ліс на корені, тобто дерева і чагарники у лісах, захисних та інших лісових насадженнях в природному стані (невідділені від коріння), а також

узаповідниках, абонатериторіяхтаоб’єктахприродно-заповідногофонду, абовінших особливо охоронюваних лісах України.

Порубка лісу в містах, селищах, інших населених пунктах (у парках, скверах, садах, навулиці, натериторіїпідприємств, організацій, упришляховихсмугах, атакож на сільськогосподарських угіддях, садибах, дачних ділянках тощо) не є предметом цього злочину.

Заготівля поваленого вітром лісу (буреломного) не підпадає під дію цієї статті ірозглядається яксамоправство (ст. 356 КК). Викрадення вже зрубаної деревини розглядається як злочин проти власності.

Ліс– цесукупністьземлі, рослинності, вякійдомінуютьдереватачагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов’язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище (ст. 1 ЛК).

Лісові насадження – це захисні та інші штучні насадження дерев і чагарників, які в сукупності набувають корисних властивостей дикоростучих лісів. До лісових насаджень відносять: ліси населених пунктів, лісопаркові частини лісів зелених зон, державні лісові захисні смуги, полезахисні лісові смуги, а також захисні лісові насадження на смугах відводу каналів, залізниць і автомобільних доріг.

Заповідники – ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінністьівиділенізметоюзбереження природноїрізноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища (преамбула Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Території таоб’єктиприродно-заповідного фонду– природнітериторії таоб’єкти (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища); штучно створені об’єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, паркипам’ятки садово-паркового мистецтва).

Інші особливо охоронювані ліси – природні ліси, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічноїобстановки, попередженнятастабілізаціїнегативнихприроднихпроцесів іявищ(Закон України «Проохоронунавколишнього природногосередовища»). Утакихлісахдопускаютьсятількирубказметоюдогляду; санітарнарубка; рубка, пов’язана

зреконструкцією малоцінних молодників і похідних деревостанів, прокладанням просік, створенням протипожежних розливів.

5.Об’єктивна сторона злочину виражається в незаконній порубці лісу, тобто це всі випадки відділення дерев і чагарників, які знаходяться в лісі, від кореня незалежно від використовуваних засобів і способів (сокира, пилка чи інші предмети).

Порубкоюдеревтачагарниківулісахвизнаєтьсяяквідокремлення відкореняабо викорчовування ростучогочисухостійкогодерева, чагарника задопомогоюспеціальних пристосувань, так і пошкодження, яке припиняє ріст деревостану (наприклад,

439

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

повалення дерева транспортними засобами, відділення основних гілок від стовбура тощо).

Незаконною є порубка лісу лісозаготівельними організаціями, підприємствами

іустановами на ділянках, що не призначені для цього, порубка лісу фізичними особамибезвідповідногодозволу(тобтолісорубногоквиткаабоордера), абохочаітими, що мають квиток (ордер), але не на тій ділянці, не в тій кількості, або порубка дерев

ікущів не тих порід, на які було дано дозвіл.

ПВСУ звертає увагу судів на те, що кримінальна відповідальність за незаконну порубкулісунастаєувипадках, колиостанняздійснюваласязпорушеннямнормативних актів, які регулюють порядок порубки дерев і чагарників, у лісах, захисних та інших лісових насадженнях (якщо при цьому заподіяно істотну шкоду), або в запо- відникахчинатериторіяхтаоб’єктахприродно-заповідногофонду, абовіншихособливо охоронюваних лісах.

Зокрема, визнається незаконною порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі;

порід, вирубку яких заборонено (див. п. 9 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

Завершеним є злочин, коли дерева зрубані і заподіяна відповідна істотна шкода. Питання про істотність шкоди повинно визначатися в кожному конкретному випадку зурахуваннямусіхобставинсправи(вартість, екологічнацінність, кількістьдобутого, чи пошкодженого, чи знищеного, а також розмір шкоди, заподіяної довкіллю).

Вирішуючи питання проте, чиєшкода істотною, слід ураховувати нетількикількісні та вартісні критерії, а й інші обставини, що мають значення для вирішення цьогопитання (див. п. 5 ППВСУ «Просудову практику усправахпрозлочинитаінші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

У справах про злочини, відповідальність за які передбачена ст. 246 КК, шкода визнається істотною, коли: були знищені певні види дерев у тій чи іншій місцевості; погіршилися породний склад, якість, захисні, водоохоронні й інші екологічні властивостілісу; виниклитруднощіувідтворенні заліснення упевніймісцевості; знизилась якість атмосферного повітря; змінились ландшафт місцевості, русло річки; сталась ерозія ґрунту тощо. Якщо внаслідок незаконної порубки дерев, чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав несе відповідальність за статтями 64–67 КУпАП.

Порубка дерев і чагарників на територіях, не віднесених до лісового фонду (ст. 4 ЛК), не тягне за собою відповідальності за ст. 246 КК. За наявності відповідних підстав такі дії можуть бути кваліфіковані як крадіжка, самоправство тощо (див. п. 9

ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

Заволодіннядеревами, зрубанимитапідготовленимидоскладуванняабовивезення, залежновідобставинсправислідкваліфікуватизавідповіднимичастинамист. 185 КК або іншими статтями, якими передбачено відповідальність за вчинення злочинів проти власності.

440