NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 240

понад установлений у дозволі об’єм; необґрунтовану та самовільну забудову площ заляганнякориснихкопалин; забрудненнянадрприпідземномузберіганнінафти, газу та інших речовин і матеріалів тощо.

У КУпАП адміністративними проступками названі такі діяння: невиконання правил охорони надр і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, будівель іспоруд відшкідливого впливуробіт, пов’язаних ізкористуванням надрами; знищення або пошкодження спостережних режимних свердловин на підземні води, а також маркшейдерських і геодезичних знаків; вибіркова відробка багатих ділянок родовищ, яка призводить до необґрунтованих втрат балансових запасів корисних копалин, наднормативні втрати і наднормативне розубожування корисних копалин при видобуванні, псування родовищ корисних копалин та інші порушення вимог раціонального використання їх запасів тощо (див. статті 57, 58 КУпАП).

8. Розмежування подібних правопорушень і злочинів відбувається за наслідками. Злочин вважається закінченим, якщо вчинено хоча б одне з діянь, указаних у статті, і воно створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля.

Незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення саме по собі є закінченим злочином.

Склад злочину є матеріальним, між діянням і наслідками необхідно встановити наявність причинного зв’язку.

Щодопоняттянебезпекидляжиття, здоров’ятадовкіллядив. коментардост. 239 КК.

9.Із суб’єктивної сторони злочин може бути вчинено як умисно (умисел, як правило, непрямий), так і з необережності. На практиці найчастіше зустрічаються справи, де фігурує необережне ставлення особи до наслідків вчиненого.

10.Суб’єктомпорушенняправилохоронинадрможебутиякслужбова, такіприватна особа. Якщо службова особа вчиняє при цьому зловживання службовим становищем, халатністьабоперевищеннявлади, їїдіїкваліфікуються засукупністюст. 240

ізлочину у сфері службової діяльності.

11.КК як кваліфікуючі ознаки злочину передбачає:

1)вчинення тих самих діянь на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду;

2)повторність;

3)вчиненняпередбаченихстаттеюдіяньшляхомпідпалу, вибухучиіншимзагальнонебезпечним способом;

4)спричинення загибелі людей, їх масового захворювання або інших тяжких наслідків.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційнутаіншуцінністьівиділенізметоюзбереженняприродноїрізноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічногобалансу тазабезпечення фоновогомоніторингунавколишньогоприрод-

ногосередовища (статті1, 3 ЗаконуУкраїни«Проприродно-заповіднийфондУкра-

їни» від 16 червня 1992 р. № 2456 // ВВРУ. – 1992. – № 34. – Ст. 502).

Про повторність вчинення злочину див. коментар до ст. 32 КК.

Про вчинення діянь шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом див. коментар до ст. 2391 КК.

421

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

Під загибеллю людей слід розуміти смерть хоча б однієї людини.

Масове захворювання людей – захворювання трьох і більше людей, причинно пов’язане з порушенням правил охорони надр.

Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, зруйнуванням чи істотним ушкодженням значних природних територій (водойм, заповідних урочищ, ділянок лісу, орних земель тощо), втратою унікальних і рідкісних об’єктів природи, занесених до Червоної книги України, масовою загибеллю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій території, настанням менш небезпечних наслідків, але на природних територіях, визнаних зоною екологічного лиха, тощо.

Стаття 241. Забруднення атмосферного повітря

1.Забрудненняабоіншазмінаприроднихвластивостейатмосферногоповітря шкідливимидляжиття, здоров’ялюдейабодлядовкілляречовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля, –

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

2.Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, –

караютьсяобмеженнямволінастроквіддвохдоп’ятироківабопозбавленням волінатойсамийстрок, ізпозбавленнямправаобійматипевніпосадичизайматися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1.Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що забруднення атмосферного повітря створює небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля.

Забруднення атмосферного повітря завдає суттєвої шкоди здоров’ю людей, довкіллю, наносить серйозні економічні збитки. Дослідження показують, що 90–95 % захворювань верхніх дихальних шляхів і 30–40 % захворювань загального характеру обумовлено тим, що громадяни України дихають повітрям, у якому концентрація шкідливих речовин в 5 і більше разів перевищує допустимі норми.

2.ВідносинизохорониатмосферногоповітрярегулюютьсяЗакономУкраїни«Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. № 1264 (ВВРУ. – 1991. – № 41. – Ст. 546); Законом України «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 р. № 2707 (ВВРУ. – 1992. – № 50. – Ст. 678); Законом України«Прозабезпеченнясанітарноготаепідемічногоблагополуччянаселення» від 24 лютого 1994 р. № 4004 (ВВРУ. – 1994. – № 27. – Ст. 218); Постановою КМУ «Про затвердження Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря» від 13 грудня 2001 р. № 1655; Постановою КМУ «Про затвердження Поряд-

422

Стаття 241

ку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи» від 13 березня 2002 р. № 302; Постановою КМУ «Про затвердження Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря» від9 березня 1999 р. №343 тарядом іншихнормативно-правовихактів України.

3.Об’єктом злочину є суспільні цінності по забезпеченню природної якості атмосферногоповітряякєдиноможливоїумовиіснуваннявсьогоприродногосередовища, людини, тваринного і рослинного світу.

4.Предметом цього злочину виступає атмосферне повітря, що знаходиться у відкритому просторі у межах території України. Забруднення атмосферного повітря всередині приміщення не може бути кваліфіковане за ст. 241 КК, оскільки Кодекс окремо встановлює відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК).

5.Зоб’єктивноїсторонизлочинполягаєвпорушенніправилвикидуватмосфернеповітряшкідливихречовин, відходівабоіншихматеріалів, щозагрозливозмінюють склад атмосферного повітря внаслідок порушення спеціальних правил.

Забруднення атмосферного повітря – це привнесення в його склад або утворення

вньому забруднюючих речовин у концентрації, яка перевищує нормативи якості та рівні природного вмісту. Джерелами забруднення атмосферного повітря можуть бути підприємства, окремі цехи, агрегати без забезпечення заходів для очищення промислових, сільськогосподарськихвідходів, теплові, енергетичніустановки, автомобільний транспорт і т. д.

Інша зміна природних властивостей атмосферного повітря полягає у фізичній, хімічній, біологічній, радіаційній зміні атмосферного повітря, яка впливає на його прозорість, наявність і концентрацію озону, шумові, електромагнітні та інші показники, які перевищують встановлені екологічні та санітарно-гігієнічні нормативи шкідливоговпливунадовкілля, якістворюютьнебезпекудляжиття, здоров’ялюдини, стану рослинного та тваринного світу, економічної діяльності, генофонду людини, рослин і тварин. Інша зміна природних властивостей атмосферного повітря визначається, таким чином, як негативне відхилення від існуючого в даному регіоні (районі) стану атмосферного повітря (наприклад, збільшення частки вуглекислого газу, зміна концентрації озону тощо).

Шкідливі речовини – це забруднюючі речовини, також фізичні і біологічні факторитехногенногопоходження, щовикидаються ватмосферне повітрятаможутьвпливатиназдоров’ялюдейідовкілля. ПостановоюКМУвід9 березня1999 р. №343 «Про затвердження Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря» визначено список загальнопоширених забруднюючих речовин

ватмосферномуповітрі, показниківтаінгредієнтіватмосфернихопадів(пил, діоксид сірки, оксид вуглецю, формальдегід, діоксид азоту, свинець та його неорганічні сполуки, радіоактивні речовини тощо).

І при забрудненні, і при зміні природних властивостей атмосферного повітря дії відбуваються з порушенням спеціальних правил.

423

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

Порушення спеціальних правил – це дія або бездіяльність, тобто невиконання вимог тих нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, які регулюють питання охорони атмосферного повітря.

6.Обов’язковою ознакою складу злочину є створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи для довкілля.

Небезпека для життя – реальна можливість загибелі хоча б однієї людини, наприклад, унаслідок вдихання забрудненого атмосферного повітря.

Небезпека для здоров’я людей – загроза захворювання людей у результаті забруднення атмосфери шкідливими речовинами.

Небезпека для довкілля – загроза заподіяння шкоди рослинному чи тваринному світу внаслідок забруднення або іншої зміни природних властивостей атмосферного повітря.

Злочин можна кваліфікувати як закінчений лише з моменту, коли внаслідок забрудненняабоіншихприроднихвластивостей атмосферного повітрястворенонебезпеку для життя, здоров’я людей або для довкілля. Загроза небезпеки має бути реальною, очевидною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам або через інші обставини, які не залежать від волі винної особи. Створення такої небезпеки слід розглядати як своєрідний різновид суспільно небезпечних наслідків, які хоч і тісно пов’язані з діянням, однак мають самостійний характер.

7.Суб’єктивна сторона злочину може полягати як в умисній, так і необережній формі вини.

8.Суб’єктом виступає особа, яка досягла 16 років і на яку покладено обов’язок дотримання спеціальних правил щодо недопущення забруднення або іншої зміни природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров’я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового виробництва.

Дії службових осіб, що припустили в результаті зловживання службовим становищемабохалатностівведеннявексплуатаціюновихіреконструйованихпідприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об’єктів без очисних споруд, якщо при цьому заподіяна істотна шкода державним або суспільним інтересам, необхідно кваліфікувати за відповідною статтею про службові злочини, а при забрудненні атмосферного повітря і за статтею про охорону довкілля.

9.Частина2 ст. 241 ККпередбачаєпритягненнядокримінальноївідповідальності у випадку вчинення тих самих діянь, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки. Під загибеллю людей розуміється смерть однієї або декількох осіб у результаті дій, передбачених статтею, поширення тяжких хвороб серед значногоколаосібабоістотнашкодасільськогосподарському виробництву, загибельабо пошкодження великоїкількості сільгосппродукції, загибельабопошкодження назначних площах угідь посівів, насаджень, захворювання великої кількості худоби тощо.

Під загибеллю людей слід розуміти смерть хоча б однієї людини.

Інші тяжкі наслідки – це виникнення надзвичайних екологічних ситуацій, аварій, масового захворювання людей, тварин, їх смерті та загибелі; захворювання однієї чи кількох осіб на тяжку хворобу; масове отруєння або захворювання; виникнення епідемічних чи інфекційних захворювань серед широкого кола осіб; поява виродження

або видимих відхилень у розвитку дітей; значне зниження тривалості життя людей.

424

Стаття 242

Стаття 242. Порушення правил охорони вод

1.Порушення правил охорони вод (водних об’єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля, –

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

2.Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масовузагибельоб’єктівтваринногоірослинногосвітуабоіншітяжкінаслідки, – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі

на той самий строк.

1. Суспільнанебезпечністьзлочинуполягаєвтому, щовінпосягаєнаводніоб’єкти, які складають основу всього живого на землі, шляхом їх забруднення, зміни властивостей або виснаження, що створює реальну небезпеку для життя та здоров’я людей, а також довкілля.

ПравилаохорониводрегламентуютьсярядомнормативнихактівУкраїни, зокрема Водним кодексом України від 6 червня 1995 р. (ВВРУ. – 1995. – № 24. – Ст. 189); Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. № 1264 (ВВРУ. – 1991. – № 41. – Ст. 546); Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10 січня 2002 р. (ОВУ. – № 6. – С. 1. – Ст. 223); ПостановоюКМУ«ПрозатвердженняПорядкуздійсненнядержавногомоніторингувод» від 20 липня 1996 р. № 815; Постановою КМУ «Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами» від 25 березня 1999 р. № 465 та ін.

2.Об’єктом злочину виступає науково обґрунтоване раціональне використання

йохорона водних об’єктів від забруднення, зміни їх природних властивостей, виснаження.

3.Предметомданогозлочинуєвсіводніоб’єктинатериторіїУкраїниутвердому, рідкому, газоподібномустані, щоберутьучастьукругообігуводінерозривнопов’язані з довкіллям.

Води – усі води (поверхневі, підземні), що входять до складу природних ланок кругообігу води (ст. 1 Водного кодексу України).

Поверхневі води – води різних водних об’єктів, щознаходяться на земній поверхні. Доповерхневихводналежатьприродніводойми(озера); водотоки(річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об’єкти.

Підземні води – води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах.

Водоносний горизонт – однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води.

425

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

Вода питна – вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству України.

Джерело питної, лікувальної води – водний об’єкт, вода якого використовується для питного, лікувального водопостачання після відповідної обробки або без неї (ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»).

4. Об’єктивна сторона виражається в дії або бездіяльності, що полягає в порушенні правил охорони вод (водних об’єктів) і спричиненні цим забруднення водних об’єктів неочищеними і необеззараженими стічними водами, відходами та викидами виробничої діяльності підприємств, установ і організацій, комунальних установ, а також відходів, використаних у невиробничій сфері.

Порушення правил охорони вод – дія або бездіяльність, що являє собою невиконання вимог спеціальних нормативно-правових актів із питань екологічної безпеки, які регулюють питання охорони вод. Така дія чи бездіяльність на практиці може проявлятися, наприклад, у: порушенні умов розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод; введенні в дію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об’єктів, не забезпечених пристроями й очисними спорудами, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії; скиданні у водні об’єкти відходів і сміття; забрудненні вод добривами і хімічними засобами захисту рослин тощо.

Кваліфікується забруднення через надходження до водних об’єктів забруднюючої речовини, яка привноситься в такі об’єкти в результаті господарської діяльності людини (відходів і викидів, напівфабрикатів, неочищених стічних вод). Для кваліфікації не має значення, чи встановлено щодо таких речовин гранично допустимі концентрації.

Зміна природних властивостей вод – втрата чи значне погіршення їх лікувальної, питної, іншої екологічної цінності внаслідок змін їх фізичних, хімічних, біологічних, лікувальних показників.

Виснаження воднихджерел– скорочення запасів, погіршенняякостіповерхневих іпідземних вод. Виснаження водвідбувається врезультаті перевищення лімітів водозабору для промислових, сільськогосподарських, комунальних та інших потреб, невиконання гідротехнічних заходів зі збереження запасів води і т. д., які мають невідновнийприроднимшляхомхарактер. Лімітзаборуводи– граничнийобсягзаборуводи з водних об’єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування. Ліміт скиду забруднюючих речовин – граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об’єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування.

У результаті такого забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод, зміни їхніх природних властивостей, виснаження водних джерел створюється небезпека для життя і здоров’я людей чи для довкілля.

Небезпека для життя – реальна можливість загибелі хоча б однієї людини, наприклад, унаслідок вживання забрудненої води.

426

Стаття 242

Небезпекадляздоров’ялюдейможевиражатисявзараженніоднієїабобільшеосіб епідемічним або інфекційним захворюванням, появі каліцтв або інших відхилень у розвитку дітей, значному зниженні тривалості життя людей, істотному придушенні імунної системи людини тощо.

Небезпека для довкілля – загроза заподіяння шкоди рослинному чи тваринному світу внаслідок забруднення або іншої зміни природних властивостей води.

Злочин вважається закінченим у момент настання вказаних у диспозиції статті наслідків.

5.Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною виною. Прицьомувартоврахувати, щовчиненезабрудненняводнихоб’єктівізпрямим умислом залежно від цілі, мотивів й інших обставин може вказувати на більш небезпечні злочини проти держави, особи, власності.

6.Суб’єкт – особа, яка досягла 16 років.

Дії cлужбових осіб, які допустили внаслідок зловживання владою чи посадовим станом, халатності введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об’єктів без очисних споруд, коли при цьому заподіяно істотну шкоду державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб чи спричинено тяжкі наслідки, можна кваліфікувати за відповідними статтями розд. XVII КК «Злочини у сфері службової діяльності» і за ст. 242 КК (див. п. 3 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від

10 грудня 2004 р. № 17).

7. До кваліфікуючих ознак даного складу злочину віднесено вчинення тих самих діянь, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей треба розуміти заподіяння смерті хоча б одній людині, що сталася внаслідок вчинення цього злочину.

Захворювання людей – захворювання, небезпечні для здоров’я і життя або поєднані з нестійкою чи стійкою втратою працездатності, причинно пов’язані з порушенням правил охорони вод; зараження епідемічним чи інфекційним захворюванням, поява видимих відхилень у розвитку дітей та ін.

Масова загибель об’єктів тваринного світу – це падіж тварин від використання зараженоїводи(наприклад, загибельзначноїкількостітварин, усієїчибільшостіриби

уводоймі або на значній її площі, великої кількості цінних порід риб, інших об’єктів тваринного світу). Критеріями тут, на нашу думку, виступають два моменти. Перший – повиннабутивстановлена великакількість загиблихоб’єктівтваринногосвіту одного чи декількох видів. Другий – вартість загиблої риби повинна оцінюватися

увеликих чи особливо великих розмірах.

З’ясовуючи питання про те, чи є загибель або захворювання об’єктів тваринного світу масовими, необхідно досліджувати відомості про чисельність тварин, риби, інших організмів, щозагинули чи захворіли, їх поширеність на території України або конкретної адміністративно-територіальної одиниці (див. п. 5 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від

10 грудня 2004 р. № 17).

427

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

Масовазагибельоб’єктіврослинногосвітуозначаєотруєнняабозагибельпосівів, рослин на значних площах угідь чи загибель лісового масиву.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуваннямчиістотнимушкодженням значнихприроднихтериторій(водоймтощо), втратою унікальних і рідкісних об’єктів природи, занесених до Червоної книги України, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, масовою загибеллю чи масовими тяжкимизахворюваннями дикихтвариннавеликійтериторії, настанням меншнебезпечних наслідків, але на природних територіях, визнаних зоною екологічного лиха, тощо. Інші тяжкі наслідки, пов’язані з людьми або іншою шкодою, необхідно кваліфікувати лише зі встановленням причинного зв’язку із забрудненням водних джерел і об’єктів.

Стаття 243. Забруднення моря

1.Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров’я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів –

караютьсяштрафомвідтрьохсотдовосьмисотнеоподатковуванихмінімумів доходівгромадянабообмеженнямволінастрокдотрьохроків, абопозбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2.Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масовузагибельоб’єктівтваринногоірослинногосвітуабоіншітяжкінаслідки, – караютьсяпозбавленнямволінастроквіддвохдоп’ятироківзпозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох

років або без такого.

3.Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітрянихсуденабоіншихзасобівіспоруд, щознаходятьсявморі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання – і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря, –

428

Стаття 243

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністюнастрокдоп’ятироків, абообмеженнямволінастрокдотрьохроків.

1.Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що в разі забруднення моря шкідливими матеріалами чи речовинами або відходами завдаються великі матеріальні збитки, гинуть люди та страждають живі організми і навколишнє природне середовище.

Правила, які забезпечують безпечні умови користування морськими водами, регламентовані рядом міжнародних актів: Женевською конвенцією про відкрите море (1958 р.); Конвенцієюпроцивільнувідповідальністьзашкодувідзабрудненнянафтою (1969 р.); Конвенцією по запобіганню забруднення моря з суден (1973 р.) та ін. У відповідності до них національне законодавство визначає статус та правовий режим внутрішніх морських чи територіальних вод України, включаючи права України на відповідній території, а також порядок їх здійснення (Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. (ВВРУ. – 1995. – № 24. – Ст. 189); Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВРУ. – 1991. – № 41. – Ст. 546); Закон України «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 р. (ВВРУ. – 1995. – № 21. – Ст. 152); Закон України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р. (ВВРУ. – 1992. – № 2. – Ст. 5); Постанова КМУ «Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення» від 29 лютого 1996 р. № 269 та інші норма- тивно-правові акти).

2.Об’єктом злочину виступає складова частина охоронюваного кримінальним правом природного середовища – море, живі ресурси моря і здоров’я людей – від заподіяння їм шкоди забрудненням.

3.Предметом злочину є внутрішні морські чи територіальні води України, води виключної (морської) економічної зони України, а також відкрите море.

До внутрішніх морських вод належать.

– морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України;

– водипортівУкраїни, обмеженілінією, щопроходитьчерезпостійніпортовіспоруди, які найбільше виступають у бік моря;

– води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря впершеутворюєтьсяодинчидекількапроходів, якщоширинакожногознихнеперевищує 24 морські милі;

– води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні. Територіальні води України – це морський пояс, що примикає до сухопутної території або внутрішніх морських вод, шириною 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з’єднують відповідні точки (ст. 5 Закону України «Про Державний кордон України»). В окремих випадках інша ширина територіаль-

429

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

ного моря України може встановлюватися міжнародними договорами України, а за відсутності договорів – відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

Виключну (морську) економічну зону України складають морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать. Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України (ст. 2 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України»).

Відкрите море – це весь морський простір, який не входить у територіальні та внутрішні води України або іншої держави і на який не поширюється нічий суверенітет.

4.Об’єктивнастороназлочину(ч. 1 ст. 243 КК) визначається закономякзабруднення моря і проявляється в таких двох формах: 1) у порушенні спеціальних правил поводження зі шкідливими матеріалами чи речовинами, якщо це створило небезпеку дляжиттячиздоров’ялюдейабоживихресурсівморячимоглоперешкодитизаконним видам використання моря; 2) у незаконному скиданні чи похованні в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів.

Порушенняспеціальнихправил– цедіяабобездіяльність, тобтоневиконаннявимог тих нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, які регулюють питання охорониморявідзабруднення, зокремаВодногокодексуУкраїни, Правилохоронивнутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення, установлених Постановою КМУ від 29 лютого 1996 р. № 269. Кваліфікуються лише ті дії, які прямо заборонені, зокрема такі, як застосування стійких та сильнодіючих пестицидів, влаштуванняполігонівпобутовихтапромисловихвідходівінакопичувачівстічнихвод тощо. Бездіяльність кваліфікується як злочин, якщо проявляється у невжитті водокористувачем відповідних заходів щодо запобігання забрудненню моря.

Шкідливі речовини – це забруднюючі речовини та фізичні і біологічні фактори техногенного походження, що викидаються в море та можуть впливати на здоров’я людей і довкілля.

Відходи – будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворюються в процесі людської діяльності, не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та від яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Важливезначенняувизначенніоб’єктивноїстороницьогоскладумаєтакаознака, якмісцевчиненнязлочину. Забрудненняморяшляхомпорушенняспеціальнихправил поводження з певними речовинами, матеріалами, відходами здійснюється в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України, а забруднення моря шляхом незаконного скидання чи поховання вказаних речовин – у межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі.

5.Якнаслідокуказанихдійнеобхідновстановитинаявністьзабрудненняморяістворення небезпеки для життя і здоров’я людей або живих ресурсів моря чи можливість перешкодитизаконнимвидамвикористання морявнаслідок вказаногозабруднення.

430