NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 2391

10. Виписуючи кваліфікуючі ознаки даного складу злочину, законодавець у ч. 2 ст. 239 КК до таких відніс: вчинення тих самих діянь, що передбачені ч. 1 ст. 239 КК, якщовониспричинилизагибельлюдей, їхмасовезахворюванняабоіншітяжкінаслідки.

Під загибеллю людей слід мати на увазі загибель хоча б однієї особи.

Масове захворювання людей – захворювання трьох і більше людей, причинно пов’язане із вчиненням забруднення чи псування земель.

Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуванням чи істотнимушкодженнямзначнихприроднихтериторій(водойм, заповіднихурочищ, ділянок лісу, орнихземельтощо), втратоюунікальнихірідкіснихоб’єктівприроди, занесених до Червоної книги України, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, масовою загибеллю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій території, настанням меншнебезпечних наслідків, аленаприроднихтериторіях, визнаних зоною екологічного лиха, тощо.

Стаття 2391. Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель

1.Незаконнезаволодінняґрунтовимпокривом(поверхневимшаром) земель, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля, –

карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння.

2.Та сама дія, якщо вона вчинена повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або заподіяла матеріальну шкоду у великому розмірі, –

караєтьсяобмеженнямволінастроквіддвохдоп’ятироківабопозбавленням волінатойсамийстрок, зпозбавленнямправаобійматипевніпосадичизайматися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння.

3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом або спричинилизагибельлюдей, масовузагибельоб’єктівтваринногочирослинного світу або інші тяжкі наслідки, –

караютьсяобмеженнямволінастроквідтрьохдоп’ятироківабопозбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатисяпевноюдіяльністюнастрокдотрьохроківтазконфіскацієюзнарядь

ізасобів заволодіння.

Примітка. У цій статті матеріальна шкода вважається заподіяною у великомурозмірі, якщоїїрозмірустоабобільшеразівперевищуєнеоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Кодекс доповнено статтею 2391 згідно із Законом України № 1708-VI від 5 листопада 2009 р.)

411

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

1.Суспільнанебезпечність злочинуполягаєвнезаконномузаволодінніґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля.

Ґрунти є одним із важливих компонентів природного середовища, невід’ємною частиною середовища проживання людини, рослин і тварин, основою здійснення господарської та іншої діяльності.

2.Відносини у цій сфері регулюються: Конституцією України; ЗК від 25 жовтня 2001 р. (ВВРУ. – 2002. – №3–4. – Ст. 27); ЗакономУкраїни«Проохоронунавколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВРУ. – 1991. – № 41. – Ст. 546); Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 р.; Законом України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 р.; наказом Держкомзему України «Про затвердження Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок» вiд 4 січня 2005 р. № 1.

3.Об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують належний стан довкілля, безпеку життя, здоров’я людей.

Предметом злочину виступає ґрунтовий покрив (поверхневий шар) земель. Ґрунтовий покрив земельних ділянок – поверхневий шар ґрунту, який харак-

теризується родючістю.

Ґрунти – природний або змінений у результаті господарської та іншої діяльності поверхневий шар землі, що складається з мінеральних і органічних речовин, води, повітря, ґрунтових організмів і продуктів їх життєдіяльності, що володіє родючістю, структурою і властивостями, необхідними для існування рослин і тварин, життєзабезпечення і діяльності людини (Модельний закон «Про охорону ґрунтів», прийнятийнадвадцятьдев’ятомупленарномузасіданніМіжпарламентськоїАсамблеї держав – учасниць СНД (постанова № 29-16 від 31 жовтня 2007 р.).

Стаття 19 ЗК встановлює, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельніділянкикожноїкатегоріїземель, якіненаданіувласністьабокористування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Статтею 20 ЗК визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюєтьсянапідставірішеньорганівдержавноївлади, ВерховноїРадиАвтономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

412

Стаття 2391

Землеустрій – це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованихнарегулюванняземельнихвідносинтараціональноїорганізаціїтериторії адміністративно-територіальнихутворень, суб’єктівгосподарювання, щоздійснюються підвпливомсуспільно-виробничихвідносинірозвиткупродуктивнихсил(ст. 181 ЗК).

Метаземлеустроюполягаєвзабезпеченніраціональноговикористаннятаохорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів (ст. 182 ЗК).

Отже, предметомзлочинуможебутиґрунтовийпокрив(поверхневийшар) земель, що використовується з порушенням умов, установлених у проекті землеустрою.

4. Об’єктивна сторона злочину полягає в незаконному заволодінні будь-якими способамизначнимиплощамиґрунтовихпокривів(поверхневимшаром) земель, якщо це створило реальну небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля.

Об’єктивна сторона цього складу злочину містить будь-які незаконні дії, що порушують умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, затверджені у проекті землеустрою.

Порушення лише порядку виконання вказаних робіт, передбачених проектом землеустрою, неутворюєцьогоскладузлочину. Дляприкладу, зняттябезспеціального дозволуповерхневогошаруземельжитловоїтагромадськоїзабудовинеможестворити небезпекудляжиття, здоров’ялюдейчидлядовкілля, якщоцепередбачено проектом землеустрою. Настання у такому випадку шкоди лише через порушення порядку виконанняробітнеможебутипідставоюдлявідповідальностізацимскладомзлочину.

Закінченимзлочинвважаєтьсязмоментустворенняреальноїнебезпекидляжиття, здоров’я людей чи для довкілля, що виникла внаслідок вчинення дій, які порушують умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту. Загроза заподіяння шкодимаєбутиреальною, очевидною, анегативнінаслідкиненастаютьлишезавдяки своєчасно вжитим заходам або через інші обставини.

Небезпека для життя людей – це створення реальної можливості загибелі хоча б однієї людини.

Небезпекадляздоров’я– впливфакторівсередовищажиттєдіяльності, щостворює реальну загрозу здоров’ю, призводить до втрати працездатності людини чи навіть створює реальну загрозу для життя і здоров’я майбутніх поколінь.

Небезпекадлядовкілля– загрозанастаннятакихнаслідків, як: загибельтварин(диких, домашніх), рослин, лісопосадок; деградація земель; зменшення земельного покриву, що впливає на забезпечення населення сільськогосподарськими продуктами; зміна клімату йнастанняіншихзмінбіологічного, хімічногоіфізичногоскладуґрунтуіт. д.

Важливою при встановленні об’єктивної сторони цього злочину є наявність причинно-наслідкового зв’язку між незаконним заволодінням ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель і створенням небезпеки при цьому.

5. Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяскладноюформоювини: щодо дії – умисел, щодо наслідків – необережність.

Якщо загибель людей чи заподіяння шкоди їх здоров’ю охоплювалися умислом винного (прямим або непрямим), дії повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів як за ст. 2391 КК, так і за іншими статтями КК, зокрема про злочини проти життя та здоров’я особи.

413

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

6.Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16 років.

7.Кваліфікуючими ознаками, які встановлені ч. 2 ст. 2391 КК, виступає вчинення тієї самої дії за умови, якщо:

1) вона вчинена повторно;

2) або за попередньою змовою групою осіб;

3) або заподіяла матеріальну шкоду у великому розмірі.

Повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше скоїла такий самий злочин, тобто незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, заумови, щоцестворилонебезпекудляжиття, здоров’ялюдейчидлядовкілля, якщо судимість не була знята чи погашена, а також до моменту вчинення повторного злочину не минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Про попередню змову групою осіб див. коментар до ст. 28 КК.

Підматеріальноюшкодою, заподіяноюувеликомурозмірі, уційстаттірозуміється така шкода, розмір якої у сто або більше разів перевищує н. м. д. г.

Зачастиною3 ст. 2391 ККкваліфікуючими ознакамивиступаютьдії, передбачені частинами 1 або 2 ст. 2391 КК:

1) якщо вони вчинені шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом

2) або спричинили загибель людей, масову загибель об’єктів тваринного чи рослинного світу або інші тяжкі наслідки.

Підпал – це свідоме викликання пожежі шляхом застосування джерела вогню до певних об’єктів.

Вибух– миттєверуйнуваннячого-небудь, щосупроводжуєтьсяутвореннямсильно нагрітих, з високим тиском газів.

Під іншим загальнонебезпечним способом розуміється будь-який інший, крім підпалутавибуху, спосіб, унаслідокякогостворюєтьсянебезпека життючиздоров’ю людей, загибелі об’єктів тваринного чи рослинного світу тощо.

Під загибеллю людей варто розуміти смерть хоча б однієї людини.

Масова загибель об’єктів тваринного чи рослинного світу передбачає наявність великоїкількостізагиблихтварин, птиці, загибельпосівів, рослинназначнихплощах угідь чи загибель лісового масиву.

З’ясовуючи питання про те, чи є загибель або захворювання об’єктів тваринного світу масовими, необхідно досліджувати відомості про чисельність тварин, інших організмів, що загинули, їх поширеність на території України або конкретної адміністративно-територіальної одиниці (див. п. 5 ППВСУ «Про судову практику

усправах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р.

№ 17).

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуванням чи істотним ушкодженням значнихприроднихтериторій(заповіднихурочищ, діляноклісутощо), втратою унікальних і рідкісних об’єктів природи, занесених до Червоної книги України, масовою загибеллю людей, масовою загибеллю тварин на великій території тощо.

414

Стаття 2392

Стаття 2392. Незаконне заволодіння землями водного фонду

вособливо великих розмірах

1.Незаконне заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах –

караєтьсяштрафомвідстадотрьохсотнеоподатковуванихмінімумівдоходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння.

2.Та сама дія, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караєтьсяобмеженнямволінастроквіддвохдоп’ятироківабопозбавленням

волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатисяпевноюдіяльністюнастрокдотрьохроківтазконфіскацієюзнарядь

ізасобів заволодіння.

3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –

караютьсяобмеженнямволінастроквідтрьохдоп’ятироківабопозбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатисяпевноюдіяльністюнастрокдотрьохроківтазконфіскацієюзнарядь

ізасобів заволодіння.

Примітка. Особливо великим розміром у цій статті слід розуміти обсяг поверхневого (ґрунтового) шару земель, який становить більше, ніж десять кубічних метрів.

(Кодекс доповнено статтею 2392 згідно із Законом України № 1708-VI від 5 листопада 2009 р.)

1.Суспільнанебезпечністьзлочинуполягаєвнезаконномузаволодінніповерхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах.

2.Відносини в цій сфері регулюються: Конституцією України; ЗК від 25 жовтня

2001 р. (ВВРУ. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27); Водним кодексом України (ВВРУ. – 1995. –

№24. – Ст. 189); законами України «Про основи національної безпеки України» (ВВРУ. – 2003. – № 39. – Ст. 351); «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВРУ. – 1991. – № 41. – Ст. 546); «Про ЗагальнодержавнупрограмуформуваннянаціональноїекологічноїмережіУкраїнина 2000–2015 роки» (ВВРУ. – 2000. – №47. – Ст. 405); «Порядкомкористуванняземлями водного фонду», затвердженим постановою КМУ від 13 травня 1996 р. № 502; «Порядком видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду», затвердженим Постановою КМУ від 12 липня 2005 р. № 557.

3.Об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують належний стан довкілля.

4.Предметом даного злочину є ґрунтовий (поверхневий) шар земель водного фонду в особливо великих розмірах. Під особливо великим розміром у цій статті розумієтьсяобсягповерхневого(ґрунтового) шаруземель, якийстановитьбільшеніж десять кубічних метрів.

415

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

ЗК до складу земель водного фонду (ст. 58) відносить землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережнимизахиснимисмугамивздовжморів, річоктанавколоводойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншимиводогосподарськими спорудами таканалами, атакож землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об’єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм установлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Прибережна захисна смуга запобігає руйнуванню водних екологічних систем, зсувам, ерозії, появі необґрунтованої забудови.

Водний кодекс України (ст. 1) визначає прибережну захисну смугу як частину водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) длямалихрічок, струмківіпотічків, атакожставківплощеюменшяк3 гектари– 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари – 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережнізахиснісмугивстановлюютьсязаокремимипроектамиземлеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також

у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Прибережнізахиснісмугиєприродоохоронноютериторієюзрежимомобмеженої господарської діяльності.

Для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження руйнуванняканалівзрошувальнихіосушувальнихсистем, гідротехнічнихтагідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання.

Розміритарежимвикористанняземельнихділяноксмугвідведеннявизначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку.

416

Стаття 2392

Земельніділянкивмежахсмугвідведеннянадаютьсядлястворенняводоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо.

На судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів для проведення робіт, пов’язаних із судноплавством, установлюються берегові смуги.

Розміри берегових смуг водних шляхів визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку.

Порядоквстановленнятавикористаннябереговихсмугводнихшляхіввизначається КМУ.

5.Об’єктивна сторона злочину полягає у незаконному заволодінні поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах.

Об’єктивнасторонацьогоскладузлочинуміститьдії, щополягаютьвнезаконному заволодінні, тобто без отриманого від спеціально уповноваженого органу влади дозволу, поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в обсязі, більшому ніж десять кубічних метрів. Законодавець чітко визначив межу нанесення суттєвої шкоди довкіллю, з якої і наступає кримінальна відповідальність.

Такі дії можуть бути вчинені при проведенні будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобуванні піску і гравію, прокладанні кабелів, трубопроводів та інших комунікацій, здійсненні зазначених та інших робіт у місцях, де це прямо заборонено чинним законодавством, та якщо зазначені дії було вчинено без відповідного дозволу.

Закінченим злочин вважається з моменту незаконного заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в обсязі більш ніж десять кубічних метрів. Ті самі дії, вчинені в обсязі, меншому ніж десять кубічних метрів, тягнуть за собою адміністративну відповідальність за ст. 534 КУпАП.

6.Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.

7.Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16 років.

8.Кваліфікуючими ознаками, які встановлені ч. 2 ст. 2392 КК, виступає вчинення тієї самої дії за умови:

а) якщо вона вчинена повторно б) або за попередньою змовою групою осіб.

Повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше скоїла такий самий злочин, тобто заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду

вобсязібільшніждесятькубічнихметрів, якщосудимістьнебулазнятачипогашена, а також до моменту вчинення повторного злочину не минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Про попередню змову групою осіб див. коментар до ст. 28 КК.

За ч. 3 ст. 2392 КК кваліфікуючими ознаками виступають дії, передбачені частинами 1 або 2 ст. 2392 КК, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди, що характеризується підвищеною небезпекою, руйнуванням чи істотним ушкодженням на значних територіях, втратою унікальних і рідкісних об’єктів природи, масовою загибеллю людей, масовою загибеллю тварин на великій території, значною матеріальною шкодою тощо.

417

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

Стаття 240. Порушення правил охорони або використання надр

1.Порушеннявстановленихправилохоронинадр, якщоцестворилонебезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, –

карається штрафом від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходівгромадянабообмеженнямволінастрокдодвохроків, абопозбавленням волі на той самий строк.

2.Порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпекудляжиття, здоров’ялюдейчидовкілля, атакожнезаконневидобування корисних копалин загальнодержавного значення, –

караютьсяштрафомвідчотирьохсотдосемисотнеоподатковуванихмінімумів доходівгромадянабообмеженнямволінастрокдотрьохроків, абопозбавленням волі на той самий строк.

3.Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду або повторно, –

караютьсяобмеженнямволінастроквіддвохдоп’ятироківабопозбавленням волінатойсамийстрок, зконфіскацієюнезаконнодобутогоізнарядьвидобування.

4.Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способомабоспричинилизагибельлюдей, їхмасовезахворюванняабоіншітяжкі наслідки, –

караютьсяпозбавленнямволінастроквідп’ятидовосьмироківзконфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування.

(Стаття240 уредакціїзаконівУкраїни№2308-IV від11 січня2005 р., №2984-IV від 18 жовтня 2005 р. та № 1708-IV від 5 листопада 2009 р.)

1.Суспільна небезпечність злочину полягає у порушенні встановлених правил охоронитавикористаннянадр, якщоцестворюєнебезпекудляжиття, здоров’ялюдей чи довкілля.

Розуміннянадрякосновногосировинногоджереламатеріальноговиробництване виключає визнання за ними в кінцевому підсумку екологічних пріоритетів. Злочинно на них впливаючи, особа своїми діями призводить до негативної зміни екологічної обстановки. Так, нераціональне використання надр може вплинути саме на надра та корисні копалини в них, на суміжні природні об’єкти – води, землі, ліси, на здоров’я людини та її майно.

2.Відносини, які виникають у процесі охорони і використання надр, регулюються Конституцією України; Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Кодексом України про надра від 27 липня 1994 р. (ВВРУ. – 1994. –

№36. – Ст. 340); «Положенням про державний геологічний контроль за веденням робіт по геологічному вивченню надр України», затвердженим Постановою КМУ від 30 листопада1994 р. №801; «Порядкомнаданняспеціальнихдозволівнакористування надрами», затвердженим Постановою КМУ від 30 травня 2011 р. № 615; Постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 59 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів»; Постановою КМУ від 12 грудня 1994 р. № 827 «Про

418

Стаття 240

затвердженняпереліківкориснихкопалинзагальнодержавноготамісцевогозначення» та іншими нормативно-правовими актами.

3.Об’єктом злочину виступає встановлений порядок охорони та використання надрякскладовоїчастиниохоронюваногокримінальнимправомнавколишньогоприродного середовища з метою дотримання раціональних і ефективних методів видобування корисних копалин загальнодержавного значення, недопущення понаднормативних втрат корисної природної сировини.

4.Предметом злочину виступають надра і корисні копалини загальнодержавного значення, які видобуваються з надр землі.

Надра – це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1 Кодексу України про надра). Надра належать до невідновлюваних природних ресурсів, геологічна швидкість утворення чи акумуляції яких є значно повільнішою за швидкість їх використання людиною в процесі виробництва. Вони

єсукупністюрізнихкориснихкопалин, щошироковикористовуютьсявгосподарській діяльності.

Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення (ст. 6 Кодексу України про надра). Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється КМУ (див. Постанову КМУ «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» від 12 грудня 1994 р. № 827).

До корисних копалин загальнодержавного значення належать горючі речовини (нафта, природний газ), метали (залізна руда, мідь, свинець), неметали (глина, пісок, вапняк), благородніметали(золото, іридій, платина, срібло), води, інертнігазитаінші загальнодержавного значення корисні копалини.

Корисні копалини місцевого значення (гравій, глина, галечник та інші), які використовуються як сировина у фарфоро-фаянсовій і цементній промисловості, предметом цього злочину не є і їх видобування не потребує особливого дозволу.

Також необхідно враховувати, що належність певних родовищ корисних копалин до загальнодержавного чи місцевого значення визначається рішенням Державної комісії по запасах корисних копалин.

5.Об’єктивна сторона злочину виражається в трьох видах діянь:

1)у порушенні встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля;

2)упорушеннівстановленихправилвикористаннянадр, якщоцестворилонебезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля;

3)у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення. Відповідальність за цією статтею настає у випадку вчинення хоча б одного з ука-

заних у диспозиції діянь.

Порушення встановлених правил охорони та використання надр – це дії осіб, які здійснюють користування надрами на законних підставах (дозвіл), проте допускають при цьому порушення термінів користування, місця, розміру й виду користування надрами та інших умов і правил, що забезпечують безпеку людей і надр.

419

Розділ VІІI. Злочини проти довкілля

Видобування корисних копалин передбачає дії, які полягають у вилученні з родовищ корисних копалин будь-яким способом.

Незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення – це здійснення їх видобування без відповідного дозволу (без акта про надання гірничого відводуабозвідхиленням відумов, зазначенихуцьомудокументі). Злочинбудемати місце і в тому разі, коли дозвіл є підробленим або простроченим.

6.Надра надаються громадянам і юридичним особам (у тому числі й іноземним)

вкористування для:

–геологічного вивчення надр, утомучислі дослідно-промислової розробкиродовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

–видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ);

–будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов’язаних із видобуванням кориснихкопалин, утомучисліспоруддляпідземногозберіганнянафти, газутаінших речовиніматеріалів, захороненняшкідливихречовинівідходіввиробництва, скидання стічних вод;

–створення геологічних територій та об’єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам’ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);

–виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції;

–задоволення інших потреб.

Усі зазначені види користування надрами, права та обов’язки користувачів, підставидлявиникненняправакористування, строки, видиробіт, видикориснихкопалин, які визначені для використання, та інші умови встановлюються спеціальним держав-

ним дозволом (див. Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений Постановою КМУ від 30 травня 2011 р. № 615).

Землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають правобезспеціальнихдозволівтагірничоговідводувидобуватидлясвоїхгосподарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

7. Кодекс України про надра взагалі вирішує питання про відповідальність за порушення законодавства про надра. Проте диференціації перерахованих у Кодексі порушень на злочини та адміністративні проступки не проводиться.

Найбільш характерними порушеннями правил охорони та використання надр, які передбачають настання кримінальної відповідальності, можна вважати: самовільне користування надрами; самовільне видобування запасів корисних копалин загальнодержавногозначенняінаявнихунихкомпонентів; самовільневикористання надрбез дозволу при будівництві, розміщенні, експлуатації гірничодобувних підприємств; розробку надр за межами гірничого відводу, наданого користувачу; здійснення таких видів користування надрами, які не вказані в дозволі; видобування корисних копалин

420