23. Метадані та їх характеристики.

Для терміну метадані немає єдиного формального визначення. Навпаки, існують різні визначення цього терміну. Ось просте і популярне переформулювання:

• Метадані — це дані про дані. Цей термін в широкому сенсі слова використовується для будь-яких «даних про дані»: іменах таблиць, колонок в таблиці, програм і тому подібне.

• Метадані — це дані з більш загальної формальної системи, що описує задану систему даних.

Існують вужчі визначення:

• Метадані це структуровані дані, що представляють собою характеристики описуваних сутностей для цілей їх ідентифікації, пошуку, оцінки, управління ними.

• Метаданіце набір допустимих структурованих описів, які доступні в явному вигляді і призначення яких допомогти знайти об'єкт. Це визначення використовується набагато рідше, оскільки воно концентрується на одному з призначень метаданих — пошук об'єктів, сутностей, ресурсів — та ігнорує інші призначення.

Метадані використовуються для підвищення якості пошуку. Пошукові запити, використовуючі метадані можуть врятувати користувача від зайвої ручної роботи по фільтрації. Інформуючи комп'ютер про те, які елементи даних зв'язані і як ці зв'язки враховувати, стає можливим здійснювати достатньо складні операції по фільтрації та пошуку.

Метадані геопросторових даних:

Метадані містять упорядковані формалізовані набори спеціальних даних (“даних про дані”), в яких описуються структура та властивості елементів географічної інформації, що зберігається і пропонується в цифровому і нецифровому виді.

Метадані призначені для ведення каталогів геоінформаційних ресурсів та забезпечення процесів автоматизованого пошуку й оцінки придатності геопросторових даних потенційними користувачами і системами.

Наявність метаданих є необхідною умовою створення ринку геопросторових даних та сталого функціонування інфраструктури геопросторових даних. Організація формування, зберігання і доступу до метаданих є державним завданням.

Ведення баз та каталогів метаданих, їх розміщення в глобальних інформаційних мережах здійснюється уповноваженими центрами формування базових наборів геопросторових даних відповідно на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях.

24. Охарактеризувати міжнародні стандарти на геопросторові дані України.

Базовий набір геопросторових даних — загальнодоступна стандартизована сукупність геопросторових даних як уніфікована основа інтегрування та спільного використання в геоінформаційних системах геопросторових даних, що надходять з різних джерел;

В Україні у різних галузях, в державних адміністраціях різного рівня, в органах місцевого самоврядування, в кадастрових та інформаційних центрах започатковані та реалізуються проекти створення геоінформаційних систем різного проблемного спрямування і територіального охоплення. Об’єктивно зростають обсяги геопросторових даних та суспільні витрати на їхнє виробництво, супроводження і використання.

Сьогодні в більшості національних та міжнародних проектах по створенню національних ІГД передбачається будувати механізми стандартизації на основі рекомендацій і стандартів, напрацьованих комітетом ISO/TC 211, консорціуму «Відкритих ГІС» (OGC) з урахуванням національних та глобальних інтересів. Комітетом ISO/TC 211 були створені стандарти серії 19100 – це структурований набір стандартів для інформації про об’єкти та явища, які прямо або посередньо зв’язані з просторовою локалізацією на Землі. Ці стандарти встановлюють методи, засоби та служби управління даними(включаючи метадані), обробки, аналізу, доступу та представлення таких даних у цифровій/електронній формі користувачам та системам. За останні шість років розроблено більше 20-ти проектів з різних аспектів географічної інформації за такими групами:

-Структура та еталонна модель

-Моделі даних та оператори Адміністрування геопросторовими даними

-Сервіси географічної інформації

-Профілі та функціональні стандарти

-Зображення

-Інформаційні групи

-Служби визначення місцеположення

-Управління інформацією

OGC не займається розробкою офіційних стандартів, головною метою консорціуму є створення технологій, які забезпечують прозорість взаємодії програмних засобів різних виробників, можливість конвертування даних різних форматів та (або) їх сумісне використання, відкритість функціональних інтерфейсів та їх уніфікація для кінцевих користувачів.