Головні інтеграційні угруповання світу

Як випливає з аналізу теорій інтеграції, її об'єктивний характер не означає, що вона відбувається спонтанно, стихійно, поза рамками управління з боку держави та міждержавних органів. Формування регіональних інтеграційних комплексів має договірно-правову базу. Цілі групи країн на основі взаємних угод об'єднуються в регіональні міждержавні комплекси та проводять спільну регіональну політику в різних сферах суспільно-політичного і господарського життя. Серед численних інтеграційних угруповань можна виділити: в Західній Європі - ЄС, в Північній Америці - НАФТА, в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні - АСЕАН, в Євразії-СНД.

Історично найбільш чітко інтеграційні процеси проявилися в Західній Європі, де в другій половині ХХ століття складалося єдине господарське простір цілого регіону, в рамках якого формувалися загальні умови відтворення і створювався механізм його регулювання. Тут інтеграція досягла найбільш зрілих форм.

Регіональні економічні угруповання:

1) ЄС - Європейське співтовариство

2) НАФТА - Північноамериканська угода про вільну торгівлю

3) АСЕАН - ассоц держав Південно-Східної Азії

4) Латиноамериканська асоціація інтеграції

5) Карибське співтовариство і спільний ринок (КАРІКОМ)

6) Співдружність Незалежних держав

Галузеві економічні угруповання:

7) Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК)

8) Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС)

9)Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом)

1. Європейське Економічне Співтовариство (єес)

Об'єднання низки європейських держав, які прагнуть до економічної інтеграції за часткову відмову від своїх національних суверенітетів. Європейське економічне співтовариство було юридично оформлено Римським договором 1957 р. і спочатку включало в себе шість країн: ФРН. Францію, Бельгію, Нідерланди, Люксембург, Італію. У 1973 р. до нього увійшли Англія, Данія і Ірландія, в 1981 р. - Греція, в 1986 р. - Іспанія і Португалія. В основі економічної політики ЄЕС лежать наступні принципи: вільний торговий обмін, вільна міграція робочої сили, свобода вибору місця пр...оживання, свобода надання послуг, вільне переміщення капіталів і вільний платіжний оборот. Першим кроком до реалізації цих принципів стало створення зони вільної торгівлі, що передбачало взаємне скасування митних зборів, експортних і імпортних квот та інших зовнішньоторговельних обмежень. Одночасно з цим почала проводитися єдина митна політика по відношенню до третіх країн, які не є членами ЄЕС (так званий В«митний союзВ»). Головною перешкодою на шляху до цього є наявність різних податкових систем з неоднаковими податковими ставками, насамперед у сфері податків непрямих.

Важливим етапом у розвитку В«Спільного ринкуВ» з'явилося створення Європейської валютної системи. Хоча в цьому випадку найбільш очевидно прагнення більшості країн-членів ЄЕС проводити свою власну незалежну валютну політику. Крім ЄЕС існує європейське об'єднання вугілля, і сталі, а також Європейське об'єднання з атомної енергії. Ці три об'єднання відомі під назвою Європейські співтовариства (ЄС). Існує ряд наднаціональних органів, які здійснюють керівництво Європейським економічним співтовариством: Рада міністрів (законодавчий орган); Комісія Європейських співтовариств (виконавчий орган); Європейський парламент (здійснює контроль за діяльністю Комісії та затверджує бюджет); Суд Європейських співтовариств (вищий судовий орган); Європейський рада (до його складу входять глави урядів країн-членів ЄЕС); Європейське політичне співробітництво (комітет, у складі якого налічується 15 міністрів закордонних справ і один член Комісії Європейських співтовариств). Посилення ролі останнього органу свідчить про прагнення країн-учасниць не тільки до економічної, а й до політичної інтеграції. В даний час до складу Європейського Співтовариства входять 15 країн.

Відмінності в рівнях економічного розвитку країн ЄС і в ступені їхнього бажання брати участь в інтегрованих областях привели ще в 80-ті роки до появи ідеї Європи В«концентричних кілВ» та Європи з В«змінною геометрієюВ», і надалі обговорювалися і розвивалися. Однак найбільшу актуальність вони придбали тоді, коли постало питання про приєднання до ЄС Центральної і Східної Європи (ЦСЄ). На сесії Європейської ради в Копенгагені в червні 1993 р. було прийнято рішення про те, що мають статус асоційованих членів держави ЦСЄ, які побажають увійти до ЄС, зможуть зробити це, як тільки будуть в змозі виконати відповідні вимоги.

Найбільш наполегливо за якнайшвидше включення центрально-і східноєвропейських країн у ЄС ратує Німеччина, швидко розширює свій вплив у цих країнах і активно освоює їхні ринки. Експерти з семи наукових інститутів, у тому числі з німецького суспільства по зовнішній політиці, прийшли до висновку, що нестабільним країнам у східній частині континенту, якщо їх вчасно не прийняти в ЄС, можуть знадобитися надзвичайні заходи допомоги в мільярди доларів, крім того, може статися новий розкол між Сходом і Заходом, супроводжув...аний погрозою посилення націоналістичних тенденцій по обидва боки і виникнення етнічних і ідеологічних конфліктів.

Багато європейських політиків вважають, що сам Європейський Союз одержить від розширення своїх кордонів у східному напрямку гарантію від економічного колапсу і встановлення в цій зоні авторитарних режимів, що були б загрозою не тільки безпосередньо ряду європейських політиків, більшої рівноваги всередині самого союзу, насамперед, враховуючи зростаючу силу Німеччини. Це особливо важливо, оскільки франко-німецький тандем останнім часом починає давати збої. Крім того, таким шляхом не тільки Німеччина, але й інші країни-члени ЄС закріпили б свій вплив у цій частині Європи, хоча вже зараз 50% торгівлі центрально-і східноєвропейських країн приходиться на країни Заходу. У зв'язку з цим слід мати на увазі, що, за розрахунками західних економістів, Центральна Європа незабаром може перетворитися в одну з найбільш швидко розвиваються частин континенту.

Існують так звані інтегровані програми, які були розпочаті в якості експерименту з 1979 р. Основними цілями інтегрованих програм є скоординований підхід до вирішення подібних проблем у різних регіонах. Так прикладом можуть служити програми по Середземномор'ю. Країни з прилеглими регіонами узгоджують свої дії з розвитку цих регіонів, залучалися кошти структурних фондів ЄЕС, таких як фонд на перебудову промисловості.

Основними джерелами фінансування програм ЄС є:

- Європейський фонд валютного співробітництва

- Взаємне кредитування національних ЦП

Основними кредитними інструментами ЄС є:

- Валютні інтервенції.

- Короткострокова валютна підтримка (термін до 75 днів, можна повторювати через короткі проміжки часу).

- Середньострокове кредитування.

- Довгострокова допомога строком до 5 років.