Рейтингова шкала для визначення класу позичальника

Значення інтегрованого показника	Клас
Понад 200	А
Від 160 до 200	Б
Від 135 до 160	В
Від 110 до 135	Г
Менше 110	Д

Ііі. Порядок визначення інтегрованого показника

1. Попередньо здійснюється оцінка розрахованих фактичних значень К(зл), К(лік), К(ал), К(фс), К(фн), К(ав), К(з). Оцінка здійснюється згідно таблиці 3. Залежно від того в яких параметрах знаходиться фактичне значення коефіцієнта, останній набуває одне із значень (2, 1 чи 0).

2. Всі розраховані фактичні значення коефіцієнтів вносяться до таблиці № 2 (колонка 5). В колонку 6 вноситься оцінка кожного коефіцієнта (К(з.л.), К(лік.), К(а.л.), К(ф.с.), К(ф.н.), К(а.в.), К(з.), яка визначена на підставі таблиці  3. Оскільки додаткова оцінка першої та четвертої групи показників (за виключенням К(з)) не передбачена, то в колонці 6 таблиці 4 показується їх розраховані фактичні значення (кол.5 = кол.6).

3. Одержану оцінку помножити на вагове значення коефіцієнту (кол.6*кол.4).

4. Суму значень показників по кожній групі помножити на вагомий коефіцієнт відповідної групи.

5. Знайти суму значень усіх груп (S).

6.Виходячи із суми значень усіх показників визначається клас позичальника на підставі рейтингової шкали (таблиці 2). Залежно від того, в яких параметрах знаходиться значення S, позичальник відноситься до певного класу (А, Б, В, Г, Д).

Таблиця 3

Оцінка коефіцієнтів

Оцінка	2	1	0
Коефіцієнт
1	2	3	4
Коефіцієнт загальної ліквідності К(зл)	2 і більше	від 1 до 2	менше 1
Коефіцієнт ліквідності К(л)		0,3 і більше	менше 0,3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності К(ал)		0,2 і більше	менше 0,2
Коефіцієнт фінансової стійкості К(фс)		0,6 і більше	менше 0,6
Коефіцієнт фінансової автономії К(фа)		0,2 і більше	менше 0,2
Коефіцієнт фінансової залежності К(аз)		менше 1,0	1,0 і більше
Коефіцієнт оборотності балансу К(об)		0,7 і більше	менше 0,7
Коефіцієнт маневреності К(м)		0,5 і більше	менше 0,5
Коефіцієнт забезпеченості К(з)	2 і більше	від1,4 до 2	менше 1,4

Таблиця 4

Розрахунок інтегрованого показника фінансового стану позичальника

№ п\п	Назва показника	Теоретичне значення показника	Вагоме значення показника	Розрахункове значення показника	Значення показника з урахуванням вагомості (гр. 5 х гр. 4)
1	2	3	4	5	6
І група — Попередня оцінка позичальника. Вагомий коефіцієнт — 2
1	Період функціонування підприємства (ФП)	0,5-5	0,5
2	Наявність бізнес-плану (БП)	0-1	1,0
3	Прибуткова діяльність(ПД)	0-3	2
4	Погашення позичок (ПП)	0-1	6
1	2	3	4	5	6
5	Сплата відсотків (СВ)	0-1	6
Разом по групі І
ІІ група — Показники платоспроможності. Вагомий коефіцієнт — 5
1	Коефіцієнт загальної ліквідності (Кзл)	не менше 2,0	8
2	Коефіцієнт ліквідності (Клік)	не менше 0,3	7
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал)	не менше 0,2	6
Разом по групі ІІ
ІІІ група — Показники фінансової стійкості. Вагомий коефіцієнт — 4
1	Коефіцієнт фінансової стійкості (Кфс)	не менше 0,6	6
2	Коефіцієнт фінансової автономності (Кфа)	не менше 0,2	5
3	Коефіцієнт фінансової залежності (Кфз)	не більше 1,0	4
4	Коефіцієнт оборотності балансу (Коб)	не менше 0,7	4
5	Коефіцієнт маневреності (Км)	не менше 0,5	4
Разом по групі ІІІ
ІV група — Показники “надійності” підприємства. Коефіцієнт вагомості — 2
1	Коефіцієнт забезпечення кредиту (Кз)	не менше 1,6	8
2	Оборотність дебіторської заборгованості (Одз)	0-2	2
3	Оборотність кредиторської заборгованості (Окз)	0-2	2
4	Оборотність готової продукції (Огп)	0-2	2
Разом по групі ІV
ВСЬОГО

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника – фізичної особи мають враховуватися:

загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно, право власності на яке засвідчується згідно з чинним законодавством України; відповідні підтверджувальні документи); соціальна стабільність клієнта, тобто наявність постійної роботи, сімейний стан; вік клієнта; інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) у минулому та своєчасність погашення їх і відсотків (комісій тощо) за ними, а також користування іншими банківськими послугами тощо; ділова репутація; інша інформація.

Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:

Клас “А” – фінансова діяльність дуже добра (прибуткова та рівень рентабельності вищий, ніж середньогалузевий, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов`язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника – бездоганна.

Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним. Немає жодних свідчень можливих затримок з поверненням основної суми боргу та/або зі сплатою відсотків. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на такому ж високому рівні.

До цього класу за бланковими кредитами можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий за показник АА, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor`s, Moody`s тощо), а також позичальники-банки (резиденти), які дотримуються економічних нормативів, установлених Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків за умови, що нормативи платоспроможності і достатності капіталу (Н4) цих банків перевищують установлені нормативні значення не менше ніж у чотири рази.

Клас “Б” – фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу “А” (тобто фінансова діяльність добра або дуже добра, рентабельність на середньогалузевому рівні, окремі економічні показники погіршились або мають незначні відхилення від мінімально прийнятних значень), але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники, які віднесені до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності.

Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення кредитних операцій тощо.

Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може вказувати на негативні тенденції в діяльності позичальника.

Недоліки в діяльності позичальників, які віднесені до класу “Б”, мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити.

До цього класу за бланковими кредитами можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий за показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній, а також позичальники-банки (резиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів за умови, що нормативи платоспроможності і достатності капіталу таких банків перевищують установлені нормативні значення не менше ніж у три рази.

Клас “В” – фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж середньогалузевий рівень, якщо такий визначається, деякі економічні показники не відповідають мінімально прийнятним значенням) і потребує більш детального контролю.

Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі і в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними операціями, необхідної документації, що свідчить про наявність і ліквідність застави, тощо. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника.

До цього класу бланковими кредитами можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий за показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній, а також можуть належати позичальники-банки (резиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів.

Клас “Г” – фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають встановленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків за нею є низькою.

При проведенні наступної класифікації, якщо немає безсумнівних підтверджень покращити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника або рівень забезпечення за кредитною операцією, позичальника потрібно класифікувати на клас нижче (клас “Д”).

Позичальника, якому видано кредит під сумнівне забезпечення або без забезпечення та якого віднесено до цього класу на підставі оцінки його фінансового стану, потрібно класифікувати на клас нижче (клас “Д”).

Клас “Д” – фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), показники не відповідають встановленим значенням, імовірність виконання зобов`язань з боку позичальника/контрагента банку практично відсутня.

Якщо забезпечення за кредитною операцією є першокласним, то клас позичальника можна підвищити.

У разі відсутності достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювалася кредитна операція, такі позичальники мають класифікуватися не вище класу “Г”.

Якщо на час укладення договору пролонгації кредитної операції (крім угод за кредитними операціями, строк дії яких перевищує два роки) не спостерігається погіршення фінансового стану позичальника, якого віднесено до класу “А” або “Б”, і відсотки сплачуються своєчасно, то така операція вважається строковою, тобто пролонгованою без пониження класу позичальника. Загальний строк такої пролонгації не повинен перевищувати один рік. При цьому надходження (крім кредитних коштів) на рахунки позичальника протягом первісного строку користування кредитними коштами згідно з кредитною угодою мають перевищувати розмір заборгованості за кредитом не менше ніж у два рази та засвідчуватися документально.

Визначення групи кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу за ними. Оцінку стану обслуговування боргу банки зобов`язані здійснювати щомісяця.

За станом погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за ним на підставі кредитної історії позичальників та їх взаємовідносин з банком обслуговування боргу вважається:

“добрим”: якщо заборгованість за кредитом і відсотки (комісії та інші платежі з обслуговування боргу) за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днів та відсотки за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; “слабким”: якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів; “незадовільним”: якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів.

Якщо одна з вимог кожного підпункту, що характеризує групу кредитної операції, не виконується, то така операція відноситься до групи на один рівень нижчий.

Обслуговування боргу не може вважатися “добрим”, якщо заборгованість за кредитною операцією включає залишок рефінансованої заборгованості, тобто якщо відбувається погашення старої заборгованості за рахунок видачі нового кредиту.

При визначенні групи кредитної операції також мають ураховуватися зміни початкових умов кредитної угоди щодо сум і строків погашення основного боргу і відсотків за ним (якщо такі зміни відбулися з погіршенням умов для кредитора).

Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кредитами, то оцінка обслуговування позичальником боргу ґрунтується на кредитній заборгованості, що віднесена до нижчої групи.

Зобов`язання за наданими гарантіями, поруками та авалями за станом обслуговування боргу вважається “добрим” до часу їх виконання.

Класифікація кредитного портфеля. Відповідно до перелічених у Положенні НБУ критеріїв здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції таким чином:

Фінансовий стан позичальника (клас)	Обслуговування боргу позичальником (група)
	“добре”	“слабке”	“незадовільне”
“А”	“стандартна”	“під контролем”	“субстандартна”
“Б”	“під контролем”	“субстандартна”	“сумнівна”
“В”	“субстандартна”	“сумнівна”	“безнадійна”
“Г”	“сумнівна”	“безнадійна”	“безнадійна”
“Д”	“безнадійна”	“безнадійна”	“безнадійна”

Критерії прийняття забезпечення за кредитними операціями при розрахунку резервів. При визначенні чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику за кожною кредитною операцією окремо може зменшуватися на вартість прийнятного забезпечення (гарантій та застави майна і майнових прав).

Безумовні гарантії, що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики: Кабінету Міністрів України; банків, які мають офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж “інвестиційний клас”; урядів країн категорії “А”; міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку).

Предмети застави, що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики:

• майнові права на грошові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж “інвестиційний клас”;

• майнові права на грошові депозити, що розміщені в банку-кредиторі, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів, обумовленого договором, у разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитом;

• дорогоцінні метали, які належать позичальнику і знаходяться на зберіганні в банку-кредиторі, та за умови безперечного права звернення банком-кредитором стягнення, обумовленого договором, на ці метали в разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитом;

• державні цінні папери;

• недержавні цінні папери - акції та облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати;

• зареєстроване нерухоме майно;

• рухоме майно;

• інші майнові права.

Сума гарантій та вартість предмета застави береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції (див. таблицю 6.2.4.1).

Вартість предмета застави визначається банком при кредитуванні за ринковою вартістю. Застава оформляється договором застави відповідно до Закону України “Про заставу”.

Загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості порівняно із сумою основного боргу та відсотків за ним з урахуванням обсягу можливих витрат на реалізацію застави в разі невиконання позичальником своїх зобов’язань.

При розрахунку чистого кредитного ризику не враховується застава, предметом якої є акції, випущені банком-кредитором.

Таблиця 6.2.4.1

Класифіковані кредитні операції	Відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією
	Гарантії				Застава
	Кабінету Міністрів України	Урядів країн категорії “А”	Міжнародних багатосторонніх банків	Банків з рейтингом не нижче ніж “інвестиційний клас”, забезпечені гарантії банків України	Майнових прав на грошові депозити	Державних цінних паперів	Недержавних цінних паперів, дорогоцінних металів, нерухомого майна та інших майнових прав	Рухомого майна
“Стандартна”	100%	100%	100%	100%	100%	100%	50%	25%
“Під контролем”	100%	100%	100%	100%	100%	80%	40%	20%
“Субстандартна”	50%	100%	100%	100%	100%	50%	20%	10%
“Сумнівна”	20%	20%	20%	20%	100%	20%	10%	0%
“Безнадійна”	0%	0%	0%	0%	0%	0%	0%	0%

При розрахунку чистого кредитного ризику за кредитами, що надані під заставу майнових прав на грошові депозити позичальника або поручителя, враховується вартість застави в розмірі 100% за умови передавання цих коштів в управління банку на строк дії кредитного договору.

За кредитами, класифікованими як “безнадійні”, банк формує резерв на всю суму боргу за кредитом незалежно від наявності застави.

Ураховуючи зміни кон'юнктури ринку, банкам рекомендується щокварталу, а також у разі кожної пролонгації кредитного договору проводити перевірку стану заставленого майна та за потреби переглядати його вартість.

Якщо банк не здійснює перевірку стану заставленого майна, а також відсутні документи, що засвідчують наявність і стан забезпечення, то банк зобов’язаний формувати резерв під кредитні ризики на всю суму основного боргу.

Порядок розрахунку резерву під кредитні ризики. На підставі класифікації валового кредитного ризику та врахування прийнятного забезпечення банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування:

Категорія кредитної операції	Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику)
“Стандартна”	2 %
“Пiд контролем”	5 %
“Субстандартна”	20 %
“Сумнiвна”	50 %
“Безнадiйна”	100 %

Критерії, що використовуються банками при аналізі кредитного портфеля, а також у процедурах прийняття і виконання рішень щодо формування та використання резерву під кредитні ризики, мають відображатися у відповідних документах банку, що визначають його кредитну політику.

Банки зобов’язані зберігати протоколи засідань кредитних комітетів інформацію про здійснення кредитної операції, класифікацію кредитного портфеля і формування резервів не менше п`яти років з часу закінчення дії кредитної угоди, а також подавати ці документи уповноваженим працівникам Національного банку на їх запит.

На перше число кожного місяця інформація групується в один документ у розрізі кожного позичальника та за кожною кредитною операцією, із зазначенням проміжних і консолідованих підсумків там, де це можливо. Загальна інформація за результатами класифікації кредитного портфеля включає всі кредитні операції банку, що підлягають класифікації та резервуванню коштів згідно з цим Положенням.

Банк зобов`язаний подавати кредитні справи уповноваженим працівникам Національного банку на їх вимогу.

Підрозділи системи банківського нагляду Національного банку систематично проводять перевірки звітності банків та їх філій щодо адекватності класифікації кредитних операцій та дотримання банками порядку створення і використання резерву.

Тести

Знайдіть одну або декілька правильних відповідей

1. Знайдіть правильне визначення кредитних відносин.

1. грошові відносини, що пов’язані з процесом розподілу та перерозподілу капіталу;

2. грошові відносини, що виникають у сфері виробництва продукції для їх використання;

3. відносини, що пов’язані із заборгованістю одного з учасників економічної чи фінансової операції;

4. відносини, що пов’язані з необхідністю забезпечення безперервності зміни форм вартості валового національного продукту в процесі його руху.

2. Знайдіть правильне визначення економічної сутності кредиту.

1. кредит – це форма руху позикового капіталу, що надається на умовах повернення;

2. кредит – це економічні відносини, що виникають між кредитодавцем і кредитоодержувачем;

3. кредит – це рух вартості у сфері товарного обігу;

4. кредит – це позика в грошовій або товарній формах на умовах повернення.

3. Об’єктами кредитування можуть бути.

1. грошові кошти;

2. товарно-матеріальні цінності

3. виконані роботи чи надані послуги;

4. банки;

5. держава;

6. підприємства та господарські товариства.

4. На які цілі надається банківський кредит?

1. фінансування оборотного капіталу;

2. покриття збитків від господарської діяльності;

3. викуп приватизованого підприємства;

4. на збільшення статутного фонду банку;

5. для внесення платежів у бюджет.

5. На які цілі забороняється видача кредитів?

1. на покриття поточних витрат підприємства;

2. на покриття збитків від господарської діяльності;

3. на придбання об’єктів приватизації;

4. на придбання цінних паперів.

6. Хто встановлює розміри відсоткових ставок за видачі кредиту комерційними банками?

1. Верховна рада України;

2. Національний банк України;

3. комерційні банки самостійно;

4. позичальники, виходячи зі своїх інтересів.

7. З якого моменту повинні нараховуватися відсотки за користування кредитом?

1. з моменту підписання кредитної угоди;

2. з моменту надходження кредиту на рахунок позичальника;

3. з моменту погашення першої частини кредиту позичальника;

4. з моменту отримання доходу від використання кредиту.

8. Що таке кредитоспроможність?

1. здатність позичальника в повному обсязі і в узгоджений строк розрахуватися за борговими зобов’язаннями;

2. здатність кредитора в повному обсязі в узгоджений строк надати кредит позичальнику;

3. здатність кредитора в повному обсязі погасити свої зобов’язання перед клієнтами;

4. правильної відповіді немає.

9. Бланковий кредит – це кредит, забезпечений

1. товарами;

2. товаророзпорядчими документами;

3. валютними цінностями;

4. соло-векселями.

10. Консорціумний кредит представляє собою:

1. кредит, що надається великим об’єднанням підприємств для здійснення господарської діяльності;

2. кредит, що надається об’єднанням банків суб’єктам господарської діяльності;

3. кредит, що надається банком суб’єкту господарювання за умови, що вони обидва є членами того самого об’єднання (консорціуму;

4. усі відповіді правильні.

11. Під ломбардним кредитом розуміють:

1. кредит, який надається фізичними особами одна одній;

2. кредит під заставу депонованих у банку цінних паперів;

3. кредит, який надається під заставу майна;

4. різновид споживчого кредиту.

12. Комерційний кредит – це економічні відносини, які виникають між:

1. підприємствами;

2. комерційним підприємствами і банками;

3. державою та комерційним банками;

4. державою та підприємствами.

13. Кредитна лінія – це:

1. угода, за якою банк зобов’язується надати позичальнику кредити на раніше узгоджену суму протягом певного періоду;

2. це згода, але не зобов’язання комерційного банку надати кредит позичальнику;

3. межа, яка встановлює максимальні й мінімальні розміри та терміни видачі кредиту одному позичальнику;

4. ліміти видачі кредитів.

14. Непряме кредитування передбачає:

1. надання кредиту небанківськими установами;

2. надання кредиту позичальникам через позичальників;

3. надання кредитів кредиторам на вимогу позичальника в міру потреби в ньому;

4. надання кредиту у вигляді матеріальних цінностей.

15. Який вид договору представляє собою договір про обмін відсотковими ставками з метою оптимізації витрат по обслуговуванню кредитів?

1. валютний арбітраж;

2. своп;

3. відсотковий арбітраж;

4. страхування.

16. Під розрахунками у кредит розуміють:

1. позику експортера імпортеру;

2. авансування експортера імпортером;

3. всі відповіді правильні;

4. немає правильної відповіді.

17. Позики за забезпеченням бувають:

1. забезпечені;

2. валютні;

3. товарні;

4. бланкові.

18. До видів банківського кредиту належать:

1. овердрафт;

2. контокорентний кредит;

3. обліковий кредит;

4. екцептний кредит;

5. авальний кредит;

6. комерційний кредит;

7. лізинг;

8. державний кредит.

19. Яка форма кредитування здійснюється шляхом списання банком коштів по рахунку клієнта понад залишку коштів на його рахунку?

1. овердрафт;

2. акцептний кредит;

3. факторинг;

4. форфейтування.

20. Знайдіть неправильну відповідь

Позики за призначенням бувають:

1. проміжні;

2. валютні;

3. фінансові;

4. комерційні.

21. Види кредиту, що оформлюються векселем:

1. державний;

2. комерційний;

3. банківський;

4. споживчий;

5. ломбардний.

22. Дисконтування векселів – це:

1. приведення вартості вексельної суми на момент платежу за векселем до теперішньої вартості;

2. оплата векселя при настанні вказаної в ньому дати;

3. відшкодування вексельної суми векселедержателю банком за мінусом плати.

23. Операція з обліку векселів передбачає:

1. відображення вексельних сум на рахунках підприємства;

2. відображення вексельних сум на банківських рахунках;

3. купівлю банком векселів з правом або без права регреса;

4. всі відповіді правильні.

24. Авальний кредит – це:

1. кредит, який надається банками у вигляді гарантійної послуги;

2. офіційне повідомлення про виконання розрахункової послуги;

3. різновид споживчого кредиту, де гарантами виступають члени колективу на засадах кругової поруки;

4. кредит, який надається одним підприємством іншому.

25. Факторинг – це:

1. купівля банком у клієнта права на вимогу боргу;

2. діяльність комерційного банку за дорученням;

3. посередництво в одержанні клієнтом боргу;

4. здача в оренду на тривалий строк предметів довгострокового користування.

26. Факторинг, як і облік векселів, є сенс застосовувати:

1. в усіх випадках;

2. якщо вигода від негайного одержання грошей більша, ніж від одержання у свій строк;

3. коли є сумніви в надійності платника.

27. Яка форма кредиту представляє собою різновид торговельно-комісійної операції, пов’язаної з кредитуванням оборотних коштів?

1. овердрафт;

2. вексельний кредит;

3. форфейтування;

4. факторинг.

28. При якій формі кредитування експорту відбувається купівля банком без обороту на продавця векселів і інших боргових вимог?

1. вексельний кредит;

2. акцептний кредит;

3. форфетування;

4. факторинг.

29. Об’єктом лізингу можуть бути:

1. машини та обладнання;

2. транспортні засоби;

3. засоби обчислювальної техніки;

4. виробничі будівлі та споруди;

5. земельні ділянки та інші природні об’єкти;

6. об’єкти оренди державного майна.

30. Погашення кредиту частинами, що зменшуються, називається:

1. достроковим погашенням;

2. одночасним погашенням;

3. погашенням із розстрочкою платежу;

4. регресивним погашенням.

31. Кредитні кошти ЄБРР спрямовані на:

1. придбання нового вітчизняного та імпортного обладнання;

2. придбання імпортної продукції з метою подальшого її використання у виробництві;

3. придбання цінних паперів діючих підприємств і нерухомості;

4. реконструкцію народногосподарського комплексу.

32. Приватизовані підприємства кредитуються:

1. Національним банком України;

2. уповноваженими комерційними банками України;

3. Фондом державного майна України.

33. Лізинговий кредит – це:

1. надання суб’єктами господарювання взаємного кредиту у вигляді відстрочки платежу за продані товари, надані послуги;

2. надання суб’єктами господарювання взаємної відстрочки платежів за товарно-матеріальні цінності;

3. взаємна передача суб’єктами господарювання матеріальних цінностей на умовах оренди;

4. надання банком кредиту на умовах відстрочки платежу;

5. правильної відповіді немає.

Розділ укладено спільно з доц. Петруком О.М.

Для розрахунку приймаються середньоарифметичні залишки за рік

159