Таблиця 6.6 Інвестиції в основний капітал і будівельно-монтажні роботи (у порівнянних цінах, млн. Грн.)

Рік		Інвестиції в основний капітал		у тому числі за формами власності
				приватна		колективна		з неї с/г під-ва		державна		інших держав і організацій
1		2		3		4		5		6		7
Інвестиції в основний капітал
1985		44,690		1,373		7,454		6,255		35,863		–
1990		55,368		1,747		10,544		8,876		43,077		–
1995		16,097		913		4,994		1,608		10,185		5
1996		12,557		931		4,937		1,110		6,684		5
1997		11,483		1,036		5,177		930		5,266		4
1998		12,034		937		5,473		595		5,580		44
Будівельні та монтажні роботи
1985	34,236		1,821		6,719		5,487		25,696		–
1990	37,319		2,317		8,853		7,361		26,149		–
1995	10,797		875		3,054		1,105		6,865		3
1996	7,450		892		2,495		609		4,060		3
1997	6,727		992		2,541		542		3,191		3
1998	6,908		907		2,932		345		3,044		25

До нового будівництва відноситься будівництво підприємств, споруд, будівель на нових будівельних площах по затвердженому проекту.

Розширення діючих підприємств передбачає витрати на будівництво і розширення існуючих основних цехів, допоміжних і обслуговуючих виробництв і комунікацій на території підприємства і прилеглих до нього площ.

Під реконструкцією діючого підприємства розуміють повне або часткове переобладнання виробництва без будівництва нових і розширених діючих цехів основного виробничого призначення.

Технічне переозброєння діючого підприємства включає виконання у відповідності до затвердженого плану комплексу заходів по підвищенню щодо сучасних вимог технічного рівня окремих ділянок виробництва, агрегатів, устаткування шляхом впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, модернізації і тощо.

Реконструкція і технічне переозброєння діючих підприємств дозволяють збільшити обсяг виробництва, покращити якість продукції та інші техніко-економічні показники з меншими витратами, ніж при будівництві нових підприємств; при цьому строки будівництва скорочуються в 1,5-2 рази.

5. Джерела фінансування капітальних вкладень

Всі можливі джерела фінансування капітальних вкладень підприємства-інвестора можуть бути сформовані за рахунок:

• власних фінансових ресурсів і внутрішньогосподарських резервів;

• позикових фінансових коштів;

• залучених фінансових коштів, одержаних від продажу акцій, пайових та інших внесків трудових колективів, громадян, юридичних осіб;

• грошових коштів, які централізуються об’єднаннями підприємству у встановленому порядку;

• коштів позабюджетних фондів;

• коштів благодійних фондів;

• коштів іноземних інвесторів.

Власні фінансові ресурси підприємства включають внески засновників підприємства і накопичення, спрямовані на фінансування капітальних вкладень за рахунок результатів господарської діяльності.

Грошова частина внесків власників підприємства спочатку інвестується у придбання основних фондів. В подальшому на ці цілі використовуються накопичення, створені у підприємства в результаті господарської діяльності. Сюди відносяться амортизаційні відрахування, одержані в складі виручки від реалізації продукції, та прибуток. На фінансування капітальних вкладень спрямовується частина прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

При веденні капітального будівництва господарським способом у підприємства створюються специфічні джерела фінансування, які мобілізуються в процесі будівництва.

До них відносяться: мобілізація внутрішніх резервів в будівництві, планові накопичення по будівельно-монтажних роботах, економія від зниження собівартості робіт, амортизаційні відрахування по основних засобах будов, які здійснюються господарським способом.

Мобілізація внутрішніх джерел в будівництві служить джерелом фінансування капітальних вкладень у тих випадках, коли у будов скорочується потреба в оборотних засобах на плановий період.

Суму мобілізації (імобілізації) внутрішніх ресурсів (М) можна визначити за формулою:

М = О – Н + (–) К , (6.1)

де О – очікувана наявність оборотних активів на початок планового періоду;

Н – планова потреба в оборотних засобах будови на кінець планового періоду;

К – зростання (зниження) кредиторської заборгованості протягом планового періоду.

Результат розрахунку зі знаком “+” означає мобілізацію засобів, від'ємний результат – імобілізацію оборотних засобів будов, що свідчить про зростання потреби в оборотних засобах для створення додаткових запасів і затрат.

Планові накопичення включаються до кошторисів будівництва в розмірі 30% кошторисної собівартості будівельно-монтажних робіт і враховуються в джерелах фінансування капітальних вкладень, які виконуються господарським способом. Економія від зниження вартості будівельно-монтажних робіт виникає в результаті проведення заходів, які знижують вартість будівництва.

Фінансування капітальних вкладень невиробничого призначення (дитячих дошкільних установ, клубів, житлового фонду тощо) має свої особливості. В якості основного джерела фінансування в цьому випадку виступає прибуток підприємства. Джерелом фінансування можуть бути також кошти інших підприємств, які залучаються в порядку дольової участі в будівництві. Можливим є одержання кредиту банку на невиробниче будівництво, а також асигнування з місцевого бюджету.

Залучені кошти можуть використовуватись банком у вигляді банківського кредиту, позик інших кредиторів під векселя та інші боргові зобов’язання, і грошових коштів, одержаних від розміщення облігаційних позик.

Фінансування державних централізованих капіталовкладень за рахунок державного бюджету, які надаються на безоплатній основі, здійснюється в тому випадку, коли об’єкти включено до затвердженого переліку будов і об'єктів для державних потреб. Це є можливим при відсутності інших джерел фінансування, а також в порядку державної підтримки будівництва пріоритетних об’єктів виробничого призначення при максимальному залученні власних, позикових та інших засобів.

В умовах ринкових відносин набувають розвитку нові форми мобілізації коштів, що використовуються на капітальні вкладення підприємств. Однією з таких форм є цінні папери: акції, облігації казначейські зобов’язання держави тощо. Кошти, одержані від цінних паперів, спрямовуються в оборот підприємств, а їхні власники отримують прибутки у вигляді дивідендів або процентів.

Створюються також спеціальні форми підтримки малих підприємств для фінансування заходів щодо створення нових і розвитку діючих малих підприємств. Засновниками фондів підтримки малих підприємств можуть бути державні, кооперативні та інші підприємства, організації і громадяни. Фонди підтримки утворюються за рахунок добровільних внесків державних, кооперативних, суспільних та інших підприємств, установ і громадян. У фонди підтримки направляються бюджетні кошти для стимулювання розвитку пріоритетних видів діяльності малих підприємств (виробництво товарів, надання послуг населенню тощо). Ці фонди надають позички малим підприємствам, встановлюють їм пільгові умови кредитування (субсидування).

Дані про інвестиції в основний капітал і будівельні та монтажні роботи за рахунок державних централізованих джерел фінансування в Україні протягом 1985-1998 років, представлені в таблиці 6.7.