Тема 7
Оцінка фінансового
стану підприємства
1. Зміст і завдання оцінки фінансового стану підприємства
В руслі стратегічного управління підприємством потрібно окремо виділити фінансовий сегмент. Нововведення, що здійснюються в останні роки в умовах розвитку ринкових відносин в Україні, зокрема, кардинальні зміни банківської системи, впровадження нових форм власності, трансформація бухгалтерського обліку, знову підняли актуальність питань аналізу та управління фінансовими ресурсами суб’єкта господарювання як основним та пріоритетним видом ресурсів. За наявності фінансових ресурсів можна забезпечити підприємство будь-якими іншими ресурсами в необхідній кількості або бажаній комбінації.
Вирішуються ці питання в рамках фінансового аналізу як підсистеми ефективного управління ресурсами, яка є ключовою в загальній системі управління підприємством.
Під час будівництва планового соціалістичного господарства в СРСР аналіз балансу та фінансові розрахунки були замінені аналізом господарської діяльності. Це відбулось шляхом звичайного заниження ролі комерційних розрахунків, посилення контрольної функції, домінування аналізу відхилень фактичних значень показників від планових, заниження значення балансу як інструменту управління фінансами підприємства. Аналіз все більше відокремлювався від бухгалтерського обліку, втрачалась його фінансова природа. Фактично, він перетворювався на техніко-економічний аналіз, тобто аналіз показників виробництва, реалізації, праці та заробітної плати тощо. Тому на окремому підприємстві аналізом ніхто серйозно не займався. З позиції бухгалтерів, він не входив до сфери їх обов’язків і не представляв професійного інтересу, а управлінцям не було часу та особливої потреби в ньому. Тогочасний аналіз був замінений контролем, тобто мав ретроспективний характер за своєю природою, а тому був ефективним за тих умов господарювання і неефективним у такій формі в сучасних умовах.
Процес трансформації фінансового аналізу в СРСР в аналіз господарської діяльності припадає на 30-ті рр. XX ст. Це період, коли загальне і методичне керівництво бухгалтерським обліком, контролем і аналізом господарської діяльності було покладене на Народний комісаріат фінансів. На початку 1940-х рр. з’явились перші праці з аналізу господарської діяльності, серед яких найбільш відомі Д.П. Андріанова, М.І. Баканова, М.Ф. Д’ячкова, С.К. Татура та ін. На початку 70-х рр. ХХ ст. вийшли перші праці з теорії аналізу господарської діяльності: М.І. Баканова, М.В. Дембінського, І.І. Каракоза, А.Д. Шеремета. В останні роки наукові праці такого змісту виходять вже під назвою “Теорія економічного аналізу”, хоча їх зміст практично не змінився.
Слід зазначити, що терміни “теорія економічного аналізу” і “економічний аналіз” в українській (радянській) науковій і навчальній літературі суттєво відрізняються за змістовним навантаженням від аналогічних західних термінів. У вітчизняній науці традиційно під теорією економічного аналізу розуміють більш вузький напрямок, пов’язаний з викладенням методів і техніки аналітичних розрахунків на рівні невеликої комерційної організації і, як правило, в ретроспективному аспекті. Сьогодні підхід, що грунтується на методах факторного аналізу, які використовуються тільки в ретроспективі, не виправдовує себе в і в практичному застосуванні.
Щодо фінансового аналізу в тому розумінні, як його сприймають в промислово розвинутих країнах, то цей напрямок просто не сформувався в соціалістичній економіці через наявність багатьох чинників. В першу чергу, через те, що відсутні фінансові ринки. Хоча, слід зазначити, що окремі елементи фінансового аналізу викладались в курсах “Фінанси”, “Фінанси підприємств”, “Економічний аналіз” тощо.
Для того, щоб оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства, необхідно здійснити фінансовий аналіз. Він є методом оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі даних бухгалтерського обліку і звітності. Його завдання – визначити якісно фінансовий стан, з’ясувати можливості підвищення ефективності функціонування підприємства за допомогою раціональної фінансової політики; оцінити напрями розвитку підприємства, виходячи з потреби у фінансових ресурсах.
Метою оцінки фінансового стану є надання оцінки результатам господарської діяльності підприємства за певний період та на певну дату.
Тобто, фінансовий стан визначає результативність діяльності та спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Фінансовий стан може бути стійким, нестійким та кризовим. Здатність підприємства своєчасно здійснювати платежі та фінансувати свою діяльність на принципах розширеного відтворення свідчить про його задовільний фінансовий стан.
Головною метою фінансового аналізу є своєчасне з’ясування і виправлення недоліків у фінансовій діяльності та виявлення резервів покращання фінансового стану підприємства і його платоспроможності.
При цьому необхідно розв’язати наступні завдання:
на підставі вивчення причинно-наслідкового взаємозв’язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконанню плану з надходження фінансових ресурсів та їх використанню з метою покращання фінансового стану підприємства;
надати прогноз можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарювання і наявності власних та позикових ресурсів;
розробити конкретні заходи, спрямовані на більш ефективне використання фінансових ресурсів та зміцнення фінансового стану підприємства.
Аналіз фінансового стану повинен дати відповідь на два запитання: перше – чи має підприємство прибуток за результатами своєї господарської діяльності і друге – чи спроможне підприємство виконати взяті на себе зобов’язання і чи не призведе таке виконання до його ліквідації в зв’язку з недостатністю ресурсів.
Саме тому інформація, яку надає баланс і звіт про фінансові результати, містить наступні дані:
розмір капіталу і майна підприємства в абсолютних показниках (балансовий підсумок);
структура капіталу і майна (баланс);
зміни власного капіталу протягом звітного періоду;
розміри отриманого прибутку або понесених підприємством збитків протягом звітного періоду.
Аналіз фінансової звітності здійснюють, перш за все, працівники фінансово-економічної служби підприємства для виявлення та усунення проблем в поточній діяльності, розробки та прийняття рішень щодо підвищення ефективності виробничо-збутових операцій, раціонального використання наявних ресурсів, підвищення платоспроможності і підвищення фінансової стійкості підприємства, а також для забезпечення виконання планових фінансових показників і зобов’язань перед кредиторами та інвесторами.
Аналіз фінансової звітності проводиться також аудиторами з метою підтвердження звітності і визначення правильності обчислення і вчасної сплати податків. Аудитори на основі фінансового аналізу роблять офіційний висновок про фінансовий стан підприємства, який включається до річного звіту, що подається зовнішнім користувачам.
Фінансова звітність підприємств, зареєстрованих на фондовій біржі, аналізується спеціалістами-аналітиками цих бірж, оскільки від стану справ підприємства залежить ціна його акцій на біржі. Великі інституційні інвестори – банки, страхові компанії, різноманітні спеціалізовані фонди – мають у своєму штаті професійних аналітиків, які постійно спостерігають за змінами показників у фінансовій звітності підприємств, що їх цікавлять.
Банки, що обслуговують підприємства, також постійно знаходяться в курсі фінансових справ свого клієнта і ретельно аналізують показники балансу, звіту про фінансові результати та інших звітів. Банківські аналітики спостерігають за станом кредитоспроможності, наявністю коштів, що гарантують повернення у встановлений термін отриманих позик і кредитів.
Спеціалізовані консультаційні фірми, що надають своїм клієнтам інформацію про фінансовий стан підприємств і здійснюють оцінку перспектив їх розвитку, також систематично спостерігають за станом господарської діяльності підприємств використовуючи фінансову звітність і публікують або надають таку інформацію за досить високу плату. Це стосується також і довідково-кредитних фірм, які в результаті вивчення показників фінансової звітності складають висновки про платоспроможність підприємства і надають їх своїм клієнтам або разовим користувачам за певну плату.
Така інформація цікавить підприємців, які або звертаються до спеціалізованих фірм, або отримують фінансові звіти від фірм-контрагентів і ретельно їх вивчають. Підприємців цікавить, в першу чергу, надійність і кредитоспроможність контрагентів, тобто питання про те, в яких розмірах фірма може нести відповідальність за своїми зобов’язаннями і що її партнер отримає у випадку ліквідації (банкрутства), а також чи зможе контрагент своєчасно погасити свою заборгованість.
Таким чином, аналізом фінансових звітів займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники та інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки – для оцінки умов кредитування та визначення ступеню ризику, податкові органи – для виконання плану надходження коштів до бюджету тощо. Відповідно до цього аналіз поділяється на внутрішній та зовнішній.
Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства.
Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є:
аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства;
аналіз кредитоспроможності підприємства;
оцінка використання майна і вкладеного капіталу;
аналіз власних фінансових ресурсів;
аналіз ліквідності і платоспроможності;
аналіз самоокупності підприємства.
Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, органами контролю на підставі оприлюдненої звітності.
Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу є:
аналіз абсолютних показників прибутку;
аналіз показників рентабельності;
аналіз фінансового стану підприємства, його фінансової стабільності;
аналіз ефективності використання залученого капіталу;
економічна діагностика фінансового стану підприємства.
Слід зазначити, що аналіз фінансової звітності не дозволяє категорично зазначити рівень фінансового стану, і тільки орієнтує користувача інформації в оцінці фінансового стану підприємства та визначенні його вузьких місць.
Основні особливості зовнішнього і внутрішнього аналізу представлені в таблиці 7.1.