Джерела фінансування:

І.Внутрішні:

-нерозподілений прибуток;

-амортизація;

-сальдо позареалізаційних доходів;

-виторг від списання надходжень активів;

-іммобілізація залишкових поточних активів;

-статутний фонд (акціонерний капітал).

ІІ.Зовнішні:

1.Вітчизняні:

- довготерміновий банківський кредит;

-державні субсидії;

-емісія цінних паперів;

-прямі інвестиції;

-інвестиційний лізинг;

-цільовий державний кредит.

2.Закордонні:

-прямі інвестиції;

-портфельні іноземні інвестиції;

-технічна допомога (гранти);

-кредити іноземних банків;

-позички міжнародних фінансових інститутів.

В умовах ринкової економіки підприємству для довгострокового фінансування своєї діяльності теоретично доступні наступні основні джерела: а) прибуток, б) ринок цінних паперів, в) банківська система, г) бюджет. З позиції короткострокового кредитування варто згадати також про кредиторську заборгованість, що виникає в результаті поточних операцій і прийнятої системи розрахунків з різними контрагентами та іншими сторонніми особами та суб'єктами.

В умовах ринкової економіки перші два джерела розглядаються як основні способи залучення капіталу. Прибуток- найбільш дешеве і швидко мобілізуюче джерело. Однак, по-перше, його обсяги обмежені і, по-друге, існують деякі обов'язкові і/чи дуже бажані напрямки використання поточного прибутку. Друге джерелоринок цінних паперів, навпроти, вимагає чималих витрат по його створенню і реалізації. Крім того, підготовка і проведення емісії - досить тривалі в часі, тому до даного джерела прибігають лише після ретельної підготовки й у випадку мобілізації великого капіталу, необхідного для реалізації проектів.

Третє джерело – банківська система, теоретично дуже доступне. Однак, це досить дороге джерело, причому процентні ставки можуть відчутно варіювати. Крім того, надання кредиту, особливо довгострокового, у значній мірі залежить від резервного позикового потенціалу компанії, що характеризується ступенем фінансової залежності від зовнішніх інвесторів і кредиторів до моменту звертання компанії в банк. Тому банківські кредити найчастіше використовуються лише як інструмент короткострокового фінансування.

Четверте джерело бюджет, було основним у централізовано плановій економіці. В умовах ринку значення його у відношенні комерційних організацій незначне. Проте визначені бюджетні асигнування у вигляді цільового платного і безоплатного фінансування можуть мати місце головним чином у відношенні підприємств, державна підтримка яких вважається доцільною через їх соціальну, системоутворюючу чи оборонну значимості.

Будь-яке підприємство формує свій набір джерел. Їх склад, структура, значимість і доступність визначають конкретними умовами: організаційно-правовою формою, цільовою спрямованістю діяльності, рентабельністю, політикою керівництва у відношенні залучення засобів і т.п. Формально ці джерела представлені в пасиві бухгалтерського балансу даного підприємства.

З позиції характеристики фінансового стану підприємства можливі різні класифікації джерел коштів. Відповідно до першої класифікації фінансові ресурси суб'єкта, що хазяює, по джерелах їхнього формування підрозділяються на власні і залучені, причому останні підрозділяються на позикові кошти (довгострокові і короткострокові) і поточну кредиторську заборгованість. Відокремлення поточної кредиторської заборгованості в окрему групу обумовлено тією обставиною, що вона, по-перше, виникає як природний елемент поточної діяльності (це джерело що називають спонтанним) і, по-друге, певною мірою є безкоштовним джерелом. Що стосується інших джерел, то вони мають чітко виражений платний характер. Друга класифікація підрозділяє всі джерела на довгострокові і короткострокові. Якщо перша класифікація має значення насамперед з позиції платності джерела, то друга - з позиції характеристики фінансової стійкості.