1.5. Виявлення тектонічних порушень.

Всі відомі методи виявлення тектонічних порушень залежно від способу одержання початкових даних, що характеризують структуру родовища, можна умовно поділити на дві групи – геологічні і геофізичні.

Натепер найрозповсюдженішими є геологічні методи, оскільки вони дають найбільше можливостей для виявлення і вивчення тектонічних порушень.

Основною ознакою розривного порушення є наявність тріщин зміщення і стратиграфічна невідповідність гірських порід з обох боків зміщувача.

Процес виявлення тектонічних порушень на будь-якій стадії вивчення можна умовно поділити на два основних етапи:

– збір, систематизація і геологічний аналіз початкових даних, які характеризують особливості структурної будови об’єкта;

– опрацювання і зображення одержаних даних на картах, планах, розрізах та інших графіках.

Другий етап називають геологічним картуванням.

За допомогою геологічної і космічної зйомок виявляють, зазвичай, великі порушення – розломи земної кори. Вони дають лише загальне уявлення про порушення і його положення в надрах.

Детальніші відомості про розривні порушення одержують геолого-геометричними методами, ув’язуючи дані розвідувального буріння при побудові геологічних розрізів по розвідувальних лініях і гіпсометричних планів поверхні підошви (покрівлі) покладів – тобто під час геологічного картування.

При розвідувальному бурінні ознаками розривного порушення є (рис. 1.7):

– зустріч свердловиною зміщувача – шару гірських порід, нехарактерного для даної світи;

– стратиграфічна непослідовність порід, що виявляється по керну при бурінні;

– повторення в одній і тій же свердловині одних і тих же пластів або маркуючих горизонтів;

– випадіння з розрізу в одній із свердловин певного стратиграфічного горизонту;

– наявність в керновому матеріалі перем’ятих порід із дзеркалами ковзання;

– невеликий процент виходу керну;

– різка зміна кутів падіння маркуючих пластів при побудові геологічних розрізів порівняно з виміряним падінням пластів по кернах свердловин.

Рис. 1.7. Вертикальний розріз диз’юнктиву по лінії

розвідувальних свердловин

Основними гірничо-геометричними методами виявлення і зображення структурних і тектонічних умов залягання пластів за розвідувальними даними є:

– метод ізоліній;

– метод геологічних розрізів (перерізів).

Поряд з чисто геометричними ознаками тектонічних порушень – ускладнення гіпсометрії пласта, різка заміна кутів пробурюваної товщі – велику роль при прогнозуванні і вивченні порушень, особливо в період експлуатації, відіграє тріщинуватість гірських порід. Тріщинуватістю масиву гірських порід називають розчленування масиву гірських порід на блоки сукупністю площин певної орієнтації без значного відносного переміщення по них блоків і поверхонь ослаблених порід. З генетичної точки зору всі тріщини в масиві гірських порід можна поділити на тектонічні і нетектонічні.

Геофізичні методи виявлення тектонічних порушень базуються на різниці фізичних властивостей гірських порід. Інформацію про стан гірського масиву одержують, спостерігаючи аномалії природних фізичних полів або збуджуваних штучно. Геофізичні методи широко використовуються при пошуках і розвідці корисних копалин, каротажі бурових розвідувальних свердловин.

При експлуатаційній розвідці використовують методи просвічування, коли випромінювач і приймальна станція знаходяться по різні боки досліджуваного масиву, і локаційний, в основі якого лежить явище відбиття хвиль з наступним їх прийняттям в умовах одностороннього підходу до об’єкта дослідження. Системи тектонічних тріщин мають великий вплив на формування рельєфу і гідрографічної сітки.

Розриви із зміщенням характеризуються зміщенням гірських порід по тріщині розриву.

В них виділяють зміщувач тріщину, по якій відбувається зміщення, і крила   зміщені блоки гірських порід, розташовані по обидві сторони від зміщувача. Крило, розташоване вище площини зміщувача, називають висячим, а протилежне лежачим. Віддаль  між висячим і лежачим крилами називається  амплітудою зміщення.

Розділ 2. Тріщинуватість масиву гірських порід.